|
Бичко О.М., Інституційні
репозитарії ВНЗ: Відкритий доступ (Open Access) – це безкоштовний, швидкий доступ до повних текстів наукових і навчальних матеріалів, публікацій рецензованих наукових журналів в режимі реального часу, орієнтований на будь-якого користувача глобальної інформаційної мережі. Міжнародний рух відкритого доступу до наукових знань стрімкими темпами набирає силу. Величезний внесок у цей рух внесли вчені, що працюють у галузі фізики високих енергій Національної лабораторії Лос-Аламоса в США, які в 1991 р. створили перший і найбільший репозитарій відкритого доступу, що на сьогодні нараховує понад 700 тис. файлів з повними текстами статей. Важливими віхами цього руху стали Будапештська ініціатива відкритого доступу (2002 р.) і Берлінська декларація щодо відкритого доступу до наукового і гуманітарного знань (2003 р.). Вони рекомендували створювати інституційні електронні архіви відкритого доступу до наукових публікацій, а вченим – самоархівувати свої публікації в цих архівах. Існує багато доказів, що дослідницькі статті, архівовані науковцями у відкритому доступі, цитують набагато частіше, ніж статті з традиційних журналів. А індекс цитування на сьогоднішній день є найоб’єктивнішим показником успішності професійної діяльності науковців. Отже, відкритий доступ робить дослідження набагато впливовішими, допомагає збільшити інвестиції у науку та уникнути втрати часу і ресурсів на їх дублювання. Ідею відкритого доступу підтримали провідні міжнародні асоціації науковців, видавців, бібліотекарів, такі як SLA, IFLA, CILIP, SPARC, LIBER, eIFL та ін., а також впливові організації – ЮНЕСКО, Єврокомісія, Європейська дослідницька рада, Асоціації Європейських університетів. Найважливішими для науки ВНЗ є "Рекомендації" робочої групи з відкритого доступу Асоціації Європейських університетів, які були прийняті 26 березня 2008 р. (Барселона, Іспанія): 1. університети повинні розвивати інституційні політики та стратегії щодо контролю за якістю результатів досліджень (у т.ч. через статті) для ширшого їх розповсюдження, максимізації їхнього бачення, доступності та наукового впливу; 2. для досягнення цього найкращим є створення інституційного репозитарію чи участь у спільному (міжуніверситетському) репозитарії. Інституційні репозитарії мають враховувати найкращий досвід (враховуючи рекомендації DRIVER та подібних проектів), бути сумісними з OAIPMH протоколами, бути інтероперабельними; 3. університетські інституційні політики мусять вимагати від дослідників самоархівування їхніх наукових публікацій; 4. університети повинні включати питання захисту авторських прав у свої системи управління (intellectual property rights (IPR) management); університети несуть відповідальність за інформуваня дослідників про прозору та зрозумілу систему копірайтів. Таким чином, суттєву роль у реалізації ідеї відкритого доступу до наукових публікацій мають інституційні репозитарії – публічно доступні архіви наукових, дослідницьких та освітніх організацій, в яких члени спільноти розміщують свої опубліковані й підготовлені до друку статті та інші матеріали науково-дослідної та науково-організаційної діяльності. Репозитарії виконують дві стратегічно важливі для університету функції – по-перше, забезпечують академічні комунікації між дослідниками, збільшуючи конкуренцію і знижуючи монополізм наукових журналів, по-друге, є кількісним показником якості проведених наукових досліджень у конкретному університеті, а отже, формують імідж і репутацію університету як центру наукових досліджень. У створенні, підтримці та пропаганді репозитаріїв беруть активну участь університетські бібліотеки. Відкритий доступ змінив стратегію розвитку бібліотек, надавши більш широкі партнерські можливості для інформаційної підтримки наукових досліджень, управління базами даних, забезпечуючи якість електронних ресурсів та їх активний обмін. Дослідники можуть долучитися до підтримки руху відкритого доступу для отримання якнайкращого ефекту від своїх публікацій, самоархівуючи їх у репозитарії та суттєво збільшуючи таким чином читацьку аудиторію. Україна активно підтримує політику відкритого доступу та створення інституційних репозитаріїв. У постанові Верховної Ради України "Про Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні" (грудень 2005 р.), відкритий доступ названий одним із пріоритетів розвитку інформаційного суспільства в Україні, та вказано на необхідність забезпечення відкритого безкоштовного Інтернет-доступу до результатів наукових досліджень, здійснених за рахунок бюджетних коштів. У Законі України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 рр." (січень 2007 р.) йдеться про необхідність створення електронних інформаційних ресурсів в архівах, бібліотеках, музеях, НДІ, ВНЗ; про відкритий доступ до результатів наукових досліджень, виконаних за рахунок коштів державного бюджету України; про розробку програмного забезпечення, заснованого на відкритому коді. Підтримали відкритий доступ до знань і ректори вищих навчальних закладів України, які підписали "Ольвійську хартію". А нещодавно учасниками 19-ї міжнародної конференції "Крим 2012: Бібліотеки та інформаційні ресурси у сучасному світі науки, культури, освіти і бізнесу" було прийнято Кримську декларацію відкритого доступу, де схвалено принципи свободи доступу до інформації. Зараз в Україні діє корпоративний проект "Електронна бібліотека України: створення Центрів знань в університетах України" (ELibUkr). Мета проекту – інтеграція української академічної спільноти до світової науки, подолання відірваності від світового наукового контексту. Важливо, що система обміну інформацією між Україною та світовою академічною громадою двонаправлена: передбачає не лише використання світових інформаційних наукових ресурсів, але й створення та розповсюдження власних наукових здобутків вчених України через об’єднану систему університетських репозитаріїв (відкритих електронних архівів) та відкритих електронних журналів. Cтворення Центрів знань як ресурсних, інформаційних та тренінгових центрів є інструментом вирішення цих завдань. Ще одне завдання Центрів – подолання проблеми низької якості наукових досліджень та університетської освіти. Маючи можливість вільного обміну інформацією, думками, поглядами, студенти та науковці отримують змогу співставити рівень своїх досліджень, їх актуальність зі світовим контекстом. Хмельницький національний університет приєднався до проекту у 2011 році. В цьому ж році Вченою радою університету було затверджено Положення про репозитарій ХНУ. Електронний архів (ElaKhNU) функціонує на основі програмного забезпечення DSpace. Підтримується як зовнішній сервер індексації, так і свій власний, що робить вміст архіву швидкодоступним в пошукових системах Інтернет. Архів побудований за типовою структурою інституційних репозитаріїв. Публікації поділені за фондами та зібраннями, де фондами (спільнотами) є факультети та бібліотека. В репозитарії розміщуються публікації вчених університету, статті з наукових університетських журналів, монографії, навчально-методичні матеріали, доповіді тощо. DSpace надає можливість ієрархічного перегляду за фондами та зібраннями, пошуку за авторами, заголовками, темами, датами публікації та розміщення. DSpace підтримує колективне наповнення і редагування з розподілом прав доступу та керування авторськими правами поданих матеріалів. Репозитарій поповнюється документами шляхом самоархівування твору автором або шляхом передачі документа до наукової бібліотеки, яка бере на себе обов’язок допомогти вченим в архівації їх робіт. При цьому автор повинен підписати авторський договір і надати свою роботу зі списком ключових слів до неї на трьох мовах: українською, російською та англійською. Розміщення матеріалів здійснюється згідно методичних рекомендацій роботи з інституційним репозитарієм ElaKhNU. Для забезпечення ефективного контролю за роботою репозитарію до нього підключена система статистики, що дозволяє збирати досить докладну інформацію про його роботу: кількість відвідувачів, кількість візитів та їх тривалість, пошукові ключові фрази і слова, посилання на репозитарій із зовнішніх джерел, найбільш популярні сторінки та інше. Система також дає змогу відслідковувати статистику переглядів кожного фонду або зібрання, яка відображає загальну кількість відвідувань, кількість відвідувань за місяць, найбільшу кількість переглядів за країнами та містами. Оброблені належним чином дані дозволяють робити висновки та прогнози щодо розвитку електронного архіву. Популяризація такого нового для університету сервісу серед вчених є важливою складовою частиною реалізації проекту. У НБ ХНУ пропаганда руху відкритого доступу здійснюється на всіх інформаційних масових заходах. Презентація інституційного репозитарію займає основне місце на інформаційно-ділових зустрічах з професорсько-викладацьким складом університету ("Дні кафедри"). Обговорення з викладачами проблем розвитку електронного архіву допомагає виявити потреби авторів та їх очікування від репозитарію, покращити якість відбору статей, виявити недоліки наповнення. Інституційний репозитарій набуває визнання за рахунок популярності наукових досягнень університету і підвищує престиж, рейтинг навчального закладу та його науковців. Введення в дію репозитарію дає установі високу ступінь контролю над результатами досліджень своїх співробітників, уможливлює керування їхніми науковими та навчальними матеріалами з найбільшою ефективністю. Тому надзвичайно важливою проблемою розвитку електронного архіву є його змістовне наповнення. Якісне наповнення та функціонування залежить від багатьох факторів, врахування яких є обов’язковим завданням бібліотекаря. Створюючи репозитарій, необхідно звертати увагу на науковість, різноманітність та оригінальність матеріалів, охоплення різних галузей знань. Важливим фактором є також наявність публікацій англійською мовою, що надає можливість доступу та збільшує кількість звернень зарубіжних дослідників до матеріалів архіву. Позитивно впливає на популярність репозитарію і його репутацію розміщення не тільки наукових, але й науково-методичних документів, що забезпечують зв’язок процесу створення нових знань і процесу їх поширення через викладання. Отже, приділяючи належну увагу рекламі репозитарію, загальним питанням створення та підтримки його роботи необхідно не забувати про питання ефективності електронних архівів, що передбачає тісну співпрацю з науковцями. Практика створення електронних архівів в Україні, на жаль, виявила проблему ізольованості та дублювання інформації. Так, багато електронних версій наукових статей вітчизняних вчених одночасно представлені і в репозитаріях університетів, і в зібранні "Наукова періодика України" Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, яка на сьогодні містить понад 700 тисяч електронних версій статей з 1,8 тис. часописів. При цьому, зібрання "Наукова періодика України" є одним із найпопулярніших наукових ресурсів Інтернет, а інтенсивність використання публікацій репозитаріїв залишається досить незначною. Ресурси інституційних репозитаріїв, на жаль, не так часто використовуються бібліотечними фахівцями для створення тематичних оглядів, інформування професорсько-викладацького складу, складання інформаційних списків літератури, виконання віртуальних довідок тощо. Тому популяризація електронних архівів є одним з найважливіших завдань бібліотек ВНЗ. Відкритий доступ та інституційні репозитарії розглядаються сьогодні як нова модель наукових комунікацій. Просуваючи ідеологію відкритого доступу, університетська бібліотека у повній мірі забезпечує розвиток академічної науки і освіти на основі сучасних інформаційних технологій. Створення інституційних репозитаріїв підвищує престиж та рейтинг як університету, так і самої бібліотеки, тому необхідно надзвичайно відповідально ставитись до проблеми якісного наповнення електронного архіву. Література 1. Бакуменко, Л. Корпоративні інституціональні репозитарії бібліотек вищих навчальних закладів: відкритий доступ до наукових публікацій [Текст] / Л. Бакуменко // Вісник книжкової палати. – 2012. – №10. – С. 18–22. 2. Гришина, О. А. Университетские репозитории как инструмент формирования исследовательского капитала [Электронный ресурс] О. А. Гришина, О. В. Сагинова // Человеческий капитал и профессиональное образование. – 2012. – № 1. – С. 8–12. – Электрон. журн. – Режим доступа: http://business.rea.ru/humancapital/issue1/grishina-saginova.pdf. – Загл. с экрана. 3. Земсков, А. И. Системы открытого доступа к информации: причины и история возникновения [Текст] / А. И. Земсков, Я. Л. Шрайберг // Научные и технические библиотеки. – 2008. – № 4. – С. 16–29. 4. Колесникова, Т. Формування комунікаційних відносин при організації бібліотекою інституційного репозитарію ВНЗ [Текст] / Т. Колесникова // Вісник книжкової палати. – 2011. – № 7. – С. 15–18. 5. Назаровець, С. Репозитарії вищих навчальних закладів України у системі наукової комунікації [Текст] / С. Назаровець // Вісник книжкової палати. – 2012. – № 8. – С. 25–30. 6. Про відкритий доступ [Электронный ресурс]. – Текст. дані. – Режим доступу: http://www.ukma.kiev.ua/news/addm/about_OA.pdf. – Назва з екрану. 7. Цветкова, В. А. И снова об Открытом доступе к информационным ресурсам как перспективной модели распространения научного знания [Электронный ресурс] / В. А. Цветкова, Е. Павловска. – Текст. дан. – Режим доступа: http://www.gpntb.ru/win/inter-events/crimea2012/disk/027.pdf. – Загл. с экрана. |
||||
|
||||