|
Великосельська О.М., Наукова бібліотека в інформаційному суспільстві "Всі люди від природи прагнуть до знань"
Аристотель "Знання сьогодні — це інформація, яка має практичну цінність та слугує для конкретних результатів" Пітер Друкер Актуальною проблемою сучасності являється формування суспільства знань, яке трансформує не тільки світову економіку, економіку окремих країн, але й матеріальне та духовне життя кожної людини, спосіб її існування. Бібліотека як стабільна система може і повинна активно включитися в формування інформаційного суспільства та зайняти в ньому свою належну нішу. В інформаційному суспільстві особлива роль належить інформації та знанням.Термін "інформаційне суспільство" поки що не має сталого визначення, а характеризується за допомогою окремих ознак, серед яких: створення єдиного інформаційного простору, збільшення швидкості передачі та обсягів використання інформації, зміна характеру та способу збереження; інформація впливає на високий рівень інновацій, на темпи змін в суспільстві. В тексті концепції "Стратегія переходу Санкт-Петербурга до інформаційного суспільства" завдяки сучасним поглядам на розвиток суспільства вперше дається визначення цього терміну: "інформаційне суспільство — це таке суспільство, в якому виробництво та використання інформації є найважливішим видом діяльності, а інформація визначається як значущий ресурс, нові інформаційні та телекомунікаційні технології і техніка постають базовими технологіями і технікою, а інформаційне середовище поряд з соціальним та екологічним — новим середовищем існування людини". Таким чином, інформаційне суспільство — це особлива стадія еволюції суспільства, яка пов'язана з переходом від періода НТР до інформаційної епохи. Передумовою для виникнення інформаційного суспільства стали фактори постіндустріального суспільства. Бурхливий розвиток наукоємних галузей промисловості та сфери послуг приводить до розвитку таких видів діяльності як маркетинг, реклама, менеджмент, розвиток яких неможливий без високого рівня інформаційних технологій. ЮНЕСКО першою в світі в кінці ХХ століття заявила про створення інформаційного суспільства та наступної її фази — суспільства знань. Вона запропонувала Програму "Інформація для всіх", котра визначила стратегію поступу до інформаційного суспільства як першого етапу суспільства знань. Про те, як співвідносяться поняття "суспільство знань" та "інформаційне суспільство", говорив на 32-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, яка проходила в Парижі в 2003 році, Генеральний директор ЮНЕСКО Коітиро Маццура. Поняття "суспільство інформації" потрібно замінити поняттям "суспільство знань", заявив він, тому що тільки різномаїття галузей знань сприяє розбудові сучасного світу. Концепція "суспільства знань" припускає, що "будь-яке втручання людини носить творчий характер та в різних своїх виразах породжує плюралізм та відмінності". ЮНЕСКО проголосила чотири найважливіших принципи устрою суспільства знань: свобода самовираження; рівний доступ до освіти; загальний та універсальний доступ до інформації, широке використання інформації як суспільного надбання; збереження та розвиток культурної та мовної різноманітності. Бібліотека як стабільна система може і повинна активно включитися в формування інформаційного суспільства та посісти в ньому свою належну нішу. Вона повинна бути не тільки важливим, але й визначним структурним елементом цього суспільства, від розвитку якого в значній мірі буде залежати прогрес цивілізації. Сьогодні міняється уявлення про задачі і можливості бібліотеки, про її місце в культурній, освітній та інформаційній інфраструктурі, її ролі в побудові інформаційного суспільства в країні та інтеграції в глобальний інформаційний простір. Потрібно визначити нову місію наукової бібліотеки, її стратегічні напрямки діяльності та способи взаємодії, партнерства та співробітництва. Залежно від свого призначення, основних завдань діяльності, спеціалізації, цілей і пріоритетів кожна бібліотека визначає свою власну місію. Це своєрідна її філософія, шляхетна, велична ідея, яку мають знати всі працівники та громадськість. В основі місії бібліотеки лежать відповіді на кілька питань: чому існує, кого обслуговує, з якою метою? Сучасна місія бібліотек продиктована посиленням значення інформації та знань в якості каталізатора суспільного розвитку. Бібліотеки вже давно стали потрібними соціальними інститутами з чітко сформованими цілями і функціями. Можна виділити декілька основних функцій бібліотек в інформаційному суспільстві, серед яких соціальна, інформаційна, комунікаційна, освітня, культурна, меморіальна та інші. Соціальна місія бібліотеки має два аспекти: збереження накопиченої людством культурної спадщини та передача її шляхом формування та задоволення суспільних потреб в інформації та знаннях. Зрозуміло, що в інформаційному суспільстві найбільш важливою виступає інформаційна місія наукової бібліотеки, яка реалізується декількома напрямами: це входження бібліотеки до інформаційного простору — як світового, так і загальноукраїнського та регіонального; забезпечення конкурентоспроможності бібліотеки в умовах інформаційного ринку та знаходження нею свого місця в інформаційному просторі; оптимальне використання наявного інформаційного потенціалу. Сьогодні в суспільстві гостро постають питання: чи готові бібліотеки в епоху інформаційного суспільства надати науковцю, викладачеві, студенту найбільш повний доступ до вітчизняних та світових інформаційних ресурсів та створювати власні інформаційні ресурси та бази даних ? Чи готові вони навчити користуватися цими безмежними інформаційними ресурсами своїх читачів? Які шляхи творення моделі сучасної наукової бібліотеки в епоху суспільства, яке базується на інформації, на знаннях? В центрі уваги бібліотек завжди знаходяться проблеми, котрі пов'язані із задоволенням постійно зростаючих інформаційних запитів користувачів, а саме: виявлення потреб користувачів, повнота надходження літератури в фонди, створення ринку електронних документів, використання Інтернет в бібліотечних процесах. Ця зацікавленість тісно пов'язана з тенденціями розвитку світового ринку наукової інформації, котрий в останнє десятиріччя характеризується різким зростанням наукових публікацій. Якщо перші наукові журнали побачили світ в 1665 році у Франції ("Журнал для вчених"), в Англії "Філософські праці королівського суспільства", в Росії (додаток "Примітка" до газети "Санкт-Петербурзькі відомості" (1728р.), то сьогодні бібліографічний довідник журналів "Ulrich's Plus" нараховує понад 180 тис. найменувань журналів, значна частина котрих - наукова. В 20-му столітті кількість наукових публікацій в світі подвоюється кожні 10-15 років. Бібліотека завжди була учасником ринку наукових публікацій. В традиційній системі створення та розповсюдження наукових публікацій роль кожного учасника чітко визначена. Вчений створює свій інтелектуальний продукт (манускрипт) та передає його у видавництво, де відбувається редагування та друк інформації у вигляді журнала та книги. В технології створення та обробки наукової інформації бібліотеки виконують функції бібліографічної обробки, збереження наукової літератури та надання її читачам. Розвиток нових технологій надає можливість перерозподілу ролей, і кожний із учасників інформаційного ринку намагається посилити свої позиції та вбачає розстановку сил з вигідної для себе сторони. Видавництвам вигідно, щоб розповсюдження інформації в електронному вигляді відбувалося практично без участі бібліотек. Але в світову практику входить друга модель, при якій створення та розповсюдження наукових документів в електронному вигляді відбувається без участі видавництв. Університети вважають, що вчені можуть передавати відредаговані матеріали безпосередньо в бібліотеку того університету, де вони працюють. У видавничому центрі університету та бібліотеки матеріали обробляються, розміщуються на сервері і надаються для доступу вченим. Ця схема має місце при організації доступу як до нових праць та розробок, так і до архівних фондів. Можлива тематична архівація, коли вчені однієї спеціальності беруть участь у створені доступного для всіх архіву. До речі, в Науковій бібліотеці Хмельницького національного університету нещодавно створена "Анотована повнотекстова база даних наукових публікацій". База даних містить статті з 4-х наукових журналів, які видаються в Хмельницькому національному університеті: "Вісник Хмельницького національного університету. Серія Економічні науки", "Вісник Хмельницького національного університету. Серія Технічні науки", "Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах", "Проблеми трибології". База даних, доступ до якої здійснюється з головної сторінки Web-сайту бібліотеки або через Електронну бібліотеку університету, включає 8000 записів повнотекстових анотованих наукових публікацій. Всього за три місяці - з січня по березень 2010 року - до БД звернулося 1140 користувачів, що говорить про популярність нової бази даних серед віртуальних користувачів. Незабаром БД поповниться статтями студентів-науковців та молодих вчених університету, які друкуються в збірниках наукових праць студентів ХНУ. Якщо протягом тисячоліть історії розвитку бібліотек головною місією виступали питання бібліотечних фондів, їх формування, збереження та використання читачами, то на сьогодні документальні ресурси не можуть конкурувати з потенціалом так званих "віртуальних бібліотек", тобто електронного ресурсу віддаленого доступу, що отримується через глобальні комп'ютерні мережі. Відбувається переоцінка значення поняття бібліотечний фонд, яке поступово змінюється більш конструктивним поняттям "інформаційні ресурси" і відповідає сучасній місії бібліотеки. Сучасного користувача менше цікавить, чи є в фондах бібліотек той чи інший документ, йому важливо, чи відкритий для нього доступ до потрібної інформації. Його менше цікавить, як він отримає інформацію — або через традиційну книгу в фонді, або через онлайнову повнотекстову БД, або через оперативну електронну доставку документа. Його цікавить швидкість та комфортність в одержанні інформації. Особливість інформаційної функції бібліотеки полягає в тому, що вона реалізується нею в тісній взаємодії з іншими суб'єктами інформаційного процес, з використанням різних каналів розповсюдження інформації. Надаючи інформацію всім групам користувачів, бібліотека таким чином є інструментом подолання нерівності між представниками соціальних груп. Разом з тим, забезпечуючи своїх користувачів доступом до інформаційних ресурсів, бібліотека захищає їх від потока непотрібної інформації і таким чином контролює інформаційну безпеку особистості. Здійснюючи систематизацію та каталогізацію документів, довідково-бібліографічне обслуговування, бібліотека створює основу багатьом сучасним інформаційним процесам. Організовуючи доступ до інформації, бібліотека виступає посередником не тільки в системі "документ-користувач", але й бере участь у більш складних процесах — в процесах просування соціальної інформації в суспільстві. Забезпечуючи механізм соціальної комунікації, наукова бібліотека сприяє підтримці соціального діалогу як в рамках різних культурних традицій, так і різних людських поколінь, окремих історичних епох. Бібліотека перестає бути пасивним інформаційним посередником. Вона перетворюється в одну із самих продуктивних та масових систем управління знаннями і постає повноправним суб'єктом інформаційного простору та в своїй діяльності орієнтується на розвиток інтеграційної функції. Це забезпечує формування ресурсів, які охоплюють усі знання, продукує технологію, що базується на найновіших досягненнях у галузі обробки, передачі та збереження даних, проводить навігацію та оцінку інформаційного ресурсу, забезпечує органічне включення бібліотечно-інформаційного комплексу до світового віртуального інформаційного простору. Сьогодні, долаючи кордони інформаційної та комунікативної функції, наукова бібліотека бере на себе роль іншого комунікаційного інституту — інституту освіти. Багато авторів в професійній бібліотечній літературі пишуть про освітню місію бібліотек ВНЗ як найбільш важливої. Освітня місія бібліотеки включає сукупність видів діяльності, які направлені на забезпечення духовного відтворення суспільства. Бібліотека бере участь у процесі освіти як в широкому (трансляція культурних норм та цінностей теперішнім та майбутнім поколінням), так і у вузькому значенні (забезпечення інформаційної підтримки освіти індивідума). Практика бібліотечної діяльності у ВНЗ в умовах інформатизації показує, що чим більше ресурсів нового типу відкривається в доступі для бібліотечних користувачів, тим потрібніше стають тренінги, консультації та інші форми освітньої роботи бібліотеки. Змагання на сучасному ринку інформаційних продуктів приводить до швидкої зміни пошукових інтерфейсів баз даних, методики пошуку інформації в електронних ресурсах стають більш витонченими, обсяг інформаційних ресурсів Інтернет росте надзвичайно швидкими темпами - всі ці фактори пояснюють, чому в сучасній бібліотеці користувачі звертаються до бібліотекарів як до найбільш, з їх точки зору, кваліфікованим експертам в океані інформації, до навігатора та менеджера знань. По мірі накопичення освітньої місії бібліотеки змінюється роль бібліотекаря, якому стають притаманні функції педагога, інструктора, тренера. Новий, більш глибокий і продуктивний, рівень взаємозв'язку бібліотекарів з викладачами — це також наслідок інформатизації освіти і вузівської бібліотеки як елемента ВНЗ. Як показує практика вузівських бібліотек, бібліотекарі працюють в тісному контакті з викладачами по створенню завдань для студентів з використання та оцінки інформаційних ресурсів. Розуміння сучасної місії бібліотеки як створення умов доступу до інформаційних ресурсів вносить новий зміст в роботу бібліотеки з формування інформаційної культури користувачів. Інформаційна культура користувачів постає в сучасному суспільстві фактором, який лімітує можливості залучення до інформації. Щоб бути справжнім споживачем інформації, потрібно вміти ефективно вести інформаційний пошук, оцінювати і відбирати інформацію, використовувати її для критичного мислення та вирішення проблем. Майбутнє створюється людьми, сумою їх зусиль. В деякій мірі наукові бібліотеки можуть впливати на свою роль в інформаційному суспільстві. Для цього їм потрібно:
Література
|
||||
|
||||