|
Іщенко Л. І., Книга на тлі доби
Книга – це дещо написане, зброшуроване і переплетене, якийсь текст, що належить авторові, який можна прочитати в школі, бібліотеці чи дома. Книга – це товар, котрий можна купити в магазині, це папір, на якому надруковано літери. Без читача книга – мертва. І мертва до того часу, поки ви не знімете її з полиці і не почнете читати. Книги живуть лише в той час, коли ми їх читаємо, і до того часу, поки ми їх читаємо. Закон, відкритий ще в античні часи, гласить: "Книги мають (знаходять) свою долю в головах читачів". Книги живуть і безкінечно оновлюються в читацькій свідомості, в них відкриваються нові грані, нові зв'язки з дійсністю; їх зміст і значення не можуть бути зведені до найглибших тлумачень: щось непізнане, несподіване завжди залишається в них. Вступаємо в добу картинкової цивілізації, але замінити картинкою думку не вдасться. Тому книга виживе, хоча напевно змінить форму. Справа в тому, що наступив час, - і це явище тотальне, - коли суспільство прийняло доктрину споживання як головну. І до книги почали ставитись споживацьки. Книга стала компонентом споживання. Але споживацтво не вічне, це тимчасове явище. Щоб тримати своє щоденне життя на рівні душі, потрібна мудра книжка. Якщо вірити Оксані Забужко, то світ вступив у безкнижкову добу. Комп'ютеризація стала початком революції, подібної Гутенбергівській: ще десять років – і фізична книжка, ота, що "не кущ, а з листочками, не сорочка, а зшита" - приєднається до ряду папірусів і берестяних грамот. Цьому сумному пророцтву популярної письменниці уже не одне, а кілька десятиліть, а воно все ще не здійснилося. Інтернет – інтернетом, книжка – книжкою. Книжка не випромінює радіації, вона краще пристосована до людської психології. З нею можна дружити, як із людиною. Це ідеальний співрозмовник. Її можна погортати, подивитися яку завгодно сторінку, і це оптимальний варіант для людини, зокрема, мого покоління. Комп'ютер теж має свої принади, але інколи вони, як кажуть, "вилазять боком", коли людину практично неможливо відірвати від екрана монітора. Паперова книжка існує трохи більше як 500 років; може, з часом людська цивілізація й винайде якийсь універсальний носій інформації... Але у найближчі 50 років ніщо, я думаю, людині книжку не замінить. Світ перестає читати. Над цим фактом можна пролити потоки сліз, можна понаписувати стоси науково-фантастичних романів, уявляючи цивілізацію без Шекспіра й Сервантеса. Західна культура – й американська передусім – давно й безповоротно аудіовізуальна, як повідомляють про це всезнаючі ЗМІ. Кажуть, що книги – це людські душі, стиснуті щільною "шкірою" обкладинок, які тут же оживають, якщо взяти їх у руки... І не випадково у кожного з нас є своя найулюбленіша книга. У одного це старенька книжка дитинства, що розповідає про пригоди відважних героїв, у другого – бестселер-детектив, що обійшов планету, інші ж не можуть розлучитися зі збірником заповітних віршів. Є навіть таке поняття – настільна книга, яка вирізняється з усіх, що лежать на столі. Цікаво, чи сучасна молодь взагалі розуміє, про що йдеться?.. І ще кажуть, що на зміну застарілій паперовій прийде електронна книга. Позитивна властивість електронної книги полягає, по-перше, в тому, що вона компактніша за звичайну книгу і може вмістити на одному диску інформацію багатотомної енциклопедії. По-друге, її можна використовувати для прискорення пошуку необхідного матеріалу, організації вибіркового читання. По-третє, вона не потребує паперу для свого виготовлення. Незважаючи на це, книгу в її традиційній формі ближчим часом навряд чи буде витіснено з ужитку. Перш за все тому, що нею можна користуватися безпосередньо, без будь-яких технічних пристосувань. Саме тому, куди б ми не вирушили, чи то у відрядження, чи на відпочинок, - обов'язково беремо з собою одвічного порадника й супутника – книгу... Сьогодні впевнено можна стверджувати, що інформаційна революція докорінно перебудовує всі галузі людської діяльності, відкриваючи новий простір для роботи з книгою. Сучасна молодь абсолютно не розуміє той неймовірний час, коли книги спалювали, книги знищували, за книги саджали до в'язниці, за книги розстрілювали. Люди годинами, до глибокої ночі, просиджували не над підручниками зі спеціальності задля подальшого кар'єрного зростання, а над романами, віршами, навіть критичними статтями і отримували задоволення від стилю, від опису пейзажів, від багатосторінкових філософських роздумів. Мусимо нарешті навчитися дивитися на десять, двадцять років уперед і зрозуміти: що далі, то все складніше й складніше буде почуватися цілісною нацією, маючи нестачу книг. Не тільки ми – весь світ зіштовхується з тим, що культура читання ніби зникає, але всі докладають багато зусиль, аби врятувати й підтримати дивовижний світ книги. Катастрофа з читанням привела до того, що ми втрачаємо покоління за поколінням і будемо втрачати й надалі. Так, безумовно, сьогоднішня молодь віддає перевагу здобуттю необхідної інформації не з книжок, а з мультимедійних джерел. Ми можемо скільки завгодно нарікати з цього приводу, але зупинити зростання інформаційних технологій неможливо, а головне – абсолютно безглуздо, як неможливо і безглуздо намагатися заборонити юним користуватися сучасними носіями інформації. Можливо, після фрази "що більше читаєш, то більше знаєш" багатьом студентам стане смішно. Але насправді таких людей видно за загальним рівнем ерудованості, а найголовніше – за вмінням висловлюватися. Куди ж поділося читання? Можливо, дійсно читання – лише історія, а сучасні студенти отримують достатньо інформації із різних масмедіа, і процес спілкування з книгою справді відійшов на другий план? Низька роль читання, формування ставлення до книжки як до чогось другорядного закріплюється зневажливим ставленням до "інтелігентів". Мало хто не погодиться з тим, що в епоху хай-теку читання є справою не такою вже й пріоритетною. Краще в телевізор позаглядати, у комп'ютер "повтикати" - вже давно ні для кого не секрет, що таким чином розслабляється сучасна людина. Якими засобами найкраще привернути увагу пересічної людини до однієї з найбільших насолод – читання? Втрачається інтерес до читання. Важливо пам'ятати, що читання – це не тільки добування інформації, але й спілкування з найкращими людьми минулих епох. Книжка не є знаковим культурним об'єктом. Інтернет дає інформацію, але не каже, чи можна їй довіряти. Українському читачеві на рівні психології, ментальності потрібна докорінна зміна ставлення до книжки. Ситуацію на ниві української книжкової справи фахівці називають бібліоцидом. Сформованої звички до читання нація не має. Не слід спочатку робити читання у суспільній свідомості безглуздям, а потім вимагати для нього високого соціального статусу. Книга сьогодні справді перетворюється на розкіш. Хіба у людей є можливість купувати книжки і час ходити до бібліотек – треба ж бо заробляти?! Наш бібліотечний слоган "Полюбіть наші книжки, як любимо їх ми!" на пересічного відвідувача книгозбірні не діє. В другій половині 20-го століття в літературі з'явилося революційне явище – гіпертекст. Подібні твори треба не читати від початку до кінця, а бродити ними, як лабіринтом, обираючи долі героїв і варіанти побудови тексту. Чимось це нагадує проходження "рівнів" в комп'ютерній грі, та й сама книга стає різновидом гри. Справжній розквіт гіпертексту стався тільки в епоху комп'ютера та Інтернета. Читач обирає сюжети з готового набору. Дослідники вважають, що гіпертекст докорінно змінює звичну картину світу. Філософи пишуть, що з 15-го століття ми жили в книжковій "галактиці Гутенберга", і ось вона на наших очах руйнується. Що нас жде в майбутньому? Звичайно, поки що комп'ютери не витіснили традиційну книгу. Навіть найвідоміший у світі автор гіпертекстів Милорад Павич видається і на папері, і в електронному вигляді. На тлі реальних проблем пропозиція зануритись у літературу звучить смішно. Молодь втікає в кібернетичний світ комп'ютерних ігор. Всі констатують занепад культу читання в Україні. Проблема полягає не в тому, що "комп'ютер витіснив книжку", а в тому, що суспільство не зацікавлене книжкою. Книжка втрачає свої позиції як джерело знань. Світові тенденції є такими, що людина в пошуках задоволення починає втікати від реальності, це набуває дуже різних, часом навіть несподіваних форм. То чому ж не втікають у світ книги? Бо там складно? Нудно? Важко? Зараз найголовніше – щоб молодь не перестала читати в принципі. Важливо не просто формувати потребу й навички читання, а щоб ця потреба постійно актуалізувалася впродовж всього життя. Ми все далі рідше зачитуємося книжками. Книжка в останні десятиріччя конкурує вже не тільки з телебаченням, а й з комп'ютерними іграми, Інтернетом, іншими мультимедійними спокусами. Свого часу винайдення книгодрукування перевернуло цивілізацію з ніг на голову. Нині ми є свідками й безпосередніми учасниками чергової глобальної цивілізаційної метаморфози. Вражає гостра суспільна байдужість до книги, до її теперішнього та майбутнього. Колись було соромно зізнатися, що не читав чогось вартісного, тобто книжки, про яку вже все оточення говорить. А тепер молоді люди не просто відверто кажуть, що не чули, скажімо, про котрогось автора чи його книжку, а й не соромляться того. Тепер багатотомні зібрання творів не в моді. На читання взагалі існує мода, що зовсім не дивно. Отож книга реагує на віяння моди. Книжка в студентському середовищі може сприйматися як статусний аксесуар (згадаймо бум із сагою Дж. Роулінг; такий же бум, хоч і в дещо меншому масштабі, спричинили книжки С. Майєр). Читаючи книжки, людина наповнює себе почерпнутими з них знаннями. За допомогою книги молодь пізнає себе й світ довкола. Якщо читання перестане бути потребою й поступово зникне з життя молоді, матимуть місце безповоротні загальноцивілізаційні трансформації; можливо, зміниться людство в цілому. Сучасні студенти художні тексти не читають. Думаю, що наукових чи науково-популярних видань поза програмою вони теж не читають. Дома, в сім'ї книжка поступово зникає з обігу. Книга... Звичайнісіньке слово. І предмет, який воно означає, на перший погляд, теж звичайний. Та неоціненні ті багатства, які містяться на книжкових сторінках. Книга сьогодні – абсолютно необхідний атрибут життя, без котрого у людства немає ні історії, ні культури, ні уявлення про завтрашній день. |
||||
|
||||