Електронні бібліотеки вищих навчальних закладів: проблеми та перспективи розвитку Таланчук О. Б., завідуюча відділу електронної бібліотеки НБ Хмельницького національного університету Одним із факторів, що на сьогодні впливають на бібліотечну теорію та практику, є глобальна інформатизація суспільства, в умовах якої у бібліотеках, зокрема наукових, починається розширення сфери об'єктів комплектування (передусім на електронних носіях) і відбувається трансформація традиційних технологій на всіх етапах та процесах бібліотечної діяльності. Виникає принципово новий аспект розвитку системи документальних комунікацій, а також нові форми організації документів, серед котрих набувають поширення електронні бібліотеки (ЕБ). Загальновизнано, що одним з найбільш перспективних способів інформаційного забезпечення науки, культури і освіти сьогодні (і, тим більше, завтра) є використання електронних бібліотек — розподілених інформаційних систем, що дозволяють надійно накопичувати, зберігати і ефективно використовувати різноманітні колекції електронних документів, що доступні в зручному для користувачів вигляді через глобальні мережі передачі даних. Початок створенню електронних бібліотек було покладено в 1960-тих pp. в Сполучених Штатах Америки. Збори різноманітних електронних документів формувалися у військових, академічних і освітніх організаціях, а також найбільших промислових корпораціях під конкретні завдання. У Великобританії створення ЕБ почались на початку 1990-х pp. Звичайно такі роботи починали невеликі групи фахівців, але протягом декількох років вони здобували статус національних програм і міжнародних проектів. Прикладами можуть служити проект створення ЕБ для країн «Великої Вісімки», до участі в якому запрошена і Росія. Програми «DLI» у США і «eLib» у Великобританії. У Японії ведуться роботи з реалізації проекту «Електронні бібліотеки 21 століття». У Німеччині створюється електронна бібліотека «Global-Info». Зазначені проекти мають істотну державну підтримку (від 800 млн. доларів у США, до 30 млн. евро у Німеччині). До рішення проблеми створення ЕБ у цих країнах активно залучаються різні інвестиції, у тому числі засоби різних фондів, зацікавлених приватних компаній, благодійних організацій, окремих осіб. У Росії також є деякий досвід роботи в області створення ЕБ. Ряд проектів, пов'язаних зі створенням конкретних електронних ресурсів і забезпеченням до них, у тому числі через Інтернет, виконуються з 1995р. і підтримуються рядом державних науково-технічних програм. Що стосується України, то тут прийнята Національна програма інформатизації, у рамках якої відбувається розвиток системи ЕБ. (Закон України «Про концепцію Національної програми інформатизації» від 4 лютого 1998року №75/98-ВР). Разом з тим варто визнати, що зазначені зусилля, незважаючи на досягнуті результати, не мають загальносистемного характеру в масштабах країни і не вирішують багатьох задач правового, організаційного і технологічного характеру, необхідних для реалізації в цілому проблеми електронних бібліотек в Україні. Тому є необхідним розгортання повномасштабної міжвідомчої програми «Електронні бібліотеки України», яка має служити природним доповненням до вже наявних проектів і програм у цій сфері і вирішити проблеми вітчизняної інфраструктури, що забезпечує нагромадження, збереження й ефективне використання електронних інформаційних ресурсів. Оскільки основний наголос бібліотеки роблять на роботу з документами, а не з інформацією, то бібліотека цілком перестає задовольняти вимоги інформаційного суспільства. Перелік і якість послуг, що надаються нею, цілком відповідає інтересам лише незначної частини споживачів інформації, причому ця читацька аудиторія не належить до категорії осіб, котрі приймають рішення, які визначають шляхи розвитку суспільства. У рамках національного завдання формування в Україні інформаційного суспільства й інтеграції в міжнародне інформаційне співтовариство шляхом забезпечення вільного доступу користувачів до різноманітних інформаційних ресурсів створення електронної бібліотеки спрямовано на досягнення таких цілей:
В основі роботи з формування ЕБ лежать такі Закони України:
Організація ефективної системи забезпечення студентів навчальною і додатковою літературою — один з основних аспектів підвищення якості вищої освіти. Особливу роль ця система відіграє в організації дистанційної освіти. Структурний підрозділ, покликаний вирішити це завдання — бібліотека вищого навчального закладу. Запорука успіху в його розв'язанні — грамотне формування бібліотечного фонду ВНЗ і доступність студентам потрібних матеріалів із бібліотечних фондів. В усьому спектрі питань ключову роль відіграє питання формування тієї частини бібліотечних фондів, що містить навчальні матеріали на нетрадиційних носіях у розподіленому доступі — електронному резерві бібліотеки вищого навчального закладу. Інформаційні технології скоротили час на виконання інформаційних запитів, але їхній вплив на фонди поки що виражений меншою мірою. Стосовно книги здійснюється процес комплектування, а щодо електронного документа — організується доступ. Однак, якщо документ переноситься на сервер бібліотеки, тобто стає реальною частиною її фонду, то можемо також говорити про комплектування електронними документами. Воно здійснюється за двома напрямами: • створення фонду документів, що існують тільки в електронному вигляді для користувачів цієї бібліотеки; • створення фонду електронних копій із друкованих видань. Такий фонд, передусім, призначений для потреб дистанційної освіти, може розглядатися як спеціалізована частина фонду бібліотеки. Доступ до електронних версій знижує гостроту фінансових проблем, дає можливість користуватись інформацією раніше виходу з друку паперової версії та читати електронну версію з будь-якої бібліотечної корпорації, вирішує проблему примірників. Електронна інформація, доступна як у локальному, так і у віддаленому режимі, дає змогу досягти максимально можливого рівня інформаційного забезпечення. Провідна роль наукової бібліотеки в інформаційному суспільстві, коли поширення знань завдяки новітнім технологіям збільшує можливості бібліотечної діяльності, зумовлює перетворення її на інформаційний центр. Переорієнтування на нові форми і методи роботи призводить до необхідності адаптації бібліотечних процесів до сучасних умов із запровадженням автоматизованих технологій у бібліотечній практиці. Останніми роками розробки і дослідження в області електронних бібліотек стали одним з актуальних і дуже привабливих направлень розвитку інформаційних систем. Чисельними дослідницькими проектами і реалізацією конкретних електронних бібліотек займаються фахівці різного профілю. Фахівці в області бібліотечної справи бачать в електронних бібліотеках нові можливості для вдосконалення автоматизованих бібліотечних систем, перетворення їх в електронні бібліотеки нового покоління з розвиненими можливостями представлення різноманітних цифрових інформаційних ресурсів і доступу до них, платформу для інтеграції видавничих і бібліотечних технологій. Головним елементом будь-якої бібліотеки чи класичної, чи електронної завжди залишається читач. Власне, всі сервіси, котрі пропонує бібліотека, мають напрямок на задоволення потреб читачів. Бібліотечні фахівці підходять до вирішення проблем, що постають перед ними, винятково з клієнто-орієнтованої точки зору. Головне запитання, від відповіді на яке залежать їхні подальші дії, завжди таке: «Чи потрібно це нашим користувачам?» Відповідно, споконвічною крапкою відліку у вирішенні проблем авторського права в резервах служить запитання: «Чи потрібні резерви (а сьогодні передусім — ЕР) нашим користувачам?» Відповідь на нього, безумовно, позитивна, бо і традиційні резерви, і ЕР (фонди електронної бібліотеки) — високо затребуваний інформаційний сервіс, що задовольняє потреби сучасних студентів в одержанні потрібної інформації з конкретних курсів, а також — основний інформаційний ресурс дистанційної освіти. Бібліотека ВНЗ мусить зберігати документи загального характеру, допомагати у підборі, пошуку необхідної інформації, скануванні, створенні глобального та локального каталогів, обміні електронними документами між підрозділами. Розглянемо, якого роду електронні матеріали можуть зберігатися в електронних бібліотеках підрозділів і яким чином поповнювати колекцію таких електронних бібліотек. Щодо електронних матеріалів, то це швидше за все будуть електронні файли учбово-методичної літератури, CD, котрі містять тексти, ілюстрації, пакети програм, довідники, учбові та наукові наробітки підрозділу, необхідну інформація з інших джерел або посилання на неї. - Електронні бібліотеки зовсім не є альтернативою ні традиційним бібліотекам, ні технологіям автоматизації бібліотечних процесів. Для бібліотеки розвиток направлення ЕБ означає перш за все сканування і формування частки своєї колекції в електронному вигляді, її організацію і обслуговування локальних і віддалених користувачів. Жодні ЕБ не замінять електронний каталог, автоматизовані технології повернення/видачі, обліку та пошуку документів і інші компоненти автоматизованих технологій. ЕБ покликані істотно розширити спектр послуг, пропонованих користувачам бібліотек, надати новий сервіс службам МБА і доставки документів. При функціонуванні ЕБ повніше задовольняються інформаційні запити користувачів бібліотеки, користувач отримує інформацію незалежно від часу і місця знаходження. Істотно підвищується оперативність надання користувачам необхідних документів і даних. Для більшості користувачів електронна форма надає єдину можливість отримати необхідний документ. Формується новий імідж бібліотеки, що надає інформацію на нетрадиційних носіях, посилюється значення бібліотечної роботи. Підвищується рівень інформаційної культури і комп'ютерної письменності як читачів, так і співробітників бібліотеки. Сьогодні багато бібліотек надають своїм читачам Інтернет-послуги, а також використовують їх в своїй професійній області діяльності, роблячи інформаційний сервіс більш насиченим і різноманітним. Бібліотечні фахівці, які знають алгоритм пошуку інформації в Мережі, виступають надійними інфопосередниками, що допомагають користувачеві виявити і відібрати ті дані, які адекватно відповідають запитам користувача. Інтернет, будучи по суті своїй віртуальною бібліотекою і інформаційним агентством - необхідний та відкриває великі перспективи і для традиційних бібліотек. Ідентифікація нових електронних носіїв, роз'яснення споживачам, яким чином краще проводити пошук, і надалі залишаться обов'язком бібліотекаря. Коли таке багатство інформації знаходиться буквально під нашими пальцями, ще важливіше стає завдання навчання користувача методам точного пошуку документа. Бібліотекарі накопичили достатній досвід ефективної роботи з друкарськими виданнями. Тепер нам потрібно підтримувати себе в стані постійної готовності і компетентності, щоб працювати з невидимою електронною працею, «опублікованою» в ІНТЕРНЕТ. В Україні роботи з формування електронних бібліотек лише набирають обертів. Однією з перших ініціатив у цьому напрямі стало рішення інформаційно-бібліотечної ради Національної Академії Наук (НАН), в якому доручили Науковій бібліотеці України ім. В.Вернадського (НБУВ) організувати передачу в науково-дослідні установи НАН України копій електронного каталогу і, відповідно, установам організувати передачу до НБУВ своїх загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів для створення електронної наукової бібліотеки НАН України. Ще одним кроком у розвитку ЕБ в Україні є створення Національної системи електронного інформаційно-бібліотечного ресурсу, складової Національної програми інформатизації (НПІ). Це передбачало, в свою чергу, формування зведених електронних каталогів відомчих і територіальних об'єднань бібліотек, баз даних ретроспективної національної бібліографії України та комплексу тематичних баз даних з реферативною, фактографічною, оглядово-аналітичною інформацією; забезпечення доступу до інформаційних ресурсів системи через Інтернет і входження українських бібліотек до глобальної мережі електронних бібліотек. Особливу проблему становить інвентаризація електронної інформації, що включає в себе визначення самостійних одиниць даної продукції, їх опис, облік та каталогізацію. Розглядаючи одиниці електронної інформації, не можна не згадати ГОСТ 7.83-2001 на електронні видання, підготовлений Держстандартом Росії та затверджений як міждержавний стандарт між сімома країнами СНД, куди входить і Україна. В ньому визначені деякі важливі терміни та дається характеристика електронних видань. Наприклад, електронний документ визначається як документ на інформаційному носії, для використання якого необхідні засоби обчислювальної техніки. Електронне видання — це електронний документ (група електронних документів), що пройшов редакційно-видавничу обробку, призначений для розповсюдження у незмінному вигляді та має вихідні дані. Очевидно, що нашим провідним бібліотекам потрібно оперативно працювати над створенням вітчизняних стандартів бібліографічного опису. Формати бібліографічних і реферативних записів однозначно встановлюються групою взаємопов'язаних державних та міжнародних стандартів. їх дотримання вважається обов'язковим і при підтримці каталогів та картотек на паперових носіях. Однак, відхилення від цих стандартів позначається лише на якості довідково-бібліографічного апарату традиційної книгозбірні. Електронні ж бібліотеки без чіткого дотримання стандартів взагалі не можуть стати складовими елементами світового інформаційного простору. Що ж заважає бібліотеці максимально наповнити електронні фонди літературою, на яку не розповсюджується авторське право? Недостатнє фінансування тягне за собою і відсутність обладнання та відповідного програмного забезпечення, а низькі посадові оклади – кваліфікованих спеціалістів. Можна констатувати, що вартість створення електронної бібліотеки зростатиме з кожним роком, і немає підстав припускати, що бібліотечний бюджет збільшуватиметься в тих же пропорціях, а значить перед бібліотеками України постане ще одна економічна проблема. Звичайно, бібліотеки будуть змінюватися швидко, навіть швидше, ніж це зараз можна уявити, і електронні видання займатимуть в них домінуюче місце. Це неминуче змінить звичне бібліотечне мислення, адже електронні форми об'єднають процеси бібліотечної роботи — комплектування, обробку, збереження й обслуговування в один, ставлячи перед бібліотекарем нові завдання, серед яких — вміння орієнтуватися та керувати інформаційними потоками, створити можливості для користувачів оперативно отримувати необхідну інформацію з будь-якої точки земної кулі. Час покаже, наскільки придатні моделі електронних бібліотек. Перед бібліотеками України можуть стати нерозв'язні економічні проблеми, якщо кожен новий електронний продукт коштуватиме дорожче, ніж традиційний, навіть якщо при цьому він буде набагато кращий. Отже, сьогодні бібліотеки є в процесі постійного розвитку, технічного удосконалення, шукають і знайдуть своє місце в інформаційному просторі країни. Література
|
||||
|
||||