Наукова бібліотека Хмельницького національного університету

   

Петрицька В.М.
   

НЕВИЧЕРПНЕ ДЖЕРЕЛО ЗНАНЬ УНІВЕРСИТЕТУ
Сторінки спогадів і роздумів директора НБ ХНУ (1984–2005 рр.)
(До 50-річчя заснування)


    Книга і бібліотека увійшли в моє життя більше півстоліття тому. Ще навчаючись у найкращому на той час Ленінградському бібліотечному інституті, зрозуміла, що це – назавжди.
   Бібліотека – це Храм накопичення, збереження неоціненних інтелектуальних і духовних скарбів людської цивілізації. Це вічний Храм Знань, що існує від самих витоків появи Людства на планеті як прояв його ніколи незгасимого прагнення до Удосконалення, Мудрості і Краси.
   Усвідомлення цього давало моральне задоволення від отриманої професії.
   Працюючи багато років в бібліотеках, впевнилась в унікальності обраної професії та роботи. Цю унікальність теоретично довели вчені бібліотекознавці, а бібліотекарі підтверджують практично своїми високими морально-етичними якостями: альтруїзмом, умінням співчувати, розуміти, розділяти з читачем його проблеми.
   Про незвичність нашої професії, необхідність і значущість роботи бібліотекаря та моральне задоволення можна говорити безкінечно. Мене вразило есе нашої колеги – талановитого педагога і фахівця Людмили Іллівни Іщенко "Серенада бібліотеці", опублікованого в газеті "Університет" до 40-річчя бібліотеки. З великою любов’ю і повагою пише автор про Книгу – "джерело світла", що заряджає вічною молодістю, яку можна опанувати зі щастям в душі про Бібліотеку, де служать її Величності Книзі.
   Дійсно, справа, якій ми служимо, викликає повагу і захоплення. Наша праця втілюється у людських долях, у загальному інтелекті нації, в омріяному майбутньому випускників університету.
   Осягаючи пройдене, перед очима проходять роки напруженої багатогранної діяльності книгозбірні, насиченої багатьма цікавими подіями, зустрічами, роки еволюційного розвитку. І в цьому калейдоскопі подій і дат, боротьби, досягнень і злетів в центрі всього – Людина. Працею кількох поколінь фахівців, бібліотекарів за покликанням, Бібліотека посіла чільне місце в інформаційному просторі навчального закладу і України.
   Писати спогади – не дуже вдячна справа. Про всіх написати неможливо. Кожний, хто працював і працює в Бібліотеці, вніс свій вклад у загальну справу і заслуговує похвального слова, статті, навіть книги. Через обмеженість у друці, пишу тільки про тих, з ким працювала з 1984 до 2006 року, в основному, ветеранів бібліотечної справи.
   Великої шани і поваги заслуговує перше покоління працівників, які заклали фундамент нашої бібліотеки, працювали самовіддано, творчо. Їхні імена назавжди залишаться в історії книгозбірні.
   Це вони, значною мірою, володіли високою пасіонарністю – активною життєвою позицією, самовідданістю, оптимізмом, працелюбством і прокладали широку колію на шляху розвитку до бібліотеки нового типу. Деякі з цих працівників уже на заслуженому відпочинку, з багатьма мені довелось працювати багато років. Серед них: М.І. Рижук (Міль), К.С. Степанець, Н.Б. Беднарська, Н.Є. Марчук, В.О. Ткач, С.Ф. Кручко, Л.В. Яковлєва, А.А. Левандовська, Л.В. Махнюк.
   Першу стежку до бібліотеки у вересні 1962 р. проклала Марія Іванівна Рижук, яка все своє життя присвятила книзі, бібліотечній справі. Її професіоналізм, оптимізм і весела вдача допомагали вирішувати всі проблеми. Вона понад 30 років вірно служила книзі і читачам. Особливо вагомий її внесок в розвиток інформаційно-бібліографічної служби, де працювала головним бібліографом. Її людяність, щирість і доброту пам’ятають і студенти, і викладачі, і співробітники.
   Понад 30 років свого життя віддала бібліотеці Ніна Броніславівна Беднарська – справжній ентузіаст і патріот бібліотеки. Досвідчений фахівець, вона заклала основи наукового комплектування фондів книгозбірні, впровадження передових методів роботи, створення довідкового апарату. Всі ці роки вона плідно працювала, а бібліотека стала її другою домівкою. Вимоглива і принципова, була мені добрим помічником на посаді заступника завідуючої бібліотеки з 1978 р. і до виходу на пенсію. Своєю самовідданою, наполегливою працею внесла потужний вклад у становлення і розвиток бібліотеки.
   Із 36 років роботи в бібліотеці Неоніла Євгенівна Марчук майже чверть століття очолювала одну із найважливіших ділянок – відділ обслуговування – перший і головний. Тільки людина з енергією і ентузіазмом Неоніли Євгенівни могла впоратись з тим величезним обсягом роботи, яку довелось виконувати. Все встигала, вболівала за справу, авторитет бібліотеки, працювала в контакті з викладачами. Завжди коректна та привітна з читачами і вимоглива до підлеглих.
   В кінці 1980-х, на початку 1990-х років на абонементі працювали К.С. Колесник, З.М. Москалюк, І.А. Карпенко, Л.І. Тимошенко, А.А. Левандовська, пізніше – В.О. Макутра, Л.В. Яковлєва. Це вони – рядові бібліотекарі – обслуговували тисячі студентів, переносили тонни книг, долаючи десятки кілометрів. Чудово орієнтувались в морі книг, уміло радили, допомагали студентам опановувати науку. Працюючи самовіддано, перше покоління працівників не почувало себе впевнено через низький імідж бібліотечної професії, нерозуміння соціальної ролі бібліотек у суспільстві.
   Погані умови праці, мізерна зарплата, що принижувала людей, створювали стереотипи неповноцінності, другорядності і від-повідного відношення з боку співробітників і викладачів інституту. Більшість пересічних громадян вважали, що працювати в бібліотеці дуже просто і легко: записувати книжки, загалом – обслуга. Але по-справжньому вірні і віддані своїй професії працівники відділу отримували моральне задоволення від почуття виконаного обов’язку, тому що працювали на майбутнє. Їхня привітність, добро зичливість, готовність завжди прийти на допомогу для багатьох студентів стали школою виховання високих моральних якостей. Після виходу на пенсію Н.Є. Марчук деякий час працювала в інших відділах бібліотеки, виявляючи сумлінність та відповідальність за доручену справу.
   Чверть століття свого життя присвятила бібліотеці Слава Федорівна Кручко. Вона, старанна і працьовита, приклала максимум зусиль для організації бібліографічного відділу. Доброзичлива і толерантна, Слава Федорівна тісно співпрацювала з деканатами і кафедрами, організовувала нові форми роботи.
   Разом із С.Ф. Кручко великий внесок у становлення бібліографічної служби зробили М.І. Рижук і Л.В. Яковлєва. Завдяки їх наполегливій роботі впроваджувались і отримували подальший розвиток основні інформаційно-бібліографічні форми і методи обслуговування.
   Толерантністю і високим інтелектом виділялась Людмила Василівна Яковлєва. Високопрофесійний фахівець, яскрава талановита особистість удостоїлась звання бібліографа. Із 36 років роботи в бібліотеці, 25 років віддала цій складній і дуже важливій справі на посаді головного бібліографа. Деякий час вона працювала завідуючою відділу наукової обробки документів.
   Доброго слова і великої поваги заслуговує Любов Василівна Махнюк, яка близько 15 років опікувалась роботою читального залу наукової літератури на посаді зав. сектора. Любов Василівна володіла природною мудрістю, була виважена, стримана і небагатослівна. Її поважали за порядність, спокійну вдачу, тонке почуття гумору, оптимізм і працелюбність – все це було гідним взірцем для молодих бібліотекарів.
   Я вдячна долі, що у 1984 році мені довелось доторкнутися до Храму Науки і Освіти, де працювала, як веліло сумління. Для кожного професіонала є своя вершина в ієрархії цінностей. Головним стало збереження кращих традицій та доброго імені бібліотеки, яка іде в ногу з життям. Всі роки прагнула підтримувати і піднімати авторитет бібліотеки, а бажання зробити книгозбірню кращою і кориснішою намагалась передати співробітникам.
   Початок роботи був пов’язаний із низкою проблем. Потрібно було очолити хоч і невеликий, але зі своїми традиціями і стереотипами, колектив. Відчувала деяку упередженість частини працівників та несприйняття своїх ініціатив. В жалюгідному стані було технічне оснащення. Повільними темпами йшло будівництво нового корпусу. Особливої уваги вимагала організація обслуговування і забезпечення студентів підручниками.
   Перш за все, визначила для себе пріоритети: найголовніше – це кадри, удосконалення системи управління і робота з людьми, друге – якісне формування книжкових фондів, третє – підняття рівня і якості всієї роботи.
   Не все давалось просто, особливо у відносинах з людьми. Доводилось долати психологічні бар’єри, працювати по-старому. Це був закономірний процес, адже нове завжди прокладає шлях через боротьбу. Відтак, дехто не витримував і йшов з бібліотеки, інші намагались працювати по-новому.
   Ці роки вмістили в себе збагачення душі від спілкування з творчими особистостями, постійну роботу над удосконаленням своїх можливостей, вдячність людям за їх повсякденну дуже напружену працю, велику відповідальність, моральне задоволення від виконання покладеної на бібліотеку місії.
   Ці роки вмістили в себе також нелегкі часи виживання книгозбірні в різних непристосованих приміщеннях, переїзд і облаштування нового корпусу, впровадження новітніх технологій, становлення та розвиток бібліотеки, перетворення її в складний інформаційно-науковий центр університету і одну з найкращих бібліотек ВНЗ країни, на досвіді якої вчились бібліотечні працівники з багатьох регіонів.
   Володіючи майже двадцятирічним досвідом організаторської роботи, почала вчитись, опановувала особливості вузівської бібліотеки. Мої університети – то зошити-конспекти з усіх напрямів діяльності. Але більше вчилась у людей. Дуже корисним виявилось знайомство з досвідом роботи бібліотек вищих навчальних закладів Києва, Львова, Вінниці. Багато корисного взяла, перебуваючи на курсах підвищення кваліфікації (1987 р.) в Москві, де знайомилась з досвідом кращих бібліотек.
   Коло завдань, що постало перед бібліотекою, спонукало впроваджувати нові прогресивні форми і методи вдосконалення роботи. Наша ініціатива, дружна робота колективу привертали увагу керівництва інституту, гарантували підтримку. Бібліотека заявила про себе і була почута.
   Ректор (на той час інституту) проф. Радомир Іванович Сілін – видатний вчений, дослідник, заслужений працівник освіти України, надавав великого значення бібліотеці як першій лабораторії навчального закладу. Одним із перших кроків його ректорства стало будівництво окремого корпусу бібліотеки, а в подальшому – підтримка всіх наших починань. Поштовхом для розвитку книгозбірні на найближчі роки послужив ректорат в березні 1985 р. У постанові йшлося про приведення штатів у відповідність до категорії, формування фондів, оснащення необхідною технікою, активізацію всієї роботи. Результати цього рішення ми відчули вже наступного року. Переведення бібліотеки на другу категорію за оплатою праці (1986 р.), дало можливість поступового збільшення кількісного складу працівників. У порівнянні з 1984 р. (36 од.) він нараховував 58,5 одиниць.
   Напруженими видались 1986–1987 рр. Закінчувалось будівництво бібліотечного корпусу і проводилась інтенсивна підготовка до переїзду. Структура бібліотеки здавалась сталою і незмінною, але вона гальмувала її розвиток. Тому предметом особливих турбот стала структурна перебудова задля покращення всієї організації обслуговування читачів. Це були роки активної і дуже напруженої роботи всього колективу. Запам’ятався партком інституту 1986 р. з обговорення питання про роль бібліотеки інституту як провідної ланки партійної ідеології. Саме так тоді оцінювалась роль бібліотек в країні. Колектив працював напружено, впроваджувались нові передові методи роботи, було що представити присутнім. Ця наруга і приниження запам’яталось надовго. Від застарілих стереотипів розуміння цілей і завдань бібліотеки, які не відповідали суті професії бібліотечного працівника, суспільство звільнилось нескоро. І яке то було щастя, коли це скінчилося проголошенням незалежності України. Протягом 1992–1995 рр. ми списали десятки тисяч примірників ідеологічно застарілої літератури, яка засмічувала фонд книгозбірні і голови наших читачів. Зовсім по-іншому відбувались звіти, обговорення роботи бібліотеки на засіданнях вченої ради, ректоратах. З боку керівництва, присутніх відчувалась повага до роботи колективу, підтримка наших починань, готовність допомогти.
   Ключова ланка діяльності бібліотеки.З розвитком бібліотеки виникла нагальна потреба у створенні методичної служби – ключової ланки будь-якої бібліотеки. На посаду методиста я запросила Раїсу Митрофанівну Рибалко, яку добре знала, працюючи з нею майже 20 років в облбібколекторі. Це яскрава особистість, професіонал, наполеглива, рішуча і надійна, людина феноменальної працездатності. Очоливши найскладнішу і найвідповідальнішу ділянку роботи в 1986 р., понад 15 років Раїса Митрофанівна була моїм першим помічником і порадником – особлива "каста бібліотечних кадрів", "ядро бібліотечного колективу". Саме так – помічник керівника, фахівець з управління нововведеннями – визначають роль методиста відомі науковці бібліотечної справи.
   Талановита, творча і надзвичайно віддана бібліотеці, Раїса Митрофанівна створила методичну службу, заклала підвалини багатьох бібліотечних технологій, використовуючи і впроваджуючи передовий досвід бібліотек, особливо Росії. Майже 15 років вона працювала одна в тісному контакті з усіма підрозділами бібліотеки. Працювала випереджаючи час, і своїми лідерськими якостями спрямовувала всіх працювати на випередження. Це була дійсно подвижницька самовіддана праця. Розробляючи методику бібліотечної діяльності, вона розглядала її як невід’ємну складову науково-дослідницької роботи. Результати досліджень, започатковані Р.М. Рибалко, використовувались в практичній діяльності бібліотеки, стали науковим підґрунтям для запровадження багатьох інноваційних технологій. Формулу "управління змінами" Раїса Митрофанівна поклала в основу науково-методичної служби, створеної нею тоді, коли про це мало хто говорив.
   Всі питання виносились на обговорення методичної ради (8–10 засідань щорічно) за участю провідних фахівців, керівників підрозділів. Пам’ятаю, як жваво, часом дискутуючи, народжувалась істина, вирішувались складні проблеми. Це об’єднувало колектив, додавало впевненості.
   Безліч ідей і творчих задумів Р.М. Рибалко я завжди підтримувала, намагалась втілювати в життя – маркетингове управління діяльністю бібліотеки, проведення конференцій, семінарів, конкурсів, численних соціологічних досліджень, атестацій. Велика заслуга її у створенні системи підвищення кваліфікації. Співробітників вражала її педагогічна майстерність і висока працездатність. Раїса Митрофанівна виступала на всіх семінарах і конференціях просто, доступно, емоційно, заряджаючи присутніх своєю енергією.
   За свою подвижницьку працю Раїса Митрофанівна не мала ніяких нагород. Правда, збереглось подання до Міністерства освіти України про нагородження її знаком "Відмінник освіти України", але воно не пройшло.
   Нагородою для Раїси Митрофанівни залишилась любов і повага всього колективу бібліотеки, адже в кожних технологіях і методах діяльності книгозбірні закладена частина її душі і праці.
   Місія методичної роботи бібліотеки ВНЗ в період інформатизації освіти, яка виражена у формулі "управління змінами", стала визначальною в подальшій роботі методистів і, зокрема, Катерина Анатоліївна Чабан. Всього за шість років роботи в бібліотеці вона зробила дуже багато. За 20-річну діяльність на бібліотечній ниві Катерина Анатоліївна опанувала всі напрями роботи та технологічні процеси. Це справжній методист-дослідник, новатор, аналітик. Обіймаючи посаду завідуючої науково-методичного відділу (2002–2006 рр.) вона своєю діяльністю доводила керівну роль методичної служби у розвитку інноваційної роботи бібліотеки. К.А. Чабан стала одним із ініціаторів реформування системи підвищення кваліфікації у книгозбірні. Її численні статті та виступи на конференціях й семінарах різного рівня супроводжувались глибоким аналізом і практичними рекомендаціями. В активі Катерини Чабан також укладання книги "Скарбниця знань університету", матеріалів науково-практичної конференції до 40-річчя бібліотеки, видання інформаційного бюлетеня "Бібліотека в освітньому просторі", який став посібником в роботі бібліотек вишів області; вдосконалення електронної БД "Бібліотечна справа". В кінці 2006 р. К.А. Чабан запросили на посаду головного спеціаліста обласного управління культури, де вона працює донині.
   Відповідальну і складну ділянку роботи очолила Оксана Олександрівна Мацей. Високий професійний рівень, потяг до нового, компетентність, доброзичливість і відкритість до спілкування з колегами – основа її досягнень у роботі.
   Значною подією для всього колективу стало отримання навесні 1988 р. нового довгоочікуваного приміщення бібліотеки, побудованого силами студентських будівельних загонів за ідеєю та ініціативою ректора проф. Р.І. Сіліна, якого вже тоді називали будівничим. Визначивши строки переїзду в нове приміщення до початку нового навчального року, ректорат чітко організував цю роботу. Залучені були всі – від студента до професора. Співробітники бібліотеки (58 чол.) працювали з ранку до вечора, без вихідних. Застосування ефективного контейнерного методу (ліфти не працювали) за досвідом Тартуського державного університету, запропонованого Н.Б. Беднарською, дало можливість здійснити переїзд за 3,5 місяці, не припиняючи видачу літератури.
   З вдячністю згадую тодішнього декана механічного факультету Олексія Олексійовича Абрамова – знавця книг, поета і прихильника бібліотеки, студенти якого вручну перенесли на поверхи весь фонд і обладнання. Велику допомогу надавала кафедра фізвиховання. Переймались роботою бібліотеки перший проректор Василь Павлович Кошель і Сергій Григорович Костогриз. Сергій Григорович майже щодня бував на будівництві, спокійно узгоджував і вирішував складні питання – монтаж і встановлення ліфтів, підйомника, металевих стелажів. Опікувався проблемами бібліотеки проректор з АГР Анатолій Дмитрович Фомов. Восени того ж року професор Р.І. Сілін в інтерв’ю газеті "Подільський кур’єр" скаже про "команду однодумців", ентузіазм і самовідданість працівників бібліотеки, об’єднаних бажанням працювати на благо інституту і майбутнього держави. Дійсно, спільна справа об’єднувала колектив. Про премії і доплати ніхто не думав. Це було початком створення "команди однодумців". Після переїзду колективом була проведена величезна робота з облаштування всіх приміщень, створенню комфортних умов для роботи читачів, що дозволило забезпечити більш високий рівень діяльності бібліотеки. Люди працювали з піднесенням.
   Неоціненний внесок у дизайнерське оформлення бібліотеки внесла художник за покликанням душі, Тетяна Миколаївна Чернишова, обдарована філософським мисленням і багатьма талантами. Близько 20-и років Тетяна Миколаївна виконує обов’язки художника-дизайнера. Майстерно виготовлені її руками стенди розкривають зміст кожного підрозділу бібліотеки, допомагають читачам орієнтуватись в дев’ятиповерховому приміщенні, надають бібліотеці вишуканого і сучасного вигляду. Картини прикрашають читальні зали, створюючи приємну атмосферу, виховують естетичний смак. На високому професійному художньому рівні оформляються книжкові виставки, супроводжуючи всі масові заходи. Все це суттєво впливає на підвищення рівня поінформованості користувачів про ресурси і послуги бібліотеки. Для Тетяни Миколаївни Бібліотека – це еволюційна ступінь в її житті, сходинка в розумінні себе. Це бажання вирішувати всі проблеми в спільномірності з еволюцією, прагнучи до Світла і Добра.
   Стверджуючи своєю творчістю справжнє призначення бібліотеки як наукового, виховного і культурного центру університету, Тетяна Миколаївна є ініціатором та співавтором програми "Молодий спеціаліст XXI століття".
   Твори Т.М. Чернишової – картини, проза, вірші – пронизані сяйвом Божественості, всепоглинаючої Любові та благодаті. Вони зачаровують, спонукають до міркувань про справжні цінності життя. З такою людиною приємно спілкуватись, у неї завжди є чому повчитись.
   Кадровий потенціал – основа розвитку бібліотеки і виконання її високої місії. Упродовж всього періоду особливу увагу приділяла організації праці та управління бібліотекою, особливо роботі з персоналом. Безумовно, досвід роботи минулих років допомагав, але нові часи вимагали нових підходів. Виділяла головне – націлення всього колективу і кожного зокрема на усвідомлення місії освіти, навчального закладу, поставлених завдань і високу відповідальність.
   Колектив складався і міцнів поступово: підготовка і переїзд у нове приміщення, бажання зробити бібліотеку кращою, створити комфортні умови для читачів; залучення провідних фахівців, керівників підрозділів до управління бібліотекою (всі питання життєдіяльності книгозбірні вирішувались колегіально на нарадах при директорові, методичній раді, де враховувалась думка кожного), впровадження всього комплексу новітніх технологій – все це згуртувало колектив і стало формулою успіху бібліотеки. Колективно визначені пріоритетні завдання, що визначають концепцію нового шляху розвитку бібліотеки.
   XXI ст., визначивши одним із головних своїх пріоритетів інформатизацію суспільства, поставило професію бібліотекаря в перший ряд найактуальніших і найпотрібніших. Час диктував нове бачення бібліотеки, зростання її ролі в суспільстві.
   Ми звільнялись від ідеологічного тиску і стереотипів, коли бібліотекарів називали обслугою. Усвідомлюючи і виконуючи високу місію, своєю працею доводили, що від якісної роботи бібліотеки значною мірою залежить підготовка якісних випускників. Поступово розроблялись і втілювались у життя принципи нової бібліотечної політики і методи її реалізації. Йшло оновлення всіх сфер діяльності системи управління книгозбірнею – обслуговування, формування фондів, модернізація системи підвищення кваліфікації. Як писала газета "Університет" (2002, № 6): "Університетська бібліотека – це добре налагоджений, надійний механізм, який вражає продуманою функціональністю, чіткою системою роботи."
   Хроніка подій останнього десятиріччя доводить, що бібліотека – це інформаційне перехрестя науки і освіти. Бібліотека сьогодні – соціальний інститут, що виконує комунікативну функцію між творцем інформації та її споживачем.
   Надзвичайно велику роль в роботі з кадрами мала підтримка керівництва університету. Ректори проф. Р.І. Сілін, проф. М.Є. Скиба багато уваги приділяли бібліотеці. Їх турботу і підтримку колектив відчуває постійно. Вирішуються найскладніші питання, пов’язані зі створенням матеріально-технічної бази, оснащенням бібліотеки, комплектуванням кадрового складу.
   Микола Єгорович Скиба – видатний вчений, мудрий керівник і благородна людина, організатор освітньої діяльності у вищій школі – з повагою ставився до бібліотеки, підтримував всі наші починання. Завжди відчувала виняткову його доброзичливість, шанобливе ставлення до себе як до керівника бібліотеки. Розуміння проблем, щира людяність викликають повагу і вдячність до Миколи Єгоровича всього колективу університету і бібліотеки.
   Приємно було чути з уст ректора, що бібліотека – це гордість університету, без якої не може бути потужним навчальний заклад. Така оцінка просто зобов’язувала працювати на випередження.
   Всі питання багатогранної діяльності намагалась узгоджувати з проф. Сергієм Григоровичем Костогризом. Мені пощастило працювати під його безпосереднім керівництвом. Повна довіра і підтримка, відсутність адміністративного тиску допомагали в роботі.
   Він, при всій своїй зайнятості, завжди знаходив час для вирішення складних питань. Ніколи не доводилось чекати у приймальні. Чітко, виважено, із розумінням і доброзичливістю, Сергій Григорович, не відкладаючи, вирішував питання.
   Бібліотека живе і розвивається завдяки плідній спіпраці з усіма підрозділами університету.
   Про спільну роботу з деканатами і кафедрами може розповісти кожний завідувач відділу. Без доброго слова, підтримки і допомоги робота бібліотеки було б просто неможлива.
   В своїй роботі з кадрами опиралась на діяльність методичної служби, колектив однодумців з числа заступників директора: Н.Б. Беднарську, О.Б. Айвазян (з 1994 р.), В.О. Глухеньку (з 2002 р.), Т.К. Онищук (з 2002 р.), завідуючих відділами: О.М. Великосельську, Р.В. Драчук, А.О. Дишель, О.М. Бичко, В.О. Макутру, Т.Ф. Марчак, Р.М. Рибалко, О.М. Шевцову, Л.В. Яковлєву, які внесли потужний вклад в розбудову бібліотеки.
   Головний скарб бібліотеки – її люди. Намагалась спокійно і доброзичливо вирішувати питання, цінила в людях професійний капітал, служіння інтересам бібліотеки, знання, уміння, якими вони володіють і використовують на благо книгозбірні. При призначеннях на посаду, переміщеннях намагалась помітити здібності і бажання, спрямувати їх у вірне русло. Але коли траплялись помилки і прорахунки, прислухалась до колег.
   За ці роки в бібліотеці працювало чимало людей. Багато талановитих від Бога, творчих, яскравих особистостей. Приходили досвідчені, висококваліфіковані спеціалісти, що любили і знали свою роботу, віддано служили справі, професії, виконували найскладнішу працю – на них "трималась" бібліотека. Були педагоги, інженери, деякі з них іноді зверхньо дивились на бібліотекарів, але вчились, згодом освоювали нову професію, ставали гарними, відданими справі фахівцями. Були і випадкові люди, але вони залишались непоміченими і приходили ненадовго.
   Багато уваги приділяла індивідуальній роботі. Прагнення розуміти і бачити незбагненний світ кожної людини допомагало вчення "Живої Етики", до якого долучилась давно. При цьому найголовнішим була довіра і доброзичливе ставлення до кожного. Люди відповідали взаємністю. Ця повага і підтримка надзвичайно допомагала.
   Дякувала і підбадьорювала, тому що вдячність є важливим моральним заохоченням, так як підвищує самооцінку працівника, надихає на професійне зростання. Буденності і сірості в нашій роботі, напевно, не було. Працювати було цікаво, тому що співробітники не були байдужими виконавцями, а робили важливу, благородну справу, піднімали імідж бібліотеки. В свою чергу намагалась всіляко підтримати кожного і допомогти кому словом, кому – ділом. Не останню роль в цьому мали матеріальні (доплати) та моральні стимули, відзнаки і нагороди. Занесення прізвища директора бібліотеки до Книги пошани університету в 1999 р. стало свідченням високої оцінки діяльності колективу бібліотеки.
   Досить часто мені доводилось виступати на нарадах, ректоратах, засіданнях вченої ради і відстоювати інтереси бібліотекарів і бібліотеки, акцентуючи увагу на її значенні в структурі університету. Не раз нагадувала співробітникам, що частина їхньої праці закладена в дипломи випускників, підкреслюючи авторитет бібліотечної діяльності і значущість роботи кожного. Це підвищувало відповідальність, додавало сили і снаги.
   Брала участь в багатьох заходах-презентаціях, зустрічах, днях кар’єри (іноді вела ці заходи). Приємно було почути відгуки керівництва, деканів, зав. кафедрами про їх якість. Робила висновки, підбадьорювала, виступала на всіх без винятку конференціях бібліотеки.
   Вивчення власного колективу, започатковане Р.М. Рибалко в 1999 р., послужило теоретичною основою нових підходів до визначення потреби у нових кадрах, розвитку персоналу та його використання і мотивації, модернізації системи підвищення кваліфікації.
   Натомість доречним була організація в 2002 р. інноваційного центру бібліотечного менеджменту, значну увагу якому приділила О.Б. Айвазян.
   Після виходу на пенсію в 1994 р. Н.Б. Беднарської, посаду заступника директора посіла Олена Борисівна Айвазян. Вона потомствений бібліотекар і гарний фахівець, уже мала достатній досвід практичної роботи в бібліотеках міста і нашій книгозбірні.
   Активна новаторська позиція, відданість справі, ініціативність Олени Борисівни стали запорукою у впровадженні в роботу нового і прогресивного. Багато зробила в справі запровадження новітніх інформаційних технологій. Олена Борисівна, беручи участь у розв’язанні складних питань комп’ютеризації бібліотеки, наполегливо відстоює інтереси бібліотеки, переконує, нагадує і вимагає від підлеглих виконання поставлених завдань, стає учасником модернізації системи підвищення кваліфікації бібліотеки.
   О.Б. Айвазян бере активну участь в методичній роботі: розробці комплексних програм розвитку бібліотеки, окремих програм і проектів, у підготовці серйозних регламентуючих документів, підготовці і проведенні конференцій та семінарів, де успішно виступає, у підготовці друкованих видань бібліотеки. А далі – численні виступи на конференціях і семінарах різного рівня в Києві, Харкові, Кам’янці-Подільському, Хмельницькому.
   Як керівник бібліотеки, я надавала можливість Олені Борисівні брати участь у цих конференціях, святах і ювілеях бібліотек, що сприяло її професійному зросту.
   Завдяки активній діяльності О.Б. Айвазян розширилися професійні контакти з бібліотеками ВНЗ України (Київ, Харків, Миколаїв) та зарубіжжя. Вона є автором багатьох науково-теоретичних і практичних статей, опублікованих у наукових збірниках і на сторінках професійних періодичних видань.
   Слід відмітити, що наші особисті відносини з Оленою Борисівною складались на основі взаємної поваги і довіри. Ніякого адміністративного тиску і дрібної опіки. Вважаю, що великою школою як для мене, так і для неї була участь у міжнародних Кримських конференціях. Ми радились з фахівцями, керівниками підрозділів, намагались працювати на вістрі часу.
   Можна багато розказати про участь Олени Борисівни в роботі УБА, профкомі університету, в суспільному житті бібліотеки. Це людина різнобічних інтересів, яка багато працює над своїм удосконаленням як фахівець, навчається в аспірантурі.
   Сьогодні Олена Борисівна Айвазян – директор наукової бібліотеки, відмінник освіти України (2003 р.). Вона все робить для того, щоб Бібліотека не здавала своїх позицій і служила на майбутнє країни.
   Одним із основним факторів успішної роботи більшість співробітників вважає гарні стосунки в колективі, морально-психологічний клімат в кожному підрозділі бібліотеки.
   Не останню роль у його створенні та покращенні стало спільне відзначення свят, ювілеїв, знаменних дат. Вони створювали умови неформального спілкування, виявляли кращі людські якості, розкривали таланти. Вогонь любові і добра посилали колегам і читачам в своїх поезіях Т.М. Чернишова, Л.М. Курганська, Г.В. Вдовіна, Т.К. Муравська, В.С. Зендрук. В організації цих заходів треба віддати належне Т.К. Онищук, яка впродовж 16 років була незмінним профгрупоргом, вихователем і наставником молодих.
   Непросто бути керівником. Це багатогранна діяльність, окрім професійної підготовки, вимагає повної віддачі, творчих зусиль, великого напруження. Разом з тим, людина збагачується від спілкування та співпраці з яскравими, талановитими особистостями. Є багато чому вчитися, намагатися завжди бути на висоті, і, що найголовніше – дає стимул для свого вдосконалення.
   Формування ресурсів – основа роботи бібліотеки.Якщо університет починається з бібліотеки, то бібліотека – з книжкового фонду. Якість навчального процесу значною мірою залежить від його інформаційного забезпечення, тому питання комплектування всі роки вимагало постійної уваги не тільки директора бібліотеки, але й керівництва університету.
   Ускладнювали роботу відділу комплектування недосконала система книговидання і постачання, фінансові проблеми, особливо в періоди кризових явищ в країні.
   Багаторічний досвід роботи в бібколекторі допомагав мені вирішувати ці складні питання. У відділі комплектування, як правило, працювали компетентні, висококваліфіковані фахівці, які вболівали за справу, сумлінно трудилися.
   Першою завідуючою відділу була Ніна Броніславівна Беднарська, вслід за нею десять років цю посаду займала Алла Адамівна Левандовська (1983–1993 рр.). Завжди врівноважена, толерантна, вимоглива до себе і підлеглих, спокійно вирішувала всі питання. В ті роки достатньо виділялись кошти на поповнення фонду, але прорахунки в замовленні негативно позначались на якісному складі. Крім того, презентовані іншими бібліотеками видання часто не відповідали профілю. Створення ради з комплектування за участю представників кафедр і провідних фахівців бібліотеки під головуванням Сергія Григоровича Костогриза допомагало вирішувати питання замовлень і фінансові проблеми, розширювало зв’язки з кафедрами, додавало авторитету бібліотеці.
   В найважчі роки економічної кризи в країні, на початку 1990-х років, коли була повністю знищена система книговидання і книгопостачання, посаду завідуючої відділу обіймала Олена Михайлівна Шевцова (1993–1997 рр.). Припинення бюджетного фінансування і значне подорожчання книг негативно позначилось на забезпеченні навчального процесу літературою. Олена Михайлівна багато зусиль докладала до роботи відділу, працювала активно, творчо. Саме тоді бібліотека робила перші кроки комп’ютеризації. Першу ЕОМ встановили у відділі комплектування.
   О.М. Шевцова робила все для того, щоб комп’ютерні технології якомога швидше впроваджувалися у роботу відділу. Підвищене почуття відповідальності не давало їй можливості залишатись на цій посаді. Справжній професіонал бібліотечної справи, Олена Михайлівна згодом працювала в інших відділах, виконуючи найскладнішу роботу, що вимагало досвіду і професійних знань. Її ерудиція, чуйність, тактовність і порядність були передумовою роботи з читачами, якій вона надавала перевагу.
   Скоро чверть віку, як Світлана Василівна Луцюк працює головним бібліотекарем відділу комплектування і наукової обробки літератури. Вона першою в бібліотеці розпочинала роботу зі створення ЕК, відповідала за введення в електронний каталог інформації про нові надходження. Спочатку, в перші роки створення ЕК, саму інформацію в ЕОМ "Мазовія" вводила оператор Наталя Безносюк (Овтіна) (1992–1993 рр.). Пізніше цю роботу виконувала старанна і добросовісна О.С. Івах.
Сьогодні С.В. Луцюк вже не уявляє роботи без ПК. Працює з електронними БД, редагує ЕК, тематичні каталоги, електронний АПП. Світлана Василівна – людина скромна, врівноважена, дуже відповідальна. На таких фахівцях тримається технологічний процес, де потрібні старанність, ретельність, уважність і чіткість. Добра і щира, завжди підтримує колег. Саме за це здобула авторитет і визнання у колективі.
   Понад 20 років у відділі комплектування працювала Ніна Григорівна Любіна (сьогодні на заслуженому відпочинку), педагог за професією, людина широкої ерудиції, різнобічних інтересів і широкого світогляду. Обізнана з книгою, вона займалась замовленням літератури, періодикою, тісно співпрацювала з викладачами кафедр.
   Добросовісно ставилась до своїх обов’язків, була чуйна і доброзичлива, мала пошану у співробітників і викладачів.
   Професійних знань і досвіду вимагала систематизація літератури, з якою справлялась Валентина Олександрівна Старостка (зараз на заслуженому відпочинку), а згодом очолила відділ книгозбереження. Вона любила чіткість і порядок, 25 років віддала бібліотеці.
   Кілька років відділ наукової обробки літератури очолювала досвідчена і пунктуальна Ніна Петрівна Березюк, понад 20 років тут працювали Людмила Василівна Бужанська – добросовісна і невтомна трудівниця, зовсім юна О.М. Мельник (Голяк). Олена Михайлівна Мельник прийшла у бібліотеку ще неповнолітньою, здобула спеціальну освіту, зростала професійно, стала прекрасним фахівцем, працювала на різних посадах від бібліотекаря до завідуючої відділу книгозбереження.
   У найскладніший відділ – комплектування Валентина Василівна Фоміних прийшла не з власного бажання, була переведена з відділу книгозбереження. Професіонал, бібліотекар з природною відповідальністю і працездатністю опанувала автоматизовані бібліотечні технології, багато зусиль доклала, щоб комп’ютери якнайшвидше впроваджувались у технологічні процеси комплектування та обробки документів. Згодом, в 1999 р., як фахівець бібліотечної справи, В.В. Фоміних виконувала обов’язки адміністратора комп’ютерної системи і одночасно фактично обов’язки завідуючої відділу комплектування.
   Багато років (1987–2005 рр.) працювала в бібліотеці Яніна Рафаілівна Стадник (вийшла на пенсію). Її називали патріархом бібліографії і "ходячою енциклопедією".
   Копітка праця таких працівників, про яку мало знають читачі, не завжди на виду, але від їх компетентності і старань залежить робота бібліотеки, формування книжкових фондів і їх використання. Професійна підготовка, великий досвід, енциклопедичні знання, різнобічні інтереси, начитаність і особливо знання техніЧної літератури дозволяли Я.Р. Стадник виконувати найвідповідальнішу роботу по систематизації літератури, переводу фондів і каталогів на таблиці УДК, формуванню каталогів і створенню АПП. Справлятись із цією титанічною роботою Яніні Рафаілівні допомагала добросовісна і працелюбна С.В. Луцюк. Багато праці доклала Я.Р. Стадник у створення першого пошукового апарату до ЕК. Людина гарна душею, а відвертість, чесність, толерантність – привабливі риси її натури. В ній поєднались висока духовність, любов до мистецтва та поетичність.
   Коли в 1999 р. в бібліотеку повернулась Валентина Олександрівна Макутра – високопрофесійний фахівець з великим практичним досвідом роботи, їй довелось більшу частину обов’язків завідуючої взяти на себе (з 2005 р. зав. відділу). Всього за чотири роки вона зуміла поставити роботу на наукову основу. Впровадження в роботу новітніх інформаційних технологій дозволило прискорити і якісно змінити традиційні процеси. Продовжувалась робота з наповнення ЕК, створення БД "Картотеки книгозабезпечення навчальних дисциплін". Добросовісно виконують свої обов’язки Л.І. Швед і Л.О. Сергєєва, С.Б. Мартинюк.
   Досвід впровадження інновацій Валентина Олександрівна представляла на науково-практичних конференціях, в публікаціях. Своїм 25-річним досвідом ділиться і наставляє молодих. Інтелігентність, бездоганна порядність і благородство, що поєднується в ній з професіоналізмом, служать повагою і авторитетом у колективі.
   Питанню формування фондів приділялась значна увага на засіданнях вченої ради, ректоратах, коли обговорювались питання діяльності бібліотеки (1985, 1998, 2002 рр.). Кілька разів (1999, 2004, 2005 рр.) питання комплектування порушувалось окремо. Як правило, це давало результат – виділялись кошти на поповнення ресурсів.
   Створення ЕК – це окрема, дуже важлива і визначна сторінка в історії нашої бібліотеки. Роботу очолив відділ комплектування і наукової обробки літератури. Найбільш відповідальну роботу виконували Я.Р. Стадник, С.В. Луцюк, Л.С. Сергєєва. Спочатку робота просувалась дуже повільно. Люди вчились, поступово опановували обов’язки бібліотекаря, каталогізатора і оператора, працювали відповідально і сумлінно. Весь 2000 рік проводилась підготовча робота.
   На початку 2002 р. організовано відділ наукової обробки літератури, який очолює досвідчений фахівець і талановитий організатор Людмила Василівна Яковлєва, яка організовувала і координувала роботу всіх відділів з формування ЕК. Вона вносить в роботу порядок і виробничу налагодженість. Її сумління і наполегливість передаються колегам і мобілізують виконавців.
   У доповіді на ювілейній науково-практичній конференції (2002 р.) Людмила Василівна поділилася з колегами книгозбірень ВНЗ України своїм досвідом роботи по створенню ЕК в нашій бібліотеці. А її виступи на заняттях з підвищення кваліфікації і масових заходах відзначалися глибиною змісту і цікавими пропозиціями.
   Людмила Олександрівна Сергєєва справляється з нелегкими обов’язками редактора ЕК, систематизатора і консультанта. Майже 30 років роботи в бібліотеці дали їй величезний досвід. В далекому 1983 р. прийшла на роботу у відділ обслуговування, коли їй не було і 18 років, здобула освіту. Працювала на різних посадах, але по-справжньому проявила себе на ниві, яка вимагала широкого світогляду, ерудиції і професійної компетенції.
   Честолюбність у роботі, принциповість і незалежність допомагають Людмилі Олександрівні знаходити і втілювати у роботу нове і цікаве. Від природи обдарована різнобічними талантами. Колеги у захваті від виготовлених нею оригінальних в’язальних виробів, як сценарист і виконавець вона виступає на наших корпоративних вечірках.
   Слід віддати належне добросовісній роботі зі створення ЕК завідуючим секторами відділів обслуговування Г.В. Вдовіній, Т.С. Панасюк, Л.І. Салюк, В.Г. Мусевич, З.Й. Бабак, С.В. Майструк, бібліотекарям І.Д. Мисіній, Л.О. Ристєвій, Н.Ю. Слободинській, а також працівникам інформаційно-бібліографічного відділу за надання кваліфікованих консультацій. Створення ЕК, а на його основі багатьох власних БД, і впровадження електронної документовидачі стало запорукою високоефективного і якісного обслуговування користувачів нашої бібліотеки.
   Збереження бібліотечних фондів – це питання життєдіяльності бібліотеки. Відпрацьована система організаційних і технологічних заходів забезпечувала захист фонду на всьому "Шляху документа" в бібліотеці, прийнятого методичною радою. Належному зберіганню фондів сприяє також прекрасно обладнане приміщення. Першою завідуючою відділу збереження фондів стала М.О. Дементєва, одна за другою її зміняли В.О. Старостка, В.В. Фоміних, О.М. Мельник, І.М. Гаценко, Р.В. Драчук. Працювали добросовісно. Робота вимагала особливої уваги і сумлінності для проведення постійних перевірок підсобних фондів нашої книгозбірні і кафедральних бібліотек та заходам з його збереження.
   Комп’ютеризація – нова ера в історії бібліотеки.На початку свого ректорства професор Р.І. Сілін мріяв про комп’ютеризовану бібліотеку і підтримав ідею комп’ютеризації за досвідом бібліотек Московського університету ім. М.Ломоносова і МІФІ. Від зародження ідеї і до її практичного втілення пройшли роки. Через п’ять років, в 1992 р. зроблено перші кроки в цьому напрямку. Програму і ЕОМ "Мазовія" придбали в Москві.
   Однак, через обмеженість фінансування і дефіцит кадрів в роки економічного спаду в країні, робота з комп’ютеризації зовсім припинилась.
   Тільки підтримка і допомога ректорату, деканів факультетів Л.В. Торгової, М.І. Бондаренка, В.І. Бегняк, Я.М. Гладкого дала можливість продовжити перервану роботу. На моє прохання перші три сучасні комп’ютери придбані за рахунок позабюджетних коштів цих факультетів (1997 р.).
   Дуже вчасним виявилось обговорення роботи бібліотеки на засіданні вченої ради в травні 1998 р. з питання "Вдосконалення форм і методів бібліотечно-бібліографічного обслуговування в бібліотеці університету". Перебудова роботи книгозбірні, початок впровадження передових методів для забезпечення більш високого рівня діяльності бібліотеки, фінансові проблеми, про що йшлося у доповіді завідуючої бібліотеки, викликало зацікавленість та підтримку керівників і деканів факультетів, завідуючих кафедрами. Їх виступи визначили прийняття рішення про зміну системи фінансування, збільшення кадрового складу, необхідність придбання техніки.
   Уже восени того ж 1998 р. ми відкрили відділ автоматизації, який очолила інженер за освітою, вимоглива і відповідальна Валентина Олексіївна Глухенька (з 2000 р. заступник директора з питань автоматизації).
   Новий етап розвитку бібліотеки розпочався із широкого впровадження комп’ютерних технологій в усі бібліотечні, інформаційні та управлінські процеси. Ми працювали на випередження, і впровадження новацій стало головною умовою забезпечення більш високого рівня діяльності книгозбірні.
   Переконавши керівництво у доречності організації відділу саме в стінах бібліотеки, що стало передумовою успіху, ми брали на себе велику відповідальність і долю ризику. Вирішували питання ідеологічного забезпечення (програма, її адаптація і супровід), комплектування кадрового складу, технічне оснащення, навчання співробітників. Зміна всього комплексу існуючих технологій вимагала знань, досвіду, який здобували, відвідуючи Міжнародні Кримські конференції та деякі бібліотеки. Але до всього потрібно було доходити самим. Треба віддати належне В.О. Глухенькій в організації цього підрозділу, ретельному підбору кадрів, створення комп’ютерної мережі, технологічного забезпечення виходу в Інтернет, впровадження бібліотечної програми "УФД/Бібліотека", створення власного web-сайту – одного з перших на той час в Україні. Найголовніше, що розпочалась робота з формування єдиного науково-інформаційного простору університету. Це відкрило доступ користувачам до світових інтегрованих наукових, освітніх ресурсів.
   Із розширенням комп’ютерних технологій бібліотека стала виконувати роль виробника електронних ресурсів. Скануванням видань і комп’ютерною обробкою копій документів займається новостворений в бібліотеці відділ електронної бібліотеки, який з 2007 р. очолює активна і ділова Оксана Болеславівна Таланчук (Казмірчук).
   Питання зміни комплексу існуючих технологій вирішувались колегіально. Виняткова роль в цьому належить методичній службі. Інструктивно-методичні і регламентуючі документи, розроблені Р.М. Рибалко, В.В. Фоміних, К.А. Чабан ретельно обговорені та затверджені методичною радою, ставали керівними документами в роботі.
   Провідним спеціалістом відділу автоматизації стала Ольга Олексіївна Костюк (працює з 1998 р.) – талановитий фахівець, інтелігентна, скромна, працелюбна людина. Її велика заслуга в тому, що за дуже короткий період вона адаптувала бібліотечну програму "УФД/Бібліотека"(1999 р.), створила свої власні програмні продукти. О.О. Костюк стала консультантом і порадником для кожного, хто до неї звертався: вчила, допомагала, готувала інструкції з користування ПК з різних питань. Опанувала роботу web-дизайнера, багато праці вклала в розроблення web-сайту бібліотеки, сумлінно працює над його удосконаленням, художнім оформленням і дизайном. З 2002 р. цю роботу вона виконує разом із кваліфікованим інженером Оленою Сергіївною Нечипорук. Наполеглива, щира і порядна, вона творчо працює у тісному контакті з фахівцями всіх підрозділів бібліотеки, все робить заради того, щоб web-сайт був на високому рівні, якнайкраще розкривав можливості і потенціал бібліотеки.
В 2000 р. завідуючою відділу автоматизації призначена В.В. Фоміних. Професійно, із знанням справи вона знайомить інженерів і програмістів відділу з особливостями традиційних бібліотечних технологій. Це було дуже важливо для адаптації програми "УФД/Бібліотека", своїх власних програм і впровадження новітніх технологій. З характерною для неї доброзичливістю, лагідно і спокійно Валентина Василівна багато робить для подолання психологічного бар’єру у спілкуванні співробітників з ПК, опануванні програм, навчає, переконує, наставляє. Доводилось долати непорозу-міння і виходити з конфліктних ситуацій, брати активну участь в навчанні всього персоналу.
   Виступи В.В. Фоміних на конференціях і семінарах, статті у фахових виданнях сприяли передачі нашого досвіду іншим бібліотекам. Крім згаданих фахівців, у відділі автоматизації професійно і сумлінно працювали інженери і програмісти К.В. Домінюк, А.А. Василишин, О.В. Юглічек, техніки Ю.В. Костров, Л.С. Баран, оператор С.П. Музика.
   Про вагомий вклад у впровадження комп’ютерних технологій Юрія Валентиновича Кострова можна говорити багато. Великої подяки заслуговує ця добра, виважена і талановита людина. В його активі багато корисних справ: від технічного обслуговування нової техніки, модернізації і безкінечних ремонтів, навчання співробітників до створення програмних продуктів. Ми називаємо Юрія Валентиновича "швидкою допомогою" – нікому не відмовляє, робить все на найвищому професійному рівні. Близько десяти років Ю.В. Костров працював техніком, після здобуття інженерної освіти працює завідуючим відділу інформаційних технологій та комп’ютерного забезпечення.
   Пізніше, в 2003–2009 рр., цілу низку власних програм розробив Федір Федорович Жарков – педагог за фахом, талановитий інженер за покликанням, скромний і відповідальний.
   Не можна не згадати Петра Олександровича Бабака, який з 2001 р. виконував господарські обов’язки відділу. Добрим помічником став він для всіх нас. Доброзичливий і комунікабельний, оптиміст по натурі, Петро Олександрович встановлює контакти з багатьма службами університету. Із притаманною для нього виправкою військового командира, підполковника запасу, вміло, чітко, оперативно вирішує всі питання.
   Велика роль у впровадженні всього комплексу робіт з автоматизації належить керівникам бібліотеки, головним спеціалістам, завідуючим відділами О.М. Бичко, О.М. Великосельській, А.О. Дишель, Р.В. Драчук, В.О. Макутрі, Т.Ф. Марчак, Т.К. Онищук, Т.Г. Панасюк, Р.М. Рибалко, В.В. Фоміних, К.А. Чабан, О.М. Шевцовій, Л.В. Яковлєвій. Вони організовували колективи, самовіддано пра-цювали. Це була нова, цікава і дуже непроста робота, яка ще більше об’єднувала колектив, де кожний повинен був прикладати свої таланти, уміння, професійні навики і творчість.
   Колектив працював напружено ще й тому, що кількість читачів невпинно зростала, особливо в кінці 1990-х – початку 2000 рр. В середньому, в день обслуговували до 1,5–2 тисяч читачів. Тому збільшення кадрового складу, вирішення фінансових проблем на придбання літератури і техніки – на це були спрямовані всі мої зусилля.
   В умовах кризових явищ і нестійкого фінансування університету проф. Р.І. Сілін знаходив можливість для вирішення наших проблем. В 2000 р. книгозбірню переведено на першу категорію по оплаті праці, що давало змогу вирішувати багато нагальних питань: збільшення кадрового складу, удосконалення структури, розширення роботи з комп’ютеризації. Восени 2000 р. штат бібліотеки нараховував 79 одиниць, в 2004 – 92. Удосконалювалась структура, створювались окремі сектори. Зважаючи на низькі зарплати, починаючи з 1998 р., поступово майже всі співробітники отримували доплати до посадових окладів від 30 % до 50 % і більше (залежно від навантаження і складності роботи).
   Свої перші успіхи бібліотечному загалу ми продемонстрували в 2000 р. на науково-практичній конференції "Вузівська бібліотека в епоху електронних комунікацій".
   Ефективною формою навчання стало проведення першого методичного семінару "Бібліотеки – центри інформаційних ресурсів" (2001 р.).
   На початку тисячоліття бібліотека вже мала значні успіхи, займала передові позиції в запровадженні комп’ютерних технологій серед бібліотек ВЗО України. Це підвищувало престиж і визнання її як центру інформації в університеті. Однак, наші досягнення сприймались певною мірою недовіри та невпевненості в ефективності їх використання, особливо серед викладачів. Ми розуміли, що наші читачі ще не готові до такого рівня роботи бібліотеки. Перед бібліотекою постало серйозне завдання: навчати читачів користуватися інформаційними ресурсами. Відтак, "Основи інформаційної культури" стали одним із основних напрямів діяльності інформаційно-бібліографічного відділу.
   Разом із успіхами зростали проблеми, які необхідно було вирішувати: знову фінансові труднощі, придбання комплектуючих, покращення умов праці бібліотекарів, обладнання АРМ для читачів. Службові записки з викладкою багатьох проблем мало давали, потрібно було колегіальне вирішення. Навесні 2001 р. ректорат заслухав бібліотеку з питання "Про комплексні заходи щодо покращення діяльності бібліотеки університету". До бібліотеки висувались серйозні претензії в плані інформаційного забезпечення навчального процесу. Це було справедливо. В умовах повного знищення системи книговидання і книгорозповсюдження в країні, коли література майже не надходила, неможливо було забезпечувати зростаючі інформаційні потреби університету. Укладені рішення були спрямовані на часткове вирішення деяких питань, але вони майже не виконувались через серйозні фінансові проблеми університету. За рахунок власних коштів розпочалось будівництво нового навчального корпусу. Ці ж питання стояли на вченій раді в кінці 2002 р. Ми намагались самі знаходити вихід із скрутного становища шляхом реорганізації структури бібліотеки, впровадження нових методів обслуговування, пошуку додаткових джерел фінансування (платні послуги), розкриття книжкового фонду шляхом створення електронного каталогу.
   Значною подією стало проведення восени 2001 р. науково-практичної конференції "Інформаційні технології в бібліотеках ВЗО західного регіону: нові рішення, осмислення підходів та проблеми", що проводилась з метою ознайомлення директорів бібліотек ВНЗ Львівського методичного об’єднання з досвідом нашої роботи. Змістовні доповіді, демонстрація слайдів, можливість здійснити пошук на ПК, отримання на прохання учасників регламентуючої документації стало справжньою школою навчання. Для багатьох бібліотек участь в цій конференції послужила поштовхом для впровадження новітніх комп’ютерних технологій.
   Важливим кроком до впровадження новітніх технологій для багатьох бібліотек була участь у науково-практичній конференції, присвяченій 40-річчю Бібліотеки "Трансформація ролі бібліотек в інформаційному суспільстві" (2002 р.). У 2005 р. ще більшими досягненнями ми поділились з колегами Київської зони бібліотек ВЗО на нараді-семінарі "Бібліотеки ВНЗ Київської зони сьогодні та перспективи розвитку". Люди були вражені тими успіхами, яких своєю самовідданою працею досяг колектив за такий короткий проміжок часу – неповних шість років.
   Комп’ютеризація дозволила бібліотеці підвищити якість інформаційних ресурсів, розширити спектр бібліотечних сервісів, підняти оперативність і якість обслуговування користувачів, забезпечити доступ до ресурсів Інтернет – це результат спільної роботи всього колективу.
   Як сказав ректор університету проф. Микола Єгорович Скиба у своєму привітанні з нагоди 40-річчя заснування університету: "Бібліотека стала гідним представником університету у світовому інформаційному просторі".
   З турботою про читача.Розширення змісту та обсягу роботи, бажання створити якнайкращі умови для читачів вимагали реорганізації всієї системи обслуговування. У пошуках оптимального варіанта структури і розміщення фондів у новому приміщенні та їх ефективного використання, ми розпочали їх перепрофілювання за галузевою ознакою та видами літератури. Багато зусиль прийшлось докласти до цієї роботи всьому колективу, причому, не припиняючи видачу книг.
   Бібліотека нагадувала великий бджолиний вулик, де всі дружньо працюють. Переміщення фондів вимагало великого фізичного навантаження: очищення, впорядкування, пересистематизації і розкриття фондів, ґрунтовних професійних знань. Відкриття нових читальних залів, створення окремих секторів давало можливість диференційного обслуговування. На початку 2000 р. бібліотека обслуговувала 12–13 тис. користувачів, фактично обслужених 42–43,5 тис.; 450 тис. відвідувань, їм видавалось 1 млн 100 тис. – 1 млн 200 тис. документів.
   Дорогу в світ знань студентам відкривають працівники відділів обслуговування, а найперше – навчальні абонементи. Про роботу першого покоління бібліотекарів цього найбільшого підрозділу уже згадувалось. Зовсім на іншому, значно вищому рівні розгорталась вся робота колективу в останнє десятиріччя.
   Поступово приходило усвідомлення високого призначення бібліотеки, а в ній значущість своєї роботи та відповідальність за її виконання.
   Наприкінці 1999 р. умовила Тетяну Федорівну Марчак – бібліотекаря за покликанням душі, чудового спеціаліста і умілого організатора, очолити відділ навчальних абонементів, в надії підняти його роботу, яка на той час була в досить занедбаному стані. Далися взнаки плинність кадрів, великі масиви непрофільної літератури, тисячі читачів і величезна читацька заборгованість. До того ж, чекала серйозна підготовча робота по переходу на нові технології. На плечі цієї тендітної, сильної духом жінки навалилось багато проблем.
   Тетяна Федорівна зуміла організувати людей, згуртувати колектив, налаштувати на дуже відповідальну, серйозну, напружену роботу. І тут їй знагодився її майже 25 річний досвід роботи в Хмельницькій ОУНБ ім. М. Островського. Організаторські здібності, вміння зацікавити і повести за собою колектив, уважне і доброзичливе ставлення до колег повною мірою були оцінені підлеглими. Своїм прикладом, працездатністю, толерантністю Тетяна Федоріна домагається успіху.
   Популярністю у читачів користується сектор наукової і художньої літератури. Завідуюча сектора Н.З. Беймук близько 30 років присвятила цій роботі.
   Напевно, тисячам читачів відкрила Наталія Зіновіївна світ Книги, бо завжди знала, що виховання любові до літератури, відродження читання як духовної потреби – це чи не найважливіша робота у вихованні молоді, щоб читання стало духовною потребою людини на все життя, щоб душа її не була порожньою. Непересічні людські якості Н.З. Беймук – щирість, доброзичливе і привітне ставлення до читачів і майстерність педагога у виконанні своєї високої місії – гідний приклад для наслідування. Всі роки вона брала активну участь у проведенні масових заходів.
   Завдяки чіткій організації Т.Ф. Марчак роботи з рекаталогізації підсобних фондів відділу та самовідданої і злагодженої праці працівників: зав. секторами Н.П. Нагорняк, С.А. Молчанової, Т.Б. Мельник, О.М. Голяк, Л.І. Міль, бібліотекарів Л.П. Чорної, Г.М. Ланскорунської, Л.І. Ленчицької, Т.Б. Сапарової, В.Л. Яцюк, О.В. Дідишеної, книжковий фонд навчальних абонементів був проштрихкодований та занесений в електронний каталог бібліотеки за 2,5 роки проти чотирьох запланованих. Переваги електронної видачі були очевидними. Це було досягнення всього колективу, до якого йшли багато років.
   Працівники відділу направляють всі зусилля на те, щоб читачам було комфортно, щоб якомога ефективніше використовувався книжковий фонд. Для цього удосконалюється практика видачі літератури, перевага надається диференційованому обслуговуванню. Робота вимагає також великого фізичного навантаження – доводиться переносити тонни книг і долати десятки кілометрів.
   Іноді, спостерігаючи процес видачі книг на абонементах, із задоволенням відзначала, що колективу вдалося сформувати дух сприяння читачеві, високу культуру обслуговування і шанобливе відношення читачів до себе. В анкетних опитуваннях, проведених наших дослідженнях студенти відзначають доброзичливість, високопрофесійність і всебічну обізнаність бібліотекарів.
   Це виявлялось також в роботі з читацькою заборгованістю у запропонованому Т.Ф. Марчак змістовному проекті "Ефективна система повернення студентами підручників". Працівники відділу не воювали з боржниками, а проявляли гуманність, витримку, повагу і увагу до читачів, розуміння їх проблем. Тисячі книг були повернені до бібліотеки і стали служити читачам.
   Великого значення надає Т.Ф. Марчак питанню підвищення кваліфікації працівників. У своїх виступах перед колективом особливу увагу звертає на соціально-психологічну і професійну компетентність, що сприяє успіху.
   Власними знаннями і досвідом Тетяна Федорівна охоче ділиться зі своїми колегами. Гарно володіє словом, її виступи завжди змістовні, цікаві, насичені новою інформацією. Досвід і мудрість Т.Ф. Марчак є яскравим прикладом для молодих фахівців. Високий професіоналізм, ерудиція і особлива толерантність дають їй не абиякий авторитет та повагу в колективі університету.
   Читачі навіть не здогадуються, якими необхідними якостями повинен володіти бібліотекар для бездоганної роботи. За визначенням фахівців бібліотечної науки це – доброзичливість, чуйність, тактовність, порядність, терпимість, принадливість, комунікабельність і багато інших. А чи не найважливіше – високий інтелект, ерудиція, професіоналізм, культура спілкування. Багатьма з цих морально-етичних та професійних якостей володіли співробітники новоствореного в 1986 р. відділу наукової літератури (з 1994 р. відділ науково-природничої і технічної літератури), який очолила Тетяна Костянтинівна Онищук – педагог за освітою, з достатнім досвідом бібліотечної роботи, ентузіаст і подвижник справи. Саме в той період проявились такі риси її характеру як ініціативність, вміння організувати роботу і людей навколо себе. Штат співробітників підбирався дуже ретельно. Тут працювали фахівці-професіонали О.Б. Айвазян, О.М. Великосельська, Р.В. Драчук, Т.Г. Панасюк, які внесли значний внесок у роботу відділу, а згодом стали досвідченими керівниками і очолили окремі підрозділи бібліотеки.
   29 років свого життя віддала Т.К. Онищук бібліотеці. Опанувавши бібліотечну справу, активно працювала, пройшла шлях від бібліотекаря до заступника директора (2002 р.) й до виходу на пенсію. Завдяки її виключній енергії та зусиллям колективу відділ працює на високому рівні, часто перемагає у змаганнях і конкурсах. Люди працюють творчо, з душею, у тісній співдружності з викладачами.
У відділі впроваджуються нові форми і методи роботи по розкриттю книжкових багатств.
   Майже за 25 р. роботи в бібліотеці ветеран бібліотеки Тетяна Генадіївна Панасюк – ділова, надійна і обов’язкова, особливо проявила себе на посаді завідуючої читального залу наукової літератури, згодом завідуючої відділу.
   У відділі наукової літератури працювало багато людей, вірних своєму обов’язку, справжніх патріотів університету. Працювали дружньо, підтримували один одного як одна сім’я. Серед них інтелігентна і творча С.В. Майструк, відповідальна і доброзичлива С.В. Диха, сумлінна і працьовита Г.Г. Казмірчук, яка трудиться тут близько 30 років.
   Пізніше Т.К. Онищук і Т.Г. Панасюк запропонували екологічний проект "Майбутнє планети – в наших руках".
   Чимало зусиль приклав колектив для впровадження нових технологій, електронної документовидачі.
   У 1987 р. читальний зал навчальної літератури (1994 р. – технічної літератури) очолила Зінаїда Йосипівна Бабак. Гуманітарій, педагог Зінаїда Йосипівна опанувала нову спеціальність, майже чверть століття самовіддано працює в бібліотеці. В новому приміщенні книгозбірні приклала чимало зусиль до формування і організації книжкового фонду читального залу. Добре запам’ятався переїзд у нове приміщення, коли за кілька днів перемістили великий підсобний фонд і першими почали видавати книги.
   Добрими помічниками їй стали Л.О. Сергєєва, О.Ф. Черпіта, С.Ф. Диха, О.М. Шевцова, Л.А. Подворна. Разом осягали особливості роботи з технічною літературою, проводили змістовні заходи. Завжди привітна і лагідна З.Й. Бабак з увагою і повагою ставилась до всіх – вчила співробітників, допомагала викладачам, з особливою материнською турботою ставилась до студентів. Сектор НТД дуже важливий у складі відділу. На початку 90-х багато праці доклала до його створення Таміла Володимирівна Івашкова (1974–1993 рр.) – гарний фахівець, близько 20 років віддала бібліотеці. Буквально по крихтам добувала потрібні документи з профілю університету. Пізніше цю роботу виконувала Лора Матвіївна Савченко (вийшла на пенсію). Широке використання цього виду документів для написання курсових, дипломних, наукових і винахідницьких робіт вимагало посиленої уваги і зосередження.
   Галина Василівна Вдовіна (вийшла на пенсію), довгий час працювала завідуючою сектору. Інженер за професією з великим досвідом роботи, вона стала консультантом і порадником і для читачів, і для бібліотекарів. Близько 15 років (1995–2009 рр.) працюючи з цим складним видом документів, зробила великий внесок у формування та упорядкування фонду, першою в бібліотеці ввела його в ЕК. З великою педагогічною майстерністю Галина Василівна вміла просто і доступно довести до студентів і аспірантів питання використання нормативної документації і патентного пошуку. Ця мудра, благородна, фанатично відповідальна і працьовита людина користується повагою в колективі університету. За високу майстерність і самовіддану працю отримувала нагороди не тільки від Міністерства освіти, університету, але й від кафедр, яким надавала неоціненну допомогу.
   В 1994 р. наш навчальний заклад піднявся ще на одну сходинку в своєму розвитку – став технологічним університетом.
   З відкриттям в університеті економічних факультетів новостворений відділ економічної літератури (1994 р.) очолила Ольга Михайлівна Великосельська (Кохан) – гарний фахівець з великим досвідом роботи.
   Перед нею стояли складні завдання. В умовах обмеженого надходження літератури, порівняно невеликих фондів читальних залів і великої навантаженості (до 200–250 читачів на день, деякі книги і журнали видавались до 40–50 разів на день) прагнула якомога ширше розкрити наявні ресурси, забезпечити якісне обслуговування. У двох читальних залах відділу працювало багато творчих фахівців, які вже володіли певним досвідом роботи. В різний час тут працювали завідуючими секторів Л.О. Сергєєва, І.В. Хроменкова, Н.П. Вишневська, О.З. Антонюк, В.Г. Мусевич, бібліотекарі Т.М. Вітюк, Г.І. Мединська, Л.М. Курганська, І.Д. Мисіна, О.Б. Казмірчук (Таланчук), Л.О. Ристєва, Н.П. Незговорова, А.О. Гогільчина.
   О.М. Великосельська внесла вагомий внесок (15 років очолювала відділ) в організацію оперативного та якісного обслуговування читачів, вивчення їх інформаційних запитів, створення комфортних умов для роботи. В затишних, гарно озеленених читальних залах приємно було працювати читачам, які особливо цінували компетентність і доброзичливість персоналу. Під керівництвом Ольги Михайлівни проводились нові, цікаві, змістовні заходи. Для багатьох студентів і викладачів співробітники відділу відкривали вікно у широкий світ науки, розкриваючи книжкові багатства.
   Більш наукового спрямування зазнала діяльність ВЕЛ, коли посаду головного бібліотекаря відділу зайняла Вікторія Олександрівна Василишина (1996–2006 рр.). Високий професіонал, ветеран і патріот бібліотечної справи, людина надзвичайно творча і активна, Вікторія Олександрівна близько 40 років вірно служила Книзі і читачам. Чверть століття в Хмельницькій ОУНБ ім. М. Островського, де зростала, а в останні роки працювала заступником директора, дали великий досвід, який застосовує в нашій бібліотеці впродовж десяти років.
   Добре усвідомлюючи призначення бібліотеки в житті суспільства, Вікторія Олександрівна завжди відчуває головне, працює на вістрі часу. Бачення вузівських бібліотек як інформаційно-комунікативних центрів, включених у світовий інформаційний простір і застосування нових, неординарних методів роботи поступово входить в діяльність бібліотеки. В кінці 90-х років Вікторія Олександрівна однією з перших у бібліотеці запропонувала впровадження бібліотечного маркетингу. Діяльність бібліотек переосмислюється з позиції співробітників і читачів. В центрі уваги є людина, користувач бібліотеки і активна робота з ним. Сутність такої співпраці, що робить діяльність відділу більш спрямованою, знайшла відображення у визначенні місії відділу: "Ми працюємо для Вас, разом з Вами на Ваш успіх". Виконуючи обов’язки завідуючої відділу, на період (1997–1999 рр.) відпустки О.М. Великосельської, багато уваги приділяє аналітичній, науковій роботі, проведенню досліджень, налагоджує контакти з деканатами економічних факультетів. В ті роки проводиться багато цікавих неординарних інформаційних заходів – інформаційно-ділових зустрічей з професорсько-викладацьким складом, презентацій наукових робіт. Вікторія Олександрівна вміє організувати людей, зарядити їх енергетичним потенціалом, іскрами тих інноваційних ідей, якими сповнена її діяльність. У спілкуванні з читачами вона бачить стимул своєї роботи, яку виконує з піднесенням, піднімає над буденністю, кличе до досконалості. Своєю невтомною творчою працею, толерантністю, здобула визнання колективу бібліотеки і викладачів університету.
   Підтвердженням корисності спільної творчої праці бібліотеки і університету стала ексклюзивна програма "Молодий спеціаліст XXI століття", розроблена Вікторією Олександрівною Василишиною у співавторстві з художником Тетяною Миколаївною Чернишовою (2002 р.). Ця багатогранна та довгострокова програма спрямована на допомогу творчому розвитку сьогоднішньої перспективної молоді університету. За роки її реалізації вона набула широкого резонансу в стінах нашого університету.
   Результати своїх інноваційних досягнень В.О. Василишина гідно представила в 2003 році на 10-й ювілейній Міжнародній конференції " Крим 2003", виграла гранд фонду "Відродження" і виступила з доповіддю "Формування нових концепцій управління інноваційними процесами".
   Беззаперечним виявився вплив реалізації різноманітних і змістовних проектів цієї програми на студентське життя. З вдячністю писали викладачі і, що особливо приємно, студенти в "Хроніці визначних подій ВЕЛ" (започатковані В.О. Василишиною і Т.М. Чернишовою) про корисність співпраці у висвітленні наукового потенціалу студентів, про отримання морального задоволення від можливості поділитись своїми успіхами на шляху до самовдосконалення, навчання, науково-творчої праці. Хочу висловити свою шану і вдячність творцям Програми – В.О. Василишиній, Т.М. Чернишовій, всім, хто брав участь в реалізації проектів – О.М. Великосельській, співробітникам ВЕЛ. Програма "Молодий спеціаліст XXI століття" піднімає імідж і авторитет бібліотеки та всього університету і спрямована на майбутнє.
   Підняти роботу відділу економічної літератури на вищий рівень, домогтися повноти і оперативності інформаційного обслуговування зробило можливим застосування комп’ютерних технологій, глибоке і багатоаспектне розкриття тематики видань для створення ЕК. ВЕЛ один із перших у книгозбірні закінчив рекаталогізацію підсобних фондів читальних залів і першим розпочав обслуговування читачів в автоматизованому режимі.
   Про багатий передовий досвід роботи відділу економічної літератури Ольга Михайлівна неодноразово розповідає в своїх виступах на конференціях, семінарах, на сторінках друкованих видань.
   З 2009 р. О.М. Великосельська займає посаду вченого секретаря бібліотеки.
   Надзвичайно складна і багатогранна сфера діяльності – бібліографія. Теоретики і практики галузі визначають її як науку і мистецтво неможливого. Це покликання, а потім уже професія. Бібліографічна служба – це мозок бібліотеки. Такою вона є і в нашій бібліотеці. Звання бібліографа потрібно заслужити широкою ерудицією, професіоналізмом і високими людськими якостями.
   Про першопрохідців – М.І. Рижук, С.Ф. Кручко, Л.В. Яковлєву із вдячністю було сказано.
   Теплим словом і вдячністю згадують співробітники завідуючу інформаціно-бібліографічного відділу Аллу Овсіївну Дишель (1994–2001 рр.), яскраву талановиту особистість, бібліографа за покликом душі. Близько десяти років вона працювала у відділі, з 1997 р. по 2001 роки його очолювала. За цей невеликий період часу їй вдалось підняти роботу на зовсім інший рівень. Значення бібліографічної служби посилюється. Вона наповнюється новим змістом і новими технологіями. Це піднімає престиж професії на значно вищий рівень, дає більш широке визнання і авторитет бібліотеці. Завдяки наполегливості і новаторському ставленню Алли Овсіївни до справи, першими в бібліотеці бібліографи розпочали опанування новітніх технологій в інформаційно-бібліографічному обслуговуванні.
   До речі, нагадаю, що першим ідеологом автоматизації бібліотечно-бібліографічних процесів в країні (колишньому Союзі) став видатний бібліограф Б.А. Семеновкер, якого колеги називали "поетом бібліографії".
   Бібліографи виконують функції системних аналітиків й інтелектуальних експертів. Багато уваги Алла Овсіївна приділяє навчанню і підвищенню кваліфікації.
   Проводиться наукова робота. Завдяки великій, копіткій праці А.О. Дишель, Т.Т. Горобець, В.В. Іваненкової, Ж.В. Підлісної, О.М. Бичко, з ініціативи директора бібліотеки видаються бібліографічні покажчики професорів університету, згодом в електронному варіанті.
   Людина різнобічних інтересів, високої ерудиції Алла Овсіївна гарно володіла словом. Всім нам запам’ятались її виступи, що давали естетичну насолоду. Високоінтелігентна, небайдужа до всього, що діється в бібліотеці, вона дійсно заслужила авторитет і повагу колективу бібліотеки і університету.
   Після від’їзду в 2001 р. А.О. Дишель за кордон, посаду обіймає Оксана Миколаївна Бичко. Вища бібліотечна освіта, щирість, весела вдача, комунікабельність і відповідальність за доручену справу в поєднанні із підтримкою колективу стали вирішальними при призначенні на посаду. Це були роки широкого впровадження комп’ютеризації в усі процеси і технології в підрозділах бібліотеки. Відкриття електронного читального залу дозволило перейти на якісно новий рівень обслуговування користувачів і задовольняти найрізноманітніші їхні запити.
   Всі делегації, які відвідували бібліотеку, в першу чергу знайомились з організацією роботи цього залу. Серед гостей були міністри освіти України В.Г. Кремень, С.М. Ніколаєнко, їх заступники, ректори ВНЗ, вчителі, бібліотечні працівники. Їх цікавило обслуговування, інформаційні БД, web-сайт, участь у наукових дослідженнях і реалізації проектів і програм, змістовні масові заходи, пріоритет – впровадження віртуальної довідки, корпоративана діяльність.
   Оксана Миколаївна із знанням справи запропонувала масштабний проект "Від інформаційної культури до якості освіти", до реалізації якого долучились всі працівники, виявляючи творчість і винахідливість.
   В.В. Іваненкова однією з перших сміливо використовує ком’пютерні технології, Т.М. Горобець (нині на пенсії) – досвідчений фахівець, з 20-річним досвідом бібліографічної роботи, внесла великий вклад в діяльність відділу. Ж.В. Підлісна відмінно справлялась з інформаційною роботою. А.Г. Кандул – із властивими їй лідерськими якостями – заряджає всіх своїм оптимізмом; наполеглива і відповідальна, активна В.І. Шекенева; талановита і працьовита І.В. Недригайлова; старанна і добросовісна С.М. Капустіна.
   У різні роки у відділі працювали Л.К. Хамардюк (1994–1997 рр., зав. відділом), І.М. Гаценко, розпочинала свою діяльність Я.Р. Стадник. Всі вони внесли достойний вклад в довідково-інформаційне обслуговування. Інформаційно-бібліографічному відділу підпорядкований сектор НТД. Позитивно вплинуло на роботу ІБВ участь Галини Василівни Вдовіної в масових заходах (Дні аспіранта, спеціаліста, магістра), передача багатого досвіду роботи колегам. Своїми високими моральними якостями Галина Василівна виховувала і наставляла молодих.
   Будучи за професією бібліографом, я всі роки особливу увагу приділяла цій важливій ділянці роботи.
   У відділі працює також інженер Н.В. Нагорна (з 1998 р.), інженерні знання якої допомагають роботі відділу.
   Колектив працює дружньо і завзято, весело. Молоді бібліографи поважають старших, вчаться у них. Вражає здоровий, позитивний мікроклімат без фамільярності і панібратства, панує взаємоповага, довіра, тонкий гумор – це додає сили, сприяє налагодженню роботи. Багатогранну діяльність колективу цього важливого відділу Оксана Миколаївна розкриває в численних виступах на конференціях і семінарах різного рівня: в Києві, Полтаві та інших містах.
   Задля духовного збагачення.Яскравою сторінкою в історії нашої бібліотеки позначена просвітницька діяльність, що завжди мала величезний позитивний вплив на духовний світ студентства.
   Традиції, закладені Валентиною Олександрівною Ткач (працювала впродовж 1973–1984 рр.) – людиною неординарною, інтелігентною, творчою, підхопили працівники, що прийшли услід за нею. Валентина Олександрівна, педагог за спеціальністю, відмінно володіючи словом, відкривала чарівний світ книги, поезії, мистецтва.
   Антоніна Василівна Снігур працювала завідуючою абонементом художньої літератури протягом 1979–1985 рр, емоційно і натхненно проводила для студентів цікаві масові заходи. Завідуючою відділу ідейно-виховної та масової роботи (тодішня назва) розпочинала роботу Олена Михайлівна Шевцова (1986–1992 рр.). Тут працювали Л.К. Хамардюк (Кишун), пізніше В.В. Макошко, С.Г. Потягач, Л.О. Підгородецька.
   Олена Михайлівна багато зусиль доклала до організації всієї просвітницької діяльності, залучала до цієї роботи працівників бібліотеки, викладачів, студентів. Бібліотекарем, а згодом завідуючою абонементом художньої літератури працює шановна Наталія Зіновіївна Беймук, самовіддано закохана в свою роботу.
   У секторі просвітницької роботи кілька років (1988–1990 рр.) працювала відома на Хмельниччині і в Україні голова обласного Товариства "Просвіта" Зоя Олександрівна Діденко. Знавець української історії і літератури ще до проголошення незалежності України відкривала невідомі сторінки історії, забуті імена письменників і поетів, громадських діячів. Завжди впевнено, емоційно, з піднесенням виступала перед будь-якою аудиторією. Багатьом запам’ятався вечір, присвячений 175-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка. Для його підготовки і проведення ми запросили шанувальників поета – викладачів історії, математики, студентський актив бібліотеки, співробітників. Це було грандіозне дійство. В актовому залі на фоні музики в супроводі інститутського хору розгортаються сторінки життя Великого Кобзаря. Відтоді Шевченківські дні традиційно проводяться щороку.
   Раїса Василівна Драчук належить до тих творчих особистостей, які розвивають і втілюють у практику надбання попередніх років, невтомно служать Бібліотеці та її читачам. Дружня і товариська, відкрита до спілкування, оптиміст по натурі, просто виважена і добра людина, Раїса Василівна 15 років віддала роботі на посаді завідуючої відділу гуманітарних знань (1994–2009 рр.). Тут накопичено чималий досвід проведення просвітницьких заходів для молоді. Вони спрямовані на популяризацію кращих зразків вітчизняної і світової культури.
   Спілкування з мистецтвом дає кожному, хто до нього доторкнувся, справжню насолоду, облагороджує світосприйняття і приносить радість пізнання. Про Людмилу Іллівну Іщенко (працює з 1996 р.) можна сказати словами видатного бібліотекознавця XX ст. Ш. Ранганатана, що бібліотекар – більшою мірою вихователь, ніж учитель. Педагог за професією, Людмила Іллівна справжній вихователь молодого покоління. Людина енциклопедичних знань, різнобічних інтересів, надзвичайно творча, вона запровадила багато нових форм просвітницької роботи. Цікаві, неординарні форми проведення, незвичайні назви, яскраві і змістовні заходи Людмила Іллівна перетворює на свята. А ще має феноменальну пам’ять, ніколи не читає з листа. Великого шанування і подяки заслуговує ця скромна, толерантна людина.
   Деякий час у відділі працювала відома подільська поетеса Галина Йосипівна Ісаєнко – справжній ентузіаст і подвижник виховної і просвітницької роботи. Поезія Г.Й. Ісаєнко позначена високим пафосом вселенської любові, відкриває справжні цінності життя.
   Головним бібліотекарем відділу працювала творча, ініціативна і дуже відповідальна Н.Д. Лєдєньова (1998–2003 рр.)
   Деякі заходи, що проводили працівники відділу гуманітарних знань, запам’ятались надовго і викликали резонанс в університеті. На честь 50-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні ми організували зустріч із сином полку – нашим ректором проф. Р.І. Сіліним. Зворушливо і душевно пройшла ця зустріч.
   Запам’ятався вечір-портрет директора бібліотеки, присвячений моєму ювілею (1997 р.). До його проведення доклав зусилля весь колектив. Оформлення залу, композиція і святковий концерт силами працівників бібліотеки вразив всіх присутніх. Це була данина поваги і вдячності своєму керівникові.
Працівники відділу гуманітарних знань взяли найактивнішу участь у підготовці і проведенні святкування 40-річчя ювілею бібліотеки.
Самовіддана творча праця цих людей заслуговує великої вдячності. Багатющий досвід просвітницької роботи нашої книгозбірні неодноразово висвітлювався на конференціях, сторінках періодичних видань, в інформаційному бюлетені "Бібліотека в освітньому просторі". Дуже гарно, з глибоким аналізом описала його К.А. Чабан у статті "Моделі гармонійного розвитку читача: погляд з 1960-х у 2002-й" у збірці "Скарбниця знань університету", що видана до 40-річчя заснування бібліотеки.
Видання книги Р.В. Драчук, Л.І. Іщенко "Ми в душах храм будуємо" стало практичною допомогою бібліотекам у проведенні просвітницької роботи.
У складі відділу гуманітарних знань працював читальний зал. До історії, філософії, економічної теорії, мови, які вивчали всі факультети, додались дисципліни нового гуманітарного факультету. Тому цей зал був найбільш перевантажений. Щоб задовольняти інформаційні потреби читачів, широко використовувалась періодика – до 70–80% від всієї книговидачі. Бібліотечні працівники були одночасно і бібліографами, і консультантами, і порадниками. Читачі зустрічали тут людей освічених універсально, допитливих, інтелектуалів-книжників і просто добрих помічників. Дружньо працювали головний бібліотекар – принципова і вимоглива Н.Б. Дем’янчук, зав. сектора – відповідальна і чітка в роботі Л.І. Салюк, привітна і тактовна Н.Ю. Слободинська, педагог і психолог Н.В. Кошулаб та ін.
   Як і в інших підрозділах, працівники запроваджували новітні технології, оволодівали новими знаннями та навичками, брали участь у проведенні соціологічних досліджень, вивчали інформаційні запити і потреби, робили все для покращення комфортних умов читачів.
Я пишаюсь і горда тим, що доля подарувала можливість багато років працювати і вчитися у таких мудрих керівників і видатних вчених, як професори Р.І. Сілін, М.Є. Скиба, С.Г. Костогриз.
   Вдячна долі, що вона подарувала мені зустрічі і спілкування з неординарними особистостями, видатними вченими, науковцями, взаємини з якими живило, давало наснагу, багато чому вчило і допомагало, з відомими письменниками і поетами Поділля, багатьма директорами бібліотек, своїми колегами.
   Вдячна всьому колективу працівників, повагу і підтримку якого завжди відчувала і в будні, і свята, у важкі і радісні години.
   Сьогодні бібліотека посідає гідне місце серед бібліотек вишів України, діяльність її відображена в "Енциклопедії сучасної України".
   Півстоліття – це значна віха життя. Та попереду багато цікавої роботи з виконання головного нашого завдання – сприяння університету у створенні інтелекту нації майбутнього нашої держави.
  Наші координати: м.Хмельницький
вул. Кам'янецька 110/1
тел.: 77-30-38;
   e-mail