Драчук Р.В., Збереження документів на традиційних носіях у НБ ХНУ
Стаття присвячена збереженню бібліотечних фондів в науковій бібліотеці ХНУ. Висвітлюються питання створення раціональної системи захисту та зберігання фонду та оптимального режиму його використання. Визначено напрямки роботи по збереженню документів на традиційних носіях. Основу бібліотеки, найголовнішу її частину складає документний фонд. Якими б знаменитими не були читачі, якою б шаною не користувались бібліотекарі, вони з природних причин змінюються все новими та новими поколіннями. Можна побудувати нову будівлю бібліотеки, обладнати її новітнім обладнанням, але престиж її буде визначатись, перш за все, складом та якістю її фонду. Особливо ціниться вік фонду. Бібліотечні книги – німі сучасники і перших бібліотекарів, і перших читачів, а також їх послідовників. Головним та постійним завданням бібліотек від початку їх створення і до наших днів було і залишається збирання, накопичення знань та інформації для їх використання, передачі наступним поколінням. Переважна більшість знань попередніх поколінь на сьогодні зафіксована на папері. Відомо, що папір, як матеріальна основа більшості бібліотечних документів, з давніх часів був незамінним матеріалом, від якого людство, напевно, не відмовиться і у майбутньому. Тому питання збереження бібліотечних фондів на паперовому носії і у ХХІ столітті необхідно не залишати поза увагою. В усьому світі бібліотечні фонди розглядаються як стратегічний ресурс держави, головний ланцюг системи збереження культурного надбання нації, пріоритетним напрямком діяльності і обов’язком бібліотек. Прагнення України увійти до європейської спільноти потребує від держави і бібліотечних фахівців виконання певних вимог, які мають бути прописані у нормативних актах державного, регіонального і відомчого рівнів. Ці вимоги формуються залежно від рівня розуміння суспільством впливу бібліотек на його розвиток. Тобто держава і її громадяни мають усвідомити значущість бібліотек як основного і незмінного ланцюга сучасної інформаційної мережі й охорони культурного надбання. Саме на цій підставі мають створюватися нормативи і система заходів, спрямованих на розвиток інформаційних функцій бібліотек, на забезпечення збереження бібліотечно-інформаційних ресурсів як основи національної пам’яті народу України. На протязі усіх років існування наукова бібліотека Хмельницького національного університету завжди приділяла велику увагу питанням збереження фонду. Адже це питання пов’язано з питанням життєдіяльності будь-якої книгозбірні. Збереження фондів у нас забезпечується комплексним підходом до вирішення питань охорони, обліку, правильного розміщення та зберігання. У нашій книгозбірні розроблені відповідні регламентуючі документи, за допомогою яких здійснюється управління технологіями збереження, захисними системами в цілому та їх функціонуванням (статут бібліотеки, положення про збереження фондів, правила користування бібліотекою, правила користування фондом, правила внутрішнього трудового розпорядку та ін.). У бібліотеці розроблено технологічні інструкції, що стосуються різноманітних питань збереження фондів: від обліку документів до забезпечення умов їх фізичного зберігання. Збереження фондів – єдиний безперервний процес, який починається з моменту надходження документів і триває протягом усього періоду їх використання та зберігання, та який забезпечує захист документів на всьому "Шляху документа в бібліотеці". Слід відмітити, що в нашій книгозбірні чітко визначений шлях книги, що значно сприяє кращому збереженню фонду: нові надходження з відділу комплектування та наукової обробки надходять до відділу зберігання фондів і потім передаються до відділів обслуговування під розпис відповідальних осіб. Всі нові документи. незалежно від їх типу, виду, матеріальної основи обов`язково обліковуються, штемпелюються, проходять технічну обробку, на них наклеюється штрих-етикетка, яка містить відомості про назву бібліотеки та інвентарний номер. Відділ зберігання фондів веде картотеку контрольних талонів на фонди структурних підрозділів та фонди кафедральних і факультетських бібліотек. Картотека дає відомості про кількість документів, коли була проведена остання інвентаризація фонду того чи іншого підрозділу, які переміщення фонду відбувались та інші відомості про документи. Серед заходів, що забезпечують збереження книжкових фондів, особливе місце займає інвентаризація, або інакше кажучи, переоблік фондів. Інвентаризація фондів проводиться як в цілому, так і вибірково в підрозділах бібліотеки. Це дає змогу виявити наявність документів у фонді окремого підрозділу. Проблем, які стоять перед вузівськими бібліотеками у питаннях збереження фонду – багато. Слід зазначити, що складність проблеми забезпечення збереженості фондів полягає в її багатоплановості. Бібліотеки не завжди спроможні охопити всі напрямки. Відсутність належних умов зберігання, необхідного обладнання і матеріалів, нестача кваліфікованих фахівців-хранителів та реставраторів, незабезпеченість бібліотек автоматизованими системами пожежно-охоронної сигналізації і газового пожежогасіння прискорюють безповоротну втрату національних цінностей. Більшість бібліотек знаходиться у непристосованих приміщеннях. Наша бібліотека в цьому плані значно переважає інші бібліотеки. Будівля проектувалась спеціально для бібліотеки, розташована у зручному місці, поруч з навчальними корпусами, гуртожитками. Нові технології міцно оселились в нашій бібліотеці і відповідно активно в таку важливу ділянку роботи, як збереження документів. Багато процесів у нас автоматизовано і це значно полегшило і удосконалило нашу роботу. У науковій бібліотеці Хмельницького національного університету склалася захисна система збереження фондів, що функціонує за такими основними напрямками: - організація контрольно-пропускного режиму, забезпечення охорони фондів від несанкціонованого винесення, розкрадання та навмисного пошкодження документів; - організація обліку фонду; - забезпечення збереженості документів під час їх обробки, використання та перебування у фондосховищах; - створення оптимальних умов зберігання (світловий та санітарно-гігієнічний режим); - створення системи протипожежної безпеки; - організація системи контролю за станом приміщень та своєчасні ремонтні заходи. Одним із напрямків роботи по збереженню бібліотечних фондів є боротьба з читацькою заборгованістю. Заборгованість відображається в електронній базі даних, і обслуговування таких читачів припиняється (шляхом позначки в полі "заблоковано"). Велике значення для правильної організації зберігання фондів має виховна робота з читачами. Тому в книгозбірні цьому напрямку приділяється багато уваги: проводяться бібліотечні уроки "Книга – твій друг", читаються лекції з історії бібліотечної справи, організовуються постійні стенди "Бережи книгу", екскурсії по бібліотеці для першокурсників. Великим резервом збереження бібліотечних документів є їх оперативний ремонт і реставрація. Хоча у штатному розкладі у нас немає посади палітурника, але такі роботи проводяться працівниками протягом року. Санітарно-гігієнічний режим у бібліотеках підтримується шляхом регулярного проведення знепилювання фондів та етнологічного нагляду за станом документів і приміщень, прибирання приміщень. Важливий вплив на вирішення проблем збереження документів має матеріально-технічна база. Сучасну бібліотеку неможливо уявити без застосування інформаційних технологій та наявності електронних ресурсів. Комп’ютерні технології дозволяють примирити два взаємовиключаючі принципи – зберегти фонди і надати вільний доступ до них користувачам. Читачі мають змогу виготовляти копії документів на ксероксах, сканерах. З придбанням бібліотеками потужних ксерокопіювальних апаратів зменшується кількість зіпсованих видань. Бібліотечний спадок становить головну частину культурного надбання європейських держав. Значний внесок до нього належить і бібліотекам України, де зберігається понад 60 млн. документів XV–XX ст., майже 2 млн. з яких належать до категорії рідкісних і цінних, у т.ч. таких, котрі мають світове значення. Усі ці скарби європейської, зокрема, української культури, потребують певних заходів щодо їх збереження за умов розширення доступу до них користувачів, у т.ч. шляхом активного використання сучасних інформаційних технологій. У сучасних умовах нестабільного і обмеженого фінансування процес збереження є досить складним завданням. Проте його слід вирішувати цілеспрямовано, за єдиним структурованим планом, використовуючи фінанси держави, навчального закладу, благочинних фондів, меценатів і спонсорів. Наприкінці свого виступу хочу процитувати слова академіка Д.С.Ліхачова: "Якщо бібліотеки є, якщо вони не горять, не затоплюються, мають пристосовані приміщення, оснащені сучасною технікою, очолюються професіоналами – культура в країні не загине". Список використаних джерел 1. Про долю російської культури // Лихачев Д.С. Я вспоминаю. – М., 1991. – 207с. 2. Збереження бібліотечно-інформаційних ресурсів України: нова політика і нові технології: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (20–22 листоп. 2006 р.) / Харк. держ. наук. б-ка ім. В.Г.Короленка; Уклад.: В.В.Мірошникова, О.П.Куніч.– Х., 2007. 3. Рогова П.І. Стратегія розвитку освітянської бібліотечної мережі України / П. Рогова // Бібліотечний вісник. – 2004. – № 1.– С.21–23. 4. Сохранение библиотечных фондов: партнерство и сотрудничество. 2002.– М.: Рос. гос. б-ка. – 2002. – 204с. 5. Отуньє Дж. Національні програми збереження документів: історія розвитку // Вісник книжкової палати. - 2003. – 12. - С.44-47 6. Бондаренко І. Сутність соціального чинника та його вплив на зберігання бібліотечних фондів // Вісник книжкової палати. - 2003. - №1. - С.24-25. |
||||
|