|
Майструк С.В., Як потрібно готуватися до виступу і як потрібно виступати Щоб навчитися правильно й гарно говорити, потрібні три основні передумови, а саме: володіти технікою мовлення, знати головні психологічні засади стосунків між людьми і мати що сказати. Для того, щоб навчитися добре, змістовно говорити, необхідно постійно збагачувати свої знання й досвід, удосконалювати освіту, всебічно розвивати свою особистість. Як потрібно готуватися до виступу? Найперше, це запитувати себе і відповідати на 3 найважливіших питання. Їх називають питаннями рефлексії: що я роблю? навіщо і як? Отже, визначаємо тему виступу. Вона повинна бути цікавою не тільки для слухачів, а й для лектора. Вибираючи тему виступу, слід керуватися такими критеріями:
Якщо ж йому не цікаво те, про що він говорить, і знає він не дуже багато, то слухачі це відразу відчують. Назва виступу повинна відповідати двом вимогам: відображати його сутність, цебто в лаконічній формі виражати основну ідею виступу, і носити рекламний характер: бути цікавою, привертати увагу. Конкретні назви набагато привабливіші, ніж загальні. Готуватися до виступу потрібно завчасно. Чим раніше розпочата підготовка до виступу, тим краще. Вільне володіння матеріалом можливе лише тоді, коли він добре засвоєний. Ретельна підготовка забезпечить успіх вашого публічного виступу. Це надасть вам упевненості, віри у свої сили. Щоб виступ досяг мети, задавайте собі три питання:
Починаючи підготовку до виступу, треба насамперед з’ясувати мету, якої ми хочемо досягти, наприклад:
Довершеним виступ буде тоді, коли виклад теми буде здійснюватись за принципом від простого до складного. Тому обов’язково має бути план виступу. Виступ без плану можна порівняти з мандрівкою без карти: невідомо, куди можна прийти. Добрим вважається такий план, який повно і послідовно розкриває тему, дозволяє слухачам без зусиль зрозуміти логіку викладу матеріалу. Послідовність викладу дисциплінує мислення виступаючого, вносить ясність в найскладніші питання. Наприклад, на ділових нарадах про покращення роботи доцільно використати таку схему:
Виступ може супроводжуватись використанням технічних засобів, які пояснюють чи підтверджують основні його положення. Важливо, щоб малюнок або схема були відповідного розміру і виконані у відповідних кольорах. Сам виступ має бути композиційно довершеним. Психологічно і логічно виправдана трьохкомпонентна структура виступу: вступ, основна частина і висновок. Вступ необхідний для встановлення контакту з аудиторією, і на нього відводиться 5% всього виступу. Основна частина займає 90% всього виступу. Спосіб викладу теми залежить від фантазії, смаку, загальної культури оратора, специфіки аудиторії і повинен керуватися двома принципами:
Одним із показників вдалої побудови виступу є сам характер матеріалу. Лише теоретичні виклади стомлюють слухачів, а виступ, перевантажений фактами, за словами Д.І. Мендєлєєва, нагадує вогнище, до того завалене дровами, що починає затухати. Тут важливо дотримуватись композиційної пропорційності: розумно поєднувати вже відоме й невідоме, позитивну й негативну інформацію, раціональне й емоційне. Висновок займає 5% всього виступу. Він має узагальнити сказане, сформулювати окремі і загальні висновки. Найбільш розповсюдженими композиційними недоречностями виступу є такі:
Проявіть винахідливість у використанні різних засобів ведення мови. При цьому намагайтесь вибрати такий виклад матеріалу, який зацікавить аудиторію, і той стиль мови, який найкращим чином відповідає темі виступу і її характеру . Продумуйте переходи від однієї частини до іншої, до заключної частини виступу. Завершити виступ допомагає закінчення, в якому може бути побажання слухачам, яскрава цитата, що містить основну думку виступу, афористичний вислів. Добре сприймаються і запам’ятовуються виступи, в яких зачин пов’язаний з кінцівкою - це так звана рамкова структура виступу. Можливе і гумористичне його закінчення. Підготовку до виступу закінчить успішне засвоєння матеріалу. На цьому етапі остаточно відпрацьований текст слід прочитати декілька разів, щоб запам’ятати логіку викладу теми і підібрати відповідну інтонацію. Не потрібно намагатися вивчити текст напам’ять. Достатньо лише пам’ятати, що і за чим говорити. Нагадати про послідовність викладу може розгорнутий план виступу. Можна написати тезовий план. Можна, звичайно, виступати і без конспекта. Вершиною ораторського мистецтва є промова-імпровізація. Але вона не кожному під силу. Проговорюючи текст, не забувайте робити паузи. Найбільші паузи відділяють вступ від основної частини і основну частину від заключної. Завершує підготовку прогін матеріалу, це відтворення виступу подумки або вслух. Корисно буде скласти по пам’яті конспект виступу. Закінчити підготовку потрібно за декілька днів до виступу, щоб весь матеріал відклався в пам’яті, і був час для обдумування і обговорення його фрагментів. Отже, основними етапами підготовки виступу є:
Що заважає встановленню контакта? Найчастіше - це виникнення бар’єрів сприймання. Щоб не виник бар’єр установки, коли упереджене ставлення до виступаючого заважає об’єктивно сприймати його слова, бажано ще до виступу викликати у слухачів прихильну думку про себе, позитивну установку. Якщо вас немає кому представити, розпочніть виступ із самореклами. Дуже важливо продумати свій імідж. Зовнішній вигляд, манера триматися, інтонація перших фраз повинні імпонувати слухачам. Для того, щоб викликати зацікавленість і до себе, і до теми виступу, потрібно постаратися з перших хвилин заволодіти увагою слухачів. Несподіване запитання, незвичайний факт, цікава цифра, приклад або замальовка "із життя" - все це здатне відразу захопити увагу аудиторії. Як почати виступ? Зазвичай у оратора є можливість опинитися в тому місці, де йому доведеться виступати, оцінити наповненість аудиторії, розташування її, і подумки вибрати те місце, де його будуть бачити всі, і де він буде бачити всіх. В будь-якому випадку впевненою ходою ввійшовши до місця виступу, потрібно зробити початкову паузу. Пауза дозволяє зібрати погляди слухачів і слугує ніби запрошенням до розмови. Перша фраза завжди містить привітання. Воно не повинне бути формальним. Якщо оратор радий зустрічі з аудиторією, це відобразиться в його погляді, в посмішці, в привітній інтонації. А якщо ні... тоді йому краще зовсім не брати слово. Перші фрази, які дозволяють встановити контакт з аудиторією, називаються зачином. Завдання оратора на даному етапі - викликати зацікавленість до виступу і заволодіти увагою аудиторії, встановити взаєморозуміння і завоювати довіру слухачів, підготувати їх до сприймання теми. Вступ в мистецтві публічного слова зажди важкий. Він - своєрідний камертон, який настроює аудиторію на прослуховування того, що надалі прозвучить в промові. Він — програма, нерідко пророкуюча щось цікаве і важливе. Він - і своєрідна самохарактеристика виступаючого, яка потім проявиться в публічній промові. Вступ здатний захопити слухачів. Але як зберегти і підтримати їх увагу протягом всього виступу? Перш за все, збереженню уваги сприяє логічна організація виступу (послідовність, обгрунтованість, несуперечливість). Підтримці уваги аудиторії сприяє проблемна ситуація в промові, подання фактів чи ідей в протиставленні. Важлива умова підтримки уваги - його змістовність, це нова, невідома слухачам інформація або оригінальна інтерпретація відомих фактів, свіжі ідеї, аналіз проблеми. Виклад повинен бути доступним, що зумовлюється мовною культурою оратора. Здатна заворожити слухачів виразність мови оратора - змінюваність інтонації, яскраві словесні образи, оригінальні порівняння, влучні вирази. Досвідчені оратори, які прекрасно володіють темою, часто застосовують провокацію: заявляють про щось, що викликає незгоду аудиторії (отже, привертає її увагу). Підтримує увагу співпереживання, яке виникає, коли оратор захоплено описує події, що торкаються почуттів і інтересів аудиторії. Не залишаються слухачі байдужими і до довірливості, коли оратору вдається зв’язати предмет мови з власним досвідом, власними роздумами. Нарешті, дуже важливі переконаність і емоційність оратора. Якщо він щирий, ці якості не тільки утримують увагу слухачів на проблемі, але і дозволяють йому заразити аудиторію своїм відношенням до неї. Необхідний помірний темп мови, такий, щоб слухачі встигали слідкувати за ходом думки оратора, засвоювати сказане, записувати, якщо є необхідність. Постійний зоровий контакт дозволяє слідкувати за реакцією слухачів і керувати їх увагою. Під час виступу нерідко буває, що увага слухачів послаблюється. Для мобілізації уваги існує цілий арсенал прийомів. Найперше, це змінити звучання голосу: інтонацію, тепм мови, силу звуку. Цій же меті слугує пауза. Можна навести приклад, який зачіпає безпосередньо інтереси слухачів, або розповісти коротку смішну історію. Так звані "освіжаючі відступи" звучать несподівано і дозволяють слухачам відпочити. Час від часу доцільно переключати увагу слухачів. Переключити увагу можна шляхом показу наочних посібників, пропозицією щось записати, відповісти на питання, співставити дві думки. Діалог з аудиторієюактивізує всі види уваги. Говорити зі слухачами, а не при них - в цьому секрет успішного виступу. При цьому мова оратора повинна відповідати нормам української літературної мови. Відступ від мовних норм у граматиці, слововжитку і вимові перешкоджає запам’ятовуванню і сприйманню промови. Більше того, принижує авторитет виступаючого. Культура мови - це культура думки. Тому просто неприпустимо допускати мовні помилки. В цьому контексті доречно згадати слова М. Рильського: "Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля! Збирайте, як розумний садівник, Добірний овоч у Грінченка й Даля". Важливою умовою успішного виступу є лаконізм. Сказати все за короткий проміжок часу – вища майстерність оратора. Міміка і жести оратора повинні бути природні, мають супроводжувати і доповнювати усне слово. Але вони не повинні привертати до себе більше уваги, ніж сама мова. Жести й рухи тіла впливають не лише на слухачів, а й на самого промовця. Жестикуляція зближує лектора зі слухачами і робить зміст його промови зрозумілішим. Як закінчити виступ? Досвідчені оратори вважають, що промову краще закінчити хвилиною раніше, ніж пізніше. Закінчення повинно бути безпосередньо пов’язане з головною ідеєю виступу, підкреслювати зв’язок оратора з аудиторією, бути мажорним, оптимістичним. Підготувати його потрібно зазделегідь. Зробити це без попередньої підготовки, коли ви стоїте перед аудиторією, набагато важче, а то й взагалі неможливо. Читати записані речення недоречно. Їх потрібно вивчити напам’ять. Закінчення повинне бути подарунком слухачам. Успішний виступ перед широким загалом – це найвищий рівень мистецтва говорити. Але ораторами не народжуються. Майстерності в будь-якій галузі, в тому числі і в ораторському мистецтві, можна досягти лише наполегливою працею. Література:
|
||||
|
||||