Крути — наша слава, наша історія
Ще юнаки, ще майже діти,
А навкруги і смерть, і кров.
"На порох стерти, перебити!" —
Іде на Київ Муравйов.
Полків його не зупинити,
Та рано тішаться кати:
Коли стають до зброї діти,
Народ цей — не перемогти!
Микола Луків
А навкруги і смерть, і кров.
"На порох стерти, перебити!" —
Іде на Київ Муравйов.
Полків його не зупинити,
Та рано тішаться кати:
Коли стають до зброї діти,
Народ цей — не перемогти!
Микола Луків
Ці рядки український поет Микола Луків присвятив подвигу української молоді, студентам і гімназистам, які 29 січня 1918 року прийняли нерівний бій з більшовицькою навалою біля станції Крути та поклали найдорожче на вівтар свободи – власні життя. Битва українського війська, яке складалося переважно з молоді, займає особливе місце серед подій Української революції і є справді героїчною та легендарною сторінкою нашої історії.
Кілька сотен курсантів військової школи та київських студентів утримували чотиритисячну більшовицьку армію Михайла Муравйова, захищаючи підступи до Києва.
Битва тривала близько п'яти годин і закінчилася поразкою українських загонів. Як така, битва не мала вирішального значення в перебігу військових дій, однак вона набула особливого значення у свідомості багатьох завдяки героїзму загону української молоді, які загинули в нерівному бою біля Крут. Серед них був і подолянин Микола Бублик, уродженець Меджибожа.
Під час поховання юнаків на Аскольдовій горі в Києві М. Грушевський назвав їх героями, Павло Тичина присвятив цьому героїчному вчинку свій вірш "Пам'яті тридцяти".
Довгі роки історія битви або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками як в закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Лише в 2006 році на місці битви відкрили меморіал, а дата 29 січня відзначається нині на державному рівні.
Ми не маємо права забувати історичне минуле України, щоб не втратити змогу писати історію її сьогодення!
Запрошуємо в читальний зал (7-й пов.) на перегляд книжкової виставки "Крути — наша слава, наша історія", яка присвячена 100-річчю бою під Крутами.
