|
Іщенко Л. І., зав. сектора На допомогу виступаючому. Деякі нотатки щодо підготовки до виступу Бібліотекарям за родом діяльності досить часто доводиться виступати, тому деякі поради з власного досвіду допоможуть колегам підготувати гарну промову. Книг з ораторського мистецтва багато, в них написано все правильно, але навчитися виступати за допомогою книг з риторики чи культури мови так важко. Чому читання цих книг недостатньо, щоб стати красномовним, щоб подолати страх перед численною або зовсім маленькою аудиторією, стати впевненим в своїх знаннях і оволодіти вмінням викладати матеріал дохідливо й цікаво? Досвід видатних ораторів минулого й сучасності, науковий аналіз всього багатства цього досвіду не рятує нас від хвилювання. Про те, як подолати страх перед виступом, не писав хіба що лінивий. Мене особисто завжди вражала порада: "Не хвилюйтесь". Радити ораторові не хвилюватися – це те ж саме, що рекомендувати йому не дихати. Хвилюються всі. І це добре. Певна частка хвилювання надасть вашій промові гостроти та емоційності. Є страх, що паралізує, а є хвилювання. Найпоширенішою причиною боязні публічного виступу є залежність від думки інших людей. Друга причина – наша лінь і неорганізованість. Не готуємось до виступу як слід, і тим самим позбавляємо себе впевненості. Не варто робити "установку на успіх". Коли людина йде "по аплодисменти", вона прирікає себе на великі труднощі. Така людина "гратиме", а не "проживатиме" свою промову разом зі слухачами. Театральність зашкодить, і провал, як правило, неминучий.Щиро бажаю вам не опинитися в ролі зануди-лектора, який тільки те й робить, що бубонить собі під ніс, переглядаючи папери. Обов'язково дивіться на тих, до кого ви звертаєтесь. Багато виступаючих говорить начебто для самих себе і, хоча тримається досить вільно, дивиться при цьому "на хмари". Їм байдуже – є у вас інтерес чи немає. Договорити – і піти, якби тільки не дуже заважали. З'явившись перед слухачами, не починайте зразу говорити. Вони не почують вас, поки не роздивляться. Посміхніться їм для початку. Привітайте ваших слухачів, а вже потім розкладіть якомога зручніше папери. Подивіться на слухачів, кивніть їм на знак вітання в декількох напрямках. Кожен ваш слухач хоче бути поміченим, для нього важлива ваша увага. Все це триватиме кілька секунд. Це мистецтво - виголошувати промову, не гублячи думки, встигаючи слідкувати за реакцією людей, дивлячись їм в очі. Кинувши погляд на аудиторію, ви напевно помітили декілька облич, які негативно відреагували на вашу появу. Ви також встигли помітити й тих, у кого викликали симпатію. І якщо ви нервуєтесь, не впевнені в собі та в успіхові, то для зорового контакту оберіть тих, хто вам сподобався. Вони можуть стати мовчазною моральною підтримкою. Спілкуючись, щиро дивіться людям в очі. Деякі доповідачі під час виступу повертаються до слухачів боком або навіть спиною і слідкують за екраном, замість того щоб підтримувати зоровий контакт з аудиторією. Готуючись, варто думати про те, що залишиться в головах слухачів, коли виступ закінчиться. І ще – як побудувати промову, щоб слухачі зрозуміли й запам'ятали повідомлення. При підготовці доводиться звертатися до різних джерел – наукової літератури, офіційних документів, матеріалів журналів, газет, теле- і радіопередач. Ми читаємо, обдумуємо, ведемо записи. Дехто переписує цілі абзаци тексту в тому вигляді, в якому вони є в книзі чи статті. Варто намагатися викласти головні думки й положення своїми словами. Вміння сказати просто про складне – велике мистецтво і нелегка праця. На жаль, у більшості початківців виникає спокуса показати аудиторії свою вченість. Складна мова призводить до втрати уваги, зниження інтересу, а іноді – до повного виключення слухачів з процесу мовленнєвого спілкування. Як на мій погляд, не матиме успіху просте читання заздалегідь написаного тексту. Найцінніше в усному виступі – роздуми вголос. Слід пам'ятати: слово написане й слово вимовлене – різні речі. Вміло підібраний фактичний матеріал ще не є гарантією гарного виступу. Зібраний матеріал треба серйозно проаналізувати. Підберіть сто думок і відкиньте з них дев'яносто, - радить нам американська методика. Вміння обмежити себе приходить не відразу, цьому треба довго вчитися. Тому раджу всім: якщо вам дуже подобається фактаж, але при розкритті теми без нього можна обійтися, безжально відкидайте його. Я вважаю, що варто мати повний текст виступу. Хоча б для того, щоб знати, скільки часу займе промова. Текст зберігається і може використовуватись (хоча б частково) багатократно. Є й недоліки у цього методу підготовки: великі затрати часу; готовий текст прив'язує до себе, хочеться читати все підряд. І все ж гарно підготовлений і написаний (надрукований) текст – це на дев'ять десятих виголошена промова. Існує думка, що варто не мати в руках жодних папірців, виступати, спираючись тільки на власну пам'ять. Це вражає слухачів, але підходить не для всіх випадків. Треба бути абсолютно впевненим в якості власної пам'яті, чітко тримати в голові структуру виступу, не відволікатись від теми. А це дуже складно. І тому я пропоную компроміс: мати записи корисно, використовувати їх лише за необхідності; енергійна мова має прийти на зміну монотонному читанню. Багато людей користується невеликими картками, на яких записано основні положення чи тези. Промова виголошується, а не читається; доповідач лише час від часу зазирає в свої записи. Назбирайте якомога більше інформації. У вас її має бути більше, ніж ви скажете під час виступу. За темою ви повинні знати набагато більше того, що вимовите вголос. Всі гарні імпровізації ретельно готуються заздалегідь. Це давно відомо. Згадайте хоча б знаменитий афоризм Марка Твена: "Потрібно більше трьох тижнів, щоб підготувати хорошу коротку промову експромтом". Якщо відкинути жарти, то більшість фахівців схиляється до думки: щоб мати п'ять хвилин гарного виступу, треба витратити як мінімум три години підготовки цього "експромту". Традиційно спочатку роблять "каркас" майбутнього виступу, старанно продумують його план і структуру. Для зручності ще з радянських часів виділяють 3 частини, як у шкільному творі: вступ, основна частина, висновки. Підготувавши "скелет", починайте нарощувати на ньому "мускули". Предмет виступу має розкриватись конкретно. Варто мати під рукою багато фактологічних матеріалів і необхідних прикладів. Краще всього, коли в усному виступі кількість цифрового матеріалу обмежена; цифри втомлюють слухачів, а не викликають інтерес. Не можна "втискувати" занадто багато матеріалу. Напишіть повний текст, якщо навіть ви не збираєтесь його читати, виступаючи перед слухачами. Потім вступає у дію головний ваш контролер – час. Хронометраж абсолютно необхідний. Наступає момент істини: чи вкладається підготовлений вами матеріал в задані часові рамки? З'ясувати це можна одним єдиним способом - візьміть годинник і починайте репетицію виступу. Незалежно від способу виступу (користуючись конспектом, записами, текстом або уникаючи читання), мова має бути переконливою. Будьте щирими, емоційними, енергійними. Короткі фрази сприймаються на слух краще, ніж довгі. Не забувайте звертатись до аудиторії: "Як вам відомо", "Переконана, вас це не залишить байдужими" і т. і. Публіці треба робити компліменти. Ототожнюйте себе з аудиторією: "Ми з вами добре знаємо". Покажіть, що тема виступу пов'язана з життєво важливими інтересами слухачів. Створюйте позитивний настрій позитивними словами. Додайте до своєї серйозної промови посмішку, пожартуйте, розкажіть кумедну історію. Людям треба періодично відпочивати від серйозної інформації. Грамотна подача матеріалу вимагає приділити особливу увагу початку і кінцю виступу, бо за психологічними законами сприйняття запам'ятовуються саме вони. Ці частини повинні бути максимально ясними, емоційно забарвленими. Їх треба сформулювати повністю і записати на папері, щоб завчити і при потребі неоднократно відрепетирувати. В негативно чи критично налаштованій аудиторії гарно діє зважена аргументація "за" і "проти". Абсолютно протилежні думки й оцінки викликають у слухачів питання: так хто ж має рацію? Де істина? Можна почати з інтриги, парадоксів, з демонстрації книги, про яку будете говорити. Інтригуючий початок не тільки включає негайну активну увагу, але й викликає роботу мислення слухачів. Дуже допомагає особиста оцінка фактів з елементами новизни. Факти, відомі слухачам, отримують особисту і несподівану оцінку, що підкреслює самостійність оратора, сміливість і незалежність суджень, оригінальність, нешаблонність мислення. Тон виступу має бути не менторським, а доброзичливим, зацікавленим, підкреслювати поважне ставлення до інтелекту слухачів. Не демонструйте перевагу над аудиторією. Слово завжди несе людям не тільки думки, але й передає почуття виступаючого. Думки можна взяти в книзі чи іншому джерелі, а емоції – ні, вони завжди свої, власні. Байдужість в мові оратора викликати емоції не може. Добре було б самому виступаючому відчувати ті емоції, які хотів би викликати у слухачів. Хитра штука – культура спілкування: наявність її непомітна, зате відсутність зразу кидається у вічі. У вивченні азів ораторського мистецтва зазвичай вбачають два мотиви: вплинути і сподобатись. Здатність впливати і подобатись залежить від вміння справити гарне враження. Не втрачайте час на старті, намагайтесь говорити не поспішаючи, з інтонаційними підкресленнями, слідкуйте за аудиторією. Спеціалісти радять закінчувати виступ до того, як слухачі захочуть цього. ...Всі ми знаємо, яким має бути оратор, але ми не знаємо, як ним стати на практиці. Сподіваюсь, що мої коротенькі нотатки з цього приводу стануть у пригоді і початківцям, і досвідченим бібліотекарям. Вдалих вам виступів і вдячних слухачів, дорогі колеги! |
||||
|
||||