|
Мацей О.О., Імідж бібліотекаря Реакція
публіки залежить перш за все від того, як поводяться самі бібліотекарі. Якщо вони починають з хвилюванням говорити про свою професію …, то оточуючі починають сприймати бібліотекарів як принижених та невидатних людей… К.Кунц Розвиток інформаційних технологій, підвищення рівня підготовки сучасного читача вимагають від бібліотекаря переосмислення своїх традиційних функцій. Сьогодні усі визнають зростаючу роль бібліотеки в інформаційному просторі, але розвитку бібліотечної справи, як і раніше, приділяється недостатньо уваги. Однією із численних проблем є підготовка кадрів. Суспільна думка впливає на вибір професії, тому сьогодні необхідно не тільки корегувати суспільну думку, а й створювати нове позитивне сприйняття професії бібліотекаря. І вирішення цього питання залежить, перш за все, від бібліотекарів-практиків. Саме вони, спілкуючись з читачами, впливають на створення іміджу нашої професії, який є потужною складовою іміджу установи в цілому, що безпосередньо пов’язано з ефективністю її функціонування. То ж що потрібно для того, аби зламати ці стереотипи та сформувати позитивний образ бібліотечного фахівця? Як відомо, кожна жінка (і бібліотекар також) хоче виглядати привабливою й чарівною. Й саме через це на роботі вона припускається ряду помилок, а саме: · Дозволяє індустрії моди, своєму соціальному походженню, освіті та способу життя вирішувати, що носити на роботі. · Подекуди перебільшує значення власної привабливості, що теж позначається на виборі речей робочого гардеробу, макіяжі тощо. · Як абсолютна протилежність - цілковите ігнорування значення зовнішнього вигляду для роботи, іміджу установи, в якій вона працює. Часто таке відбувається через неохайність, завантаженість сімейними проблемами. Усе перераховане призводить до того, що часом жінка-бібліотекар на роботі своєю зовнішністю викликає відразу читачів та колег, що, відповідно, відбивається на якості роботи колективу установи. Чи доводилось вам мати справу з такими бібліотекарями: Портрет №1: "Відволікаючий". Найперше, що кидається у вічі,- це сукня яскравого кольору з великим декольте спереду, тканина прозора, а білизна з мережива й у мінімальній кількості підкреслює пишні форми далеко не юної леді. Томний погляд з- під густо нафарбованих вій та духм’яний парфум, що шлейфом тягнеться вздовж проходу… При такому вигляді читач забуває, для чого він прийшов взагалі. Портрет №2: "Відразливий". Із-за стелажа з’являється спочатку скуйовджена голова, далі фігура в одязі, що забув про прання та праску… й нарешті запах поту…, ні золоті прикраси на пальцях з брудними нігтями із залишками яскравого лаку, ні политий зверху всього цього дезодорант уже не може ніяким чином налаштувати читача на думку про так необхідну сьогодні, напередодні семінару чи заліку, літературу? Дотримання етикету в одязі бібліотекаря, дрес-коду – проблема найдзичайно актуальна для професії. Як стверджують психологи, 55% вражень, які ми справляємо на людей, визначаються тим, що вони бачать (зовнішній вигляд, волосся, шкіра, нігті та вираз обличчя співрозмовника). Результати нашої роботи щоденного спілкування з читачами, колегами та зовнішніми партнерами і її успіх напряму залежить від того що ми носимо, як виглядаємо та яке справляємо враження на співрозмовника від побаченого. Привабливий зовнішній вигляд бібліотекаря - це не лише особиста, жіноча, а й важлива професійна проблема, з якою повинен рахуватись кожен працівник. Поганий зовнішній вигляд бібліотекаря може стати не лише приводом уникнення контакту з ним, але й можливою причиною конфліктів (прихованих чи явних). Схема привабливого портрету зовнішності бібліотекаря проста. Вона включає одяг, обличчя, волосся, нігті, прикраси, парфуми, взуття. Бібліотекар, який дотримується правил етикету, дотримується їх і у зовнішньому вигляді. Екстравагантні сукні, яскрава косметика і т.п. не доречні у бібліотеці. Ось кілька порад: 1. Одяг для роботи має бути з довгим рукавом. Стосовно светру, то жодна ділова жінка, яка прагне кар’єрного росту, не одягне його. В діловому одязі зовсім не бажані абстрактні малюнки, а також квіти, птахи, кораблі. 2. Волосся ділової жінки має бути середньої довжини, а її зачіска не повинна відволікати уваги зайвими локонами. Жінки з довгим волоссям привабливі, але це шкодить службовому авторитету. Стосовно фарби, то вважається, що сивина додає поважності чоловікам, але такою ж мірою відштовхує та зменшує авторитет жінки. 3. Парфуми. Якщо жінка хоче подобатись чоловіку, запах має бути тонким і дорогим, а якщо вона хоче відповідати посаді, - ледь помітним. Та найкращий парфум - це чисто вимите тіло. 4. Косметика - не яскрава. 5. Правильно підібрані окуляри надають обличчю діловий вираз. 6. Прикраси. Найнеобхідніша прикраса ділової жінки - це обручка. Це говорить, що ви зайняті лише справою, й нічим іншим. 7. Мова повинна бути чистою, без суржика. Не слід надміру вживати слова професійного жаргону. Неправильна й негарна мова звучить жахливо особливо з уст жінки. 8. Жіночність - це факт. Непотрібно занадто виставляти її напоказ, але й маскувати чоловічим одягом теж ні до чого. В розвинутих демократичних країнах керівники установ, фірм, офісів надають великого значення зовнішньому вигляду своїх працівників. Практика показує, що до акуратно одягнених людей виявляється більш уважне ставлення оточуючих. Сьогодні кожен може одягатись, як він забажає. Але саме це робить людину відповідальною за свій зовнішній вигляд. Широкий вибір одягу дає змогу кожному повною мірою виявити свій смак, почуття міри і прекрасного, а також підкреслити переваги або приховати недоліки своєї фігури. Форма одягу — найкраща характеристика людини. Естетика костюма має не менше значення в житті людини, ніж естетика поведінки. Неохайність в одязі рівноцінна моральному самогубству. Уміння одягатися належить як до науки і мистецтва, так і до звичок та почуттів. На думку Оноре де Бальзака, "Справа не стільки в костюмі, скільки в умінні його носити". Професія бібліотекаря вимагає бути уважним, тактовним, а також привабливим, охайним з почуттям певного обов’язку, щоб читачі могли сказати: "Виявляється, в бібліотеках працюють красиві жінки, які уміють за мізерну заробітну плату, стильно вдягатись і користуватись косметикою". Від бібліотекарів вимагається не так вже й багато зусиль для покращення свого зовнішнього вигляду. При цьому необхідно не тільки буквально наслідувати порадам із книг по індивідуальному іміджу, скільки елементарна турбота про свою зовнішність. Що стосується вимог до голосу, мови та манер поведінки бібліотекаря, то практично всі рекомендації з загальних посібників по іміджу застосовуються в бібліотечній сфері. Покладена на бібліотеки місія – служіння читачеві – змушує спеціалістів постійно звертатись до проблеми взаємовідносин бібліотекаря і відвідувачів. Сьогодні відбувається бурхливий процес формування ділового (професійного) етикету в різних сферах діяльності. Бібліотечна справа, звичайно, не повинна опинитися в стороні від цього процесу. Проблема бібліотечного етикету поки що розроблена слабо. Немає ніяких регламентуючих документів, за винятком лише кількох пунктів у "Кодексі українського бібліотекаря", затвердженого конференцією УБА (м. Київ, 1996р.). З перерахованими вище формами етикету (іміджу) бібліотечного працівника пов’язані тактовність і делікатність. Такт – вміння вести себе пристойно, поважати оточуючих, відчувати міру в поведінці і вчинках. Тактичний бібліотекар має почуття міри у виявленні почуттів, емоцій, знає межу, яку неможливо переступити в розмові, особистих і службових відносинах. Тактовність допоможе бібліотекарю зрозуміти, що хвилює в даний момент його колег і читачів, як обійти гострі моменти, які можуть викликати конфлікт, і, навпаки, які потрібно знайти слова або виконати дії, котрі допоможуть людині, заспокоять і знімуть нервове напруження. Тактовний і делікатний бібліотекар "не помітить" фізичних недоліків читача, запропонує допомогу, виправить нетактовність свого колеги. Ще одна характерна для бібліотекарів риса, яка не вважається обов’язковою в інших професіях – бібліотекарі завжди повинні бути раді читачам, адже ті приходять в книгозбірню з надією, що зустрінуть їх тут з посмішкою, співчуттям, розумінням, готовністю підтримати. В бібліотечній етиці важливі також точність і обов’язковість. Обов’язковий – це завжди готовий допомогти, уважний до людей, вірний своєму слову. Одним з основних принципів бібліотечного обслуговування є вірне і своєчасне виконання замовлення на літературу. Якщо термін виконання не дотримується, це не тільки нервує читача, але й негативно відображається на роботі бібліотекаря. Для престижу бібліотеки (бібліотекаря) та формування їх позитивного іміджу дуже важлива така форма етикету, як пунктуальність. Пунктуальний – дуже точний, акуратний у виконанні будь-якої роботи. Усі заходи в бібліотеці повинні розпочинатись вчасно. Приходити вчасно на роботу - ознака добросовісності, відповідальності та пунктуальності. Ці якості викликають довіру до бібліотекаря в колег, читачів та адміністрації. Принцип пунктуальності поширюється і на вимогу виконувати все вчасно: здавати звіти, оформляти документацію, готувати масові заходи, виконувати різноманітні доручення. В етикет самопрезентації особистості бібліотекаря входить носіння беджа. Це повинно стати стимулом, мотивацією, щоб виглядати пристойно: як зовнішньо, так і у своїх внутрішніх проявах. Бібліотекарі, перш за все керівники різних рівнів, починають активно використовувати в професійному спілкуванні візитні картки. Знання та застосування етикету користування візитівками в професійній діяльності – це спосіб створення ділового іміджу, встановлення, підтримки та утвердження професійних та міжособистісних відносин. Можна скільки завгодно говорити про те, як правильно будувати систему бібліотечного обслуговування, добре знати його принципи, форми та методи, але нічого не вийде, якщо бібліотекар, який в силу специфіки своєї роботи щоденно спілкується з читачами, не любить людей. Г.П.Фонотов у своїй книзі "Таков он, библиотекарь" (М., 1997) пише: "… На общение с читателями нужно ставить самых квалифицированных, эрудированных сотрудников, опытных, разбирающихся и в книжном мире, и в человеческих душах, подлинных интеллектуалов". І далі: "Он, читатель, судит обо всех нас, библиотекарях, по тем конкретным лицам, с которыми встречается на "выдаче", по тому средоточию сложных библиотечных хитросплетений, занимаясь которыми, надо обладать и общительностью, и начитанностью, и способностью проникать в читательскую психологию, и опытом тоже. Не имея таких качеств и ввязавшись в беседу, прогоришь…". Поряд з традиційним етикетом, бібліотекар повинен володіти нетикетом, тобто, правилами поведінки в електронному середовищі. "Нетикет" - "мережевий етикет" (від латинського "net" - мережа). До нетикету відносяться правила роботи з електронною поштою, спілкування на різноманітних сайтах, бібліотечних блогах, професійних форумах. Ось кілька витягів: Правило 1. Пам’ятайте, що ви розмовляєте з людиною. Поставте себе на місце людини, з якою ведете переписку (чи спілкуєтесь у форумі, конференції). Відстоюйте свою точку зору, але не ображайте навколишніх. У мережі не можна посилити сказане жестами, інтонацією і виразом обличчя. Ваш співрозмовник бачить лише надруковані слова. Тому поважайте його, будьте ввічливими та пишіть грамотно. Правило 2. Дотримуйтесь тих стандартів поведінки, що й у реальному житті. Люди часом забувають про те, що "за екраном" - живий співрозмовник, і думають, що в мережі правила етикету не такі вже й потрібні. Загальноприйняті норми можуть відрізнятись у різних точках віртуального простору, одначе, вони не менш потрібні, аніж у реальному повсякденному житті. Правило 3. Поважайте час та можливості інших. Сьогодні у населення залишається все менше вільного часу. Його не вистачає на невідкладні справи, сім’ю, сон, відпочинок. Посилаючи електронну пошту, ми фактично претендуємо на особистий час адресата. Тому й відповідаємо за те, аби його час не був потрачений марно. Для цього варто свої думки висловлювати чітко, зрозуміло та лаконічно; бути уважними і не надсилати за однією адресою кілька однакових повідомлень. Правило 4. Зберігайте свою індивідуальність. Ніхто з мешканців мережі не бачить вас, тому й ніхто не осудить за колір очей, волосся, вагу, вік та манеру одягатись. Одначе, будуть оцінювати як ви пишете, чи маєте власну думку, розумієте про що мовиться. Неправдива інформація може викликати бурю емоцій, тому завжди слід перевіряти правдивість фактів. Правило 5. Допомагайте іншим там, де ви це можете зробити. Задавати питання у віртуальному просторі надзвичайно ефективно. Їх читають багато людей, які знають відповіді. І якщо кваліфіковану відповідь нададуть всього лиш кілька осіб, загальний обсяг знань в мережі збільшиться, адже Інтернет сам по собі виріс із прагнення вчених до обміну досвідом. Тому, якщо ви маєте змістовну і компетентну відповідь чи створили документ, який, на вашу думку, буде цікавим для інших, поділіться, відправте його через Інтернет. Правило 6. Поважайте право на приватне листування. Звичайно, ніхто з нас не читає електронну пошту своїх колег та, на жаль, не усі такі, як ми. Правило 7. Не зловживайте своїми можливостями. Володіючи кращими знаннями, ніж інші, чи маючи більші повноваження, ці люди автоматично отримують переваги. Та це не означає, що вони можуть ними користуватись. До прикладу, системні адміністратори не повинні читати приватні поштові повідомлення. Правило 8. Учіться пробачати іншим їх помилки. Кожний колись був новачком. Тому, коли хтось припускається помилки – чи то друкарська помилка в слові, необачливий фрейм, нетактовне питання чи невиправдано довга відповідь - будьте поблажливі (усі колись були новачками!). Якщо ви маєте гарні манери, це не означає, що ви маєте ліцензію вчити манер інших. Ви повинні зробити це коректно і в приватному листі. Розглянувши лише незначну частину основних складових іміджу бібліотекаря, можна зробити висновок, що позитивний образ бібліотекаря вимагає виконання неписаних законів, твердих моральних переконань і принципів. Все це складові культури бібліотечного обслуговування, яке припускає не просте "зазубрювання" тих чи інших правил, а перехід їх у звичку, в норми поведінки. Таким чином, слідування позитивному іміджу допомагає створити доброзичливу атмосферу в бібліотеці, полегшує роботу і бібліотекаря, і користувача, допомагає розвитку нормального бібліотечного життя, зменшує кількість конфліктних ситуацій. Все це робить доцільним формування норм етикету бібліотекаря і їх запровадження в бібліотечне життя. Література 1. Білоус, В.С. Престиж і привабливість бібліотечної професії та бібліотеки вищого навчального закладу / В. С. Білоус // Бібліотека та сучасні тенденції в інформаційному забезпеченні освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів. – 2012. – С.71-84. 2. Богун, Н. У пошуках шляхів покращення іміджу бібліотекаря (За матеріалами зарубіжної фахової періодики) / Н. Богун // Бібліотечна планета. – 2009. – №3. – С.18-20. 3. Жданов, И.В. Имидж - ничто? / И. В. Жданов // Мир библиографии. – 2004. – №4. – С.23-26. 4. Сукиасян, Э. О. традициях, плохих и хороших / Э. Сукиасян // Библиотека.– 2007. – №9. – С.61-63. |
||||
|
||||