|
Бичко О. М., Інформаційна культура та її виховання Поняття інформаційна культура – багатоаспектне та різнопланове. Нині існує велика кількість визначень поняття "інформаційна культура", але найбільш розповсюдженим є розуміння інформаційної культури як "сукупності інформаційного світогляду, системи знань та вмінь, що забезпечують самостійну діяльність, спрямовану на задоволення індивідуальних інформаційних потреб з використанням як традиційних, так і новітніх інформаційних технологій". Людина з розвиненою інформаційною культурою характеризується як особа, що володіє цілим комплексом знань та умінь:
Університетські бібліотеки є основним підрозділом, що забезпечує інформаційну базу навчального та наукового процесів. Тому їм відводиться головна роль у навчанні основам інформаційних знань. Звернемось до досвіду бібліотек США, які є засновниками навчання інформаційній грамотності. В бібліотеках США частіше використовується термін інформаційна грамотність, але він відповідає нашому поняттю інформаційна культура. Питання розвитку інформаційної грамотності розглядаються дуже серйозно, їм приділяється багато уваги, створюються організації. В 1990 р. в США створено Національний форум інформаційної грамотності. Це коаліція більше 70 освітніх, комерційних і урядових організацій, яка працює з пропаганди інформаційної грамотності як в національному, так і міжнародному масштабі і підтримує проекти в цій сфері. Ще однією установою, що присвятила свою діяльність розвитку інформаційної грамотності, став Інститут інформаційної грамотності, заснований у 1997 р. як Національний. Інститут переслідує основні цілі: підготовка бібліотекарів, зайнятих навчанням користувачів; розробка програмних матеріалів для бібліотечних адміністраторів з питань інформаційної грамотності; підтримка ініціатив у сфері вищої освіти таких установ, як Асоціація наукових бібліотек і бібліотек коледжів і Національного форуму інформаційної грамотності. В 2000 р. у США розроблені та затверджені стандарти компетентності інформаційної грамотності для вищої освіти. А в 2001 р. для бібліотекарів академічних бібліотек затверджено документ "Завдання навчання інформаційній грамотності", який є чудовим інструментом для розробки повноцінних університетських програм щодо навчання інформаційній грамотності. Завдання в цьому документі представлені як стандарти, яких необхідно досягнути в кінцевому результаті. Розглядаючи проблему інформаційної грамотності як комплексне завдання, вирішувати яке необхідно спільними зусиллями, розробники документа диференціювали відповідальність за різні компоненти інформаційної грамотності:
Процес формування інформаційної культури читачів потребує диференційованого підходу, підбору методик і програм навчання з урахуванням професійної спеціалізації читачів, рівня їх інформаційних потреб та інформаційної підготовки. На сьогоднішній день можна вказати наступні форми та методи навчання, що активно використовуються університетськими бібліотеками різних країн для виховання інформаційної грамотності:
В контексті реформування освіти актуальна концепція так званого доступного навчанню моменту. Доступний навчанню момент — це найкращий час, коли користувач готовий навчатись, і кращий час, а в деяких випадках і єдино можливий час, коли це навчання може бути проведене. В сучасній університетській бібліотеці моменти, що вимагають втручання бібліотекаря саме як педагога, виникають дуже часто. Дослідницькі потреби студентів стають все більш складними, а характер і способи їх задоволення дуже різноманітні в плані використовування новітніх технічних засобів і електронних ресурсів. Момент, коли користувач не знаходить потрібної інформації, найбільш сприятливий для його навчання. Традиційні форми навчання орієнтовані на те, щоб навчити студента відповідати на питання, які можливо виникнуть у нього в майбутньому, при використанні доступного навчанню моменту бібліотекар навчає студента знанням і навикам, в корисності яких користувач може пересвідчитись відразу. Найпоширенішим і реальним методом навчання користувачів завжди був і залишається — процес обслуговування (індивідуальні та групові консультації). Ефективність консультацій полягає в тому, що вони застосовуються постійно, розраховані на всі категорії користувачів і дозволяють швидко відповісти на всі запити в будь-якому режимі бібліографічного обслуговування. Особлива увага на сьогоднішній день приділяється активному навчанню. Якщо раніше головною формою навчання була лекція, активне навчання залучає студентів у цілий ряд дій, що примушують їх з'ясовувати, питати, аналізувати і засвоювати нові знання та вміння. Методи активного навчання відкривають можливості для застосування різноманітних педагогічних методів. В той же час вони ставлять до працівників університетських бібліотек нові вимоги. Бібліотеки ефективно працюють над підвищенням інформаційної культури користувачів із застосуванням мультимедійних засобів. Мультимедійні засоби стимулюють мотивацію навчання, активізують увагу користувачів (студентів), підвищують інтерес до нової теми. Навчання стає цікавим й емоційним, приносить естетичне задоволення. Підвищується якість інформації, наочність навчання; забезпечується повтор найбільш складних моментів лекції. Часто у бібліотеках створюються рекламні ролики, презентації для широкого інформування користувачів про діяльність і нові електронні можливості бібліотеки університету. Ці ролики встановлюють на комп'ютерах у залах електронних ресурсів та у фойє бібліотек і активно використовую під час проведення масових заходів, засідань кафедр, екскурсій по бібліотеці тощо. У процесі створення різних мультимедійних засобів підвищується інтелектуальний рівень співробітників бібліотеки, зростає професійна майстерність і компетентність. З боку користувачів підсилюється інтерес до діяльності бібліотеки. Її роль стає більш значимою в інформаційному й освітньому просторі ВНЗ. Шляхи формування інформаційної культури можуть бути різними. Як правило, бібліотеками розробляються багаторівневі навчальні програми з використанням мультимедійних засобів з формування інформаційної культури всіх категорій користувачів університету: абітурієнтів, студентів молодших і старших курсів, аспірантів і викладацького складу. Форми навчання різні: групові й індивідуальні практичні заняття і тренінги в залах електронних ресурсів, спільні заходи з кафедрами університету. Інформатизація суспільства вимагає вдосконалення спеціального курсу "Основи інформаційної культури". Мета курсу - навчити користувачів пізнавати закономірності й перспективи розвитку інформаційного суспільства, орієнтуватися в потоках документів і масивах інформації, знати її основні джерела, уміти орієнтуватися й оптимально використовувати мережеві інформаційні ресурси. Заняття, як правило, проводяться в аудиторії, спеціально обладнаної мультимедійною апаратурою. В деяких бібліотеках аудиторія обладнана інтерактивною дошкою, автоматизованим місцем викладача; кожен студент працює за окремим монітором у мережевому режимі. Демонстраційні слайди до всього курсу дозволяють викладачеві вести активний діалог зі слухачами й акцентувати увагу на найбільш значимих моментах, використовуючи можливості інтерактивної дошки. Заняття лекційно-практичні. Для студентів розробляються контрольні питання, що дозволяють оцінити отримані знання. Курс "Основи інформаційної культури" передбачає модульний характер навчання й може складатись з наступних компонентів: програма дисципліни, навчальний посібник, методичні вказівки з виконання лабораторних робіт, організаційно-методичні вказівки із засвоєння дисциплін, банк тестових завдань, демонстраційні презентації курсів. Практика показує, що необхідно розширювати та підвищувати рівень навчання віддалених користувачів. Цьому сприяють такі заходи, як розробка й удосконалювання допоміжних матеріалів в електронному каталозі, індивідуальне консультування з виконання запитів віддалених користувачів, дистанційне навчання у вигляді онлайнових інтерактивних курсів, створення електронних підручників. Дистанційні курси та електронні підручники створюються за участю викладачів університету. Вони призначені для ознайомлення з інформаційними ресурсами бібліотеки, навчання навичкам самостійної роботи з документами, базами даних й інших елементів сучасних інформаційних технологій. Як правило, вони містять методичні й практичні матеріали. Дистанційні курси висвітлюють такі питання: як користуватись бібліотекою, які послуги надає бібліотека, як вести пошук інформації та оформити бібліографічний список літератури, як працювати з електронними ресурсами. Матеріали дистанційних курсів вивчаються на прикладах, максимально наближених до практичної діяльності читача. Дуже актуальним на сьогоднішній день в системі вищої освіти є тестування, тому в кінці курсу читачу пропонують пройти тестування для перевірки знань. Рекомендується спочатку прочитати теоретичний матеріал, потім виконати практичні завдання й тільки наприкінці здавати тест. Кожна відповідь на питання має обмеження в часі. Результат тесту архівується або посилається на електронну пошту викладача. Курс зручний тим, що позбавляє від багатократних повторів матеріалу. Електронний підручник є прямим продовженням курсу "Основи інформаційної культури". У посібнику, як правило, представлені основи класифікації джерел інформації й інформаційних потреб; розглянуті основні процеси інформатизації й інформаційного суспільства, функціонування інформаційних комунікацій; дана характеристика центрів інформації, методика пошуку інформації, опису документів у відповідності зі стандартами, характеристика електронних бібліотек; показані можливості використання інформаційних ресурсів відповідно до закону про авторське право. Успіх поширення бібліографічних знань багато в чому залежить від кваліфікації бібліографів. Щоб надавати необхідну допомогу читачам у практичній діяльності й навчанні, потрібно постійно вдосконалювати професійні знання. Змінюються вимоги до змісту знань, якими зобов'язаний володіти сьогоднішній бібліотекар, що займається навчанням інформаційній грамотності. Дуже важливим є момент одночасного підвищення інформаційної культури і тих, хто навчається, і тих, хто навчає. Сучасні університетські бібліотекарі потребують спеціальних освітніх програм, що допомагають їм оволодіти необхідними знаннями для проведення занять з навчання користувачів інформаційної грамотності. Швидкість технологічного прогресу ставить бібліотекарів в ситуацію постійного освоєння нових знань. Популяризація бібліографічних знань - процес безперервний. Тільки постійна увага до цієї ділянки роботи з використанням всіх можливостей навчання й рекомендацій бібліографічних посібників дозволить досягти бажаних результатів. Необхідно ретельно аналізувати ефективність уже існуючих форм і методів бібліографічного навчання користувачів, шукати нові варіанти, намагатися поглиблювати свій досвід і використовувати досвід інших бібліотек. На жаль, зусилля бібліотек України спрямовані на вирішення цієї задачі далекі від ефективності. Університетськими бібліотеками не охоплюються всі групи користувачів інформації, так як не передбачено включення курсу "Основи інформаційної культури" до навчального плану університету. Бібліотеки переважно фокусують свою роботу на використанні власних інформаційних ресурсів і часто не здатні навчити працювати із всім комплексом освітніх матеріалів і засобів, що входять в арсенал сучасної вищої школи. У вищій школі розвитком інформаційної культури не займається цілеспрямовано жодна структура як на рівні країни чи регіону, так і в рамках окремо узятого університету. Покращення діяльності бібліотек з формування інформаційної культури користувачів потребує, перш за все, державного підходу: переходу від епізодичної, несистемної роботи до діяльності в рамках спеціальної державної програми, яка передбачає підготовку кадрів, вирішення проблем координації роботи бібліотек та навчальних закладів, розробку методичного забезпечення, створення необхідної матеріальної бази. Література
|
||||
|
||||