Головним завданням діяльності кожної бібліотеки є задоволення інформаційних потреб читача.
   Бібліотека Кам'янець-Подільського державного українського університету розпочала свою роботу 5 вересня 1918 року, за півтора місяці до відкриття першої вищої школи на Поділлі. На засіданні професорської ради ухвалено правила користування книгозбірнею, які підписав ректор І. Огієнко. Книжковим фондом могли користуватися передусім викладачі та студенти університету, а також читачі, які отримали дозвіл ректора. Останні повинні були щомісячно вносити абонентську плату. Значна увага приділялася проблемі збереження творів друку. Особливо зазначалось, що у випадку втрати або пошкодження книг, користувачі повинні відшкодувати їх повну вартість. Якщо читач не дотримувався встановлених правил, він позбавлявся права користування бібліотечним фондом. У період становлення бібліотека працювала лише два дні на тиждень, тільки пізніше її роботу було продовжено. Через ненормованість університетського життя та суспільних обставин рада професорів вирішила книги студентам додому не видавати, лише викладачам та працівникам вузу¹.
    Велику увагу ректорат університету приділяв комплектуванню фондів. Однак, малочисельний персонал бібліотеки не встигав опрацьовувати нові надходження, виконувати весь комплекс бібліотечних робіт. На засіданні професорської ради університету було проаналізовано причини, що заважали нормальній діяльності книгозбірні. Ухвалено рішення впорядкувати роботу науково -довідкового апарату бібліотеки, передусім систематичного каталогу².
    У листопаді 1919 р. у читальні зареєстровано 508 читачів³. Для покращення їх обслуговування збільшився штат книгозбірні. До кінця 1919 року він складався з бібліотекаря (фактично завідувача бібліотеки)- С. Сірополка, трьох його помічників - Л. Биковського, М. Ясінського, І. Сливи та чотирнадцяти працівників, якими були здебільшого студенти університету. Слід зазначити, що С. Сірополко, Л. Биковський та М. Ясінський були високоосвіченими професіоналами-бібліографами та книгознавцями і всі сили віддавали для покращення роботи бібліотеки⁴.
    У жовтні 1918 р. для вирішення різноманітних проблем книгозбірні утворено Бібліотечну комісію, до складу якої входили представники від кожного факультету та бібліотекар. Серед завдань комісії були: а) придбання книг та журналів; б) перевірка правильності ведення каталогів; в) слідкування за своєчасною доставкою замовлених книг читачам; г) усунення дефектів книг та палітурні роботи; д) встановлення способу розстановки книжок по шафах; е) встановлення правил видачі та повернення книг, тощо. На засіданнях бібліотечної комісії здебільшого розглядалися питання каталогізації, поповнення книжкових фондів, бібліотечні правила, палітурні роботи. На університетських засіданнях неодноразово обговорювалася робота бібліотеки, позитивні і негативні сторони її діяльності, дотримання правил повернення читачами книг. Так, 25 липня 1919 року ректор І.Огієнко зауважив, що окремі викладачі залишали у себе книги під час відпусток, а це є порушенням бібліотечних правил⁵.
    21 січня 1920 року професорська рада університету ухвалила нові "Правила бібліотеки Кам'янець-Подільського державного українського університету". Вони визначали основні засади діяльності бібліотеки і складалися з шести розділів, два з яких регламентували роботу бібліотечної читальні та видачу книг додому⁶ .
    Згідно правил, пріоритетне право користування читальним залом мали викладачі, яких обслуговували в чітко визначені години роботи: щоденно, крім вихідних з 14 до 15 і до 21 години. Студентам , службовцям університету та стороннім особам книги видавалися з 11 до 14 години.
    Кожний користувач бібліотеки отримував читацький квиток і на нього заводилась папка для реєстрації прочитаної літератури. Читач міг отримати не більше двох назв творів друку на місячний термін. Якщо користувачеві для опрацювання потрібна була більша кількість книг, або рідкісні видання, рукописи,малюнки, карти-це обов'язково узгоджувалося із завідувачем бібліотеки. Читачам, які не працювали і не навчалися в університеті, книги видавались лише під заставу (100 крб.)⁷. На книгах заборонялось робити будь-які написи або помітки. Якщо читач втрачав книги, він повинен був відшкодувати її вартість. А при пошкодженні літератури сплачував штраф.
    Спочатку книгозбірня займала лише три невеликих кімнати, що звичайно дуже звужувало коло читачів і кількість бібліотечних послуг. Згодом ректор І. Огієнко виділив нове приміщення, де налагоджено роботу читального залу. У ньому запроваджено паспортні картки читача і картки для виданих викладачам і службовцям книг. У читальному залі - алфавітний покажчик до систематичного каталогу. Для полегшення обслуговування читачів, щоб швидко можна було знайти потрібну книжку, заведено систему трьох каталогів:1) порядкового хронологічного; 2) систематичного за спеціальностями; 3)алфавітного (з місцем знаходження про кожну книжку ).
    Для оперативного усунення недоліків та поліпшення діяльності бібліотеки ректор університету І.Огієнко завів "Книгу для запису студентських пропозицій", де фіксувалися ті чи інші зауваження читачів. Здебільшого студенти звертали увагу на поповнення фондів новими книгами, газетами та журналами, впорядкування каталогів та картотек, поліпшення умов користування книгозбірнею. І. Огієнко швидко реагував на критичні записи та рекомендації користувачів бібліотеки. Він наказував усунути зазначенні у книзі недоліки. Наприклад, для зручності студентів ректор видав розпорядження, щоб читальня працювала в неділю, а також збільшила час роботи до 21 години, про заборону видавати книги додому за постановою професорської ради тощо.
    В органі університету журналі "Наше життя " працівники книгозбірні ( зокрема М. Ясинський ) друкували статистичні матеріали щодо діяльності вузівської бібліотеки. На шпальтах часопису відзначались і хиби роботи абонементу з користувачами, передусім професорами та службовцями вузу. Оскільки працівники бібліотеки не встигали опрацьовувати нову літературу, викладачам та службовцям видавали незареєстровані книги, що було грубим порушенням. Бувало, що зазначенні читачі не повністю заповнювали " вимогові картки " тими відомостями, яких вимагали бібліотечні правила. Це могло призвести до того, що бібліотека вимушена була б перейти до видачі книг лише наступного дня після одержання вимог.
    У каталог читальні було внесено 20329 назв книг. У травні - червні 1920р. у ній побувало 1142 відвідувача. Читачі, що ознайомлювались з газетами, не обліковувались. Зареєстровано 785 задоволених вимог читачів і 357 не задоволених. У зазначений термін читальня видавала для опрацювання 461 книгу, з них українською мовою всього 58 творів друку.
    Лише на кінець 1920р. зусиллями ректорату та працівників книгозбірні роботу бібліотеки було унормовано згідно вимог обслуговування користувачів вищого навчального закладу.
    Таким чином, протягом двох років свого існування бібліотека Кам'янець - Подільського українського університету налагоджувала та удосконалювала свою роботу, поліпшувала обслуговування читачів, тим самим забезпечуючи навчальний процес першої вищої школи на Поділлі, вносячи свій вклад у формування української національної інтелігенції.