Не претендуючи на всебічність цього аналізу і беручи на себе відповідальність про те, що в одній, порівняно невеликій статті, неможливо проаналізвати усі суттєві наслідки заходів, у яких брав участь наш університет, спробуємо все ж відмітити динамічні організаційні, фізкультурні і спортивні віхи його розвитку. Проаналізуємо свою спортивну діяльність з метою оцінки роботи, виявити недоліки і допущені прорахунки, щоб в подальшому уникнути їх, а також визначити основні напрямки розвитку видів спорту, що пояснює актуальність проблеми, вирішення якої представляє істотне теоретичне і практичне значення для напрацювання нових підходів.
У 1967 р. на кафедрі іноземних мов була створена секція фізичного виховання, в яку увійшли три викладачі: Любинецький В.Й., Кузьмич В.Ф. і Свіргунець Є.М. Були організовані перші секції з футболу, спортивної гімнастики і волейболу. Розпочали будувати перші спортивні майданчики на тому місці, де зараз побудований будинок побуту, закуповувати спортивний реманент. В процесі роботи виникли мрії про можливість побудови свого стадіону, спортивного залу... Мрії, мрії, але з ними було легше щоденно, з ранку і до пізньої ночі, працювати.
Зі збільшенням кількості студентів з 1 вересня 1968 р., у відповідності з рішенням вченої ради інституту, була створена кафедра фізвиховання [2, 4–6]. На кафедру були прийняті за конкурсом ще чотири викладачі: Кравцов М.І., Авузяк В.І., Ткач В.О., Остапчук Л.М. і лаборант Бондаренко В., завідувачем було обрано Свіргунця Є.М. Необхідно відмітити, що п’ять викладачів продовжують успішно працювати в університеті до цього часу.
При відсутності спортивної бази, перед кафедрою тоді стояли конкретні завдання: понад усе вирішити проблеми з організацією навчального процесу, активно нарощувати об’єми тренувальних навантажень в інститутських командах, за короткий час побудувати стадіон. Розуміючи, що створення добрих спортивних традицій буде запорукою майбутнього успіху, усі викладачі кафедри провели величезний об’єм роботи по вихованню віри у майбутнє, постійний оптиміз і пошук нового, формування навколо себе сильного спортивного колективу, запозичення передового досвіду інших навчальних закладів та ін.
Кафедрою була розроблена п’ятирічна фізкультурно-спортивна програма, яка включала в себе такі напрямки: стан розвитку фізичної культури і спорту повинні стати своєрідною карткою навчального закладу, сприяти зростанню його іміджу; зосередити концентрацію зусиль на тих видах спорту, які в нашій області були достатньо розвинутими; інтенсивна спортивна підготовка повинна бути доступна не тільки вузькому колу студентів, а тому кожен студент повинен наполегливо працювати, щоденно змагатися сам з собою, шукати своє покликання [4,8].
У цю програму також включили розділи навчальної роботи, науково-методичного забезпечення, покращення кадрового складу, створення управління системою фізичного виховання тощо. Але, при цьому, була відсутня студентська спортивна організація. Тому у жовтні 1969 року на організаційній конференції був створений спортивний клуб нашого інституту, який став колективним членом добровільного студентського спортивного товариства "Буревісник" і потім неодноразово визнавався одним із кращих серед навчальних закладів України. Першим головою правління спортивного клубу було обрано Косаря В.Л. Потім у різні роки на цій виборній посаді працювали Вусатюк М.А., Воронов В.І., Авузяк В.І., а з 1977 року по теперішій час Булелик Р.І., який багато сил, енергії, уміння і наполегливості віддав справі організації фізкультурно-масової роботи серед студентів і звитяжних досягнень нашого спортивного клубу.
Аналіз сорокарічної діяльності показав повну життєздатність обраної програми та цілеспрямованої роботи. Фізичне виховання і спорт в університеті стали невід’ємною складовою частиною формування загальної професійної культури особистості випускника; досягнення у спорті вивели наш університет на провідні позиції в країні; побудована добра матеріально-спортивна база; на кафедрі працює дев’ять кандидатів наук, сім з яких успішно захистили кандидатські дисертації працюючи на кафедрі – Свіргунець Є.М., Корнілов Ю.П., Зощук О., Солтик О.О., Базильчук О.В., Базильчук В.Б., Павлюк Є.О.; трьом викладачам присвоєно вчене звання доцент кафедри фізвиховання – Яремчуку В.В., Кравцову М.І., Рудніченко М.М.; три викладачі закінчили аспірантуру і ще п’ять навчається в ній; викладачами кафедри опубліковано біля п’ятисот наукових і методичних робіт; два викладачі стали заслуженими працівниками фізичної культури і спорту України, десять були нагороджені знаком "Відмінник освіти України"; зі студентами працюють
9 заслужених тренерів України, заслужений майстер спорту, 3 майстри спорту міжнародного класу і 10 майстрів спорту; кафедра стала випусковою – цього року 23 студенти закінчують бакалаврат за спеціальністю "Фізична реабілітація".
Як відомо, успіх на змаганнях вирішує багато факторів, але один із головних – спортивний потенціал. За сорок років наполегливої праці 10 студентам присвоєно найвище спортивне звання "Заслужений майстер спорту": Серій Нагорний, Валерій Вешко, Олексій Слівінський – веслування на б/к, Тимур Таймазов – важка атлетика, Володимир Пуча – карате-до, Володимир Лукашенко, Олег Штурбабін, Дмитро Бойко, Ольга Партала, Галина Пундик – фехтування, 27 спортсменів стали майстрами спорту міжнародного класу, 224 – майстрами спорту (рис.1). Сотні студентів виконали нормативні вимоги спортсменів-розрядників.
Найбільшу кількість висококваліфікованих спортсменів підготовлено у веслуванні на байдарках та каное – 68, троє з них заслужені майстри спорту, сім майстрів спорту міжнародного класу. А ще в активі цього виду спорту золота і срібна медалі на Олімпійських іграх Сергія Нагорного. Таким спортивним здобуткам необхідно завдячувати понад усе заслуженим тренерам Радянського Союзу і України Яремчуку В.В., Корнілову Ю.П. та тренерам Флерчуку В.В., Жиляєву С.Л.
Другу сходинку у підготовці висококваліфікованих спортсменів впевнено займає група спортивного вдосконалення з вільної боротьби – 40 студентів (тренер Анікін Є.В. – 8 чол, заслужений тренер України Рудніченко М.М. – 23, спільно з іншими тренерами – 4, Басистий С.Г. – 4). Третє місце посідає група спортивного вдосконалення з важкої атлетики (заслужений тренер України Кравцов М.І. – 15, спільно з Мацьохою М.М. – 6, Антонюком В.С. – 7). Багато професіоналізму, ентузіазму та ініціативи вклали у розвиток фехтування заслужений тренер України Штурбабін В.В. і Мазур Ю.М., велоспорту – Літвін А.І., Бакалець Ф.П., Малюзенко В.В., тхеквондо – заслужений тренер України Пісоцький С.І., боксу – заслужений тренер України Чумаков А.М., регбі – Лещенко М.І. та ін. (рис. 1).
За високі показники у розвитку фізичної культури і спорту, спортивні досягнення колективу та окремих спортсменів, високий рівень наукових досліджень для вдосконалення навчального процесу з фізичного виховання Головний комітет Виставки досягнень народного господарства України 30 грудня 1988 р. нагородив інститут дипломом третього ступеня, бронзовою медаллю і грошовою премією.
Два роки колективу інституту присуджувався перехідний прапор республіканського спортивного студентського товариства "Буревісник" "Кращому спортивному клубу республіки". Група технологічного факультету ТШ-76-4 була переможницею Всесоюзного огляду-конкурсу на кращу постановку фізкультурно-спортивної роботи серед академічних груп [4].
Неможливо було розраховувати на подальші успіхи не турбуючись про створення матеріально-спортивної бази. Тому недарма кафедру фізвиховання ще називали "будівничою". Немає в університеті об’єкту, де б не працювали сильні руки викладачів кафедри. Упродовж всього її існування викладацький і допоміжний персонал весь час щось будував. Спочатку стадіон, за своїм розробленим проектом, з його легкоатлетичними секторами, ігровими майданчиками. Потім викладачі кафедри були залучені до будівництва майже усіх навчальних корпусів та гуртожитків, експериментальної бази, бібліотеки. Так, для організації обласного конкурсу мулярів при будівництві третього навчального корпусу необхідно було надзвичайно терміново занести на усі чотири поверхи будівельний камінь на простінки. Отримавши завдання ректора Ганжурова С.М., десь о третій годині дня, був створений комсомольський загін, який, виготовивши сорок носилок, протягом вечора і ночі заніс увесь камінь, який був розташований перед корпусом. Конкурс пройшов вчасно та успішно і завдячуючи йому усі простінки були зроблені лише за один день. Але особливо велика робота була проведена на будівництві спортивного комплексу: від підготовки місця майбутнього будівництва до робіт на покрівлі і покритті підлоги головної арени. Майже два роки на ньому працювали студентські будівельні загони, які були переведені на вечірню форму навчання. На останньому завершальному етапі, додатково протягом цілого літа, майже усі викладачі без відпустки завершували найважчі фізичні роботи. При цьому викладачі проявили неабиякі організаційні творчі здібності: ст.викладачу Кисельову В.Д. було доручено поїхати з нарядом у Харків, домовитись на заводі про виготовлення будівельних конструкцій, знайти залізничні платформи і привезти ці конструкції для перекриття спорткомплексу; викладач Чайковський Ю.В. повинен був організувати на цегельному заводі понадпланове виготовлення у вихідні дні будівельної плитки для зовнішнього покриття; за самостійно розробленим проектом ст. викладач Савченко Р.Є. плідно попрацював над створенням тренувальної альпіністської стінки, за що був нагороджений Міністерством вищої і спеціальної середньої освіти України грошовою премією. Із честю з цими завданнями вони успішно впорались. Окрім згаданих викладачів, найкращі слова вдячності також потрібно сказати на адресу Ткача В.О., Корнілова Ю.П., Вусатюка М.А., Бараннікова Ю.М., Грицьова Л.І., Кравцова М.І., Руснака А.А., Мельника А.Г., Старцуна П.Р., Мосійчука В.В., Єжихіна Ю.У.
На початковому етапі будівництва водно-спортивної бази багато сил і енергії віддав доцент Яремчук В.В.
Метою цієї роботи є проведення дослідження візитної картки нашої кафедри і спортивного клубу – стан фізкультурно-спортивної роботи, вивчення проблеми і визначення перспективи підготовки спортсменів у майбутніх змаганнях різного рангу на основі ретроспективного аналізу виступів збірних команд університету.
Завдання дослідження: проаналізувати досягнення команд університету у міжнародних і національних змаганнях за період 2001–2007 рр.; порівняти рівень спортивних досягнень кращих вищих навчальних закладів країни зі здобутками Хмельницького національного університету.
Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, опрацювання протоколів міжнародних, національних і обласних змагань, педагогічні спостереження за організацією тренувального і змагального процесів, методи математичної статистики.
Результати дослідження та їх обговорення. Після розпаду Радянського Союзу зруйнувалась і система радянського спорту, в тому числі і студентського. У період перебудови вищої школи порушились схеми виховання спортсменів. Студентський спорт, як і спорт взагалі, виявився в принципово нових і дуже складних умовах. Перервались творчі зв’язки спеціалістів; недосконала законодавча база галузі; закрились міжвузівські спортивні центри, членам яких надавалось у дні тренувань кошти на додаткове харчування; прикоротилось регламентоване фінансування виїзду команд на змагання, організацію навчально-тренувальних зборів і придбання спортивної форми; профспілки перестали фінансувати спортивні клуби навчальних закладів; перестало функціонувати студентське спортивне товариство "Буревісник" і обласні ради на місцях; значно зменшилось кількість обласних і міських змагань, прикоротилось проведення республіканських та союзних спартакіад і універсіад серед вищих навчальних закладів; перестало діяти обов’язкова система перепідготовки викладачів кафедр фізичного виховання та багато інших чинників. Через гіперінфляційні процеси не змогли закінчити будувництво другої черги спортивного комплексу, в якому було передбачено проектом плавальний басейн, "жабенятник" і ще два зали. Все це було погіршено важкою економічною кризою, різким зниженням заробітної плати викладачів і тренерів, закриттям роботи оздоровчо-спортивних таборів та ін., що зумовило крайньо негативні для фізичної культури і спорту наслідки.
В часи розбудови новітньої історії України спортивний колектив нашого університету зберіг і примножив спортивні традиції минулих років. Згідно з вимогами часу і логіці подій ми здійснювали пошук нових методів і підходів в ринкових умовах. Спираючись на багатий досвід, нам, в основному, в складних умовах перехідного періоду, вдалось зберегти достатньо дієву систему фізкультурно-оздоровчої роботи, кількість студенів, які займались в спортивних секціях, надання індивідульного графіку навчання провідним спортсменам, визначення кращих за наслідками спортивного року і їх матеріальне заохочення, організації традиційних змагань серед факультетів та інші напрямки роботи. Одноразово нові відносини у самостійній країні привнесли елементи ринкової економіки, що дало можливість добудувати водно- спортивну базу, створити команди вищої ліги з жіночого гандболу і регбі за рахунок часткової спонсорської допомоги, виїзду провідних спортсменів у складі збірних команд України на всі офіційні міжнародні змагання. Суттєвим досягненням стало введення для провідних спортсменів державних стипендій, стипендій міського голови, надання коштів для додаткового харчування за рахунок обласної школи вищої спортивної майстерності, що підвищило престиж спорту і можливість організувати навчально-тренувальний процес на рівні сучасних вимог.
Кафедрою та спортивним клубом була розроблена нова концепція розвитку спорту в університеті, яка передбачала реалізацію сучасного арсеналу організаційних, матеріально-технічних і науково-методичних факторів, які повинні були забезпечити її високу результативність. В якості основних принципів організаційно-управлінських рішень були визначені:
– щорічно заслуховувати на вченій раді інституту, засіданнях ректорату, радах факультетів про стан фізкультурно-оздоровчої і спортивно-масової роботи, що давало можливість оперативно реагувати на ті чи інші виникаючі проблеми;
– першочергова увага розвитку до тих видів спорту, успішний виступ яких передбачається більш вірогідним. У зв’язку з цим усі види спорту, які культивувались в інституті, були розділені на три групи;
– кожний викладач кафедри повинен обов’язково тренувати команду з обраного виду спорту, яким потрібно змагатись у національних, обласних і міських змаганнях, що давало можливість збільшувати географію видів спорту; – налагодити селекційну роботу і зобов’язати викладачів-тренерів запрошувати на навчання в інститут усіх перспективних спортсменів-випускників середніх навчальних закладів та дитячо-юнацьких спортивних шкіл;
– надавати належні умови для поєднання спортсменами навчання в інституті з тренувальним процесом і в першу чергу тим, які входять у склад різних збірних команд країни та їх резерву з метою виконання ними затверджених цільових програм підготовки;
– приорітетне фінансування і матеріально-технічне забезпечення розвитку спортивних команд першої групи;
– створення в навчальному закладі фізкультурно-спортивного центру, який би мав субрахунок акумульованих коштів на цільові витрати спортивно-масової роботи;
– щорічно на вченій раді інституту затверджувати кошторис витрат на оздоровчу і спортивно-масову роботу;
– з метою забезпечення лікарського контролю за спортсменами, фізкультурно-масових заходів навчального закладу створити у спортивному комплексі медичний кабінет.
Одні питання цієї концепції вдалось вирішити більш вдало, інші – значно гірше, ніж планувалось. Але підготовка спортсменів високої кваліфікації та результати виступів команд університету у різних змаганнях останніх років свідчать про те, що стратегічні напрямки розвитку спорту були в той час визначені правильно і вони примножились.
Аналіз підготовки спортсменів високої кваліфікації (табл. 1), протягом останніх семи років вказує на те, що найсприятливими роками були 2003, 2006, 2007 (відповідно: ЗМС – 3, МСМК – 2, МС – 13; ЗМС – 1, МСМК – 3, МС – 9; ЗМС – 1, МСМК – 3, МС – 11), У ці роки п’ять спортсменів виконали нормативні вимоги заслуженого майстра спорту, вісьмом було присвоєно звання майстра спорту міжнародного класу і тридцяти п’яти – майстрів спорту.
Із двадцяти двох видів спорту, які культивуються в університеті, спортсменів високої кваліфікації за сім останніх років було підготовлено лише у 10 групах спортивного вдосконалення: фехтування, веслування на байдарках і каное, тхеквондо, боротьбі вільній, регбі, боксі, важкій атлетиці, кікбоксінгу, самбо, легкій атлетиці.
Зараз найбільше таких спортсменів входить у групи ПСМ з фехтування – 15; веслування на байдарках і каное – 13; тхеквондо – 10, що вказує на добру організацію навчально-тренувального процесу і селекційно-виховну роботу тренерів-викладачів Яремчука В.В., Солтика О.О., Пісоцького С.І., Штурбабіна В.В.
Внаслідок аналізу якісного складу груп ПСМ і кількісного складу підготовки спортсменів високої кваліфікації можна перейти до спостереження виступу збірних команд на останніх чотирьох Всеукраїнських і Всесвітніх літніх Універсіадах, Олімпійських іграх.
З таблиці 2 помітно, що кількість спортсменів, які виступали на універсіадах весь час збільшувалась, за винятком останньої – де ця цифра скоротилась до 167 спортсменів. Цифри вказують на те, що доля у завоюванні залікових очок спортсменами нашого університету була переважаючою у порівнянні з іншими ВНЗ області і складала від 84 до 55 %, одночасно збільшувалась кількість очок на одного спортсмена – з 19,2 до 27. Найкраще наші команди виступили у 2005 році на VІІ літній Універсіаді України: студенти отримали 28 золотих, 13 срібних і 24 бронзових медалі, посіли традиційне перше місце серед ВНЗ ІV категорії і п’яте місце серед усіх навчальних закладів нашої країни, випередивши навіть два спортивні і усі навчальні заклади з факультетами фізичного виховання [7].
VІІІ літня Універсіада України ще раз підтвердила зацікавленість багатьох навчальних закладів брати участь у таких змаганнях. На цій Універсіаді боротьба значно загострилась. Варто відмітити, що у фінальних змаганнях Універсіади з 40 видів спорту, взяли участь понад 8000 студентів, з яких: 28 заслужених майстрів спорту України, 217 майстрів спорту України міжнародного класу, 1586 майстрів спорту України, більше чотирьох тисяч кандидатів в майстри спорту і першорозрядників. Змагання Універсіади проводились як етап підготовки до Всесвітньої Універсіади і в багатьох видах спорту брали участь найсильніші спортсмени України, які показали ряд високих спортивних результатів.
На VІІІ Універсіаді кількість наших спортсменів у складі збірних команд області помітно скоротилась – на 91 спортсмена. Таке скорочення кількості спортсменів призвело до того, що спортивна дружина університету опустилась з 5 на 8 місце серед 216 ВНЗ, які брали участь у фінальних змаганнях. Ми вперше посіли у четвертій категорії ВНЗ 2 місце, невластиве для нас, програвши одвічному нашому конкуренту 2017 очок – Тернопільському національному економічному університету. Уперше наблизився зі своїми результатами Кам’янець-Подільський національний університет (він посів з 3565 очками 10 місце, в той час як на минулій універсіаді лише 15). У таблиці 3 представлений порівняльно-підсумковий протокол загально-командної першості серед десяти кращих ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації на VІІ та VІІІ Універсіадах.
Спортивні результати, показані на VІІІ літній Універсіаді України, стали багатим матеріалом для аналітиків, які ще довго будуть аналізувати усі ньюанси перемог і поразок, вишукуючи причину успіху і невдач. Тому на цій основі формуються висновки і розробляються рекомендації на майбутнє. Спробуємо і ми це зробити. Як же виступили наші спортсмени на цій універсіаді у різних видах спорту і якою нам бачиться ситуація, перспективи і завдання в кожному з них.
Результати змагань стверджують, що десятка кращих ВНЗ країни на універсіадах майже не змінюється, вісім з десяти входить у провідну групу при явній перевазі збірної команди Харківської державної академії фізичної культури.
Понад усе необхідно відмітити високу професійну підготовленість більшості команд Тернопільського національного економічного університету, який у порівнянні з минулою універсіадою з сьомого місця перейшов на друге, випередивши свої досягнення найже на 1300 очок. Це сталось за рахунок підсилення і так сильних команд з ігрових видів спорту, запрошенням на навчання провідних легкоатлетів країни, самбістів, дзюдоїстів, плавців і велосипедистів. З підсумкового протоколу помітно, що цей університет отримав і до того ж найбільше заохочувальних очок – 432, тобто, у відповідності з Положенням про Універсіаду, в цей час ще 12 спортсменів були на міжнародних змаганнях.
Через збільшення конкуренції з кількості студентів у видах спорту і команд навчальних закладів, які набрали залікові очки в останній універсіаді, помітно, що за виключенням трьох навчальних закладів з десятки кращих, скоротилась кількість набраних очок у змаганнях кожним ВНЗ. На зменшення кількості очок вплинув ще один найвагоміший фактор – організатори проведення змагань заборонили навчальним закладам виставляти додатково команди і кращих спортсменів, що було спочатку передбачено Положенням про змагання. Таким чином, на універсіаду від нашого університету не поїхали чотири команди. Аналіз протоколів змагань показує, що через непередбачувальні зміни в Положенні, ми втратили біля восьмисот очок і більш пристойне місце в когорті найсильніших команд країни. Але усе по-черзі...
Найбільш вагомим здобутком на цих змаганнях був виступ веслувальників. Команда посіла перше загальнокомандне місце і 15 студентів отримали медалі різного гатунку (6–2–7), набравши 1375 очок. Вони перевершили своє досягнення і в завойованих очках – +40, і в медалях – +5. Кожний із учасників виборов в середньому 59,7 очка, що є найкращим досягенням серед усіх спортсменів університету і заслуговує високої оцінки. Добре себе зарекомендували на цих змаганнях Олексій Янчук, Олександр Кондратюк, Катерина Лісова, Світлана Фальшовник, які вибороли по дві медалі.
Веслування на байдарках і каное упродовж більш тридцяти років було і залишається провідним видом спорту і тому уболівальники уже давно чекають появи зірок, які могли б продовжити здобутки С. Нагорного, В. Вешко, О. Слівінського та інших у великому спорті. І той факт, що даний відносний спад у веслуванні в останнє десятиріччя пройшов в країні в цілому, не втішає і не врятовує від необхідності виправляти положення, шукати шляхи реалізації великого потенціалу (досвідчені тренери, гарний зв’язок з ДЮСШ, у групі спортивного вдосконалення тренується 13 майстрів спорту), накопиченого за минулі десятиріччя. Все це разом взяте – і спортивні успіхи, і кількість висококваліфікованих спортсменів, і добра матеріальна база, і висококваліфіковані тренерські кадри, помножені на давні спортивні традиції цього виду – дає нам можливість оцінити ситуацію в університетському веслуванні в цілому як сприятливою.
Дещо нижче своїх можливостей виступили тхеквондисти, посівши друге загальнокомандне місце, набравши 360 очок, додавши в корзину спортивних здобутків університету 9 медалей (2–2–5). Особливо прикрим стало те, що тренери не змогли виставити спортсменів в усіх вагових категоріях і, як результат, лише чотири очки відділило нас від першого місця. Заслуговують високої похвали виступи Богдана Цугеля, Людвига Пухальського та інш.
Водночас у цьому виді спорту неможливо ефективно працювати на високому рівні без сучасного спеціального спорядження, яке визначає силу удару і у відповідності з цим нараховуються бали, міняється техніка і тактика ведення боротьби на даянгу. Ці системи захисту достатньо дорогі, якщо ми не хочемо безнадійно відставати від основних конкурентів у цьому виді спорту, тому потрібно терміново їх придбати.
Дещо краще виступили важкоатлети, набравши 193,5 очка проти 121 на змаганнях попередньої універсіади, але жаль, що у змаганнях від нашого університету брало участь лише 5 спортсменів. І для цього виду спорту також необхідно мати сучасні штанги, без яких подальший прогрес нарощування спортивних результатів неможливий.
Поліпшили свої досягнення групи спортивного вдосконалення у дзюдо – 299 проти 198 очок,
жіночої боротьби – 251 проти 194, футзалу – 165 проти 8,9.
Особливо слід відмітити виступи єдиної нашої велосипедистки – Олени Шарги, яка "привезла"
срібну і бронзову нагороди – разом 107 очок.
Заслуговують на похвалу регбісти і самбісти, які виступали з придуманим організаторами змагань коєфіцієнтом 0,5, від офіційної таблиці нарахування очок. Перші стали, як і в попередній універсіаді, чемпіонами. Одночасно змагання показали, що у регбі існують теж серйозні проблеми з повноцінним резервом. Якщо у минулих універсіадах від нашого навчального закладу виступало по дві команди, то на студентських спортивних іграх України цього року, які проводились у нашому місті, наш ВНЗ був представлений лише однією. Другі (самбісти) вибороли в упертій боротьбі у змаганнях "стінка на стінку" серед жінок і чоловіків треті команді місця і бронзові нагороди, а також принесли, як і регбісти, по 270 очок проти
234 на VІІ літній Універсіаді. Успішному здобутку самбістів, понад усе, ми можемо завдячувати Михайлу Мудрику, Олександру Брусу, Віталію Шевчуку, Людмилі Щервяніній і Олені Карбовській, які вибороли медалі не тільки в командній боротьбі, але і в особистій першості.
І радість, і смуток принесли нам своїми виступами найтитулованіша команда – команда фехтувальників. Через одночасну "втрату" п’яти провідних фехтувальників (троє поїхали продовжувати навчання у США, двоє травмувались) команда змогла лише виступати у двох видах зброї, що принесло нам лише третє загальнокомандне місце (на минулій універсіаді були другими) і 655,5 очок, на 98,5 очків менше, ніж на минулих подібних змаганнях. Разом з тим, блискуче виступали дві команди чоловіків-шаблістів, які вибороли золоті і срібні нагороди у командних змаганнях, а в особистих змагання посіли 1–6 місця. Не відстали від чоловіків наші дівчата – у командних змаганнях також золото. У фехтувальників по дві нагороди, одна із яких була золотою, отримали Сергій Шкаліков, Олександр Торчук, Дмитро Бойко, Олег Штурбабін, Галина Пундик, Ольга Жовнір.
У цих видах спорту університет має добрі традиції і немало талановитих спортсменів і досвідчених тренерів, але цей великий потенціал потрібно активно і спрямовано розвивати, щоб на майбутніх універсіадах досягти більш вигомих результатів.
З року в рік втрачають свої позиції боксери. Якщо на V i VІ Універсіадах боксери "привозили" по шість медалей, то на VІІ і VІІІ Універсіадах – жодної. Незважаючи на те, що в складі команди поїхали на змагання чотири майстри спорту, наслідки виступів були, судячи з усіх напрямків підготовки, легко прогнозованими. Вони спромоглися вибороти лише 108 очок проти 169 з минулої універсіади. Про низьку організацію навчально-тренувального процесу у боксерів вказує той факт, що майже усі спортсмени програли у першому бою і "завойовані" ними очки були "здобуті" за рахунок меншої кількості спортсменів у вагових категоріях, що передбачалось Положенням по нарахуванню. Невміння спланувати підготовку, зовсім недавно провідних спортсменів, з тим, щоб вивести їх на пік готовності до головних змагань, низька кваліфікація нового тренера, невміння організувати тренувальний процес – все це призвело до тяжких зривів і жорстоких поразок тих, на кого покладались надії і сподівання.
На останніх універсіадах "стабільно" виступають борці вільного стилю: на попередній універсіаді – 94 очки, на минулій – 95. Грізна команда минулих років, у якій виховувались чемпіони і призери всесоюзних змагань і України, стали ледь помітною тінню тих минулих великих здобутків. Ще не так давно наша команда, як кращий колектив, представляла республіку на всесоюзних змаганнях спортивних клубів у Мінську, посіла там п’яту сходинку серед двадцяти одної команди, маючи призерів в особистих змаганнях. У минулі роки університет у згаданих видах спорту мав добрі традиції, достатньо високий потенціал і неодноразово наші спортсмени підіймались на п’єдестал пошани найпристойніших змагань. На жаль, пройшов суттєвий спад в цих видах спорту. І зараз, щоб, накінець, навести тут необхідний порядок і назавжди не загубити ці види спорту, необхідно буде напружено працювати тренерам і кафедрі фізвиховання спільно зі спортивним клубом.
Знизила свої показники університетська "королева спорту" – група спортивного вдосконалення з легкої атлетики: 245 очок на VІІІ Універсіаді проти 305 на VІІ. Тренерам з легкої атлетики, маючи у трьох групах лише двох майстрів спорту, трьох кандидатів у майстри і шість першорозрядників, неможливо розраховувати навіть на те, щоб закрити усю легкоатлетичну програму. У цих групах не має жодного метальника, бар’єриста, багатоборця. Викладачі-тренери недостатньо працюють у питаннях вивчення результатів, показаних випускниками ДЮСШ, з наступним запрошенням на навчання. Половина спортсменів недостатньо прогресують у результатах, щоб можна було гідно захищати честь університету. Протягом багатьох років легкоатлети нашого навчального закладу не програвали змагань, зустрічаючись зі своїми однолітками із Кам’янець-Подільського, але в останній обласній універсіаді кам’янчани взяли переконливий реванш, що принесло їм вперше загальнокомандне перше місце в обласній універсіаді.
Заслуговує на увагу також показник величин відсотків очок від можливого, що принесли спортсмени кожного виду спорту зокрема. У цьому показнику найкращі результати на останніх двох універсіадах у жіночій боротьбі: відповідно 72,2 % і 77,1 % (тренер Мозолюк О.В.), регбі – 65,2 % на двох універсіадах (тренер Квасниця О.М.), тхеквондо – 47,2 % і 62,5 % (тренер Пісоцький С.І.), веслування на б/к – 53,8 % і 55,4 % (тренери Яремчук В.В., Солтик О.О.), фехтування – 63,5 % і 55,1 % (тренер Штурбабін В.В.). Як бачимо, в середньому, були збережені традиції успішного розвитку більшості видів спорту, які упродовж багатьох років були для нас стратегічними і традиційними. На жаль, в ряді видів спорту справи значно гірші. Окремі наші спортсмени і тренери здали свої позиції. Якщо ще вісім-десять років назад у нас була значно більша група спортсменів, більш творчо і активно працювали тренери, то в останні роки положення суттєво погіршилось, за що переважно відповідальні самі тренери. Це особливо прикро в зв’язку з тим, що у боксі спортсмени набрали на VІІ і VІІІ Універсіадах відповідно 19,6 % і 12,4 % очок від можливого, у вільній боротьбі – 37,3 % і 29,3 %, у важкій атлетиці – 11,2 % і 22,3 % і легкій атлетиці – 16,7 % і 13,1 %. Саме у цих видах розігрується велика кількість медалей і це ті види спорту, успішний розвиток яких не потребує великих коштів, особливо матеріальної бази. Слід було лише примножувати викладачам особистий великий досвід, накопичений протягом попередніх років.
Ще набагато складніше положення у плаванні і кульовій стрільбі. Лише появились перші "заліковці" у плаванні на VІІ Універсіаді (121 очко), як був поставлений на ремонт єдиний у місті басейн, і відповідно цьому, на останній універсіаді наш ВНЗ уже не був представлений у цьому виді спорту, хоча на кафедрі працює три спеціаліста. Через вилучення у попередні роки із програм універсіад та інших студентських змагань кульової стрільби цей вид спорту перестав культивуватись в університеті. За нашим твердим переконанням слід об’єднати зусилля із ДЮСШ, в яких культивується кульова стрільба, та кафедри фізвиховання університету і відновити цей популярний та очкоємний вид спорту, який раніше приносив командні і особисті призові місця на республіканських змаганнях. Можна сподіватись, що відновлення цього екзотичного виду спорту під силу молодому висококваліфікованому спеціалісту, який є майстром спорту з кульової стрільби і дисертація була присвячена практичній новизні у цьому ж виді спорту.
Спортивні ігри найбільш популярні в студентському середовищі види спорту. Особливо радували колись своїми успіхами жіноча команда з гандболу і регбі, які завоювали право виступати у вищій лізі національного чемпіонату. Певні здобутки були у жіночому і чоловічому волейболі: неодноразово виступали у фінальних змаганнях студентських першостей країни. Спробувала свої сили чоловіча команда з баскетболу в першості України серед колективів фізкультури.
Але сьогодні, мабуть, важко назвати задовільними виступи на VІІІ Універсіаді спортсменів з ігрових видів спорту: ще недавно грізна жіноча гандбольна команда була третім призером на V Всеукраїнській універсіаді і приносила більше трьохсот очок, навіть на VІІ універсіаді наші гандболістки завоювали 171 очко. Малопродуктивний навчально-тренувальний процес, запущена профорієнтаційна та селекційна робота, недостатнє фінансування, часта зміна тренерів призвели до втрачених здобутків. На Універсіаді–2007 наш ВНЗ не був уже представлений цим видом спорту взагалі. Зараз у команді вищої ліги грає лише дві студентки. Неможливо такий стан зрозуміти, коли на кафедрі працює два спеціалісти з гандболу. Плачевні також результати виступів баскетболістів (21 очко), волейболістів (30 очок) і волейболісток (15 очок) вказують на те, що в ігрових видах відбувається "глибокий нокдаун", наші спортсмени потрапляють у збірні студентські команди області лише по одному-двох гравців. Через надзвичайно низьку багаторічну майстерність традиційно не змогли виступати баскетболістки, через непорозуміння і організаційні зміни у Положенні – шахісти, гандболісти і волейболісти-пляжники, через програш на обласній універсіаді – футболісти. Вперше за всю історію універсіад не була виставлена команда у спортивному орієнтуванні.
Окрім успішних виступів поспіль на чотирьох Універсіадах регбістів, тішать лише здобутки дружньої команди з футзалу (тренер Руснак А.А.), яка завзято боролась і зуміла завоювати 165 очок, менш вдало виступила жіноча команда з футболу – 90.
Належить провести серйозний комплексний аналіз причин такого стану в усіх ігрових видах спорту з тим, щоб ситуацію докорінно виправити на краще. Не можна терпіти положення таким, коли усі ігрові види спорту принесли на останній універсіаді майже 13 % очок від доробку усієї збірної комади університету – 4510 очок.
Вищий спортивний форум студентів ще раз підтвердив стійку тенденцію інтенсивного розвитку жіночого спорту. Це проявилось як в розширенні програми для жінок, так і до збільшення відсотків контингенту в загальній кількості учасників Універсіад. Аналізуючи дані протоколів змагань приходиться відмічати, що в більшості випадків спостерігається нерівнозначний вклад чоловіків і жінок в загальний результат виступів команди. Найбільш показовим, у цьому плані, для нас була VІІІ літня Універсіада, у якій наші студентки були представлені лише 65-ма учасницями із 167, що складає 38,3 % від кількості і менше чверті набраних усією командою залікових очок.
Недивлячись на те, що університет опустився з п’ятого місця в загальному заліку серед усіх навчальних закладів країни, виступи збірної команди можна визнати задовільними. Визнанням наших успіхів є і ревнісні дії зі сторони деяких конкурентів, що проявляються інколи в необ’єктивному суддівстві змагань з участю наших спортсменів, спробах (на жаль, інколи небезуспішних), використовуючи всякі неетичні прийоми, їх "зманювати". Тільки за останні роки університет залишило шість майстрів спорту через всякі обіцянки і зниження вимог їм до виконання навчальних планів.
Підсумком плідної багаторічної роботи кафедри фізвиховання та спортивного клубу є також вагомі здобутки на міжнародних змаганнях. Першим представником нашого вищого закладу освіти лише на ХІV Всесвітній літній Універсіаді у Загребі в 1987 році і ним став студент інженерно-економічного факультету Валерій Вешко, який зі своїм напарником здобув дві золоті медалі у каное-двійці на 500 і 1000 м. На цих змаганнях також брав участь студент цього ж факультету Микола Щерба, який посів 4 місце у веслуванні на байдарці-одиночці (табл. 5). Лише через шість років на такий же міжнародний студентський форум потрапив наш кращий стрибун у висоту Руслан Стіпанов, який стрибнув 227 см і здобув у Баффало
(США) бронзову нагороду.
Але найбільшого тріумфу на Всесвітніх літніх Універсіадах здобули наші фехтувальники. На ХХІІ Універсіаді у м. Дегу (Південна Корея) студент інституту міжнародних економічних відносин Володимир Лукашенко блискуче перемагає і стає чемпіоном у фехтуванні на шаблях, а потім зі своїми друзями по команді Олегом Штурбабіним (ЕФ) і Сергієм Шкаліковим (ФБ) здобувають срібні нагороди. Не менш успішним був виступ наших фехтувальників у турецькому Ізмірі (2005 р.) – Ольга Партала (ФБ) виграє золото у фехтуванні на шпагах, а срібло знову у командних змаганнях здобувають В. Лукашенко, О. Штурбабін і Д. Бойко.
За рік до проведення Олімпійських ігор у Пекіні, в столиці Таїланду Бангкоку, відбулась ХХІV Всесвітня літня Універсіада. Ці змагання стали генеральною репетицією провідних спортсменів випробувати себе в умовах максимально наближених до реальних. А тому студенти 149 країн взяли участь у других за величиною і значенням міжнародних змаганнях. Спортсмени нашої країни змагались у п’ятнадцяти дисциплінах із 23, які відбувались за програмою Універсіади. Розігрувалось 236 комплектів нагород. Якщо в Ізмірі збірна нашої країни фінішувала на четвертому загальнокомандному місці, то на останній Універсіаді посіла третє почесне місце, програвши лише командам-гігантам Росії і Китаю.
Студенти-спортсмени нашого університету увійшли в збірні команди країни з фехтування і тхеквондо. Майстер спорту міжнародного класу Галина Пундик в одній шістнадцятій виграла у господарки, в одній восьмій у важкій боротьбі здобуває перемогу над росіянкою, в одній четвертій перемагає гречанку, а у півфіналі китаянку і лише у фіналі спіткнулась на спортсменці з Південної Кореї Шін Мі Лі і отримує срібну нагороду. Потім зі своєю одногрупницею Ольгою Жовнір (гр.ФР-06-1) перемагають команду Гонконгу, Китаю і програвши сильній команді знову з Південної Кореї принесли для своєї країни срібну медаль. Наші чоловіки О. Штурабін (ЕФ), Д. Бойко і О. Торчук (ФПМКТ) перемігши команди Великобританії (45:32), Китаю (45:44), Угорщини (45:42) і у фіналі переконливо подолавши наших кривдників – корейців 45:38 принесли золоту нагороду. Ще одну золоту нагороду у командних змаганнях принесла Ольга Партала. Ніколи спортсмени нашого університету з Всесвітніх Універсіад не привозили такої кількості медалей: чотири золотих і три срібних.
Указом Президента країни за великі досягнення в спорті на ХХІV Всесвітній літній Універсіаді О. Штурбабін, Д. Бойко, О. Торчук, О. Партала нагороджені медаллю "За працю і звитягу".
Після змагань на адресу ректора університету проф. Скиби М.Є. надійшов лист від Президента студентської спортивної спілки України, Президента Академії педагогічних наук В.Г. Кременя, в якому він пише: "Шановний Миколо Єгоровичу! Спортивна студентська спілка України висловлює Вам щиру вдячність за успішний виступ студентів: Партали Ольги, Штурбабіна Олега, Бойка Дмитра, Торчука Олександра, Пундик Галини, Жовнір Ольги на ХХІV Всесвітній літній Універсіаді, що проходила в м. Бангкок
(Таїланд) з 8 по 18 серпня 2007 року. Просимо відзначити їх успішний виступ в колективі університету. Висловлюємо надію на подальшу співпрацю в справі розвитку фізичної культури та спорту серед студентської молоді."
Загалом студенти університету вибороли на Всесвітніх літніх Універсіадах 9 золотих, 9 срібних та 1 бронзову нагороди.
Всесвітні Універсіади хоча займать досить вагоме місце в ієрархії міжнародного спорту і користуються великою популярністю в більшості країн світу, але не мають настільки давньої історії і такого престижу як Олімпійські ігри. Олімпійський рух набув дивовижної стабільності і авторитету, прикладом ефективної співпраці людства в ім’я гармонійного розвитку особистості і співробтництва між державами і народами. Тому спортивним щастям для кожного спортсмена стати учасником цього руху, взяти участь в Олмпійських іграх, а ще більшим щастям – завоювати Олімпійську медаль. 8 студентів та випускників нашого навчального закладу освіти у різні роки виступали в складах збірних команд колишнього Радянського Союзу і незалежної України, на семи Олімпіадах з 1972 по 2004 рік і завоювали 4 медалі, з них дві золоті та дві срібні (табл. 6).
Золотими літерами в спортивній історії нашої країни записані прізвища Сергія Нагорного і Тимура Таймазова, які вибороли кожний по золотій і срібній нагороді. У далекому Монреалі в 1976 році студент другого курсу механічного факультету Сергій Нагорний зі своїм напарником завоювали срібну медаль на байдарці-двійці на дистанції 500 м. У той же вечір від імені усіх уболівальників інституту один з авторів цієї статті надіслав в олімпійське селище телеграму такого змісту: "Вітаємо. Даєшь золото!" Завдання уболівальників Сергієм було виконано на "відмінно" – на дистанції 1000 м була здобута золота медаль. Сергія зустрічали хмельничани на стадіоні під час проведення футбольного матчу. Раділи усі жителі міста, адже це були перші Олімпійські медалі завойовані жителем нашої області, студентом молодого тоді ще інституту.
З тих пір Сергій робив другу спробу у складі байдарки-четвірки на ХХІІ Олімпійських іграх у Москві. Але у фіналі були лише сьомими. Ще була одна спроба нашого студента семиразового чемпіона світу з веслування Валерія Вешка здобути медаль у Сеулі. Але знову невдача – тренери збірної команди заявили інших. Накінець в столиці Іспанії Барселоні в 1992 році студент першого курсу економічного факультету Тимур Таймазов завоював у важкій атлетиці срібну нагороду. Ставши дворазовим чемпіоном і багаторазовим рекордсменом світу на американському континенті в Атланті Тимур здобуває золоту медаль, встановивши два світові рекорди у поштовху 236 кг та у сумі двоборства 431 кг у ваговій категорії до 108 кг.
За значні досягнення наших спортсменів на Олімпійських іграх вони були нагороджені орденами і їм присвоєно звання "Заслужений майстер спорту".
Пізніше олімпійцями ставали Віта Паламар (легка атлетика, стрибки у висоту) на ХХVІІ іграх, Володимир Лукашенко і Олег Штурбабін (фехтування на шаблях), Головченко Людмила (жіноча боротьба) на ХХVІІІ іграх в Афінах.
Заслуговує на увагу те, що провідні студенти-спортсмени і команди лише за минулий рік взяли участь у змаганнях в 18 країнах світу несучи і розповсюджуючи знання про нашу країну, ідеї олімпізму і гуманістичного інтернаціоналізму. Першою серед спортсменів області фехтувальниця Ольга Партала отримала у штаб-квартирі Міжнародного олімпійського комітету спеціальний диплом Fair Play (приз чесної гри) від почесного Президента МОК А. Самаранча і онука одного із засновників олімпійського руху П’єра де Кубертена. За ці сім років 19 разів піднімався прапор нашої держави на честь перемог наших студентів на офіційних міжнародних змаганнях.
Багаторічна робота дозволяє стверджувати, що загалом система підготовки спортсменів до відповідальних змагань працює ще не повністю ефективно. Цьому заважають внутрішні і зовнішні проблеми. Якщо внутрішні проблеми можна, до деякої міри вирішити, то зовнішні набагато важче. Наприклад, якщо проаналізувати графік проведення видів програми універсіад, то можна встановити майже закономірність, що вони плануються без погодження з національним та міжнародним календарями і в зв’язку з цим вносяться часто строки перенесення. Як правило, фінальна частина із ігрових видів спорту, деяких окремих видів планується напередодні і в строки проведення літньої екзаменаційної сесії без повного фінансового забезпечення виїзду команд. Все це разом вносить великі труднощі в організацію навчального процесу студентів-спортсменів. Оздоровчо-спортивні табори в такому випадку також неможливо плідно використовувати для тренувального процесу і участі у змаганнях. Тому, на наш погляд, положення про проведення Всеукраїнських універсіад необхідно обумовлювати і затверджувати на довготривалий період, а не змінювати його суті з року в рік, що допоможе концентрувати зусилля з планування навчально- тренувального процесу. Це дасть також змогу необхідним перетворенням при запровадженні кредитно- трансферної системи організації навчального процесу, сталим підходам участі в універсіадах: концептуальним, організаційним, нормативним, методичним і матеріальним.
Як нам представляється, подальший можливий регрес спортивної роботи в університеті закономірно пояснюється тим, що у вищій школі не сформувалась альтернатива відносно ефективній, хоча і небездоганній, ранішеіснуючій системі залучення спортсменів на навчання. При введенні системи лише сертифікованого прийому студентів у вищі навчальні заклади більша частина викококваліфікованих спортсменів, яка пройшла навчання у ДЮСШ, ШВСМ, школах олімпійського резерву і на їх підготовку були затрачені десятки тисяч гривень, залишаються поза стінами навчальних закладів, а значить, з часом, поза спортом. Це положення набуває особливого значення і зобов’язує шукати нові підходи, адже в усіх країнах основу національних збірних команд складають студенти. При існуючій системі, подаючі надії спортсмени, будуть "відсічені" від подальшої можливості набути улюблену професію і продовжувати, при цьому, заняття спортом через відносно нижчі сертифікатні оцінки, чим ті абітурієнти, які лише готувались до іспитів.
Існує, як мінімум, ще одна проблема. При кредитно-модульній, кредитно-трансферній системі навчання провідні спортсмени четвертого курсу нашого університету (як і усієї країни) переживають створені труднощі в проходженні за конкурсом в подальшому навчанні на спеціаліста (магістра) знову через величину середнього балу за весь період навчання. І знову та ж сама причина: одні – лише вчили, а інші – вчили і водночас захищали честь області, країни. І у зв’язку з цим виникає необхідність у зміні програмних підходів, які б забезпечили правові основи збереження національної системи існувння резервного спорту, спорту високих досягнень у вищій школі, залишаючи безсумнівно приорітетним фізкультурно-оздоровчу роботу і формування навичок здорового споосбу життя. Саме ці положення фокусують майбутнє студентського спорту, хоча у практиці роботи їх набагато більше. Але історія знає приклад, коли подібне сталось у США, і тоді Конгрес прийняв кардинальні міри у подібному питанні і в якості першочергового положення було висунуто вирішення довготривалої програми в системі освіти, яка передбачала пільги при вступі і під час навчання у ВНЗ та коледжах, спеціальні спортивні стипендії [3, с. 32]. Тому і в нашій країні у вищій школі можна було зробити подібне хоча б для членів, кандидатів і резерву національних збірних команд, майстрів спорту.
Студентський спорт набуває особливу значимість як могутній фактор не тільки особистого досягнення, а понад усе пропаганди навчального закладу. Тому керівництву кафедри і спортивного клубу необхідно вже зараз, з урахуванням результатів виступу на минулій універсіаді, проаналізувати причини успішного виступу команд з видів спорту та окремих невдач, розробити відповідні пропозиції, зберегти та примножити людський потенціал, сформувати і затвердити заходи підготовки студентів і усіх команд до ІХ Всеукраїнської літньої Універсіади. У зв’язку з цим потрібно підвищити вимогливість до організації навчально-тренувального процесу і всю організаційну роботу направити неухильно на підготовку команд до цих змагань. Ні в якому разі не потрібно допустити, щоб в подальшому в тій або іншій формі повторились негативні приклади, які, на жаль, мали місце в минулій універсіаді. Потрібно затвердити механізм персональної відповідальності за доручені види спорту. Особливо потрібно звернути увагу на новизну положення про І Студентські спортивні ігри країни у 2008 році, яке внесло принциповий аспект стратегії майбутніх студентських змагань – зосередження організаційних, матеріально-технічних ресурсів на підготовці окремих спортсменів і команд, які можуть стати переможцями, тобто на відміну від участі у попередніх Всеукраїнських Універсіадах, екстенсивний підхід, який був раніше зорієнтований на залучення великої кількості видів спорту і окремих спортсменів щоб кількість переросла у якість – вже не буде мати успіху. Необхідно всебічно продумати і терміново внести корективи в раніше функціонуючу систему підготовки спортсменів і команд та зебезпечити організований і обгрунтований інтенсивний шлях підготовки до майбутньої універсіади.
Надзвичайно гостро стоїть також питання, обумовлене складною економічною ситуацією в країні і в тому числі в університеті, – про явну відсутність фінансування спортивних заходів на підготовку та участь студентів до всеукраїнських та обласних універсіад. Спорт взагалі, і особливо спорт у навчальних закладах, може існувати тільки тоді, коли він буде належно і регулярно фінансуватись. У зв’язку з цим потрібно, понад усе, вирішити питання про джерела фінансування. На нашу думку вони можуть складатись із таких складових: виділеної певної суми університетського кошторису, кошторису обласного і міського спорткомітетів, спортивного клубу університету та шляхом залучення меценатських, благодійних і спонсорських коштів, що забезпечить повноцінне і високоефективне функціонування цього розділу програми.
Висновок. Існує необхідність радикального реформування занять у відділенні спортивного вдосконалення університету, що потребує кардинальних змін в організації нових підходів та рішень в органічному поєднанні спортивної підготовки з навчальним процесом. Переконані, що планомірна та цілеспрямована робота у цьому напрямі принесе нові спортивні досягнення студентів нашого навчального закладу.