Чабан К.А.
Із роду бібліотечного Небагато знайдеться в колі бібліотечних працівників тих лю дей, які змогли б із гордістю сказати: "Я - із династії бібліотекарів". Довелось мені спостерігати, як на прохання представитись ця жінка в числі перших достоїнств сказала, що вона - із династії бібліотекарів. Так, цим званням пишається не лише вона, це гордість усієї бібліотеки Технологічного університету. Айвазян Олена Борисівна - заступник директора, молодий, ініціативний керівник. Свій шлях у професію вона розпочала у віці набагато молодшому від того, як це робить більшість із нас. Відома в бібліотечних колах мати Олени Борисівни - Билинка Леокадія Іванівна тривалий час працювала директором розгалуженої системи міських бібліотек. Працювала в бібліотеці й бабуся Олени Борисівни. Тому щодо майбутньої професії сумнівів не було. Вибір був не випадковий, а за покликом душі, за сімейною традицією. Тому й вступила Олена Борисівна 1978 року до Кам'янець-Подільського училища культури, а 1987 року у Київському державному інституті культури здобула вищу бібліотечну освіту. До вузівської бібліотеки прийшла вона на роботу 1984 року и один із найскладніших та найголовніших підрозділів - відділ обслуговування. Найскладніших, бо фонд бібліотеки тодішнього технологічного інституту складала переважно технічна література. Олена Борисівна працювала бібліотекарем на видачі, бібліографом, тому добре знайома з повсякденними турботами та проблемами бібліотеки, з потребами та особливостями задоволення інформаційних запитів і студентів, і науковців. За 18 років роботи у книгозбірні О.Б. Айвазян виросла як досвідчений фахівець, умілий організатор, ініціатор впровадженні нових ідей та технологій. Енергійна та цілеспрямована, готова до будь - яких радикальних нововведень, вона добре розуміла нагальну потребу бібліотеки саме технічного вузу у запровадженні автоматизованих технологій. Тож активно сприяла цьому процесу у бібліотеці, більше того, вона сама однією з перших освоїла навики роботи на комп'ютері, й сьогодні він став просто незамінним для Олени Борисівни,- чи по роботі з кадрами, чи для написання виступу, чи для спілкування з колегами з-за кордону через Інтернет. Уже 8 років поспіль Олена Борисівна виконує нелегкі обов'язки заступника директора. Вона завжди завантажена бібліотечними турботами. Інколи просто дивуєшся, як ця людина встигає одночасно займатися стількома справами. В кабінет її постійно заходять співробітники - хто за касовою книгою, хто вирішити певне технологічне питання, хто за порадою. Безліч справ і щоденний аналіз діяльності установи. Адже саме Олена Борисівна виробляє рекомендації для покращення діяльності бібліотеки, розробляє плани - поточні та річні. А ще близько 8 років вона – член профкому університету, де кожен раз намагається довести, що колектив бібліотеки - це такий же підрозділ вузу, як, скажімо, кафедри. І розподіл заохочень до свят, літніх путівок чи участь у спартакіаді не має відбуватись без участі невеликого порівнянно з університетом, але від того не менш важливого колективу книгозбірні. В арсеналі роботи заступника директора - нові форми й методи роботи з персоналом, засновані на практиці менеджменту. Й не дивно, адже Олена Борисівна - постійний учасник шкіл, семінарів і тренінгів, конференцій та різноманітних міжнародних програм. Неодноразово представляла вона досвід роботи бібліотеки з різних напрямків на цих поважних форумах, чим сприяла формуванню позитивного іміджу бібліотеки в очах світового бібліотечного співтовариства, її виступи не залишають байдужими нікого. Якось на конференції Української бібліотечної асоціації Олена Борисівна зачепила "неавтоматизовані" проблеми вузівської бібліотеки, так би мовити, зворотній бік нашої діяльності, про які на тлі успіхів інформаційних технологій багато бібліотек воліють краще замовчувати. І раптом серед більш як сотні представників різних регіонів України, які в цілковитій тиші слухали повідомлення "з провінції", почали сипатись питання від директорів бібліотек різного відомчого підпорядкування...Так, думка практиків не лише столичних, а й з різних регіонів, повинна обов'язково враховуватись при формуванні бібліотечної політики. Напевне, не випадково Айвазян О.Б. обрали членом президії УБА. Олена Борисівна дбає про раціональну структуру та розміщення кадрів, удосконалення планування та звітності підрозділів, оптимізацію роботи певних технологічних ділянок. Тож усе, що вона десь почула чи побачила, намагається запровадити не лише у власній роботі, а й у практику завідуючих відділами своєї бібліотеки. Свідчення цього - хоч би останній дводенний семінар - практикум для колективу бібліотеки "Концепція та стратегія побудови та оптимального розвитку бібліотеки ТУП", де провідні фахівці навчались складати імідж - профіль бібліотеки, займались самопрезентацією й рекламою, аналізували у групах сильні та слабкі сторони в роботі установи й відповідно до цього складали плани на майбутнє. Молода й енергійна, віддана бібліотечній справі, вона ніколи не зупиняється на досягнутому. Навпаки, кожна новація бібліотеки для неї - сходинка до чогось ще кращого та досконалішого. Вона ініціювала випуск буклету бібліотеки, тепер у планах - більш масштабні рекламні заходи: книга і відеофільм, над якими працюють творчі сили бібліотеки, а згуртувати та об'єднати їх, враховуючи нахили кожного члена команди, - одне із її численних умінь. Конкретна та ділова, вимоглива до підлеглих, О.Б. Айвазян заряджає оптимізмом і творчим підходом до багатьох питань в роботі бібліотеки. Може невимушеною посмішкою спонукати до поміркованості й ініціативи, навіть в напружених ситуаціях ділового обговорення схилити на свою позицію будь-кого. Турбот в Олени Борисівни вистачає і вдома. Має гарну сім'ю: чоловіка Михайла, сина Євгена та доньку Катерину. Діти - це її радість, гордість та надія. Тож переживає щодня не лише за їх навчання у школі; малеча займається ще музикою й танцями. А допомагає їм бабуся, що й сама має хист до співів. Леокадія Іванівна, що полишила бібліотечні турботи,- активна учасниця самодіяльного хору ветеранів, з яким не раз вирушала у гастролі аж до Києва. Вона, коли дочка на роботі, водить онуків до спецшкіл, готує з ними домашні завдання. Ну, а радість успіху, звичайно, ділять усією сім'єю. Радіє тато й мама, бабуся та дідусь дитячим перемогам. Звідси йде натхнення, що звеселяє душу й дає поштовх новому запалу й енергії. Така вона, Олена Борисівна Айвазян, мама й дружина, бібліотекар і керівник. Нмбліотека для неї - не просто данина традиції чи професія. Хто б заглянув до неї у читацький формуляр, переконався б, що, очевидно, тут слід шукати причини її професійної ерудиції та художніх смаків. Напевне, ця любов до книжкової мудрості, що закладена батьками, й спричинила вибір роду занять на все життя. А ще любить Олена Борисівна гарно і змістовно відпочити. І не лише вдома чи з друзями, але й в колективі, де проводить більшу частину часу. Організуючи вечори, зустрічі, ювілеї, завжди сама бере у них активну участь, заохочує підлеглих. Усе це зміцнює авторитет Олени Борисівни, стабілізує стосунки, дозволяє бути попереду всього, що відбувається в бібліотеці університету. І не будемо гадати, який фактор переважив й вплинув більшою мірою на визначення її життєвого шляху, чи любов до книги, чи данина традиції, чи інше. Вона досягла тих вершин професійної майстерності, з яких можна з гордістю заявити : "Я - із династії бібліотекарів". |
||||
|
||||