|
Іщенко Л. І., Просвітницька робота: час пошуку триває
У статті розповідається про сучасний стан і перспективи просвітницької роботи бібліотеки, яка спрямована на популяризацію книги, читання та виховання студентів. Дискусії про необхідність масової роботи в науковій бібліотеці ВНЗ тривають не один рік. Хтось розглядає просвітництво як можливість піару, хтось – як досадну поміху, від якої треба "відписатись". Так, дійсно, не варто зводити роль бібліотекаря до ролі проповідника або викладача, що сіє "розумне, добре, вічне". А з іншого боку, ми ж розуміємо, що аргументи "Я – не масовик-затійник" свідчать не тільки про небажання проводити захід, а й про невміння керувати дорослою аудиторією. Робота задля галочки нікому не потрібна, вона виглядає як примітив або ж дуже низького рівня художня самодіяльність. Чи потребує сучасний студент технічного ВНЗ масової роботи бібліотеки, до того ж наукової? Адже навчання – головна праця студента. Але чи можлива підготовка повноцінного спеціаліста без духовного розвитку особистості, без залучення до багатств культури й мистецтва, без вироблення високих моральних якостей? Ми виходимо з того, що масова робота необхідна, хоча, звичайно, має право на існування й абсолютно протилежна думка. Просвітницьку роботу ми здійснюємо в тісній координації з деканатами факультетів, кураторами груп. Вагомість планової та координаційної функцій диктується необхідністю зворотного зв’язку та оперативного реагування на події. Гуманітарно-просвітницька діяльність бібліотеки особливо важлива на 1-му курсі. Від того, наскільки цікавим буде перший захід, залежить те, як часто будуть приходити до нас потім, на 2-му чи 3-му курсах. Ми повинні формувати культурну й виховану особистість. Головний засіб для досягнення цієї мети – книга. Не секрет, що багато нинішніх студентів обмежують свій книжковий репертуар підручниками й посібниками. Дуже гостро стоїть питання пропаганди хорошої, якісної літератури. Звідусіль лунають скарги на завантаженість: "Нема часу на читання". Бувають і відвертіші зізнання: "А навіщо нам це читати? Якщо треба буде - "мишкою" "клікнемо" і все з Інтернету взнаємо". Бібліотека для більшості – лиш пункт видачі підручників. Нечитання пояснюють "несучасністю" такого носія інформації, як книга. Читання не належить до кола пріоритетів більшості наших студентів. Бібліотечні послуги стають товаром. Ефективність роботи вимірюється цифровими показниками. В зв'язку з цим, може, варто обмежити кількість заходів, підготовка до яких забирає багато робочого часу і фізичних сил? Спілкування з читачами, може, краще замінити якоюсь платною послугою? Чи потрібна масова робота, а якщо так, то в якій формі? 21-е століття стрімко міняє освітнє і культурне середовище, інформаційним ядром якого продовжують бути бібліотеки. Можна назвати те, що ми робимо, казенним терміном "масова робота", але для нас це творчість. Бібліотека є місцем, де закладаються основи духовності. Відомо, що бібліотеки ВНЗ своїм першочерговим завданням вважають надання інформації. Інформаційно-пізнавальна функція заходів дає змогу задовольнити потреби в інформації, в набутті нових знань. У пізнавальній функції дозвілля виступає складовим компонентом безперервної освіти, підкреслюючи важливість самовдосконалення й самоосвіти, духовного збагачення особистості. Специфіка ВНЗ певною мірою накладає відбиток на організацію дозвіллєвих форм та методів роботи з молоддю. На захід приходять не "потусуватись", тут зовсім інше. Наша масова робота носить не тільки розважальний характер, а включає цикли зустрічей, які спрямовані на виховання духовних начал. І не варто забувати про те, що учасники заходу відвідують його не для того, щоб їх виховували, а для задоволення своїх потреб у спілкуванні, цікавому відпочинку. Бібліотека реалізує виховну функцію з урахуванням запитів та інтересів читачів. Виховання в книгозбірні носить латентний характер і органічно накладається на процес самовиховання. Сьогодні, в епоху падіння ідеалів, особливо важливо зберегти класику, і тому особливо актуальне завдання – сприяти внутрішньому очищенню сучасника, залучення до кращого у вітчизняній культурі. Соціологічні дослідження показують, що за період 2003-2009 рр. загальний обсяг читацької аудиторії країни суттєво скоротився. Відповідно зросла частка нечитачів художньої літератури. На периферії читання знаходиться українська класика. І тому щорічно сектор пропонує заходи з популяризації української книги. Хоча б раз у житті кожен студент повинен бодай потримати в руках твори наших класиків, а не вивчати їх у скорочених "вичавках", як нині прийнято. Мета – залучати якомога більше молоді до читання, сприяючи при цьому процесові перетворення читання на звичку. Шляхи сприяння читанню різноманітні. Так, наприклад, жоден захід не обходиться без книжкової виставки, без огляду творів друку. Зараз, у часи суцільної комп'ютеризації, розвиненого Інтернету, дуже актуальним є утвердження книги як пам'ятки історії, культури й мистецтва. І тут постає питання: що може зробити сучасний бібліотекар для того, аби наблизити користувачів до української класичної літератури? Бібліотека віддає велику шану нашим класикам, відзначаючи їхні ювілеї. Глибокому пізнанню вітчизняної класики сприяє різноманітність форм роботи. Ми не ставимо за мету перерахувати всі заходи стосовно популяризації української класичної літератури. Їх багато за різними формами, обсягами, креативними думками. Культурно-просвітницька діяльність бібліотеки має великий розвиваючий потенціал. Вона спрямована на поширення вічних цінностей, залучення до них молоді. Руйнування радянської системи призвело до позбавлення культурно-просвітницької діяльності ідеологічної функції. І разом з тим бібліотека повинна займатись і вихованням студентів, і пропагандою книги, і формуванням духовних начал. Масові заходи як форма проведення дозвілля задовольняють конкретні інтереси або потреби в освіті. Розважаючи, бібліотека інтелектуально збагачує читачів. Збереження і розповсюдження художніх цінностей – давня і традиційна сфера бібліотечної діяльності. Особливе місце у нашій виховній сфері займає робота з творами художньої літератури. Мабуть, це одне з найважчих завдань бібліотеки. Дійсно, найдивовижніший витвір людства – книгу, - підростаюче покоління ігнорує. Читання – то є праця. І, як кожна діяльність, вимагає певних навиків і відповідних морально-етичних якостей. Занепокоєння викликають студенти, які годинами просиджують біля моніторів, псують зір і осанку, гають час, граючись у бездумно-жорстокі "стрілялки". Поціновувачів літератури дедалі меншає. Потрібен вдумливий і неупереджений аналіз як позитивів, так і проблем і негараздів. От, наприклад, розповідь про видатну особистість, чи, скажімо, ювіляра. Що ми зазвичай робимо? Нанизуємо на нитку біографізм: родився-хрестився-женився. Хіба це цікаво? Ні. Отож, треба вибрати щось таке характерне з життя, аби на ньому закрутити сюжетний малюнок: через якусь деталь, як через скельце, маєш так прозирнути до суті, аби перед слухачем був неповторний характер. Кожен захід додає у скриньку ерудита цінну інформацію. Але не менш важлива емоційна складова наших зустрічей зі студентами. Увазі слухачів пропонуються емоційно-особистісні роздуми, а не байдуже-узагальнююча констатація певних фактів і відомостей. Матеріал викладається у контексті сучасного бачення, нового осмислення подій, історичних явищ. Наше завдання – зацікавити молодь заходами, читанням та ненав'язливо просунути книгу у молодіжне середовище. План заходів, як і завжди, насичений і розрахований на широке коло відвідувачів із різноманітними запитами, смаками та інтересами. Нині, коли у нашій державі видається менше однієї книги на душу населення, необхідно докласти максимум зусиль для того, щоб книга залишалася життєво необхідним атрибутом нашого буття. Будь-яку новацію ми оплачуємо ціною певних втрат. Зараз все спрямовано на оновлення, а не на збереження. Щоб залишатися цікавими, привабливими і потрібними для користувачів, бібліотекарі повинні йти в ногу з часом. Треба обов'язково оновлювати звичні форми роботи і орієнтуватися на нового користувача. Чимало зусиль докладає бібліотека до пошуку нових форм популяризації літератури. Ювілей бібліотеки – це свято розуму й спілкування, радісна мить для користувачів та справедлива оцінка копіткої праці її співробітників. Калейдоскопом змінюються назви виставок, заходів, циклів, декад, місячників. Планів і задумів чимало, хочеться вірити у їхнє здійснення. У майбутнє націлені креатив, неординарність рішень, нова інтерпретація традиційного. Робити свою справу можна за будь-яких економічних умов і політичної ситуації. Зберігаючи кращі традиції, бібліотека рішуче крокує шляхом змін. |
||||
|
||||