ЯК ЖИВЕШ, СІМ'Я СТУДЕНТСЬКА

Вони різні нині, ці сім'ї, скажете ви. Дійсно, як у суспільстві пролягає прірва між громадянами, за соціальним статусом різними, так і студенти все відчутніше діляться на багатих і бідних. Всім відомо, скільки треба грошей, щоб вчитися. А якщо сім'ю створити, студентську, таку, щоб "тато, мама і я" ? Як живе вона, сучасна студентська сім'я? Я звернулася спершу зі своїм запитанням до державних структур, котрі деякою мірою причетні до проблем студентських сімей. Але в обласному управлінні освіти і науки одразу відгородилися, мовляв, вищі навчальні заклади працюють напряму з міністерством, студентські сім'ї — то клопіт соціальних служб. В обласному управлінні у справах сім'ї та молоді спеціаліст, що побажала зостатись невідомою, популярно пояснила: так, є у нас купа програм, указів, але вже час зрозуміти, що програма, не забезпечена грішми, приречена. І так, здебільшого, благі наміри сходять на пшик.

Ну, тоді — до джерел, сказала я собі, і вирушила до гуртожитку Хмельницького державного університету. Сім'я з маленькою дитиною — саме те, що шукалося. Тато Геннадій — на 5 курсі, майбутній радіотехнік, мама Наталя — на 3-му, контрактниця, спеціальність — швейне виробництво, Марійці —1,5 року. Охайна, крихітна кімнаточка, хитромудро переділена на "спальню-вітальию-дитячу" і кухню. Типовий інтер'єр, який за останні десятиліття і не змінюється.

Тож що у них є? Найперше — житло. Хоч маленьке, тимчасове, але окреме, тепле, з цілодобовою подачею гарячої води, з власним "беушним" холодильником, крихітним телевізором і музичним центром, на "дитячі гроші" купленим. Дитяче ліжечко ще Геннадієві батьки

Важко їм? Зізнаються, найважче було, коли народилася дитина. Бо Наталя перебувала з маленькою біля чоловіка, у гуртожитку, практично з перших тижнів. Виняньчили крихітку самі. Поперемінно ходили на " лекції, благо — в різні зміни, недосипали, їсти готували... Найголовніше — вважають, дитина і спільні клопоти їх ще більше зблизили, піднесли вартість одне для одного. Он, чоловік, посміхається Наталя, як сім'ю завів, ще й краще став навчатися. До цивільного шлюбу, нині популярного серед молоді, обоє ставляться негативно. Тим більше, що гуртожиток надається лише офіційно зареєстрованим парам. "Знаю таких, багатьох, — докинула комендант, — пострибають, помилуються — та и розбіглися. А батьки, знай, торби тягнуть. Зустрічаєш потім їх. гірким досвідом розчарованих. Ні, сім'я — це труд, за дитину відповідальність, це повинно буй серйозно і офіційно..."

Молодята визнають, що в університеті їм завжди йшли назустріч: будь ласка, індивідуальний графік відвідування, через кожні 6 місяців — соціальна допомога 70-80 гривень, стипендія у Гени — 42 гривні. За гуртожиток платили 30 гривень, але батько сімейства оформив субсидію (мамі знижка "не світить" — бо мас "дохід" — допомогу на дитину 170 гривень).

— На Новий рік у профкомі дали дуже гарний подарунок дитині — самі лише шоколадні цукерки, жодної карамельки, — згадує Наталя.

Болюче питання — студентський сімейний бюджет. На що гроші тратить? На хліб, бублики, сік, цукерки, памперси, дитячий одяг. Все інше — картоплю, сир, сметану, м'ясо — в основному, з дому передаю^ть, обоє — з Теофіпольського району. У Гени — батьки пенсіонери, у Наталі тато перебивається тимчасовими заробітками, мама нещодавно втратила роботу. Попереду — невідомість.

А як студентам з підручниками? На сесію потрібна додаткова література, і нічний абонемент, наприклад, коштує 50 копійок за книгу Плюс всілякі ксерокси, папір. Звісно, багато студентських сімей живе не на батьківську допомогу. Самі намагаються підробляти, найчастіше на базарах, у приватних фірмах. Але підробляти і гарно навчатися, а останнє дає можливість переходу на індивідуальний графік, на думку Геннадія, — речі, майже несумісні. Пробував і він торгувати у хазяїна, але та зарплата не варта була роботи До того ж, на п'ятому курсі всі сили треба спрямувати на отримання диплома, а вже після загадувати про роботу. Планують же молодята зостатися в Хмельницькому. Вже й Марійці підшуковують садочок, і все буде залежати від роботи і зарплати глави сімейства. А види на житло?

— Щороку на 12 тисяч студентів у нас буває до 160 студентських сімей, де і двоє студентів, і один, ця цифра практично декілька останніх років не змінюється. Тут мова не йде про цивільні шлюби. Згідно з рішенням адміністрації і профспілкового комітету, на поселення студентських сімей виділено 36 кімнат. Житла, певна річ, не вистачає, забезпечено 80 відсотка, тож побутові кімнати переобладнали під житлові.

Багато сімей мають змогу винаймати квартиру. Що ж до програми молодіжного кредитування житла, то голова профкому не зміг назвати жодної молодої сім'ї студентів, про яких знає, що вони отримали такий безпроцентний кредит. Але всі знають, що ресурси фонду дуже обмежені, тож широкому загалу сподіватися на це щастя не виходить. У фонді (я телефонувала) за відсутності відповідальної особи поняття не мали, скільки ж то в області везунчиків за минулий рік.

З 2002 року діє Всеукраїнська програма оздоровлення студентської молоді. Якраз ця робота, підкреслив А. Бережнюк, у їхньому закладі нарівні. Приміром, у 2003 році за рахунок університету їздили в Карпати, до моря, в літній табір 420 малозабезпечених студентів. Фонд соціальної допомоги навчального закладу становить 300 тисяч гривень, спеціальний фонд для контрактників — 125700 гривень. Тож є звідки, як тo кажуть, розігнатися. Щороку профком видає 120-130 дитячих подарунків, і це число, зауважує А. Бережнюк, з року в рік не зменшується. Так що, на щастя, бажання радіти життю у сімейному колі, під дитячий сміх у наших студентів не залежить від зростання цін чи моди на цивільні шлюби, одностатеві стосунки, які так вперто нав'язує ефір. Молоді сповнені енергії і оптимізму, світлих мрій і далекоглядних планів. Завдання підтримувати позитивний настрій студентства і покладається на створюване цьогоріч в університеті управління навчально-виховної роботи та соціальної політики з центрами педагогічної та медико-психологічної консультації, соціального захисту та оздоровлення, штаб студентських трудових загонів.

Кроки до підтримання студентських сімей, за даними обласного управління у справах сім'ї та молоді, зроблено в Кам'янець-Подільському державному університеті. Зокрема, наказом ректора заплановано обладнати в гуртожитках кімнати "матері і дитини", запровадити соціально-психологічну допомогу молодим сім'ям та студентським парам, які бажають одружитися, малозабезпеченим студентським сім'ям та студентам-сиротам надавати першочергове право на безкоштовний відпочинок у літньому таборі.

А поки що соціальні служби проводять моніторинг, себто складають соціальні паспорти студентських сімей з тим, щоб розробити конкретну програму і винести її на сесію обласної ради. А така підвищена увага до проблеми (навіть в університеті здивувались: "Що це ви всі (молодіжні служби, преса) так нашими студентами зацікавились?" ) спричинена затвердженою Президентом у кінці 2003 року Програмою підтримки молоді на 2004-2008 роки. Отже, стурбовані державники бездуховністю, бідністю, безробіттям, насильством, небезпечними хворобами, що поширюються серед молоді.

І тим, що значна частка молодих громадян зайнята в тіньовому секторі економіки, що за їх рахунок збільшуються обсяги нелегальної зовнішньої міграції, зріс рівень злочинності у півтора раза порівняно з 90-ми роками. Що вже казати про зменшення інтересу до культури, національної духовної спадщини, негативний вплив недоброякісних зразків маскультури?

Велика увага у програмі приділяється студентським сім'ям: планується суттєво збільшити матеріальну допомогу по народженню дитини, по догляду за прикладом "країн світу, де питанню матеріального забезпечення молоді приділяється пріоритетна увага", йдеться про пільгове кредитування на будівництво житла, "у тому числі в сільській місцевості", гарантоване працевлаштування, броньовані робочі місця, ще й подружжю — у межах одного населеного пункту, знижки на товари та послуги, пільгове кредитування для заняття підприємництвом... Аж дух перехоплює від усвідомлення, що таки добре знають там, нагорі, про молодіжні проблеми і без моніторингів. І знають, що агітацією і психологічними консультаціями усього вищенаведеного не доб'єшся.

А хто, який уряд і чи спроможеться, як та жінка в управлінні казала, підкріпити конкретно красиві слова, і якому поколінню студентів всміхнеться гарантовано-надійне "завтра"?