|
Великосельська О.М., Популяризація наукових публікацій Минуло лише 20 років від появи першого електронного архіву arXiv.org, який у 1991р. створив фізик Пауль Гінспарг з Національної лабораторії Лос Аламос (США), організувавши сервіс е-публікацій робіт з фізики високих енергій, щоб фахівці могли, виклавши свої препринти чи вже опубліковані роботи, дискутувати та обмінюватися думками. Наразі це один з найбільших відкритий електронний архів, який докорінно змінив парадигму наукової комунікації в галузі фізики. На теперішній час вже понад 25 мільйонів наукових статей, дисертацій, матеріалів конференцій тощо вільно доступні в Мережі. Їх представляють 6000 назв світових академічних журналів та майже 2000 відкритих архівів (репозитаріїв), серед яких 44 українських. Науковці публікують результати досліджень, щоб засвідчити свої права на ці результати, а також, щоб надати можливість іншим на них посилатись. Але сьогодні жодна бібліотека, організація не може передплачувати всі наукові журнали в галузі, в якій працюють її науковці. Тому дослідники не завжди вчасно дізнаються про важливі для них статті і не завжди мають можливості доступу до них. Змінює цю ситуацію в умовах розвитку інформаційного суспільства існування відкритого доступу до інформації через електронні бази даних, інституційні репозитарії, прямий обмін з колегами. Всесвітня мережа (World Wide Web) надає можливість науковцям зробити результати їхніх досліджень доступними всім, всюди та повсякчас. Це стосується статей у наукових журналах, в тому числі й не передплачуваних бібліотекою, а також інших різновидів наукових публікацій – доповідей на конференціях, дисертацій, звітів про дослідження тощо. Таку можливість називають відкритим доступом (Open Access). Кожен науковець може долучитись до підтримки руху відкритого доступу для отримання якнайкращого ефекту від своїх публікацій. Сьогодні відкритий доступ до інформації забезпечується двома шляхами: золотим – через журнали відкритого доступу, всі статті яких вільно й безперешкодно доступні кожному та зеленим — через архіви (репозитарії) відкритого доступу, які створюються через депонування та самоархівування вченими своїх праць у відкритих електронних архівах, відповідно до стандартів Open Archives Initiative. Україна активно підтримує ці два шляхи організаціі відкритого доступу. В січні 2009 року на її території стартував проект під назвою E-LibUkr "Електронна бібліотека: створення центрів знань в університетах України". Англо-український словник бібліотечних термінів тлумачить "repository" як сховище (архівних матеріалів, рукописів, книг, електронних документів). Українська Вікіпедія визначає: "Інституційний репозитарій — електронний архів для тривалого зберігання, накопичення та забезпечення довготривалого та надійного відкритого доступу до результатів наукових досліджень, що проводяться в установі". Найбільш поширеним і відомим є визначення К.Лінча: "Університетський інституційний репозитарій – набір сервісів, які університет пропонує членам своєї громади для управління та розповсюдження цифрових матеріалів, створених в інституції та членами інституції". На наш погляд, найбільш влучне визначення подається у меморандумі Коаліції Наукових Публікацій та Академічних Ресурсів (SPARC): "Інституційний репозитарій – цифрові колекції, що містять та зберігають інтелектуальні здобутки одного науковця чи цілої спільноти". Таким чином, можна констатувати, що основне призначення інституційного репозитарію – накопичення, систематизація та зберігання інтелектуальних продуктів університетської спільноти, а також поширення цих матеріалів у відкритому доступі засобами Інтернет-технологій у середовищі світового науково-освітнього співтовариства. Наукова бібліотека Хмельницького національного університету (далі Бібліотека) першою серед бібліотек Хмельниччини розпочала в 2011 році створення інституційного репозитарію університету (ElarKhNU). Повна назва ElarKhNU англійською мовою – Electronic Archive Khmelnitskiy National University. Основна мета інституційного репозитарію — сприяти зростанню популярності університету шляхом представлення його наукової продукції у глобальній мережі; збільшити цитованість наукових публікацій вчених, викладачів, аспірантів, магістрів, студентів чи працівників будь-якого структурного підрозділу університету шляхом забезпечення постійного вільного та безкоштовного доступу до них через мережу Інтернет; створити надійну і доступну систему обліку, накопичення, систематизації та зберігання в електронному вигляді повних текстів творів. Адреса репозитарію в Інтернеті: http://library.tup.km.ua:8080/jspui/. Сьогодні Хмельницький національний університет (далі ХНУ) — це вищий навчальний заклад європейського рівня підготовки фахівців нової генерації, який має потужний професорсько-викладацький потенціал, модернізовану матеріально-технічну базу та сучасні інноваційні технології навчання. Університет засновано у червні 1962 року. За півстоліття свого функціонування він пройшов непростий шлях становлення, неодноразово реорганізовувався, підвищуючи свій статус. Указом Президента України від 21.08.2004 р. №954/2004 Хмельницькому державному університету за загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності та вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки надано статус національного. В університеті функціонує 7 факультетів, 45 кафедр, навчально-науковий процес забезпечує 81 доктор наук, професори та 453 кандидати наук, доценти. Підготовка майбутніх фахівців здійснюється за 39 напрямками освітньо-кваліфікаційної підготовки. Плідно функціонують п'ять спеціалізованих вчених Рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій. Проводиться підготовка науково-педагогічних кадрів в аспірантурі за 21 спеціальністю та в докторантурі за чотирма спеціальностями. Завдяки тісним науковим та навчальним зв'язкам з університетськими центрами США, Росії, Польщі, Грузії, Молдови, Білорусі, Казахстану, Литви, Німеччини, Великобританії та інших країн викладачі й студенти мають можливість брати участь у різноманітних конкурсах, проводити спільні наукові дослідження, проходити стажування, продовжувати навчання за кордоном. У процесі багаторічної наукової діяльності у виші сформовано 19 потужних наукових шкіл, які очолюють провідні науковці, знані в Україні і за кордоном, створено 28 навчально-науково-виробничих комплексів. За останні три роки науковцями університету отримано більше ста патентів на винаходи і корисну модель, а всього отримано 550 авторських свідоцтв та патентів на винаходи. На сьогодні університет є засновником і видавцем п'яти фахових журналів: "Вісник Хмельницького національного університету. Технічні науки" (гол. ред. – Скиба М.Є.); "Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки" (гол. ред. – Скиба М.Є.); "Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах" (гол.ред. – Троцишин І.В.); "Проблеми трибології" (гол. ред. Кузьменко Н.М.); "Порівняльна професійна педагогіка" (гол. ред. – Бідюк Н.М.). За результатами досліджень учених університету щорічно виходять друком сотні статей, у т.ч. в зарубіжних наукових журналах з високим імпакт-фактором, що виводить результати досліджень у міжнародний науковий обіг. Тільки за останні дев'ять років опубліковано 13390 наукових статей (2012 р. – 1630 наукових статей, серед яких 110 в закордонних журналах); видано 436 монографій та підручників з грифом МОН України з різних галузей науки як в нашій державі, так і за кордоном; отримано 274 патенти. Активно до наукової діяльності з перших років навчання залучаються студенти — з 7000 студентів денної форми навчання в наукових гуртках займається 2100 осіб. Все це говорить про високий та постійно зростаючий науковий потенціал ХНУ. Сьогодні університетське середовище є найоптимальнішим для використання існуючих і створення нових інформаційних ресурсів, подальшого розвитку інформаційних і комунікаційних технологій. Інституційний репозитарій є частиною загальної електронної колекції ХНУ. Управління ElarKhNU здійснює Координаційна рада з роботи над університетським репозитарієм, до якої входять: проректор з наукової роботи, директори ІКЦ та Бібліотеки, заступник директора, завідувач відділу інформаційних технологій та комп’ютерного забезпечення (ВІТКЗ) книгозбірні. Бібліотека виступає координатором і основним виконавцем процесу створення ElarKhNU. Співробітниками Бібліотеки розроблено (затверджено на вченій Раді ХНУ 28 грудня 2011р.) "Положення про Репозитарій Хмельницького національного університету"), що регламентує роботу ElarKhNU, визначає його принципи та політику, основну мету і завдання. В методичних рекомендаціях "Робота з інституційним репозитарієм ElarKhNU. Для викладачів, аспірантів, студентів" висвітлюється загальний опис ElarKhNU, надається інформація про відкритий доступ, про переваги самоархівування, детально описується процес реєстрації та входу користувача в репозитарій, етапи розміщення електронних документів та їх пошук та ін. При виборі програмного забезпечення вивчено досвід створення репозитаріїв багатьох бібліотек вишів. Перевагу отримало програмне забезпечення DSpace, розробки Массачусетського технологічного інституту, що підтримує протокол обміну метаданими OAI-PMN (Open Access Initiative Protocol for Metadata Harvesting), дозволяючи тим самим інтегрувати електронний репозитарій у міжнародні реєстри ROAR, OpenDOAR та інші. DSpace – це вільне та відкрите програмне забезпечення, призначене для керування цифровими даними, яке підтримує: · збереження різноманітних даних – книг, статей, тез, препринтів, матеріалів конференцій, фото-, відео-, аудіоматеріалів, сканованих об’єктів, наборів дослідницьких даних, засобів візуалізації та симуляції, дистрибутивів ПЗ, навчальних об’єктів тощо; · повнотекстовий пошук та перегляд за фондами, зібраннями, авторами, · назвами, ключовими словами тощо; · колективне наповнення, редагування та рецензування з розподілом прав доступу; · керування авторськими правами поданих матеріалів (авторський · договір супроводжує кожен, поданий автором, примірник матеріалу); · обмін даними за протоколом Open Archives Initiative Protocol for Metadata Harvesting (OAI-PMH), що дозволяє створювати сервіси з використанням метаданих із багатьох репозитаріїв – спеціалізовані пошукові системи, дисциплінарні, територіальні та міжнародні реєстри електронних архівів і публікацій тощо. Структура університетського інституційного репозитарію складається з окремих спільнот. Спільнотою в репозитарії може бути будь-який науковий підрозділ університету (факультет, кафедра, бібліотека, дослідницький центр тощо), що займається науковою діяльністю та зареєстрований в інституційному репозитарії. Депозиторами архіву можуть бути науковці, викладачі, співробітники, студенти та аспіранти ХНУ (за рекомендацією наукового керівника), які мають змогу розміщувати матеріали в репозитарій як самостійно, так і доручивши архівування координатору ElarKhNU (співробітнику бібліотеки). В університетський репозиторій ElarKhNU можна включати статті, монографії, підручники, методичні матеріали, тематичні збірки, матеріали конференцій, наукові публікації працівників ХНУ, здійснені в інших видавництвах (за умови відсутності заборони на їх розміщення в репозитарії з боку видавництв), автореферати дисертацій, що захищені науковцями вишу, інші матеріали наукового, освітнього або методичного призначення за бажанням їх автора. За видами електронних ресурсів інституційний репозитарій також не має обмеження. Не має обмежень і хронологічним рамкам цих документів. Бібліотека постійно здійснює рекламу інституційного репозитарію ХНУ: під час виступів на вчених радах ВНЗ; проведенні інформаційних заходів; в ЗМІ; на Web-сайтах бібліотеки та університету; організує тематичні книжкові виставки; проводить активну персональну роз'яснювальну роботу серед університетської спільноти щодо переваг відкритого доступу та репозитарію для науковців. Всі ці заходи сприяють формуванню позитивної думки в університетській спільноті щодо розбудови інституційного репозитарію ElarKhNU, підвищують імідж Бібліотеки. Використання та розвиток репозитарію вигідне і для науковця, і для наукового підрозділу, і для університету в цілому. Відкритий доступ до робіт вчених – це світова практика. Для студентів це ще один крок на шляху до підвищення якості отримання освітніх послуг у нашому університеті. Для науковців – це фіксація авторського права і можливість спілкування в міжнародному науковому співтоваристві. Література 1. Електронні бібліотеки України: технології, що об'єднують людство" // Вісник книжкової палати. – 2012. – №4. – С.51. 2. Андрухів, А.І. Засоби популяризації наукових публікацій університету в середовищі WWW / А. І. Андрухів, Д. О. Тарасов // Сучасні проблеми діяльності бібліотеки в умовах інформаційного суспільства. – 2011. – С.193-201. 3. Бакуменко, Л. Корпоративні інституціональні репозитарії бібліотек вищих навчальних закладів: відкритий доступ до наукових публікацій / Л.Бакуменко // Вісник книжкової палати. – 2012. – №10. – С.18-22. 4. Бруй О. Інституційний репозитарій: перші кроки / Оксана Бруй // Бібліотечний форум України. — 2006. — №4. — С. 14-17. 5. Колесникова, Т. Формування комунікаційних відносин при організації бібліотекою інституційного репозитарію ВНЗ / Т. Колесникова // Вісник книжкової палати. – 2011. – №7. – С.15-18. 6. Ярошенко, Т. Зелений шлях відкритого доступу. Репозитарії та їх роль у науковій комунікації: перші двадцять років / Т. Ярошенко // Бібліотечний вісник. – 2011. – №5. – С.3-10. |
||||
|
||||