Щаслива зоря Октавіана Коханка

Заслужений працівник народної освіти, кандидат педагогічних наук, доцент Октавіан Михайлович Коханко досяг немалих вершин. Його життєве кредо — уважне ставлення до людей, уміння працювати з колегами, жити для них. Пропонуємо увазі наших читачів розповідь про ентузіаста педагогічної ниви.

Андрійкова матуся померла від важкої недуги, а батько десь подався у світи. Тільки й радощів було, коли матусина ненька навідається до нього в школу-інтернат —гостинців навезе. Ніколи не забуде хлопчик прощання з нею: в селі, де жила мамина рідня, не було школи. Таким чином, першокласник опинився в сиротинці. Тут його знайшла чорна звістка пішла у вічність і бабуся, а до закінчення школи залишалися лічені дні. Класний керівник не раз зтривогою запитувала директора:
"Як бути з Андрієм, випускник залишається без опіки?" Не розгубився керівник інтернату, звернувся до заступника начальника управління освіти і науки облдержадміістрації Октавіана Коханка. Октавіан Михайлович допоміг юнакові здобути освіту в профтехучилищі. Варто сказати, що Андрієві поталанило, бо його жадоба до знань увінчалася успіхом, невдовзі (без відриву від виробництва) здобув ще й вищу освіту.

Це лише один'епізод з яскравих сторінок педагогічного досвіду Октавіана Коханка.

— Жодного разу не було випадку, шоб він не поспівчував та не посприяв влаштуватися під час нинішньої економічної скрути дитині-сироті. І те, що такі юнаки та дівчата зігріті батьківським теплом працівників профтехосвіти, ситі та ще і здобувають спеціальність — безсумнівна заслуга колишнього дитдомівця, а нині чудового педагога Октавіана Коханка, - так відгукується про мудрого наставника депутат обласної ради,директор Головчинецької спец-школи-інтеряату Сергій Вознюк.

...Довелося і Октавіану зазнати сирітського дитинства. Не пестило життя його, дитя війни. Важко поранений батько помер, а невдовзі від важких фронтових ран пішла з життя і матуся. Пригадує він Заліський дитячий будинок. Не солодко хлопчикові було без батьківського піклування, але прагнення до знань привели юнака після закінчення школи до Кам'янець-Подільського педагогічного інституту. Обдарований випускник обрав фізико-математичний факультет. Його однокласники не раз розповідали своїм дітям про своє шкільне дитинство і про Октавіана ; одного з кращих "математиків" не лише в класі, а й в школі.

Мені непросто було на шляху до вищої освіти, — розповідає Октавіан Михайлович, — щоб мати засоби для виживання, підробляв. Спочатку не знайшлося навіть місця в гуртожитку. Ніколи не забуду доброти ректора Зеленюка. Саме він підтримав мене і благословив на вчительську ниву, а я віддячував гарними знаннями, старостував на курсі. Та нива, яку обрав Октавіан Коханколі справді була напрочуд плідною. Майже 40 літ колишній срібний медаліст віддає знання і досвід підростаючому поколінню.

— А з яким хвилюванням Октавіан Коханко прийняв пропозицію залишитися на роботі в педіституті, на кафедрі геометрії,—розповідає доцент Кам'янець-По-дільського педуніверситету Анатолій Гаврищук, — якби ж не побутові труднощі, досі був би мій товариш професором.

Октавіан Михайлович не шкодує, що після роботи в університеті вчив сільську дітвору. До речі, його не хотіли відпускати з Вінниччини, За сімейними обставинами все ж переїхали на батьківщину дружини в Шарівку, що на Ярмолинеччині. Добрим словом згадують тут Коханка. Сільська дітвора з цікавістю йшла на фізику, бо вчитель постійно застосовував новаторські підходи для вивчення фізичних явищ. Одним з перших в Україні запровадив роботу по перфокартах, накопичуючи дидактичний матеріал. А з гуртківцями виготовляв діючі прилади, моделі, які успішно використовувалися на уроках.

Здібного вчителя незабаром назначили заступником директора школи з навчально-виховної роботи. Його ідею — створити виробничу бригаду на базі дослідного господарства "Шарівка" — підтримали і педагоги, і хлібороби. Таке новаторство посприяло вийти на узагальнення передового досвіду, практичної спрямованості викладання предметів природничо-математичного циклу в школах України.

А згодом вже йому запропонували роботу в Ярмолинецькому районному відділі освіти. І на партійній роботі, бо Коханка у 1973 році обрали секретарем Ярмолинецько-го райкому партії. Октавіан Михайлович не забував піклуватися про педагогічні кадри, зміцнення матеріальної бази сільських шкіл. Це завдяки його турботі було споруджено школи в Солобківцях, Москалівці, Проскурівці. Загалом Октавіан Михайлович причетний до спорудження на Ярмолинеччині восьми шкіл та п'яти дитсадків. Це з його легкої руки у Ярмолинцях відкрили професійний ліцей.

Вперше в Україні з ініціативи Октавіана Коханка було організовано нову форму професійного навчання — Бакинське ВПУ-агрофірму, а в ряді профтехучилищ — навчально-виробничі підприємства та дільниці з виготовлення промислової продукції і товарів широкого вжитку та надання послуг населенню. Це дало змогу максимально поєднати теоретичне навчання учнів з практичною діяльністю.

Велика заслуга Коханка і в проведенні традиційного щорічного (осіннього) обласного свята "Юність трудова". Тут на виставці досягнень ПТУ можна придбати продукцію, вироблену руками учнів. Під його керівництвом проводились і реформування професійно-технічної освіти, оптиміза-ція мережі професійно-технічних закладів, демократизація форм управління. Як відмінного організатора Октавіана Михайловича за це відзначено медаллю "За трудову доблесть".

Саме Октавіан Михайлович першим у державі запровадив обласне навчально-виробниче об'єднання профтехосвіти, Воно діяло на частковому господарському розрахунку і фактично виконувало функції посередника. До його складу входили не лише профтехучилища, а й науково-виробнича лабораторія "Комп'ютер", що займається встановленням та обслуговуванням ЕОМ у навчальних закладах, інженерно-конструкторські групи, магазини для реалізації продукції ГІТУ. Піонером О. М. Коханко був і в створенні умов для підготовки в ПТУ фермерів. Для цього налагодили зв язки з фермерськими господарствами штату Конектикут СІЛА. Там проходили стажування працівники Балинського училища-агрофірми. Це за його ініціативи проводилася робота з укладання угоди із німецькою фірмою щодо спільного будівництва зразкового фермерського господарства. В перспективі тут мала здійснюватись підготовка фермерів. Щоправда, фінансові проблеми української сторони завадили здійсненню задуманого.

Не зупиняється Октавіан Михайлович та його команда на досягнутому. Пошук прогресивних форм навчально-виробничої діяльності учнів призвів до створення в професійних навчальних закладах шістнадцяти навчально-виробничих підрозділів. Так, запрацював на повну потужність цех переробки овочів в Балинському училищі-агрофірмі, в ПТУ № 2 і 19 діяли учнівські ательє з пошиття одягу, в ПТУ № 39 — цех підсобних промислів. Функціонували дві навчальні їдальні та магазин, вихованці ПТУ № 18 виготовляли плати до телевізора "Електроніка".

Все це давало можливість одержувати у 90-х роках щомісячно чималий прибуток. А учнівським навчально-виробничим підприємством "Силует" ПТУ № 16 було виготовлено близько 27 тисяч пар взуття. Цей досвід був вивчений Міністерством освіти України.

Прогресивну діяльність О. М. Коханка підтримало Міністерство освіти України і щодо впровадження ступеневої системи навчання, Це було започатковано ще 11 років тому. Впродовж трьох років було розроблено та експериментально перевірено 31 навчальний план ступеневої підготовки робітників десяти профтехучилищ. Пишався Октавіан Михайлович Грицівським вищим художнім професійним училищем № 19, бо воно було визнане в Україні кращим закладом профтехосвіти.

Управління освіти І науки Хмельницької обласної державної адміністрації І Хмельницький гуманітарно-педагогічний інститут в особі Віктора Береки та Миколи Дарманського підготували книгу про Октавіана Михайловича Коханка. Вона написала на основі вивчення його монографій, статей, думок тих, хто знає, працював і працює з Октавіаном Михайловичем. Перегортаю сторінки. "Біля витоків життя" — так озаглавив свою розповідь однокурсник Октавіана Коханка Олексій Андрухов. До речі, Олексій Михайлович був однокласником Октавіана. Вони обидва стали студентами і цим завдячують педагогічному колективу Орининської СІП № 1.

Книга — присвята 60-й річниці з дня його народження. Віталій Мусійович Шайнога, зокрема, написав про ювіляра ось що: "Як історику за фахом, мені спали на думку описані факти стародавнього Риму. В різні епохи імператорами там були Октавіани. Обидва запам'ятались мудрими, талановитими, величавими, справедливими, простими і відданими справі. Ім'я наш Октавіан Михайлович теж підтверджує найкращими людськими рисами. Багато вчителів математики завдячували своїми успіхами якраз О. М. Коханку".

— Я не буду згадувати всі перепетії перехідного періоду, але в моїй пам'яті буде назавжди середина 90-х років, — пригадує Коханко, — коли довелося докласти зусиль, щоб зберегти профтехосвіту як галузь.

Дуже приємно дивитися на Октавіана Михайловича в колі його сім'ї.

— Мені поталанило в житті, — щиро мовила під час нашої розмови дружина Марія Михайлівна.-Ще студентами ми побралися. Відтоді минуло вже 38 літ. Мій Октавіан -дбайливий чоловік, люблячий батько, турботливий дідусь (в сім'ї Коханків дві доньки Оксана і Євгена та двоє внучат—Н. М.).

Часто ця дружна родина збирається разом. Тато і дідусь навчив любити землю своїх нащадків. Який сад викохали його руки! Недаремно кажуть, що фізики — лірики. Це стосується і Октавіана Коханка. Його вірші подобаються багатьом шанувальникам поетичного слова.

Кажуть, що в житті, як на довгій ниві. Нещодавно Октавіан Коханко прощався з профтехосвітою. Сьогодні він, вже доцент, у Технлогічному університеті Поділля очолює кафедру педагогіки і психології. Люблять викладача студенти за його тактовність і розум, поважають колеги, бо така вже він людина — мудра і проста.

Надія Маринич