Ледєньова Н.Д., м. Хмельницький Микола Островський і виховання молоді
На зорі радянської влади,в 1922 році,разом з народженням Союзу Радянських Соціалістичних Республік в країні народжувалося багато нового. З'являлися нові поети,нові прозаїки,які своїми новими ідеями революційного злету формували нове мислення народу.Серед них був Микола Островський,який водночас злетів до слави єдиним поки твором «Як гартувалась сталь». Микола Островський-людина скромна і проста,але надзвичайно сильної волі,наполегливості і мужності. Він,закінчивши всього лише сільську церковно-приходську школу,писав свої твори,будучи безнадійно хворим,паралізованим і сліпим. Але і в таких умовах не занепав духом,виявивши надзвичайну працьовитість,наполегливість і силу волі,не ставши на шлях жалюгідного і безглуздого животіння.Островський вчинив подвиг і за це йому,як людині,честь і глибока шана. Не було в нього почуття приреченості і песимізму. Проживши коротке,але яскраве життя,він залишив глибокий слід у свідомості тих,хто читав його твори. Своє бачення людини,яка не шкодуючи здоров'я і навіть самого життя,бореться за світле майбутнє всього людства,він втілив в образі головного героя роману „Як гартувалась сталь" Павки Корчагіна. Інтерес до роману був настільки великим,що він перевидавався сотні разів і був перекладений на десятки мов народів світу.Роман став підручником і школою життя для молоді,вчив її як гартувати свої характери й служити комуністичним ідеям. Тривалий час Павка Корчагін для багатьох комсомольців,зокрема30-50-х років,був взірцем,кумиром,зразком для наслідування,сприймався ними,як символ віри у світле майбутнє. Їх захоплювали і надихали рядки з роману: "...Найдорожче у людини-це життя.Воно дається їй один раз і прожити його треба так, щоб не було нестерпно боляче за безцільно прожите життя..."[6]. Сформовувалось покоління людей,для яких було характерним розуміння праці як справи честі,доблесті і геройства; людей,безмежно відданних своїй справі,патріотів та інтернаціоналістів. До кінця 1980-х pp.роман Островського займав центральне місце в шкільній програмі,а учні щиро писали в своїх творах про те,що Корчагін є для них ідеалом. У 1987-у роман,як "досить невисокий за художнім рівнем і вкрай політизований та некритичний",(очорнителі історії навіть полінувалися знайти правдоподібніший мотив!),з програми,що не може не пригнічувати.Наші діти вже не проходять в школі „Як гартувалась сталь". Не вистачає навіть декількох годин зарубіжної літератури для уроку мужності,рівноцінного якому в українській літературі,на жаль,немає. Сучасна молодь виховується не на кращих зразках світової культури.Про епоху революції і громадянської війни говорять,що та епоха була абсолютно іншою,що там були інші люди. І це правда. Але хіба це значить,що тим молодим менше хотілося жити,коли вони віддавали свої юні життя за ідею. Ні,але у цих людей була велика мета.Вони будували комунізм-щастя для всього людства.Ради досягнення такої мети і життя віддати не жаль. Теперішньому поколінню недоступне те,що було звичним для будь-якої радянської людини. Проте наше молоде покоління нічим принципово не відрізняється від тієї молоді,з якою більшовики робили революцію. А якщо і відрізняється,то ніяк не в гіршу сторону. Адже тоді далеко не всі вміли читати, а наша молодь суцільно здобуває,як мінімум,середню освіту. І знає більше,і вміє ніяк не менше.І шукаючих людей серед молодих немало. І незадоволеність існуючим станом речей в молодіжному середовищі сьогодні ніяк не менша,ніж на початку двадцятого століття. Інше питання-в яку сторону прямує ця енергія протесту. Але звідки молоді знати,як і проти чого,власне,протестувати? Головний герой роману „Як гартувалась сталь" Павка Корчагін фанатично вірив в комуністичні ідеї,світову революцію,єдину планетарну республіку робітників та селян і натхненно боровся за ці ідеали. І було б дуже добре,якби у нашої сучасної молоді була така ж глибока віра в необхідність побудови незалежної української держави і бажання працювати для досягнення цієї мети. Формується покоління людей,яке несе нову філософію життя,відбувається становлення вїльної людини як громадянина і особи. Але для них не має знаку епохи,в якій живемо ми сьогодні,не має відважної любові до землі,на якій живемо,любові,здатної зробити цю землю прекраснішою в світі. З кого ж братимуть приклад юні українці,чиї погляди формуються нині,в епоху створення молодої держави? З Ярослава Мудрого або Данила Галицкого? З Хмельницького або Кривоноса, чиї подвиги-далеке минуле? Проте персонажів нашої історії,ми не повинні забувати,а тим більше до цього дня вважати зрадниками і злочинцями Петлюру, Бандеру, Вінніченко, Коновальця. Що ж виросте в душах наших дітей,дотепер не навчених знати, любити, прощати? Що вкладаємо ми в ці душі: не у руки,не в голови-в серця? Якщо ми дозволтмо і їх понівечити,розтоптати-то на яких новітніх зразках патріотизму і віри в національну ідею доведеться виховувати юних? Без сумніву,людство в переважаючій своїй більшості складається не з героїв,а із звичайних обивателів-і це нормально,завдяки цьому воно і виживає. Але рухається вперед тільки дякуючи тим небагатьом,хто не бажає животіти в даних від народження умовах,прагне змінити їх до кращого-в науці,культурі,суспільному житті. Починаючи щось потрібно дуже багато працювати,щоб одержати результат. І це-поки що-залежить від того,якими ми виховаємо наших дітей,на чиїх прикладах і для якої високої мети? І ось він - приклад Миколи Островського-в15років підхоплений революційним вихором,в24-осліплий,а в32-що пішов з життя назавжди,дотепер живе в нашій пам'яті не завдяки фанатизму, а завдяки силі духу,що тримала його на цьому світі,-паралізованого,смертельно хворого,приреченого на нелюдські муки. Бо правдою є його боротьба з тілесною неміччю і здатність довести,що дух сильніший за тіло,бо саме він,втілений в натхненне слово,здатний повести за собою мільйони,стати прикладом в їх боротьбі. Ця віра,романтичний порив,перемога духу над хворим тілом перетворили людину-каліку на героїчний символ епохи.Можна як завгодно відноситися сьогодні до його ідейних переконань-але треба бути закінченим циніком,щоб їх не поважати. І потрібно бути політичними сліпцями,щоб викидати таку людину,таку біографію,нерозривно пов'язану з історією нашого народу,щоб відмовлятися від написаних книг-вражаючих документів епохи. «Якби кожний з нас володів хоч частиною якостей Островського і його героя,то,напевно,сьогодні ми б не жили в такому нелюдяному суспільстві»,-так висловились студенти,присутні на міжнародній науково-практичній конференції "Н.А.Островский-вчера,сегодня,завтра",що проходила в Москві27-29квітня2004року.Сучасній молоді подобається Микола Островський перш за все силою духу. «Умій жити і тоді,коли життя стає нестерпним; зроби його корисним»,-писав Островський.Не вміння заробляти гроші,чому учать сьогодні,не прагнення до багатства матеріального,а фанатична віра в перемогу духовного,в духовне багатство,що тісно пов'язане із служінням людям,принесла славу Островському. Громадськість Росії і колишніх республік Радянського Союзу стурбована тим,що сучасна молодь наших держав не знає імені Миколи Островського,герой якого Павка Корчагін завжди був яскравим прикладом героїзму і мужності,любові до Батьківщини. Який для всіх народів світу був символом стійкості в подоланні фізичних недуг. Стратегія реформування системи освіти уXXIстолітті заключається в тому,що вона повинна створювати передумови для нормального існування і прогресу сучасного суспільства,нові можливості для адаптації і розвитку в ньому кожної людини,задоволення професійно-освітніх потреб і інтересів особистості. Це дозволяє говорити про гуманізацію системи,зверненої до людини,її потреб і турбот.Сучасна студенська молодь переносить психологічні навантаження,пов'язані з збільшенням кількості навчальних годин та годин для самопідготовки.Тому співробітники бібліотеки Хмельницького державного університету в індивідуальній роботі з читачами, що пов'язана з популяризацією художньої літератури, звернулися до нового напрямку бібліотечної технології-бібліотерапії.Бібліотерапія-один із призабутих та повернутих методів впливу на читача,який поєднує в собі інструментар медицини, педагогіки, психології та бібліотечної справи.Полягає він у поєднанні художнього тексту,слова слова із специфікою сприйняття його певними категоріями читачів-соціально незахищених верств,людей з певними фізичними вадами,а також тих,хто потерпає від впливу стресів,психологічного та інформаційного перевантаження. Слушна порада бібліотекаря,його рекомендації будуть доречними тим читачам,які вагаються у виборі художніх творів для душі.Взірцем боротьби з життєвими труднощами та негараздами є твір М.Островського „Як гартувалась сталь". Ця книга рекомендується на художньому абонементі бібліотеки.Вона знаходить належне місце на книжкових виставках та полицях,що розкривають фонд-"Сторінками призабутої спадщини", "Як гартується воля та дух" -це лише короткий перелік наочних форм презентації кращих художніх творів вітчизняних авторів.Серед яких чільне місце займає М.Островський. Хтось недалекоглядний може перекроїти шкільні програми,але нікому не дано переписати минуле. Приклад цієї немічної людини з непереможеною волею зробила її не тільки символом епохи,в якій вона жила,але і символом народу,що народив її. І вона потрібна тут,на рідній землі,молоді незалежної України,яка шукає ідеали,проторює свій шлях в майбутнє,долає перешкоди. І потрібно долати їх так,щоб потім не було нестерпно боляче за безцільно прожиті роки... Є люди,чиї долі несподівано зіткнулися,здавалося б,з непереборною перешкодою життя- важкими недугами,як фізичними,так ідушевними. Для них,деколи,приклад стійкості Миколи Островського і людей так званої «корчагинської долі»,є єдиним джерелом енергії,що дозволяє далі жити і приносити користь людям. Так з'являються спортсмени на інвалідних колясках,художники,що пишуть картини з пензлем в зубах,тому що немає рук,письменники,що втратили зір,скульптори,приковані до ліжка паралічем,винахідники,диктори,артисти,хвороби яких здавалися спочатку непереборною перешкодою до творчості. Сили і волю до активного життя вони черпають у прикладі Миколи Островського.Тому всім нам потрібно переосмислити відношення,що змінилося останніми роками,до М.Островського і допомогти повернути його твори в ряд популярної у молоді літератури,що,поза сумнівом,надасть їм стійкості в подоланні труднощів на дорозі в доросле життя. |
||||
|
||||