|
Міністерство освіти і науки України Бібліотека в освітньому просторі. Національно-патріотичне виховання в бібліотеках ВЗО Хмельниччини [Електронний ресурс] : інформ. бюл. для працівників бібліотек ВНЗ ІІІ – IV рівнів акредитації державної форми власності Хмельницької області. №19 / редкол.: О. О. Мацей, С. А. Молчанова , О. О. Костюк ; гол. ред. О. Б. Айвазян. – Хмельницький : ХНУ, 2015. – .74.с. Дев'ятнадцятий випуск інформаційного бюлетеня містить матеріал, що розкриває досвід просвітницької діяльності бібліотек вищих закладів освіти Хмельницького методичного об'єднання, зокрема напрямок національно-патріотичного виховання студентської молоді. Анотований список літератури за темою бюлетеня, складений на основі електронного каталогу наукової бібліотеки Хмельницького національного університету. Видання призначене для широкого загалу працівників бібліотек. ЗМІСТ Айвазян О.Б., Формування національної інтелігенції, сприяння збагаченню та оновленню інтелектуального генофонду нації, виховання її духовної еліти – це мета, що сьогодні особливо гостро стоїть перед нашим суспільством. У контексті нового патріотизму незалежної України дедалі більше уваги акцентується на національно-усвідомленому ставленні до Батьківщини. В умовах сьогодення, в час духовного відродження та європейського розвитку України бібліотеки вищої школи як ніколи раніше переймаються проблемами громадянського та національно-патріотичного виховання, оцінюючи свої потенційні можливості у вихованні студентської молоді за допомогою книг, просвітницьких заходів, розуміючи свою місію та соціальне призначення. Значимість бібліотек у соціалізації особистості залежить від того, що вони можуть запропонувати підростаючому поколінню в плані пізнання історично-культурних цінностей. Повага до історичного минулого України, рідного краю, своєї сім'ї — основа виховання патріотизму. В цьому напрямку діяльність бібліотек традиційно направлена на формування духовності студентської молоді. Сучасна концепція патріотичного виховання в умовах бібліотеки ще не сформована остаточно. Саме тому кожна книгозбірня окремо вирішує, що повинна робити бібліотека у подоланні проблем патріотичного виховання студентів, оскільки здійснення системного національно-патріотичного виховання є однією з головних складових просвітницької діяльності бібліотек. Мета національно-патріотичного виховання в бібліотеках полягає у створенні засад для системної і цілеспрямованої діяльності щодо виховання молодої людини — патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов’язки, сприяти миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, професіонал, носій української національної культури. Патріотичне виховання, яке здійснюють книгозбірні, формується на прикладах історії становлення української державності, українського козацтва, героїки визвольного руху, досягнень у галузі політики, освіти, науки, культури і спорту. Чималий практичний досвід проведення патріотичних просвітницьких заходів накопичили бібліотеки Хмельницького методичного об'єднання. В черговому дев'ятнадцятому номері інформаційного бюлетеня "Бібліотека в освітньому просторі" зібраний актуальний матеріал, що висвітлює досвід діяльності бібліотек з національно-патріотичного виховання. Правове поле На колегії МОН України, що відбулася 26 березня 2015 року в Міністерстві освіти і науки України під головуванням Міністра освіти і науки Сергія Квіта, затверджено Концепцію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2015-2019 рр. В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави та нації. Шляхи реалізації патріотичного виховання дітей та молоді вбачаються в удосконаленні нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді, діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, співпраці органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадянським суспільством, інформаційному забезпеченні національно-патріотичного виховання дітей та молоді. Концепцією передбачено декілька етапів впровадження. Очікується, що у результаті впровадження системи національно-патріотичного виховання у молодого покоління будуть забезпечені розвинута патріотична свідомість і відповідальність, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті. Результатом системи національно-патріотичного виховання має стати зацікавленість молоді щодо служби у Збройних силах України, готовність до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів та незалежності України з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави. Ще одним результатом національно-патріотичного виховання молоді має стати збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки. Необхідною умовою втілення концепції в практику є широке обговорення її положень і завдань, проведення конференцій, круглих столів, семінарів, що будуть актуалізувати визначені питання і поставлені завдання та спонукатимуть до розроблення конкретних заходів з їх реалізації. КОНЦЕПЦІЯ Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвиток Української держави. Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу (patria) як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін. Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу. Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери. В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України. Серед них Київська Русь, Велике князівство Литовське, Військо Запорозьке, Гетьманщина, Українська Народна Республіка, Гетьманат Павла Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна та інші українські визвольні проекти. На особливу увагу заслуговує формування української політичної культури в часи Речі Посполитої та Австро-Угорщини, нове осмислення ролі Кримського Ханату як держави кримськотатарського народу, включно з тривалим воєнним протистоянням і плідною військовою та культурною співпрацею. Особливого значення набуває ознайомлення з історією героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях це ОУН, УПА, дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності. Важливим завданням є розгляд порівняльно-історичних відомостей про переривання державності в інших європейських країнах, які сьогодні представлені потужними європейськими націями. Спеціального розгляду потребують історичні обставини, що призводять до переривання державницької традиції. Разом із тим, національно-патріотичне виховання не повинно прищеплювати ідеї культурного імперіалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури. Ця Концепція виходить з ідеї об’єднання різних народів, національних та етнічних груп, які проживають на території України, довкола ідеї української державності, українського громадянства, що виступають загальними надбаннями, забезпечують їхній всебічний соціальний та культурний розвиток. Українська держава заперечує будь-які форми дискримінації, підтримуючи всі мови і культури, що зазнали такої дискримінації в часи колоніальної залежності України. На жаль, до сьогодні українська освіта не мала переконливої і позитивної традиції, досвіду щодо виховання патріотизму в дітей та молоді, у попередні часи боялися взагалі терміну "національний", а "патріотичне виховання" сприймали винятково в етнонародному або неорадянському вимірі. Протягом останніх десятиліть було розроблено низку концепцій:
На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:
1. Мета та завдання національно-патріотичного виховання дітей та молоді Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації. Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави. Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у молодої особи готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу в Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур. Системна організація військо-патріотичного виховання молоді має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни. Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:
Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них:
3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді:
Етапи впровадження національно-патріотичного виховання дітей та молоді На першому етапі (2015 р.) планується :
У результаті впровадження системи національно-патріотичного виховання очікується:
З досвіду колег Шекенева В.І., Патріотичне виховання як фактор формування громадянської свідомості молоді "Україна починається з тебе" "Не думайте, що ваша країна може зробити для вас, Початок ХХІ століття - віха в осмисленні тенденцій розвитку людства та пошуку кожною країною власної стратегії в майбутньому тисячолітті. Безперечно, подальше входження України у світовий простір супроводжується відчутними змінами в усіх сферах її життя: політичній, соціально-економічній, інформаційній, культурній. З огляду на сьогодення нашої країни проблема розвитку української культури, зростання її ролі в державотворчих процесах, формування єдиного духовного простору, утвердження гуманістичних цінностей, національної самосвідомості, громадянськості та патріотизму набуває особливої актуальності. Особливо тоді, коли мова йде про молодь — майбутнє нації. Мета вищої освіти полягає не тільки в підготовці висококваліфіковних конкурентоспроможних спеціалістів, а й у формуванні гармонійно розвиненої особистості. Виховання у вищих навчальних закладах має бути спрямоване на створення сприятливих умов для розвитку духовних якостей студентської молоді, її активної громадянської позиції, національної свідомості та патріотизму. Необхідно дати молоді міцну світоглядну опору в боротьбі за майбутнє України, не втратити шанс на консолідацію її народу. Зневага до виховання, зауважував Ян Амос Каменський, є загибеллю людей, родин, держав і всього світу, а чим досконаліше виховання, зазначав Гельвецій, тим щасливіші народи. Дотримання принципу громадянськості в моральному становленні особистості було незаперечною істиною і вимогою ще за часів античності. Давньогрецький філософ Платон вказував, що індивід і держава - це одне ціле. Педагог несе персональну відповідальність перед законом, державою, народом за виховання моральних, громадських якостей молоді. Учень Платона Аристотель відстоював думку, згідно з якою громадянське виховання молоді - це головний засіб збереження державного устрою. Тому його забезпечення є справою не лише вчителів, батьків, а передусім держави. "Те, що має загальний інтерес, потрібно й вирішувати загальним способом. Не треба думати, ніби кожен громадянин існує сам по собі. Ні. Всі громадяни належать державі, оскільки кожен із них є часткою держави, і турбота про кожну частку, звісно, повинна мати на увазі піклування про все ціле" [3, с. 16]. У цьому ж аспекті проблему громадянськості особистості розглядали й інші прогресивні педагоги Західної Європи: М.Монтень, Й.Песталоцці, А.Дістервег, Г.Кершенштайнер та ін. Зокрема, А.Дістервег акцентував: "Бажаєте ви потурбуватися про своїх дітей, потурбуйтеся про процвітання тих, кому довірено їх виховання". Провідною темою німецького педагога Г.Кершенштайнера, відомого як автора ідеї громадянського виховання, є формування державної свідомості особистості. У передмові до свого твору про державно-громадянське виховання він писав про власні враження від перебування в Україні перед початком Першої світової війни і висловлював думку, що під час воєнного лихоліття спільна небезпека об'єднує громадян. Однак в мирні роки інтереси одиниць беруть верх, панує байдужість до державних справ не лише пересічних індивідів, але й можновладців, хоча вони про це ніколи публічно не заявляють. Цей природний, егоїстичний нахил людини, вважав Г. Кершенштайнер, можна ефективно лікувати лише одним способом: планово і послідовно виховувати у напрямі державної думки, тобто непорушної свідомості, що добро одиниці найкращим чином зберігається в державі добре упорядкованій, збудованій на моральних підвалинах, і кожний має обов'язок - державу, в якій він живе, так підтримувати, як це тільки в певному випадку можливе" [3, с. 17]. Вітчизняні теоретики і педагоги-практики Г.Ващенко, А.Макаренко, М.Пирогов, С.Русова, В.Сухомлинський, К.Ушинський також розглядали принцип громадянськості й патріотизму як один із провідних у педагогічній етиці. Наприклад, Г.Ващенко, висвітлючи генезу і розвиток українського виховного ідеалу, акцентував на його послідовній традиційності. Молодь повинна чітко уявляти собі, в чому полягає благо Батьківщини:
Виховання моральності повинно грунтуватися на піднесенні громадського почуття, яке закладене в людині генетично, проте воно позитивно розвивається чи деформується залежно від соціального оточення. В.Скуратівський зазначає, що любов до свого краю, родини, Батьківщини змалку формується в людини несвідомо. Однак справжня любов досягає вершини лише тоді, коли вона духовно усвідомлена, самовизначена. Якщо ж переважає інстинктивність, то любов до Батьківщини може обернутись сліпим афектом, здатним заглушити в душі і голос совісті, і голос справедливості, і навіть вимоги елементарного сенсу. Тоді людина переживає не творче піднесення, а навпаки, погорду, зневагу до інших народів. Ідея Батьківщини передбачає в людині живе начало духовності. Якщо ж людина не має цього, то вона може прожити все життя в межах своєї держави і не "знайти" своєї Батьківщини, не полюбити її всім серцем, залишитися духовною сиротою. У сучасному світі є чимало таких безрідних людей, які нездатні любити свою Батьківщину тому, що вони живуть егоїстично-груповими інтересами, але належної духовності не мають. Відсутність упродовж багатьох століть української державності глибоко відбилась на розумінні патріотизму, який нерозривно пов'язувався із боротьбою за незалежність України. Таким чином, патріотизм в основному визначався через міру причетності до цієї боротьби. Держава, патріот, Батьківщина - ці слова йшли поруч у національно-визвольних змаганнях. Сьогодні над Україною нависла нова небезпека. Повним ходом іде війна на сході України. Росія окупувала частину Донбасу. Гинуть кращі сини України, стримуючи навалу Росії. Бібліотеки зобов’язані зосередити свою роботу на висвітленні подій, що відбуваються в зоні АТО, підтримати політику держави в організації захисту територіальної цілісності України. Питання патріотизму в контексті державотворення розглядали М.Драгоманов, М.Грушевський, В.Винниченко, Д.Донцов, В.Липинський та ін. Займались цим питанням і сучасні українські мислителі. Не заперечуючи тісний взаємозв'язок між процесом державотворення та патріотичним почуттям, можна констатувати, що в роботах вітчизняних авторів цей взаємозв'язок абсолютизується. Патріотичне почуття повністю залежить від національних змагань, на перший план виступає його ідеологічна складова, а почуття любові до Батьківщини вимірюється вірністю певній ідеології. Найбільш загальне визначення патріотизму - це любов до Батьківщини. Поняття "Батьківщина" та "любов" потребують особливої уваги. Розпочавши з першого, натикаємося на проблему, сформульовану в одній з радянських пісень: "с чего начинается Родина?". Відповідь на це питання рівнозначна відповіді на питання, що таке Батьківщина взагалі. Можливо, що вона починається з рідної землі, де людина народжується, постає, та куди в кінці кінців повертається. Сюди входять географічний ландшафт, знайомі обличчя, звичаї тощо. Однак, очевидно, що цього недостатньо. І, якщо прислухатися до внутрішнього голосу, то інтуїтивно потрібно долучити до розуміння Батьківщини минуле, майбутнє та всю багатогранність сучасності. Це таємниця, яку людині належить обережно розкривати все життя, наповнюючи змістом, що відкрився їй, свою особистість. "Батькивщина є священна таємниця кожної людини, так само, як і її народження. Потрібне особливе проникнення і, можливо, найбільш важке і глибоке, щоб пізнати самого себе, впізнати в ній образ божий", - писав С.Н. Булгаков [4, с. 115]. Батьківщина має духовне підгрунтя, тобто, деяке культурно-історичне утворення, заглиблюючись в яке, індивід заглиблюється у підвалини власного буття. Вітчизна "починається" із того ж самого осереддя, з якого походить людина. Саме тому розмова про патріотизм невідривна від розмови про духовність людини, отже розділення їх є свідченням абстактного розуміння обох. Проблема патріотизму є лише моментом, особливою формою прояву духовної проблеми. Без вирішення останньої ні про який патріотизм говорити не доводиться. Таким чином, можна дійти розуміння того, що патріотизм, відношення до Батьківщини є тільки окремим проявом відношення особистості до світу, інших людей та до себе. Неможливо насильно обмежувати це відношення будь-якими територіальними чи національними кордонами. Так само розмови про "патріотичне виховання" є редукованою формою проблеми особистості. Якщо несформована остання, то, прищеплений на цій основі патріотизм, буде поверховим і наносним. "Любов" - це друге поняття, до якого треба уважно віднестися, намагаючись зрозуміти суть патріотизму. Його головною ознакою є любов до Батьківщини. Це означає певне, щонайменше небайдуже ставлення. "Тільки любов відкриває людині її Батьківщину, тобто її духовний зв'язок із рідним народом, її національну приналежність" [4, с. 117]. Бездуховність розмовами про дух не подолати, ідеологію не перебороти "кращою" ідеологією. Наше суспільство бідне любов'ю, а саме вона потрібна для якісного кроку з болота бездуховності, з його тотальної заідеологізованості. Починати потрібно кожному із себе. Не вийде спокійно та комфортно насадити патріотизм у суспільстві, не зачіпаючи себе, не звільнившись від ідеологічної роз'єднаності та бездуховної озлобленості. Сучасна система виховання молоді в Україні має бути системою загальнокультурних і громадських цінностей. Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави розвивається у патріотизмі, правосвідомості, політичній культурі. Патріотизм виявляється у любові до Батьківщини, свого народу, сприянні становленню й утвердженню України як суверенної, правової, демократичної, соціальної держави, готовності відстояти її незалежність, служити і захищати її, повазі до українських звичаїі та обрядів. Виховувати - означає зберігати і примножувати в людині людське, плекати добро, давати їм свою любов. Бібліотека проводить копітку роботу, яка, хоч і не так швидко, як хотілося б, проте дає позитивний результат. Національна свідомість не є додатком до професійної освіти, а є її вагомою гармонійною складовою. Деякі сучасні дослідники називають виховання в навчальному закладі існуванням всередині певного ілюзорного світу. Звичайно, такий стан речей обумовлений, насамперед, об'єктивними обставинами. Успішність виховання залежить не тільки від цілеспрямованості зусиль керівників і організаторів системи виховної роботи, а, перш за все, визначається несуперечністю цінностей, що проголошуються вихованням і державних пріоритетів. Неприпустимо, коли цінності, які проголошує державна ідеологія, розходяться з реальною життєвою практикою. Сьогодні, на жаль, загальнолюдські ідеали, правові норми, соціальні гарантії часто-густо залишаються лише красивими лозунгами. Суперечності між цілями виховання й об'єктивною дійсністю викликають глибоке розчарування у молодих людей. Повернення держави до відкритості й моральності - запорука позбавлення суспільства від сьогоднішньої "корозії виховання", яка зводить до мінімуму ефективність виховної роботи. Нечесна держава не може розраховувати не лише на любов, повагу, гордість своїх громадян, а й на саму їх громадянськість. Діяльність ВНЗ, бібліотеки має бути спрямована на оптимізацію виховної роботи, на оновлення її змісту та технологій. Особливо це стосується громадянсько-патріотичного виховання, яке має бути інструментом реалізації надважливого завдання: формування громадянина-професіонала, набуття майбутніми фахівцями професійно важливих якостей, громадянської самосвідомості , позитивної професійної мотивації. Важливо розглядати громадянсько-патріотичне виховання в єдності обох складових, адже в сучасному розумінні домінує перший компонент. Абсолютизація громадянськості, що передбачає депатріотизацію, виховання, є неприпустимою деформацією. Громадянське та патріотичне виховання об'єднує соціальна спрямованість обох напрямів, що найбільш наочно втілюється у меті громадянсько-патріотичного виховання — формування громадянина-патріота Вітчизни, який володіє вищими соціально орієнтованими професійними якостями, характеризується готовністю і здатністю реалізовувати їх для позитивних змін у суспільстві та державі. Патріотизм, як одна з найбільш значущих цінностей суспільства, інтегрує у своєму змісті соціальні, історичні, духовні, культурні та інші компоненти. Він виявляється перш за все як емоційно-піднесене ставлення до Вітчизни. У патріотизмі духовно-моральне начало є вихідним, визначає його сутність. На зламі епох, коли відбувається переоцінка цінностей, змінюються світоглядні оріентири, інтереси всіх соціальних груп, патріотизм стає стрижнем, навколо якого об'єднуються кращі сили суспільства. Саме він наповнює змістом життя і діяльність людей. Патріотизм не означає виключення особистості із загальносвітового контексту. У вихованні студентів мають відображатися нові тенденції, що характерізуються тяжінням від локального до глобального. У центрі - тріада: виховання громадянина і патріота України, виховання громадянина Європи, виховання громадянина світу. Значний виховний потенціал має вивчення історії. Це дає можливість аналізувати суспільно-політичні реалії сьогодення та прогнозувати майбутнє, стає невід'ємним елементом професійної культури та світоглядних переконань. Традиційні форми громадянсько-патріотичного виховання можуть бути збагачені новими організаційними формами, такими як, благодійні акції для підтримки воїнів Збройних Сил України, участь у пошуковій діяльності, культурологічно-пізнавальні віртуальні подорожі до місць історичної слави України. Патріотичне виховання передбачає утвердження в свідомості молоді об’єктивної оцінки ролі українського війська в українській історії, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні ідеалів свободи та державності України, її громадян від княжої доби, Гетьманського козацького війська, військ УНР, січових стрільців, воїнів УПА до часів незалежності, Майдану, героїв Небесної Сотні та зони АТО. Громадянсько-патріотичне виховання тільки тоді досягне своєї мети, коли будуть задіяні механізми самовиховання особистості. Громадянська активність, готовність до участі в соціальному житті країни найкраще формується через особистісний досвід самодіяльності в молодіжних громадських організаціях. Виховна діяльність вищих навчальних закладів все більше охоплює методи і форми соціальної роботи: створення асоціацій, клубів, участь у діяльності патріотичних об'єднань. Це розвиває громадянські ініціативи, що в усьому світі розглядаються як елемент "соціального капіталу", без якого неможливий ефективний розвиток суспільства й демократичної держави [9, с. 70-71]. Важливе місце у громадянсько-патріотичному вихованні студентів займають моральні, естетичні та інші традиції. Це, зокрема, святкування дат та подій календаря, що мають як вселюдський, так і національний характер. Любити Батьківщину - це поважати святині свого народу, його надбання, його культуру, мову, злитися з долею народу, творити її. Бути вірним їй: і в години піднесення, і в години падіння, і в години небезпеки, і в години злагоди і миру. Висока громадянськість, патріотизм відзеркалюються в мові, піснях, легендах, думах, казках, поезіях народу, які слід творчо використовувати у виховному процесі. Виходячи із завдань та цілісних орієнтацій громадянського виховання, варто дедалі більше залучати студентську молодь до святкування загальнодержавних свят, проведення різноманітних тематичних вечорів, організовувати виставки художньої творчості , влаштовувати календарно-обрядові та тематичні свята. Традиційними є заходи до Дня Перемоги , Міжнародного дня рідної мови, Дня української писемності та мови, Дня студента, вшанування Т.Г.Шевченка та інших видатних постатей та подій української держави. Ці заходи сприяють єдності поколінь, засвоєнню кращих традицій українського народу та війська, зростанню національної самосвідомості, самоповаги та поваги до інших народів. Національно-патріотичне виховання, популяризація літератури з даної тематики в бібліотеках покликані забезпечити морально- політичну і практичну підготовку до виконання священного обов’язку - захисту незалежної України, військової служби в Збройних Силах України, формуванню у молоді стійкості, мужності, готовності до подвигу, самопожертви, самопідготовки і самовиховання, бажання відстояти її незалежність і соборність, наслідування кращих традицій. Бібліотеки зобов’язані різнобічно висвітлювати події за допомогою різноманітних форм бібліотечної роботи: цикли бесід, книжкові виставки, тематичні полиці, уроки мужності, огляди періодичних видань, інформаційних повідомлень, години спілкування, зустрічі з ветеранами Другої світової війни, воїнами АТО, волонтерами, участь в різноманітних акціях. Як сказано в "Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ ст.", головною метою національного і громадянського виховання має бути набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування в молоді особистісних рис громадян української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологогічної культури. Найбільшою цінністю держави має бути інтелектуальний та культурний рівень її народу. Мета національного, громадянського й патріотичного виховання студентів конкретизується через систему завдань:
На думку багатьох науковців, найбільш сприятливим періодом для формування культури, патріотичного, національного виховання громадянської свідомості й особистості є юнацький вік, зокрема, час навчання у вищому навчальному закладі. Саме в цей період сфера спілкування, пізнання та діяльності у молодих людей значно розширюється. Вони усвідомлюють свою належність до нового студентського колективу, стикаються з широким колом суспільних, політичних, юридичних, професійних взаємин. Отримані знання дають можливість краще зрозуміти світ, стосунки людей. Розширюється світогляд, виховується характер, створюються життєві плани. Студент прагне "знайти себе", визначити своє місце в житті відповідно до своїх інтересів, здібностей, ідеалів. Важливу роль тут мають відіграти психологічні чинники: створення умов, коли в молодої людини виникає внутрішня потреба виконувати соціальні, громадянські функції, тобто готовність підпорядковувати власне життя досягненню корисних для суспільства цінностей. Адже першочергове завдання вищої освіти - формування в молоді потреби самовизначатися та самостверджуватися саме у сфері державотворення. Ідеалом виховання виступає різнобічно та гармонійно розвинений національно свідомий, високоосвічений, життєво компетентний громадянин. Сьогодні сформоване соціальне замовлення на ефективні виховні системи й технології. Зростає увага до виховання засобами музеїв, театральної педагогіки, молодіжного спорту, до прояву творчих здібностей молодих людей. Сучасна молодь добре інформована щодо процесів в різних сферах науки, техніки, соціального життя; динамічно оволодіває сучасними комунікаційними технологіями. Високий професіоналізм базується тільки на міцній моральній основі. Перед ВНЗ, бібліотекою як соціальними інститутами стоїть завдання виховання громадянськості особистості, громадян, які люблять свій народ, свою Україну, готових самовіддано захищати і розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну, правову і соціальну державу. При цьому вони мають людську гідність, національну самосвідомість, гуманістичну мораль, знають свої обов'язки, права і свободи, сприяють громадянському миру й злагоді в суспільстві. Саме патріотизм, громадянськість повинні нас об'єднувати, зберігати те, що протягом століть було нашою метою - незалежну державу. Справжній патріот любить Батьківщину, не відвертаючись від неї через те, що їй нічим заплатити йому за це, і що її народ не досяг рівня культури, характерної для європейських суспільств. А головне - патріот не обмежується пасивною любов'ю до рідного краю, він активно працює для свого народу, його добробуту, розбудови культури і господарства. Він захищає честь своєї держави. І ми бачимо, що в Україні є багато патріотів - і тих, хто сьогодні ризикуючи життям, боронить її зі зброєю в руках у важкий час, і тих, хто активно цьому допомагає, кожен на своєму місці. Список використаних джерел
Молчанова С. А., Національно-патріотичне виховання в бібліотеці вищої школи Вишівська бібліотека – не лише важливий підрозділ вищого навчального закладу, але й необхідна складова формування загальної культури студентської молоді, соціальний інститут, який активно приймає участь у виховному процесі, особлива ланка в системі національного виховання. Діяльність бібліотеки направлена, з однієї сторони, на забезпечення основних умов для навчання і наукової діяльності, з іншої, – на культурний розвиток кожного студента. Виховання патріотизму, терпимості, толерантності при цьому завжди залишалося особливою за значенням темою, а за сучасних умов набуло особливої гостроти й актуальності. Студентство - одне з найбільш активних соціальних верств населення, яке володіє високим інтелектуальним потенціалом, майбутня культурна, політична, бізнесова еліта України. Проте сьогодні складна соціально-економічна ситуація в країні породила розчарування частини молоді і є серйозною перешкодою національно-патріотичному вихованню. Кожен третій юнак і дівчина не пов’язують своє майбутнє з Україною, і справа не тільки в тому, що невизначеність молоді у майбутньому, зумовлена високим рівнем безробіття, змушує її замислюватись про можливість виїзду за кордон. Напевно, в цьому є й провина тих, кому доручене виховання підростаючого покоління. Попри все, згадаймо події Майдану, який практично створила молодь. У центрі уваги були інші цінності: свобода, повага до людини, боротьба з корупцією, соціальна справедливість. Наука доводить, що справжнє виховання є глибоко національним за своїми сутністю, змістом, характером. Згідно з національною доктриною розвитку освіти в Україні національно-патріотичне виховання є одним з головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Воно спрямоване на виховання свідомого громадянина, патріота, на формування уміння жити в громадянському суспільстві, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури [3, с. 309]. Працівники бібліотеки мають вагомий досвід національно-патріотичного виховання студентів. Проте варто наголосити, що для того, щоб розвинути у молоді високі патріотичні почуття, поглибити її знання про історію і культуру рідного краю, про його національних героїв, необхідно самим володіти такими якостями, як висока культура, моральність, самосвідомість і за допомогою різноманітних засобів прищеплювати стійку громадянську позицію, високу культуру міжнаціональних взаємовідносин, художньо-естетичну, екологічну культуру майбутнім фахівцям. У цьому плані бібліотекарів можна порівняти з педагогічними працівниками. Потрібно лише, щоб ця справа лягла на серце тим бібліотекарям, котрі самі перейматимуться ідеєю національного виховання і зуміють прищепити цю ідею в серця молодого покоління. Сучасні інформаційні ресурси дозволяють проводити роботу з національно-патріотичного виховання в різних напрямках: громадянському, історико-патріотичному, краєзнавчому. Завдання бібліотекаря – за допомогою фонду художньої та публіцистичної літератури, кіноматеріалів висвітлювати правдиву історію українського народу, прищеплювати шанобливе відношення до рідної мови, а також до традицій та культури інших народів, формувати здоровий спосіб життя як національного надбання тощо. Для вирішення цих завдань бібліотекарями університетської книгозбірні щорічно проводяться різноманітні патріотично-виховні заходи, які дозволяють виховати у молоді національно-патріотичні почуття, готовність до трудового та героїчного подвигу в ім’я процвітання української держави, поглибити знання про державну символіку України (історію походження Герба, Прапору) тощо. Так, традиційно до роковин Т. Г. Шевченка проводяться різноманітні просвітницькі акції (літературознавчі та літературно-мистецькі години, години спілкування тощо). Особливо хочеться відмітити заходи, що були присвячені 200-річчю від дня народження Великого Кобзаря. Так, у рамках Міжнародного літературно-мистецького Шевченківського свята "В сім’ї вольній, новій", відбувся національно-мистецький форум "У вінок Кобзареві", проведено літературознавчу годину "Кобзарю мій, твої слова святі...", літературно-мистецьку годину "На вічному шляху до Шевченка", годину спілкування "Кохання в житті Шевченка" та ін. Уже стало традицією до Дня Незалежності України проводити в бібліотеці книжкові вернісажі, експонувати виставки. Наприклад, 2014 року до 23-річниці проголошення Незалежності України відбувся книжковий вернісаж "Україно, моя Україно". До уваги читачів були представлені видання, які розкрили складний і тернистий шлях становлення української держави, історію створення її символів, різні аспекти історичного та культурного життя нашої країни. На абонементах та в читальних залах експонувались книжково-ілюстративні виставки: "Ти — одна й неподільна, Україно моя вільна", "Благословенні кольори української долі" (до Дня Державного Прапору України), "Україна — Європейський Союз: посилення стратегічного партнерства", "Майдан. Тернистий шлях до свободи", "Україно моя, Україно". Про національні символи України ведеться мова і під час уроків національно-патріотичного виховання, мета яких — виховання патріотичних почуттів і гордості за власну країну, шанобливого ставлення до її символіки. До відзначення Дня Перемоги над фашистським свавіллям у Другій світовій війні для студентської молоді щороку проводяться різнопланові національно-патріотичні заходи, серед яких: уроки пам’яті, години пам'яті, на які часто запрошуються ветерани Другої світової війни; презентації книг, які присвячені тим, хто в буремні воєнні роки наближав світлий день Перемоги та ін. Ці заходи знайшли великий відгук серед студенства. Серед вже проведених заходів слід відмітити особливо вдалі. Так, до 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та до Дня Перемоги у Другій світовій війні відбувся захід "Ви захистили нас. Ви дали нам життя", в якому також прийняли участь студенти літературного театру "Глорія" кафедри української філології ХНУ. На захід був запрошений ветеран Другої світової війни, полковник, кавалер численних нагород та урядових відзнак З. А. Елевич. У виконанні студентів прозвучали пісні і вірші про війну, які викликали сльози на очах ветерана та багатьох присутніх. А до 25-річниці виведення радянських військ з Афганістану відбулась зустріч студентської молоді з ветераном афганської війни Босаком С. Г. Студенти почули про політичну ситуацію того часу, що призвела до збройного конфлікту, про жахи цієї війни та участь у ній українців, тисячі з яких загинули на афганській землі. Особливе враження справили на студентську молодь пісні і вірші, написані на радянсько-афганській війні. Потрібно відмітити, що стало традицією, що самі студенти приймають активну участь у подібних заходах. Говорячи про національно-патріотичне виховання, не можна залишати поза увагою такий важливий чинник, як виховний ідеал, без якого неможливе будь-яке виховання. Часто на питання "Хто для Вас є ідеалом?", студенти знизують плечима або відповідають, що не замислювались над цим, і лише одиниці говорять про те, що в них є ідеал, якому вони наслідують, до якого прагнуть. Така ситуація склалася, на нашу думку, тому, що після розвалу СРСР, де ідеалом для мільйонів був більшовицький ідеал, українське суспільство ще не встигло сформувати новий взірець людської поведінки. Як це не парадоксально, за часів СРСР слово "патріотизм" теж мало значення, оскільки воно закладалося у свідомості людини ще змалечку. Починаючи з дитячого садочка, виховували відчуття патріотизму, вчили бути патріотом своєї країни, згадаймо відоме гасло тих часів: "Раньше думай о Родине, а потом о себе". Не порожніми словами для тогочасної молоді були і гуманізм, почуття обов’язку, взаємоповага, пошана до старших поколінь, взаємодопомога, культура поведінки. Це пояснюється перш за все тоталітаристичним характером більшовицької системи, завдяки якій її освітньо-виховна система і зв'язаний з нею виховний ідеал визначалися великою чіткістю, на що звертав увагу і Г. Ващенко. Сучасна картина, на жаль, не така райдужна і однозначна. Хоча, сказати, що взагалі в українців немає виховного ідеалу не можна, оскільки уявлення про нього народ завжди втілював у своїх піснях, літературі, казках і переказах, у своїй народній педагогіці. Ідеал — уявлення про взірець людської поведінки і стосунків між людьми, що виникають із розуміння мети життя. Він об'єднує ціннісні орієнтації, життєві принципи і плани, рівень домагань, задуми і вчинки в цілісну лінію життєвої поведінки людини. Зрозуміло, що формування ідеалу залежить від виховання, умов життя і діяльності, від особливостей власного досвіду. Видатний український педагог Г. Г. Ващенко, проаналізувавши різні підходи до визначення виховного ідеалу, зробив сміливу спробу окреслити його в українському контексті як служіння Богові та Україні: "Тільки на основі високих ідеалів, — пише Г.Г. Ващенко, — може утворитись міцна, суцільна особистість. Отже, коли ми хочемо виховати в українській молоді міцну волю і цільний характер, треба передовсім прищепити й прагнення до високої мети, що об´єднувала б увесь український народ. Такою метою є благо і щастя Батьківщини" [1, с. 174]. Сучасний український ідеал виховання — всебічно, гармонійно розвинена особистість, національно свідома й соціально активна, людина з високою громадянською відповідальністю, з глибокими духовними, патріотичними почуттями. Саме на формування такої людини повинні бути скеровані дії бібліотекарів, які займаються вихованням молодого покоління. Патріотичні почуття вміщують в себе почуття любові та прив’язаності до своєї малої Батьківщини - до тих місць, де людина народилася і зростала, гордості за спортивні і культурні досягнення своєї держави, шанобливе відношення до історичного минулого свого народу, його звичаїв та традицій, усвідомлення власної причетності та відповідальності за долю країни. Батько, Батьківщина – не лише спільнокореневі слова. Як ми не вибираємо батьків, так і не вибираємо Батьківщину. Не може бути абстрактної любові до України як держави без малої Батьківщини в серці. З метою сформувати у студентів знання про історію рідного міста, його визначні історичні пам’ятки, відомих людей, які проживали та живуть у місті в бібліотеці ХНУ проводяться мистецькі години, присвячені видатним діячам м. Хмельницького, уроки пам'яті, присвячені визволенню м. Хмельницького від німецько-фашистських загарбників, зустрічі з краєзнавцями, презентації книжкових виставок, Дні краєзнавчої книги тощо. Зокрема, 2014 року тричі в літературній вітальні проводились мистецькі години "І небо, і земля Миколи Мазура", присвячені відомому скульптору, монументалісту, живописцю, педагогу, почесному громадянину м. Хмельницького М. Мазуру. До Дня української писемності та мови, який відзначається в нашій країні з 9 листопада 1997 року в університетській книгозбірні проводяться різноманітні заходи, зустрічі студентів з видатними подолянами. Для прикладу, минулого року в бібліотеці відбулася зустріч з подільським краєзнавцем-дослідником, істориком, архівістом, заслуженим працівником культури України, академіком П. Я. Слободянюком, який звернув увагу на актуальні проблеми історії незалежної України, малодосліджені сторінки історії Хмельниччини, закликав студентів вивчати свою історію, шанобливо відноситись до своєї культури. Неодноразово в "Клубі цікавих зустрічей", що діє при літературній вітальні книгозбірні, проводилися літературні зустрічі з творчими діячами Хмельниччини —подільським поетом, головою Хмельницького обласного об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" В. Ц. Міхалевським, лауреатом обласної премії ім. Т. Г. Шевченка М. М. Кульбовським. А до святкувань Дня Університету в читальному залі презентуються книжкові виставки "Наукові праці викладачів Хмельницького національного університету", на яких представлено понад 650 монографій, підручників, методичних матеріалів з різних галузей знань, виданих науковцями Альма-матер за всю її багаторічну історію. Книжкові виставки також щороку експонуються з метою ознайомлення читачів з історією рідного краю. Великий інтерес викликають книги "Нариси історії Поділля", "Подільська старовина", "Вулиці Хмельницького", "Поділля: із глибини віків у сьогодення", "Описи Подільської губернії (1810 та 1819 рр.)", "Поділля та Південно-Східна Волинь у перші роки радянської влади ( у документах та матеріалах)" та ін. До уваги відвідувачів виставок пропонуються і книги про справжніх патріотів, громадсько-політичних та культурно-просвітницьких діячів нашого народу: "Подільської землі сини", "Я спасення шукав для народу", "З подільського кореня", "Культура Хмельниччини" та інші. 2015 року в рамках національно-патріотичного проекту "Ти - одна й неподільна, Україно моя вільна!" в університетській книгозбірні заплановано багато нових цікавих заходів, які, як ми сподіваємось, знайдуть відгук у серцях наших читачів. Молоді потрібно оволодівати не лише системою наукових знань, а насамперед цілісною національною культурою, не виключаючи вищих здобутків культури, духовності цивілізованих народів. Г. Ващенко застерігав, що, виховуючи в молоді патріотизм, здорову національну гордість, свідомість своєї національної гідності, "ні в якому разі не можна виховувати в неї національної пихи й презирства до інших народів лише на тій підставі, що вони не українці. Український народ на собі відчув, що таке несправедливість, і сам мусить бути справедливим" [1, с. 177]. Принцип толерантності, як один з принципів національно-патріотичного виховання, передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, формування у студентів відкритості, поважливого ставлення до цінностей, відмінних від національних ідей, до культури, мистецтва, вірувань інших народів, здатності диференціювати спільне та відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру, як невід’ємну частину загальнолюдської. Співробітники бібліотеки використовують для цього різні форми наочної пропаганди книги (інформаційні стенди, книжкові виставки), індивідуальну і масову роботу з читачами, а також свята, вечори, зустрічі. Усі заходи сприяють не лише громадянському самовизначенню, розвитку історичної самосвідомості (співвіднесення своєї долі з історією країни), що є дуже важливим для виховання громадянина-патріота, але й формують толерантне ставлення до інших культур. Потрібно так виховати молодь, щоб вона, де б не знаходилася, в якому б куточку світу не перебувала, відчувала свій зв’язок з Україною, пам’ятала, що вона представляє собою весь український народ, вела себе гідно - так, щоб українців поважали завдяки толерантній поведінці, вихованості. Бібліотека університету, маючи необмежені можливості доступу до різноманітної інформації, виступає одночасно як джерело, з якого молодь черпає свої знання, і як джерело соціальної адаптації студентства. У роботі зі студентами кожного курсу ставляться конкретні виховні цілі залежно від їх особливостей, рівня вихованості, якостей, які слід сформувати на певному етапі, виходячи з основних завдань виховання студентської молоді, визначених Державною національною програмою " Освіта " ("Україна ХХІ століття" ) [2]. У рамках національно-патріотичного проекту "Ти - одна й неподільна, Україно моя вільна!" в НБ ХНУ на 2015-2018 рр. поставлені наступні завдання: виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки – Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь; формування національної свідомості, гідності громадянина та відповідальності за долю України; виховання поваги й любові до рідної землі, її історії, відновлення і збереження історичної пам’яті й українських традицій; підготовка свідомої інтелігенції України, збереження інтелектуального генофонду нації; вироблення чіткої громадянської позиції, прищеплення студентській молоді віри у верховенство закону, який є єдиною гарантією свободи; підняття престижу української мови в академічному середовищі, забезпечення і розвиток українськомовного освітнього простору; формування в суспільній свідомості переваг здорового способу життя, культу соціально активної, фізично здорової та духовно багатої особистості; плекання поваги до своєї alma mater, дотримання і розвиток демократичних та академічних традицій вищого навчального закладу; культивування кращих рис української ментальності (працелюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв’язку з природою та ін.); залучення студентської молоді до участі в доброчинних акціях і розвитку волонтерського руху. З метою вирішення цих завдань бібліотека ХНУ пропонує наступні заходи: До Шевченківських днів:
Таким чином, постійна і цілеспрямована діяльність університетської книгозбірні сприяє формуванню національної інтелігенції, збагаченню й оновленню інтелектуального генофонду нації, виховання її духовної еліти. Реалізація цієї мети стоїть на одному рівні з підготовкою висококваліфікованих фахівців, адже від того, яку молодь ми сьогодні виховаємо, залежить майбутнє нашої країни. Недооцінка національно-патріотичного виховання призводить до послаблення соціально-економічних, духовних і культурних основ розвитку суспільства і держави. Хотілося б також зауважити, що у вирішення завдань національно-патріотичного виховання потрібно залучати саму молодь, яка, усвідомлюючи важливість своєї участі в житті країни, буде любити, знати і поважати її культуру, традиції і історію. Завдання ж бібліотеки як інформаційно-культурного центру і особливої ланки в системі національного виховання - направляти дії молоді в потрібне русло, сприяючи формуванню у неї національної самосвідомості і патріотизму. Список використаних джерел:
Дитинник Л.В., Культурно–просвітницька та виховна робота бібліотеки Динамічні перетворювання в усіх сферах життя суспільства змушують нас, працівників бібліотек, швидко реагувати на всі зміни, перебудовувати, удосконалювати методи і форми роботи. Бібліотека сьогодні не лише соціально–просвітницька структура, а й інформаційно–комунікативний центр, включений у світовий інформаційний простір. Попри всі зміни та інновації, в основі масово–виховної роботи бібліотек головним залишається завдання виховання високої духовності і моралі, патріотичних почуттів, мовленнєвої культури, любові до прекрасного, милосердя, взаєморозуміння, любові до людини, високої інтелігентності молоді... Хочеться наголосити на окремих просвітницько-виховних заходах, що сприяють патріотичному та моральному вихованню студентства ХГПА. Цікаво проходять бесіди за круглим столом за темами: "Жінка в творчості подільських письменників і поетів", "Патріоти – сучасники", "Цнота, мудрість і мужність". Підготовка до цих виховних заходів не лише спонукає студентів заглиблюватись у вивчення спеціальної літератури за темою, а й вчитись самостійно мислити, правильно і чітко давати відповіді, приймати участь у дискусіях, розширювати кругозір, збагачуватись духовно. "Любові сяйво золоте" - так називалась вікторина, присвячена Міжнародному жіночому дню. Вікторина спонукала молодь перечитати твори М. Цвєтаєвої, А. Ахматової, П. Тичини, М. Рильського, ознайомитись з лірикою подільських поетів, згадати народні пісні про кохання, інсценувати казку, в якій зображені ніжні почуття і відданість. Студентська молодь доторкнулась класичних шедеврів: Шекспіра "Отелло", згадали історію староєврейських міст Содома і Гомера. При підготовці студенти користувались інформаційними ресурсами бібліотеки та матеріалами з Інтернету. Формуванню розвитку інтересів студентів сприяли презентації. У читальному залі бібліотеки проведено ряд презентацій нових книг подільських письменників і поетів: Раїси Молчанової, Миколи Кульбовського, Галини Ісаєнко, Віталія Міхалевського, Ольги Лихогляд, Олександри Ванжули, Петра Савчука, Марії Лисайчук, Ніни Шмурікової... Любов до рідного краю, краса рідної землі, відповідальність людини перед часом, інтимна лірика, подільський гумор і сатира – ось головні мотиви творів цих авторів. Радість спілкування людини з природою, віра в щасливе прийдешнє, в мудрість і велич людського розуму, людських почуттів переповнюють їх твори. До 23-річниці Незалежності в читальному залі бібліотеки відбулась презентація збірки вибраних творів літераторів Поділля "Заповідаєм вам любов". Це видання є визначною подією в житті не тільки подільських письменників, але й працівників академії, адже й вони представили свою поезію. Твори, що ввійшли до збірки написані на високому художньому рівні, пройняті вболіванням за народ, Україну. Рідне Поділля, його сива минувшина, бурхливе сьогодення, непересічні долі земляків, природа рідного краю знаходять відображення у творчості літераторів. Уважний і вдячний читач обов’язково знайде у збірці щось близьке і рідне, усвідомить, що світ тримається на любові. Приємно, що збірка вибраних творів літераторів Поділля вийшла друком у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії. До 200-річчя з дня народження видатного українського поета, письменника, художника, громадського та політичного діяча, фольклориста Т. Г. Шевченка приурочена презентація збірки "Велич Тарасового слова". До збірки увійшли твори майстрів красного письменства Хмельниччини, викладачів та студентів ХГПА, учителів та учнівської молоді краю. Студенти мали змогу почути зразки патріотичної, пейзажної, філософської лірики, що допоможе пізнати та осмислити роль і внесок Т.Г. Шевченка у розвиток національного державотворення, становлення української мови, сприятиме пробудженню бажання власної проби пера. Велику увагу працівники бібліотеки академії приділяють патріотичному та інтернаціональному вихованню майбутніх вихователів і вчителів. Проводяться вечори пам’яті, вечори-зустрічі з ветеранами Другої світової, афганської воєн. У читальному залі бібліотеки ХГПА відбувся вечір пам’яті: "Рани Афганістану". Вечір мав надзвичайно великий резонанс. У ньому приймали участь студенти третіх та четвертих курсів педагогічної академії, бібліотечні працівники. Почесними гостями були ректор ХГПА доктор педагогічних наук, професор-автор книги про Афганістан "Повернись живим додому, сину" Шоробура І.М.; проректор з виховної роботи ХГПА Плахтій В.І.; воїни–герої Афганістану: заступник голови міської спілки ветеранів Афганістану Микола Альбінович Плащинський; ветеран Афганістану Леонід Семенович Проскій; журналіст Максименко І.В. З вуст студентів звучали вірші про Афганістан, у яких передано і біль, і трагедія нашого народу. Привернула увагу учасників вечора розгорнута книжково–ілюстративна виставка: "Рани Афганістану". Надзвичайне враження студенти, викладачі, гості, працівники бібліотеки отримали на творчому вечорі-реквіємі, який присвячений пам’яті юного поета, журналіста, патріота України Миколи Мельничука, який дуже рано пішов з життя. На вечорі виступали друзі, однокласники Колі Мельничуку, зі своїми спогадами поділилися вчителі Миколи – журналісти Євген Семенюк, Володимир Дмитрик. Чемним і до болю теплим було слово про сина видатного художника М.Л. Мельничука. Всіх приємно вразили спогади про Миколку його духівника - отця Івана, викладачів ХГПА: Гамрецької Г.С., Савчук Н.С. Закордонець Г.В. прочитала його вірші на англійській мові та зробила їх римований переклад. Студенти педагогічної академії натхненно читали вірші юного поета... Бібліотека завжди була і є збирачем, зберігачем, дослідником творів друку, вічних пам'яток писемності, а також популяризатором духовної спадщини поколінь. Народна мудрість говорить: "Народ, який думає на один рік - вирощує хліб; народ, який думає на десять років – вирощує сади; народ, який думає на сто років - вирощує молоде покоління". Саме в цьому полягає доцільність розпочатих заходів з циклу "Взірці педагогічної ниви", які проходять у бібліотеці академії. Метою зустрічей студентів із шанованими науковцями нашої академії (Плахтій В.І., Машкіною Л.А., Бідюк Г.І., Калініченко В.П. та ін.) було ближче знайомство з ними та пропаганда їх наукових й педагогічних напрацювань. До Дня української писемності та мови в читальному залі бібліотеки ХГПА відбулася зустріч подільського письменника Михайла Петровича Цимбалюка зі студентами, на якій він презентував свою нову книгу "Вінок Аріадни". Барвистий вінок п’ятої книжки літератора – це вірші з доробку останніх років. Зустріч відбулася у формі бесіди між студентами та письменником. Студенти підготувалися до зустрічі, старанно та виразно читали вірші з його нової книги. На заході була присутня декан факультету початкової освіти та філології Ящук Інна Петрівна, яка висловила своє захоплення поезією Михайла Петровича. Заходи, які проводяться бібліотекою, спрямовані на реалізацію національно-патріотичного виховання, створенню умов для популяризації кращих здобутків національної, культурної і духовної спадщини, героїчного минулого і сучасного українського народу. Гарні слова свого часу сказав Микола Реріх, який наголосив, що бібліотеки – це і місце роботи, і "храм думки ", і науково-дослідницький центр, і лабораторія, і музей, і вища школа, і місце високих радощів, світ розуму і очей. Саме бібліотека вищого навчального закладу завжди повинна бути оазисом культури в закладі. Сьогодні книгозбірні, підпадаючи під фінансовий та культурний тиск, повинні еволюціонувати, більш активно запрошуючи читачів зануритися у дослідження книжкових багатств, щоб знати коріння свого роду, звичаї, традиції та обереги, долучитися до світу краси. Необхідність виховання та розвитку особистості в кожному представникові молодого покоління накладає на бібліотеку додаткову відповідальність за формування навиків інтелектуальної праці, творчий розвиток внутрішнього світу студента, виховання почуття гордості за навчальний заклад, де він здобуває вищу освіту. Вінскевич А.Й., Патріотичне виховання студентської молоді. Україна не тільки для українців, а для всіх, Наше суспільство зараз перебуває на порозі кардинальних змін, пов’язаних з процесом глобалізації, і ми говоримо про важливість діалогу з іншими країнами, забуваючи про те, що діалог повинен починатися усередині суспільства. Криза української державності сьогодні не випадкова, вона зумовлена ігноруванням активної патріотичної просвіти населення, в першу чергу молоді. В цьому контексті прояви патріотизму повинні неодмінно заохочуватися, і ми повинні робити все для його активного розвитку. Це можливо в результаті постановки питань на порядку денному в університетах, політичних і наукових колах, ЗМІ, словом, у сферах суспільного життя нашої країни. Адже існує пряма залежність між державою і людиною. Якісно нову демократичну державу можуть побудувати лише свідомі громадяни, патріоти, що люблять свою Батьківщину, віддані та горді за свій народ, готові захистити його надбання, продовжити примножувати його загальнолюдські, національні, морально-духовні цінності. Сучасна політико-управлінська еліта поки що не показала особливої відданості своїй нації, не зуміла об’єднати українське суспільство навколо національної ідеї, що стало однією з причин сучасної кризової ситуації в країні. Натомість, усе більш очевидним є поглиблення патріотичних почуттів і настроїв значної частини громадян України, особливо молоді. Події останніх місяців дають підстави стверджувати, що переважна більшість населення, виявляє високу патріотичну свідомість та міцну громадянську позицію. Ціною життя Героїв Небесної Сотні, зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів країна відстоює свободу і територіальну цілісність. В сучасних умовах виховання патріотизму, усвідомлення його ролі й необхідності для розвитку Української держави є однією з найбільш важливих, актуальних проблем. Мета патріотично-виховної роботи бібліотеки Хмельницького університету управління та права - формування особистості, наділеної громадянською відповідальністю, національною самосвідомістю, високими духовними цінностями, родинними і патріотичними почуттями. Особливе значення в патріотичному вихованні молоді мають краєзнавчі бесіди, лекції, виставки. Вивчення історії малої Батьківщини сприяє формуванню почуття любові, відданості, дбайливому ставленні до неї. У цьому напрямку бібліотека Хмельницького університету управління та права співпрацює з Відділом охорони пам’яток історії та культури в Хмельницькій області. До Дня Українського козацтва співпрацівниками цього відділу для студентів університету була прочитана лекція – "Шляхами козацької слави" - пам’ятки козацької доби на теренах Хмельниччини" та оформлена виставка: "Козацькому роду нема переводу". Ефективною формою ознайомлення студентства з символікою, традиціями, культурою, духовністю народу є масові заходи: презентації, уроки виховної роботи, вечори запитань та відповідей, години обговорення, інтелектуальні аукціони, аналізи проблемних ситуацій, "мозкові атаки", відкриття виставок. Тематика цих заходів різноманітна – "Живи, Україно, прекрасна і вільна", "Україна незалежна: поступ крізь віки", "Схід і Захід разом", "Держави славна назва - Україна", "Хмельниччино, мій чудовий, оновлений краю", "Святами дзвенить українська хата", "Я до тебе, мій краю, моя Батьківщина, незрадливу любов крізь життя пронесу". Загальнолюдські, національні цінності, історія народу, національна культура виступають інтегруючими чинниками національної свідомості та самосвідомості. Бібліотека ХУУП приділяє велику увагу вихованню почуття любові й відданості Вітчизні. У цьому напрямку проводяться індивідуальні бесіди, зустрічі з волонтерами, учасниками АТО, тижні патріотичної тематики, дні нової книги, диспути, а також книжкові виставки. В рамках такої роботи зі студентством переконуємось, що патріотизм передбачає як позитивне творення добра своєму народу, так і захист його від зла, активну протидію внутрішнім та зовнішнім зловмисникам. Можна всім серцем любити Батьківщину, але зневажати корумповану владу й усіма силами протидіяти її антинародним діям, можна поважати культуру інших націй і народів, але протидіяти будь-яким зазіханням з їх боку на свободу і незалежність свого народу. Це і є вияв справжнього патріотизму. У бібліотеці створено електронно-інформаційний ресурс - документи, статті, автореферати; матеріали конференцій патріотичної тематики відображаються в електронному каталозі. Сто відсотків періодичної літератури, передплаченої на 2015 рік є україномовною. Формування мовної культури, оволодіння українською мовою як духовним кодом нації відбуваються за допомогою культурологічних студій, лекцій, просвітницьких та інформативних заходів, які проводить викладач української мови нашого університету Рогожа В.Г. Адже, мова – це мистецтво, яке не знає меж і завжди знайде шлях до душі. У бібліотеці приділяється особлива увага бібліографуванню та демонстрації літератури з найбільш актуальних тем сьогодення (освітньої, суспільної, політичної): "Освіта і наука – важливі чинники розвитку України", "Болонський процес – європейський вибір української освіти", "Парламентські вибори", "Його величність - закон", "Сучасне українське державотворення", "Соціальна, правова держава – демократичний ідеал", "Проблеми конституційного розвитку України". Водночас, процес виховання відбувається не лише через живе спілкування зі студентами, а також через мережу Інтернет. Адже бібліотека не має можливості, наприклад, демонструвати фільми з національної історії або проблем сучасності, організовувати прослуховування українських пісень. Але через соціальні мережі можемо заохочувати молодь до всебічного та більш глибокого ознайомлення з національною духовною культурою. Так, на сторінці бібліотеки у Facebook виставлено посилання на статтю "10 фільмів незалежності України": поетичне, патріотичне і соціальне кіно. Під час підготовки до проведення державних, професійних свят, привітання ми здійснюємо через всесвітню мережу (експозиції, виставки, ілюстрації, віршовані привітання тощо), а звичаї та традиції українського народу описуємо під час релігійних свят. Нині ми переконались: за рівнем свідомості, реальним прагненням до змін та готовністю нести відповідальність за майбутнє суспільство суттєво випереджає владу. Сучасна молодь сприймає все, що відбувається в країні з загостреним почуттям патріотизму та справедливості. Вона творитиме нову державу – з рівними можливостями для всіх. Саме бібліотека, яка має високий духовний та інтелектуальний потенціал, володіє безцінними інформаційними скарбами, може здійснювати патріотичне виховання молоді. Працівники бібліотеки Хмельницького університету управління та права й надалі будуть продовжувати роботу з патріотичного виховання як чинника забезпечення національних інтересів, утвердження українського патріотизму в умовах глобалізаційних процесів, сприяти розвитку і проявам патріотизму у свідомості і поведінці студентів. Шаєвська О.В., Формування духовності та патріотизму З часу набуття незалежності Україна перебуває у процесі розбудови власної державності, що має свої прояви у сферах суспільного життя: економічній, політичній, соціальній, духовній. Важливою складовою гуманітарної політики будь-якої держави є молодіжна політика, а найактивнішим прошарком населення – його молоде покоління, яке, з одного боку, є носієм традиційних, притаманних певному народу цінностей, духовної та культурної спадщини, а з іншого боку, завжди є більш відкритим до нових реалій сьогодення. З цієї причини патріотичне виховання молоді в Україні розглядається як один з найважливіших компонентів її політичної соціалізації. Духовне становлення молоді, підготовка її до самостійного життя є найважливішими складовими розвитку суспільства Високодуховна (освічена і моральна), свідомо патріотична, вільна і діяльна людина – основа стабільного, ефективного і розвинутого громадянського суспільства. Але все починається з дитинства. Саме в сім’ї створюється психологічна основа орієнтації майбутнього громадянина, закладаються перші поняття про малу Батьківщину. При народженні дитини вже з молоком матері передається й почуття патріотизму. Далі, в процесі батьківського виховання, на зразках казкових героїв у дитячій свідомості формується відповідне розуміння добра і зла. Діти вдома слухають розповіді дідусів і бабусь, з яких із гордістю дізнаються про героїчні і трудові подвиги своїх рідних. Черговим етапом є дитячий садочок, потім – школа. Дитина виховується в колективі, серед своїх однолітків, де дуже важлива роль у цьому процесі відведена вихователю та вчителю. До вищих навчальних закладів приходять вже переважно сформовані сім’єю і школою особистості, тому важко займатися перевиховуванням. Мова може вестися про доповнення, поглиблення, збагачення духовності і патріотичної налаштованості студентів. Патріотизм – це любов та відповідальність, любов до землі на якій ти народився та відповідальність за її долю та долю свого народу. Це одне з найбільш глобальних людських почуттів, закріплених віками і тисячоліттям, що є свого роду моральним фундаментом суспільної і державної будівлі, опорою його життєздатності, чи не головною умовою ефективного функціонування системи соціальних і державних інститутів. Патріотизм виступає справою честі та совісті кожної людини, її внутрішнім покликанням служіння своїй Вітчизні. Патріотичне виховання на сьогодні актуальне як для системи освіти, так і для держави в цілому. Формування духовності та патріотичне виховання молоді відіграє важливу роль, оскільки це основа української національної ідеї. Виховання патріота – копіткий консолідований процес, який є стрижнем державної політики. Основні завдання виховання студентської молоді зумовлені пріоритетними напрямами реформування виховання, визначених Державною національною програмою "Освіта" ("Україна ХХІ століття"). До них належать:
Процес патріотичного виховання в закладах освіти значною мірою зумовлюється змістовими характеристиками освітніх предметів, які сприяють оволодінню системою знань про людину та суспільство, що дає змогу формувати здатність усвідомлювати місце своєї спільноти серед інших спільнот світу, норми міжнародного спілкування та взаємодії. Процес впровадження системи патріотичного виховання у вищих навчальних закладах може здійснюватися в чотирьох формах, як:
Саме бібліотека, що має високий духовний та інтелектуальний потенціал, володіє безцінними книжковими скарбами, може здійснювати значний вплив на формування патріотичного світогляду студентів. Ідеї патріотизму мають бути основними та наскрізними в системі студентського життя. Тому хочеться зазначити основні ідеї патріотичного виховання, які ми маємо реалізувати в системі освіти. Національна ідея як складова патріотизму є світоглядним орієнтиром у системі освіти, виховання, сфері соціалізації особистості. Вона відображає усвідомлену та офіційно визначену стратегію патріотичного виховання, яка повинна гармонійно розкривати життя народу та потреби на його розвиток, виконувати функцію духовної основи саморуху й поступу українського суспільства. У силу того, що більшість сучасних радикальних течій підкреслюють своє націоналістичне забарвлення, націоналізм часто асоціюється з етнічною, культурною і релігійною нетерпимістю. Під розумінням "націоналізм" найчастіше розуміють етнонаціоналізм, в особливості його крайні форми, які роблять акцент на перевершеності однієї нації над усіма іншими. В останні роки все більш помітною була поступова втрата нашим суспільством традиційно патріотичної свідомості. У свідомості суспільства одержали широке поширення байдужість, егоїзм, індивідуалізм, цинізм, невмотивована агресивність, зневажливе ставлення до держави і соціальних інститутів. Об’єктивні та суб’єктивні процеси, що відбуваються сьогодні в Україні, істотно загострили національне питання. У даних умовах не слід забувати, що патріотизм завжди займав особливо важливе місце в українській культурі, як в політичній, так і в духовній. Саме цінність патріотизму багато в чому визначила специфіку українського національного характеру, його менталітет і культуру. Тому його недооцінка в умовах суспільства, що трансформується, може мати дуже негативні наслідки. Єдність здорової національної ідеї та патріотизму визначає систему патріотичного виховання, важливою складовою якого є громадянськість. Громадянськість – це спрямованість особистості на інтереси держави та суспільства, відповідна система взаємовідносин в умовах держави, формування ідеалу прогресивного, демократичного, правового, соціального, державного устрою. Важливу роль у громадянському вихованні відіграє громадянська освіта, тобто навчання, спрямоване на формування знань про права та обов’язки людини і громадянина. Громадянська освіта структурована як комплекс політичних, культурних, соціальних та економічних знань, методів, завдань, мислення, що ґрунтується на використанні цих знань. Одним із важливих завдань громадянської освіти є забезпечення молоді практичними вміннями та навичками, а саме: формування критичної свідомості, прийняття свідомого рішення, здійснення вільного вибору; розуміння норм і правил поведінки в суспільстві та поваги до них, знання законів, основних прав людини, спільної праці на благо суспільства, формування особистої відповідальності та громадянського обов’язку, взаєморозуміння й взаємоповага до кожного індивідуума, етнічної групи, народу та його культури. Саме поняття "громадянськість" вказує на сукупність духовних якостей особистості:
Духовність, мораль – це ядро, основа, фундамент людини, людства, фундамент будь-якої країни. Мораль, будучи формою спільної свідомості, яка представляє сукупність принципів, вимог, норм і правил, регулює поведінку людини у всіх сферах її суспільного життя [5; с.321]. Духовність дає такий стан особистості, який виражається в поєднанні особистого і спільного, дає відчуття стійкості та єдності з навколишнім світом, природою, людьми. Це такі взаємовідносини між людьми, що ціняться в будь-якому суспільстві і споконвіку проявляються в милосерді, співпереживанні, взаємодопомозі, повазі, любові до ближнього. Саме виховання є одним із факторів, який формує духовність кожної особистості. Адже кожна особистість є людиною, але не кожна людина є особистістю. Людиною народжуються, а особистістю стають. Які ж характеристики особистості є базовими і фундаментальними? Православна церква в усі часи навчала людину бути вірною – без лестощів, мужньою – без жорстокості, щедрою – без марнотратства, сильною – без гордині, милосердною – без пихатості, ревнивою – без гніву і злості. У закладах освіти фундаментальною основою мають бути духовність, патріотизм, моральність і гуманність – це саме ті цінності, які закладені у формуванні особистості. Саме на цих основах базується будь-яка культура. Тому держава і суспільство повинні бути зацікавлені в підтримці цінностей, сприятливих для суспільного розвитку. Це значить, що треба активно закладати національні засоби на підтримку духовної сфери країни. Але не просто утримувати і відкривати храми, школи, університети, музеї, театри, виставки, концертні зали і культурні центри, а й створювати і перетворювати їх у центри духовного життя, в центри духовного і культурного розвитку людини. Головними завданнями у вихованні молоді є: системний та комплексний підхід до патріотичного виховання, як стратегічного напрямку державотворення, необхідність створення умов для інтелектуального самовдосконалення молоді, її творчого розвитку, утвердження патріотизму, духовності студентства; створення сприятливого середовища для забезпечення зайнятості та формування здорового способу життя; підтримки молодіжного і юнацького громадського руху та його інтеграції до відповідних європейських та світових організацій. Ці та інші завдання поставлені у Державній цільовій соціальній програмі "Молодь України" на 2009-2015 роки. Реалізація програми дає можливість створити систему всебічної підтримки молоді, її самовизначення та самореалізації, сформувати необхідні для цього правові, гуманітарні та економічні передумови, надати соціальні гарантії. У контексті забезпечення реалізації цих завдань Кабінетом Міністрів України створено Всеукраїнський центр патріотичного виховання молоді, Міністерством розроблено та затверджено "Положення про центри, які перебувають у підпорядкуванні структурних підрозділів у справах сім’ї, молоді та спорту місцевих органів виконавчої влади". З метою сприяння соціальному становленню та розвитку молоді, виховання у молодих громадян поваги до національних, історичних і культурних цінностей та реалізації молодіжних ініціатив у трудовій сфері видано Указ Президента України "Про проведення Всеукраїнської молодіжної акції: "Пам’ятати. Відродити. Зберегти". Таким чином, визначено та реалізуються пріоритетні завдання держави щодо утвердження патріотизму, духовності, та формування загальнолюдських життєвих принципів молоді і створення кращих умов для її розвитку. Проте, слід зазначити, що реалізація цього надзвичайно важливого завдання ставить перед суспільством низку важливих і серйозних викликів. В першу чергу, це зумовлено ситуацією, яка склалась у духовній сфері українського суспільства і спричинила появу таких негативних (аморальних) факторів, як:
За даними соціологічних досліджень, проведених Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді, встановлено, що ціннісні орієнтири у молодіжному середовищі утворюють систему, яка трансформується відповідно до соціально-економічних умов. Головним пріоритетом для сучасної молоді є здоров’я (66% молоді). Гроші і кар’єра важливі для 45% молоді. Створенню сім’ї віддають перевагу 38% молоді, а вільному коханню – 18%. Незначна частина молоді визначає важливість таких проблем, як небезпека руйнування вітчизняної культури -13%, міжнаціональна напруженість та націоналізм – 8%. Лише 9% опитаних молодих чоловіків і 14% молодих жінок визначили кризу моралі як одну з найбільш гострих проблем сучасного українського суспільства [3]. Одним із факторів, що позитивно впливає на формування у молоді високих моральних якостей, є реалізація у молодіжному середовищі інформаційно-просвітницьких програм та заходів патріотичного спрямування на засадах суспільної моралі. Особлива увага зосереджується і на розвитку мережі установ культурно-просвітницького спрямування та патріотичного виховання молоді. Такі установи функціонують у різних областях України. Стрижневим моментом системи формування патріотичних якостей в молодіжному середовищі повинні стати історичні традиції перемог українського воїнства, самопожертва в ім’я захисту Батьківщини. Знання і дотримання традицій народу неможливі без хорошого знання історії Вітчизни. Сучасна молодь повинна знати свою історію, важливі події, знаменні дати, які відбувалися на території України. КАЛЕНДАР ОСНОВНИХ ПОДІЙ Патріотизм – одне з найбільш глибоких людських почуттів. Як правило, це поняття розуміють як відданість і любов до Батьківщини, до свого народу, гордість за їхнє минуле й сьогодення, готовність до їх захисту. Це почуття є одним із найважливіших духовних надбань людини. Воно характеризує вищій рівень розвитку особистості й проявляється в її активно-діяльнісній самореалізації на благо Батьківщини. Одним із шляхів успішної реалізації молодіжної політики є сприяння з боку держави у проведенні заходів, спрямованих на формування позитивного відношення до Батьківщини; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; потреби зробити свій внесок у долю розвитку Батьківщини; прагнення працювати на благо рідної країни та її народу, прищеплення молоді любові до своєї країни та готовності її захищати; виховання активної громадської позиції, гідності і самосвідомості, формування у молодих людей всебічного розвитку моральних якостей, таких як мужність, відвага, рішучість, стійкість, колективізм та виконавча дисципліна; удосконалення у молоді знань, умінь, навичок та розвиток здібностей, які необхідні для проходження військової служби в Збройних Силах України, інших військових формуваннях та силових структурах. Саме тому формування патріотизму як складової молодіжної політики є фундаментом і опорою суспільного і державного устрою та запорукою ефективності функціонування всієї системи соціальних і державних інститутів. Оскільки саме патріотизм є установкою на соборність, то духовне об’єднання багатьох різних індивідів для спільної і важливої справи виступає запорукою розбудови демократичної, заможної української держави. І саме молодь будує нашу державу. Отже, виховний потенціал освітніх закладів всіх типів відіграє важливу роль у формуванні патріотизму. Їх завдання на сьогоднішній день – не розгубити, а відродити кращі зразки та традиції минулого, наповнити їх новим змістом та втілити в життя всі прогресивні надбання сьогодення. Адже формування у дітей та молоді таких важливих соціально значимих якостей, як висока моральність, громадянська зрілість, любов до Вітчизни, відповідальність, почуття обов’язку, вірність традиціям, прагнення до збереження і примноження духовно - історичних і культурних цінностей, дає їм можливість приймати участь у вирішенні важливих проблем суспільства. Дуже гостро відчувається потреба нових моделей соціальної і політичної взаємодії молоді та влади в умовах демократичної трансформації українського суспільства. Тому патріотичне виховання молоді сьогодні є одним з найголовніших пріоритетів гуманітарної політики та важливою складовою національної безпеки України. Список використаних джерел
Книжкова полиця http://lib.khnu.km.ua/asp/php/page_lib.php Анотований список літератури за темою
|