В цьому році не лише весь університет відзначав свій ювілей. Також ювіляром був культурний та інформаційний центр ХНУ - наукова бібліотека Хмельницького національного університету, якій виповнилося 50-років.
Скільки ж пройшло часу?.. 5 років? Так, 5 років, як я отримала диплом спеціаліста. Що запам'яталось з часів навчання? Аудиторії, друзі, суворі і не дуже викладачі, а ще звичайно ж бібліотека, де проводилось не менше часу, ніж на рідній кафедрі.
Будівля університетської бібліотеки височіє чи не над усім районом - власне, це і було перше враження - я не могла повірити, що увесь такий здоровезний будинок, насправді, належить бібліотеці, не уявляла собі, скільки книжок, газет, журналів, наукових праць можна зберігати там... З часом, стало зрозуміло, що це не просто велична будівля, не тільки збірка книг і періодики - але це також і особлива атмосфера тепла та затишку, це справжній дев'ятиповерховий портал у геть інший світ - світ знань.
Група в нас була допитлива, розумників було багато. Та й дружними ми були завжди, тому в бібліотеці сиділи часто. До кожного семінару треба було готуватися, писати конспекти, бувало навіть, що останніми виходили з будівлі...
Хоча, маю зізнатися, своєму першому коханню я не зрадила - відділ художньої літератури на 9-му поверсі так і підманював своїми новинками, цікавинками, що вже казати про надзвичайно цікавих і компетентних співробітників, які завжди могли щось порекомендувати, підказати.
Ну, про 6-ий поверх - комп’ютерну залу – взагалі мовчу. Скільки там було написано і роздруковано рефератів - не перелічити.
Соромно зізнатися, але бувало і таке, що прогулювали пари. Тікали від суворого викладача, заходили на "свій" гуманітарний (коли я вчилася, іще не було конференц-зали) дев'ятий поверх, а там... книжка за книжкою, газета за газетою і вже виявлялося, що не на пару втікли, а затягнуло майже на весь день...
Такі от спогади... Я - це всього на всього мить, п'ятирічна мить в історії нашої бібліотеки. Скільки таких самих, як і я студентів, вдячних випускників, шанувальників літературного та наукового мистецтва пройшло через двері і зали за 50 років?
Скільки вже пройшло років з дня заснування бібліотеки, скільки змін пережили співробітники, приємних, важких часів з їх нестабільністю, відсутністю грошей на утримування бібліотеки, на поповнення її фондів... Але завжди незмінними залишались милі, привітні і доброзичливі обличчя жінок-бібліотекарів. Кожна з робітниць достойна особливої розповіді, хоча всіх їх поєднує відданість тій справі, якій вони служать, тому що за плечима майже у всіх чимало років, які вони віддали університетській бібліотеці.
Сьогодні нелегкі часи для бібліотек взагалі... Часи змін. Студенти все більш масово захоплюються інтернетом, комп'ютерами... Нинішні студенти віддають перевагу скачати реферат чи курсову з якогось сайту, ніж посидіти у читальному залі і перелопатити купку книг, тож відтік читачів неминучий, на жаль. Проте надзвичайно приємно те, що наша бібліотека, зловивши хвилю сучасності, відкликається на потреби часу, використовуючи не лише традиційні форми організації роботи, але і новітні, комп'ютеризовані форми.
Що б я хотіла побажати? Людям, зазвичай, бажають здоров'я, наснаги, кохання і щастя. Тож бажаю, нехай усе це буде в тих, хто щоденно приходить до бібліотеки Хмельницького національного - а це і бібліотекарі і студенти, і нехай для всіх своїх відвідувачів вона завжди залишається місцем, куди хочеться повертатися, щоб відпочити і серцем і душею, поринувши у прекрасний світ знань.
О. Орлова, випускниця ФМВ
