Микола Скиба: Хочемо ми чи ні,
укрупнення вищих навчальних закладів відбуватиметься
В останні роки термін "реформування" став якимсь загрозливим викликом влади і підіймає в суспільстві шквал напруги: українці вкрай неоднозначно ставляться до реформ в галузі земельного, пенсійного законодавства, комунальної сфери і т. д. І чи не найбільше реформаторських "щеплень" дісталося юному тілу української освіти: від скасування 12-річки — до обов'язкової освіти п'ятирічних малюків і до прав та свобод вищої освіти.
І найостанніше "зазіхання" Міністерства освіти, науки, - молоді та спорту як на мережу українських ВНЗ, так і академічну освіту загалом, викликало широкий і неоднозначний резонанс наукової і студентської громадськості. А законопроект "Про вищу освіту в Україні", підписаний та ініційований Д. Табачником, одразу ж "затріщав по всіх швах", потерпівши поразку на слуханнях в парламентській комісії з освіти ВР ще 2 лютого цього року, незважаючи на потужне лобіювання його значною частиною депутатів-однопартійців. Адже у ньому насамперед йшлося про реорганізацію шляхом укрупнення і ліквідації низки ВНЗ, звуження самоврядування як студентського, так і академічного, втручання у бюджетну сферу вищої школи. З одного боку, ситуація в царині вищої освіти давно потребує якісного перезавантаження: адже в Україні нині понад 800 вишів, якість підготовки в яких дуже нерівнозначна, що й продемонструвала цьогорічна вступна кампанія, коли в деякі "універи" абітурієнти, як кажуть, і ногою не ступали.
З іншого боку: а яким шляхом ітиме ревізія ВНЗ? Хто виживе? Хто зникне з освітнього ринку? Чи не стане так звана оптимізація розправою з "неугодними" вишами, як-от з Києво-Могилянською академією, Українським католицьким університетом, Львівською політехнікою та ін., які відверто протистоять Д. Табачнику та його ідеології? Адже власне механізму реформування вишів законопроект не запропонував.
На думку багатьох експертів, зокрема спеціалістів Центру освітнього моніторингу, первісний проект передбачав обмеження університетської автономії, обмежував право розпоряджатися власними бюджетами на місцях та інші положення, які вернули б Україну до "совєтського" стилю управління та до цензури в освіті. Обурило наукову громадськість і запропоноване "прокрустове ложе": позбавляти статусу університету ті виші, де навчається менше 10 тисяч студентів, та ін. Неоднозначно було сприйнято й пропозицію повернення вступних іспитів до вишів, що знову загрожуватиме поверненням і зміцненням корупційних схем. Тобто, у проекті було багато моментів, які відкинули українську освіту від Європи, від Болонського процесу, який вона так довго "приміряла" до наших пострадянських реалій.
Тому, аби "перемкнути" суспільство на інший варіант проекту вишівського законодавства, незабаром запропонував альтернативний законопроект представник Президента у ВР Ю. Мірошниченко, де, навпаки, було підтримано університетську автономію, академічні свободи та інтеграцію України в світову академічну спільноту
Викликали занепокоєння нюанси міністерського законопроекту в регіонах: адже регіональна вища освіта пройшла довший і важчий шлях становлення, ніж столична, вона більш вразлива і демографічно, і бюджетно, і соціально. Хоча нині саме регіональні ВНЗ за умови їх належного функціонування мають неабиякі переваги перед столичними: все-таки навчання студента ближче до домівки дешевше, та й плата за навчання нижча, ніж у київських вишах. Саме регіональні: державні, недержавні ВНЗ — забезпечують регіон спеціалістами, мало хто з Києва, скажімо, поїде вчителювати у Ярмолинецький чи Летичівський та інші райони. Не для того батьки своє чадо в столиці п'ять років утримували, економлячи на всьому. Але це уже — суб'єктивні, як кажуть, нюанси.
Повертаючись до законопроекту, насамперед потрібно наголосити, що найбільше уваги викликала у ВНЗ їх оптимізація: перекваліфікування, укрупнення, об'єднання. З цього приводу газета вже друкувала інтерв'ю з професором, проректором Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії В. і. Плахтій, де авторка переконана, що до процесу об'єднання і т. д. потрібно підходити дуже обдумано, адже відрізати гілку, спиляти дерево — неважко. А от коли нове виросте? Хто садитиме?
Думок багато, вони часто протирічні. Найбільше занепокоєння відчувають так звані недержавні, тобто не бюджетні вищі навчальні заклади. Адже чимало з них заслужили авторитет на освітньому ринку Поділля. Як-от, скажімо, інститут соціальних технологій університету "Україна". Цей інститут цього року став лідером серед недержавних вишів за рівнем набору абітурієнтів. І його ректор Михайло Чайковський переконаний, що на першому місці в реорганізації має займати не кількість студентів, а якість освітніх послуг. Такої ж думки про ревізію ВНЗ і ректор Хмельницького інституту Міжрегіональної академії управління персоналом Леонід Білий. Тому що Хмельницький інститут МАУП також не зазнав провального цьогорічного вступу, а значить, користується авторитетом. А авторитет нині заробляти важко, зважаючи на величезну кількість ВНЗ різних рівнів і статусів. В тому числі на Хмельниччині. Адже в нашій області лише ВНЗ III-IV рівнів акредитації (найвищого) — дванадцять. Однак конкуренція на ринку освітніх послуг має полягати не в їх доступності (низький прохідний бал, скажімо,), а в їхній якості.
Як цивілізовано провести назрілі реформи? Про ці та інші проблеми сучасного життя вищої школи пов'язані з процесами майбутнього реформування, розповідає для "ПВ" доктор наук, професор, ректор Хмельницького національного університету, голова ради ректорів ВНЗ Хмельницької області М. Є СКИБА.
— Миколо Єгоровичу, свою точку зору, як керівника найпотужнішого на Поділлі університету, голови ради ректорів регіону ви висловили на III Всеукраїнському з'їзді працівників освіти. Після тривалих дебатів було відхилено законопроект Ю. Мірошниченка, і делегати більшістю голосів підтримали міністерський законопроект. Які аргументи?
— Хочу почати з головного. 28 жовтня відбувся III Всеукраїнський з'їзд працівників освіти. Окрім "Національної стратегії розвитку освіти України на 2012-2021 роки", де легати обговорили й міністерський законопроект "Про вищу освіту".
Його поява давно назріла, бо вища школа потребує кардинальних змін. Основні напрямки змін: розширення автономії академічних і фінансових прав вищих навчальних закладів, звуження системи органів виконавчої влади, яким підпорядковані ВНЗ, адаптування структури вищої освіти до вимог європейського освітнього простору, що закладає умови для полегшення визнання дипломів для академічної і професійної мобільності. До речі, передбачено такі рівні освіти, як бакалавр, магістр, доктор філософії, і збережено — як національну особливість — рівні молодшого спеціаліста і доктора наук.
— Які типи навчальних закладів пропонує законопроект ?
— Пропонується залишити університет, академію, коледж і професійний коледж. Йдеться в законопроекті і про посилення складової діяльності університетів, надання їм права створювати підприємства. Потрібно внести зміни також до фінансової самостійності, до правового режиму майна вишів на користування земельними ділянками.
— Які зміна очікують вищу школу, якщо законопроект схвалять народні депутати та підпише Президент України?
—Всі ВНЗ (крім військових) вже підпорядковані Міністерству освіти, науки, молоді та спорту України. Є частина вишів, підпорядкованих міністерствам охорони здоров'я, культури, транспорту і зв’язку.
Повинен змінитися розмір мінімальних стипендій: він не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум. Нині прожитковий мінімум становить 943 гривні, з грудня очікуємо 953 гривні на місяць. Стипендія нині становить 720-730 гривень, для відмінників — 780-790 гривень.
— Багато нарікань з боку тих, хто навчається за контрактом, викликає постійно зростаючий рівень оплати...
— Плата за навчання встановлюється при підписанні контракту і не повинна змінюватися упродовж всього періоду навчання. Фактично ця норма працює і зараз, але з самого початку в проект закону вносилась норма, яка давала право вишам щорічно коректувати суму оплати в залежності від зростання інфляції.
— Які освітні рівні будуть відмінені?
— Не буде спеціалістів. Будуть такі освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст (2-3 роки навчання), бакалавр (3-4 роки) та магістр (1,5-2 роки навчання після бакалавра). Таким чином, ми наблизимося до Болонської системи, де є лише бакалавр та магістр.
— Багато дискусій викликала кваліфікація вишів. Що прийде на зміну рівням акредитації?
— Найвищим рівнем визначено університети. Вони, в свою чергу, поділяються на класичні (готують бакалаврів і магістрів за вісьмома галузями освіти, а докторів філософії і докторів наук — за дванадцятьма спеціальностями) і профільні (відповідно — чотири галузі для магістрів і бакалаврів і за вісьмома спеціальностями — для вищих).
Середній рівень — академія. Вона готує бакалаврів і магістрів за двома галузями освіти, докторів філософії та докторів наук — також за двома спеціальностями.
Останній рівень — коледжі (готують бакалаврів), а також професійні коледжі (готують молодших спеціалістів).
— Як голова ради ректорів вищих навчальних закладів області, які стратегічні і першочергові завдання вбачаєте для подільських вишів?
— На мою думку, потрібно виробити власний дійовий механізм оновлення змісту та розробити власну стратегію розвитку вищої освіти регіону на 2012-2021 роки, внести відповідні корективи і зміни до робочих програм і планів. Однозначно, потребує поліпшення система підготовки професорсько-викладацьких кадрів, в першу чергу — докторів наук та професорів, система оцінювання якості навчання. Потрібно поглиблювати профорієнтацію, підвищувати ефективність науково-дослідницької роботи із впровадженням новітніх енергозберігаючих технологій. Нам необхідно розширювати міжнародне співробітництво з провідними вишами та науковими центрами. Потребує оновлення та поповнення база наявних технічних засобів, електронних і медіазасобів навчання та інше.
Далі: потрібно розвивати реальне студентське самоврядування, запобігати проявам корупції і хабарництва.
І в той же час, враховуючи нові вимоги стосовно класифікації ВНЗ, щодо вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації області, хочемо ми чи ні, їхнє укрупнення відбуватиметься. Як і в цілому по Україні.
Тому від нас. ректорів, керівництва області значною мірою залежить, щоб цей процес відбувся цивілізовано, без потрясінь як серед викладацько-професорського складу, так і студентів.
Справа не в тому, подобається комусь чи ні реформування вищої освіти. Воно об'єктивно назріло. Але ми в жодному разі не повинні проводити реформи задля реформ. Бо тоді остаточно відстанемо від Європи і цивілізованого світу. Наші дипломи, наша освіта повинні стати європейськими. І реформи повинні працювати на національний і міжнародний імідж української вищої освіти. Головне в прийнятті закону про вищу освіту — виробити чіткі механізми цивілізованої, демократичної реалізації тих його засад, які, власне, й пропонують великі зміни в освіті.
І, користуючись нагодою, хочу привітати викладачів та студентів Хмельниччини з Новим роком та Різдвом Христовим, які незабаром відзначатимемо, і побажати успіхів на ниві освіти і науки України.
Розмовляла Тетяна СЛОБОДЯНЮК.