Побувавши в Хмельницькому національному університеті, переконався, що не усі мізки "утекли" за довгим євро-доларом. Наука, незважаючи на усі негаразди останніх років, не стоїть на місці, розвивається. Ледь не кожній кафедрі університету є чим похвалитися у сфері наукових здобутків. Ми ж за порадою проректора з наукової роботи університету Георгія Параски пішли на кафедру прикладної механіки, і тут працюємо і над побутовими пристроями, і в сфері найсучасніших технологій: від пральної машинки та кронштейна до літаків та ракет.

Усі регалії завідуючого кафедрою прикладної механіки Вілена Ройзмана важко перерахувати, але хоч деякі спробуємо: доктор технічних наук, голова Хмельницької обласної організації Союзу наукових та інженерних об'єднань України, віце-президент Національної ради України машинознавства, академік Міжнародної академії інформатизації...

Ще у 1939 році видатний радянський фізик Абрам Йоффе зафіксував явище, яке він назвав "плач олова". Потім з'явився термін "плач свинцю" і будь-якого іншого металу. Вілен Ройзман пояснив, що в середині будь-якого матеріалу є тріщинки, пустоти на мікрорівні. Під дією знакоперемінних навантажень вони розвиваються і випромінюють хвилі. Тобто процес ще не видимої оком руйнації конструкції можна фіксувати, деталь чи пристрій є можливість діагностувати, прогнозувати її міцність. Наразі, каже він, фахівці кафедри за допомогою спеціальних датчиків здатні вловлювати хвилі металу, що "плаче", попереджаючи та запобігаючи його руйнуванню. Де це вже застосували? Скажімо, на Хмельницькій кондитерській фабриці, де аналізували стан ємностей високого тиску з аміаком, на підприємстві "АДВІС" — досліджували кронштейни. Але ж можливостей для застосування датчиків набагато більше, бо вони попереджають про "тонкі місця", повідомляють про розвиток тріщин, що можуть призвести до руйнування. Хто б міг максимально широко використовувати цей ефект акустичної емісії? Скажімо, організації, що експлуатують парові котли: надто часто вони в нас вибухають, причому, іноді з трагічними наслідками. Або комунальники, в яких періодично рвуться труби. Хоча... видається, водопостачальникам простіше відключати населення від води та постійно лагодити свою застарілу мережу, ніж запросити фахівців, які за допомогою щупів із датчиками проаналізують стан їхнього водогосподарства.

Зрозуміло, що багато хто може поскаржитися на брак коштів, але інша проблема, над якою працюють вчені кафедри, пов'язана швидше з недоліками в освіті радіо-електронників. За словами завідуючого кафедрою, ще з радянських часів їх не знайомили навіть з основами механіки, а тому виникали певні проблеми під час роботи пристроїв в реальних умовах. Як відомо, знаний на Поділлі радіозавод створювався під замовлення військово-промислового комплексу, найбільш технологічної його складової — ракети, військові літаки. Електронні елементи, які вправно працювали на землі, в реальних умовах давали збої. Уявімо ракету, яка з земних 20 градусів тепла за кільканадцять секунд піднімається в атмосферу, де мінус 60, а динамічні навантаження, механічні удари, радіація... "Коли усе стоїть на тумбочці, — каже Вілен Ройзман, — то пристрій працює, але коли виникає реальна ситуація... Знаєте, перший космічний апарат, що летів на Венеру, загинув через... обрив у мікросхемі". А в умовах експлуатації, справді, на електронну апаратуру впливає чимало чинників, які треба враховувати. Вчений показав на дослідному стенді, як під дією вібрації входять у резонанс електронні плати, торкаються одна одної, більше того, як... викручуються болти, що кріплять плати до електронної шафи.

Але розробки подільських вчених у цій царині також не знаходять особливого попиту у нинішніх умовах, тому переважно триває співпраця з московським університетом електроніки та математики. Також активно наші науковці співпрацюють з ученими інших країн щодо динаміки, міцності, балансування роторів. Географія обміну думками тут значно ширша: це і університети Клайпеди та Каунаса, і Московський інститут машинознавства Російської академії наук. Мабуть, цей напрямок досліджень найбільш "рідний" для Вілена Ройзмана, бо саме з питань динаміки роторів він перший на Поділлі захистив докторську дисертацію у 1979 році в Москві. Ротори застосовуються надзвичайно широко: найпростіший прилад, над яким активно працюють на кафедрі прикладної механіки, барабан звичайної пральної машини. Ймовірно, усі пам'ятають, як стрибали старі машини у ванній кімнаті: роз-балансованість барабана призводила до резонансу та механічного руху побутового пристрою. Саме балансуванням і займаються на кафедрі. Здобутки, звісно, є — у пральній машині "Волга" чебок-сарського виробництва з вертикальним завантаженням білизни використано саме винаходи подільських вчених. А вони пішли далі: наразі відпрацьована технологія автоматичного балансування для машин з горизонтальним завантаженням. З цих тем захищено більше півдесятка дисертацій, отримано патенти, корейські виробники зверталися до наших вчених...

Нині вже існує дослідний зразок пристрою для балансування ротора. "Хочете, — каже Вілен Ройзман, — для вашої пральної машини відповідно до її параметрів зробимо балансувальний пристрій. Він невеличкий, завбільшки як сірникова коробка". Якщо говорити спрощено, то винахід подолян дозволяє шукати рівномірне положення білизни в барабані, яке при віджимі не призводитиме до підвищених вірацій, дозволятиме апарату оптимально працювати. А це, крім усього, дозволяє економити електроенергію.

Будемо сподіватися на 2009 рік. Можливо, у рік впертого Бичка подільські винахідники таки достукаються і до виробників. Будемо вірити, що відповідальність та підприємливість візьмуть своє, адже кожне вітчизняне ноу-хау несе економію, збагачує усіх українців.

Костянтин ЗВАРИЧ