Мільйони скорботних секунд... Мільйонів незрима скорбота! Минула хвилина мовчання... Гримить гроза урочистим салютом... Ніщо не забуто. Ніхто не забутий. Стираю сльозу, треба жить..." Юхимович В.
69 років тому ціною ратних зусиль людство отримало одне з найсвітліших свят — Велику Перемогу, а разом з нею — надію на мирне майбутнє. І чим далі час віддаляє нас від переможного травня 1945-го, тим величнішими постають подвиги героїв тих вогненних років.
Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію людства війні 1941-1945 pp. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, та хіба можна забути тих, хто віддав своє життя заради щастя інших. 9 травня Україна вшановує великий день власної історії, великий день національної слави та скорботи, вшановує кожну невинну душу, загиблу підчас війни, кожного воїна, який боровся за свободу.
Двічі прокотився руйнівний воєнний вал українською землею, не обминувши жодного, навіть найменшого населеного пункту. За час окупації України, яка тривала понад 40 місяців — з червня 1941-го по жовтень 1944-го - загинув кожний шостий українець, гітлерівці знищили понад 5 млн. чоловік, серед яких було 3,8 млн. мирних жителів, 1,5 млн. військовополонених, понад 2,4 млн. вивезли до Німеччини. Більш ніж двісті п'ятдесят українських сіл було спалено ущент.
Восьмого липня 1941 року фашисти вступили в Проскурів, а до кінця місяця запровадили окупаційний режим на всій території області. Як і скрізь, шлях гітлерівців на Поділлі — то чорний шлях підлоти, ганьби, крові і сліз. То перетворені в попіл міста і села, крики дітей, безутішне горе матерів, дружин, сестер. Фашистські нелюди замордували на території області 478 тисяч чоловік і вивезли на примусові роботи 117 тисяч подільських юнаків і дівчат. Населення області зменшилося більше, ніж на ЗО відсотків його довоєнної чисельності.
Нещадним полум' ям гніву озвалися подільські міста і села. У Шепетівці і Славуті, в Проскурові і Сатанові, в Меджибожі і Чемерівцях — повсюдно народні месники громили фашистських загарбників. Партизанські з'єднання С Олексенка, А. Одухи, І. Шитова, Проскурівське підпілля уславили себе багатьма бойовими операціями та героїчними подвигами. Партизанами було проведено 1 272 бойові і диверсійні операції, знищено 613 ешелонів, бронепоїзд, 539 паровозів, 5 443 вагони з живою силою, технікою, боєприпасами, 335 залізничних платформ, 211 залізничних і шосейних мостів, 2 залізничні станції, вбито 59 879, поранено 14 792 і взято в полон 411 німецьких солдат і офіцерів. Разом з радянськими воїнами в 1944 році партизанські з'єднання визволяли Подільський край від фашистських загарбників.
У 2014 році хмельничани широко відзначають скорботну і водночас радісну ювілейну дату - 70-у річницю визволення міста Хмельницького та області від фашистських загарбників. В історію Великої Вітчизняної війни 1944 рік увійшов як рік остаточного визволення України від фашистських загарбників, виходу радянських військ на територію суміжних держав - рік, що наблизив переможне завершення війни.
З січня по квітень 1944 року кровопролитні жорстокі бої відбувалися за кожне село та населений пункт, за кожне місто Подільського краю. Два тижні наші війська у важких боях за Проскурів намагалися зламати німецькі оборонні рубежі на північних підступах до міста. Вирішальним став день 24 березня. Атаки за місто почалися одночасно з різних напрямків, і запеклий бій точився в усіх куточках міста при підтримці артилерії і масових ударів з повітря. Тільки під ранок 25 березня місто Проскурів було визволено. В оперативному зведенні Радінформбюро про визволення військами м. Проскурова та інших населених пунктів Кам'янець-Подільської області 25 березня 1944 року вказується: "Війська 1-го Українського фронту після упертих боїв штурмом оволоділи містом і великим залізничним вузлом Проскурів - сильним опорним пунктом німців і, продовжуючи розвивати наступ, з боями зайняли понад 150 населених пунктів...".
За визволення подільської землі від німецько-фашистських загарбників віддали своє життя 30 тисяч бійців та офіцерів Червоної армії. Понад 15 тисяч воїнів нагороджені орденами і медалями, а 25, у тому числі 7 партизан, отримали звання Героя Радянського Союзу. У боях проти фашистів 18 тисяч уродженців області відзначені державними нагородами, 74 — стали Героями Радянського Союзу.
Життя швидкоплинне, і з кожним роком події Великої Вітчизняної війни все далі відходять в історію. І з кожним роком ми, на жаль, втрачаємо наших дорогих ветеранів — живих свідків фашистської навали, тих, хто воював, йшов на смерть за свою країну. Але величний подвиг захисників і визволителів нашої держави назавжди збережеться в пам'яті українського народу. Ми схиляємося перед доблесними фронтовиками і працівниками тилу за величезний внесок у Велику Перемогу, за післявоєнний героїзм у відновленні народного господарства, за ту науку життя, яку вони передають нинішнім студентам нашого університету.
До 70-річчя визволення міста Хмельницького та області від фашистських загарбників та 69-річниці Великої Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років наукова бібліотека Хмельницького національного університету підготувала для студентської молоді низку просвітницьких заходів, серед яких: урок пам' яті "Незабутній 44- рік..."; урок мужності "Велич подвигу партизанів і підпільників Хмельниччини в роки Великої Вітчизняної війни"; урок патріотичного виховання "Війна — жорстокіше немає слова"; бібліографічний огляд художньої літератури "Війна очима письменників". Запрошуємо переглянути цикл книжково-ілюстративних виставок у читальних залах та на абонементі наукової та художньої літератури: "Віхи пам' яті та слави"; "Рядки, опалені війною..."; "Нетлінна пам' ять серця", а на веб-сайті бібліотеки — віртуальну виставку "Відлуння війни, відлуння в серцях".
О. М. Великосельська
бібліотекар
бібліотекар
