Міністерство освіти і науки України
Хмельницький національний університет
Наукова бібліотека




Бібліотека
в освітньому просторі


Інформаційний бюлетень № 11

Інформаційне суспільство.
Формування інформаційної культури


Хмельницький

2011



Видається за рішенням методичної ради №3 наукової бібліотеки
  Хмельницького національного університету
від 28.09.2004р.

Головний редактор видання — директор наукової бібліотеки ХНУ
Айвазян О.Б.

Редколегія: Мацей О.О., Онищук Т.К., Костюк О.О.

Відповідальний за випуск — Мацей О.О.

   Бібліотека в освітньому просторі. Інформаційне суспільство. Формування інформаційної культури [Текст] : інформ. бюл. для працівників бібліотек ВНЗ ІІІ – IV рівнів акредитації державної форми власності Хмельницької області. №11.  / редкол.: О.О.Мацей, Т.К. Онищук,  О.О.Костюк ; гол. ред. О.Б.Айвазян. – Хмельницький : ХНУ, 2011. – 68с.

   В одинадцятому випуску бюлетеня відображено матеріал, що стосується інформаційного суспільства, формування інформаційної культури бібліотекарів, користувачів, студентів. Висвітлюється питання виховання інформаційної культури користувачів та інформаційна культура бібліотекаря в системі безперервної освіти. Міститься матеріал, в якому розглядається трактування поняття "інформаційна культура".

   Видання призначене широкому загалу працівників бібліотек вищої школи.

ЗМІСТ
Слово редактора
Консультує фахівець
Чорна Л.П. Інтернет: інформаційна культура користувача
Великосельська О.М. Наукова бібліотека в інформаційному суспільстві
Грані професії
Мацей О.О. Інформаційна культура працівника бібліотеки вищої школи в системі безперервної освіти (на прикладі НБ ХНУ)
З досвіду колег
Бичко О.М. Інформаційна культура та її виховання (з досвіду університетських бібліотек)
Правове поле
Примірне положення про надання платних послуг користувачам бібліотеки ВНЗ
Витяг із Примірного положення про бібліотеку вищого навчального закладу ІІІ – IV рівнів акредитації
Витяг з Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу"
Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 796 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 939 (939 – 2010 – п) від 12.10. 2010) Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної форми власності.
Книжкова полиця
Анотований список літератури за темою "Інформаційне суспільство. Формування інформаційної культури"

Слово редактора

Айвазян О.Б.,
голова обласногометодичного об'єднання,
директор науковоїбібліотеки
 Хмельницького національного університету

   В наш час практично не можна назвати сферу людської діяльності, яка не зазнала б залежності від ринку інформації і не мала б потреби у використанні новітніх інформаційних технологій. Все це в значній мірі змінює уявлення, погляди, поведінку, спосіб життя і мислення сучасної людини і ставить до неї нові вимоги, найважливішою серед яких є опанування інформаційною грамотністю та інформаційною культурою.
   Під інформаційною культурою слід розуміти такий рівень інформаційної підготовки, який дає змогу людині не тільки вільно орієнтуватися в потрібному інформаційному середовищі, а й брати участь у його формуванні та перетворенні, сприяти інформаційним контактам.
   Інформаційна культура особистості стає дедалі актуальнішою і для тих, хто навчається – учнів загальноосвітніх навчальних закладів, студентів вишів, і для тих, хто вчить – вчителів, викладачів, а також й бібліотекарів. Провідна роль у формуванні у користувачів знань, умінь та навичок використання сучасних інформаційних ресурсів належить, перш за все, бібліотекарям, які, по суті, є фахівцями з питань задоволення інформаційних потреб, організації та управління ресурсами знань, досвіду та інформаційно-бібліотечної підтримки навчально-виховного процесу. Тому дуже важливим сьогодні є питання підвищення інформаційної культури самих бібліотекарів.
   Останнім часом в суспільстві стверджується погляд на бібліотеки як на значну частину його інформаційного середовища. До величезних інформаційних ресурсів книгозбірень додаються комп'ютери, програмні засоби, машиночитані джерела інформації, а можливість підключення до міжнародних комп'ютерних мереж збагачує їх ще й світовими інформаційними ресурсами. Формування інформаційної культури читачів, яка включала б не тільки традиційну бібліотечно-бібліографічну культуру, але й вміння оперувати інформацією з використанням сучасних комп'ютерних засобів, тобто поєднувала б традиційний бібліографічний інструментарій з комп'ютерними засобами, є однією з головних функцій сучасної бібліотеки. Для її реалізації бібліотеки повинні перейти від традиційної пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань серед читачів до їх цілеспрямованої інформаційної освіти.
    Виховання інформаційної культури особистості є величезною проблемою інформаційного суспільства. Саме тому Указом Президента України № 926/2010 проголошено 2011 рік в Україні роком освіти та інформаційного суспільства.
   Інформаційному суспільству та питанню формування інформаційної культури присвячений черговий випуск інформаційного бюлетеня "Бібліотека в освітньому просторі". На його сторінках вміщено матеріал, який висвітлює роль наукової бібліотеки в інформаційному суспільстві, розкриває зміст поняття "інформаційне суспільство" та торкається питання формування й виховання інформаційної культури користувача і бібліотекаря.
   12 жовтня 2010 р. постановою Кабінету Міністрів України №939 (939 – 2010 – п) затверджено перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форм власності. У рубриці бюлетеня "Правове поле" вміщено окремі документи, які регламентують надання бібліотеками вищих навчальних закладів платних послуг.
   Ми завжди раді можливості опублікувати в інформаційному бюлетені нові думки та досвід діяльності бібліотек ВЗО Хмельниччини. Тож чекаємо на ваші матеріали, пропозиції та запитання.

Консультує фахівець

Чорна Л.П.,
провідний бібліотекар НМВ НБ ХНУ
Інтернет: інформаційна культура користувача

   В період переходу до інформаційного суспільства необхідно підготувати людину до швидкого сприйняття і обробки великих обсягів інформації, навчити її володіти сучасними засобами, методами і технологіями. Крім того, нові умови роботи викликають залежність інформованості однієї людини від інформації, що набута іншими людьми. Тому вже недостатньо вміти тільки самостійно освоювати і накопичувати інформацію, а потрібно навчитися такій технології роботи з інформацією, коли готуються і приймаються рішення на основі колективного знання. Це говорить про те, що людина повинна мати певний рівень культури роботи з інформацією. Саме для відображення цього факту і був введений термін "інформаційна культура".
   Для вільної орієнтації в інформаційному просторі людина повинна володіти інформаційною культурою як однією із складових загальної культури. Інформаційна культура тісно пов'язана з соціальною природою людини. Вона є продуктом різноманітних творчих здібностей людини і виявляється в наступних аспектах — в конкретних навичках з використання технічного обладнання (від телефону до персонального комп'ютера і комп'ютерних систем):
    - в умінні використовувати в своїй діяльності комп’ютерну інформаційну технологію, базовою складовою якої є різноманітні програмні продукти;

- в умінні вишукувати інформацію з різних джерел: як з періодичного друку, так і з електронних комунікацій, надавати її в зрозумілому вигляді і вміти ефективно використовувати;

- в оволодінні основами аналітичної переробки інформації;

- в умінні працювати з різноманітною інформацією;

- у розумінні особливостей інформаційних джерел в своїй галузі знань.
   Інформаційна культура вміщує в собі знання з тих наук, які допомагають її розвитку і пристосуванню до конкретного виду діяльності (кібернетика, інформатика, теорія інформації, математика, теорія проектування баз даних і ряду інших дисциплін). Невід'ємною частиною інформаційної культури є знання нової інформаційної технології і вміння використовувати її як для автоматизації рутинних операцій, так і в неординарних ситуаціях, які потребують нетрадиційного творчого підходу.
   Виховання інформаційної культури особистості - суспільна проблема. Останнім часом стверджується погляд на бібліотеки як на органічну частину інформаційного середовища суспільства. До їх величезних інформаційних ресурсів додаються комп'ютери, програмні засоби, машиночитані джерела інформації, а можливість підключення до міжнародних комп'ютерних мереж збагачує їх ще й світовими інформаційними ресурсами. Формування інформаційної культури читачів, яка включала б не тільки традиційну бібліотечно-бібліографічну культуру, але й вміння оперувати інформацією з використанням сучасних комп'ютерних засобів, тобто поєднувала б традиційний бібліографічний інструментарій з комп'ютерними засобами, є однією з головних функцій сучасної бібліотеки. Для її реалізації бібліотеки повинні перейти від традиційної пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань серед читачів до їх цілеспрямованої інформаційної освіти.
   Тому, якщо розглядати діяльність бібліотеки в цілому, то можна сказати, що вона спрямована на підвищення інформаційної освіти суспільства. 
   Інформаційна культура особистості — це складна структура характеристик, які забезпечують нашу життєдіяльність в інформаційному середовищі. Але при цьому не потрібно забувати, що кожна людина пов'язана з навколишнім світом конкретними соціальними стосунками, які і визначають структуру, рівень, зміст її інформаційної культури.
   Тому під інформаційною культурою користувача маємо розуміти такий рівень інформаційної підготовки, який дозволяє йому не тільки вільно орієнтуватися в потрібному інформаційному середовищі, а й брати участь у його формуванні та перетворенні, сприяти інформаційним контактам.
   Категоріями інформаційної культури користувача можна вважати його вміння формулювати свою потребу в інформації, ефективно здійснювати її пошук в усій сукупності інформаційних ресурсів, переробляти і створювати якісно нову інформацію, вести індивідуальні інформаційно-пошукові системи, відбирати та оцінювати інформацію, а також - здатність до інформаційного спілкування і комп'ютерна грамотність.
   Інтернет забезпечує швидкий віддалений доступ до численних джерел інформації, що робить навики роботи в Інтернеті важливим компонентом інформаційної культури особистості.
   Коли ми говоримо про інформаційну культуру користувача, то в якості головних її складових виділяємо наступні аспекти:

- навики з використання своїх розумових (інтелектуальних) здібностей;

- високу ступінь відкритості до сприйняття нової інформації;

- вміння надавати інформацію в зрозумілому вигляді і ефективно її  використовувати;

- здібності до аналітичної обробки інформації.


   Враховуючи ці аспекти, можна зробити висновок, що інформаційна культура це:

новий тип світогляду;

новий тип спілкування;

вільний доступ в інформаційному просторі;

новий тип мислення, який зорієнтований на саморозвиток і самоосвіту.

   Бібліотека як соціальний інститут інформаційної культури завжди рухається назустріч своєму споживачу інформації, являючись показником духовного та інформаційного розвитку суспільства.
   Нові можливості значно збагачують діяльність бібліотек, прискорюють і удосконалюють процес пошуку інформації, розширюють рамки інформаційного простору. Одна з найголовніших можливостей — навчити користувачів методам доступу до багатства нових інформаційних ресурсів у вигляді індивідуальних і групових консультацій. В даний час найпоширеніший і реальний спосіб навчання користувача — процес обслуговування.
   Сучасний користувач повинен володіти комплексом знань та вмінь, які дозволять йому адаптуватися в навколишньому середовищі.
   Адже, з одного боку, сучасні комп'ютерні технології значно розширили можливості задоволення інформаційних потреб. З іншого боку, багато залежить від того, наскільки конкретний користувач в змозі своєчасно знаходити, отримувати, адекватно сприймати і продуктивно використовувати нову інформацію. Тому, важливе значення тут має вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, володіння навичками роботи з масивами інформації, які постійно змінюються.
   Останнім часом кваліфікація користувачів Інтернету помітно зросла — сьогодні більшість з них працюють самостійно і з великою користю для себе. Такі користувачі не вибагливі, завжди коректні і доброзичливі під час відвідування бібліотеки.
   Але є ще багато і таких користувачів, які не мають уяви, як знайти інформацію в Інтернеті, якщо немає даних про конкретну WWW адресу. Деяких користувачів інформаційно-грамотними назвати також неможливо: невміння формувати запити; погана орієнтація в своїй темі, невміле володіння методами самостійного пошуку в Інтернеті; невміння визначити найважливіші моменти. Тому перед бібліотечними фахівцями стоїть завдання навчити такого користувача:

- грамотно формулювати свої інформаційні запити;

- здійснювати самостійний інформаційний пошук необхідної інформації;

- орієнтуватися в інформаційних ресурсах бібліотеки.
   Велике значення в вихованні інформаційної культури користувача має освіта, яка повинна формувати нового спеціаліста інформаційного суспільства.
   Працюючи над підготовкою факультативного курсу з формування інформаційної культури особистості, фахівці звертають особливу увагу на те, що він має будувати у студентів цілісну систему знань і вмінь в галузі інформаційного самозабезпечення. Засвоєння цього курсу має проходити паралельно з вивченням загальноосвітніх програм. Його програма буде сприяти навчальній, науково-дослідницькій і самоосвітній діяльності студентів, задоволенню їх культурних і творчих потреб, соціалізації особистості в цілому.
   Визначаються і основні завдання курсу:

- знайомство студентів з основними інформаційними поняттями, джерелами інформації і інформаційно-пошуковими системами;

- навчання раціональним способам і методам самостійного ведення пошуку, відбору, аналізу і критичного ставлення до інформації;

- навчання методам згортання (аналітико-синтетична переробка) інформації;

- сприяння вивченню і практичному використанню технології підготовки і оформлення   результатів навчальної і науково-дослідницької роботи (підготовка доповідей, оглядів, резюме, тезисів, конспектів, курсових і т.д.).
   Отже, вивчення інформаційної культури — це вивчення базових знань, вмінь, навичок в ділянці пошуку, відбору і застосування інформації. В зміст інформаційної культури входять:

- аналіз і синтез отриманої інформації;

- вміння виділити головне з великої кількості другорядного;

- переробити (осмислити) інформацію;

- запам'ятати інформаційні одиниці;

- подальше відновлення в пам'яті;

- перетворення отриманої інформації у власні знання;

- процес створення нової інформації і нового знання (евристика).

При цьому кожен студент навчиться:

- вільно адаптуватися в будь-якому бібліотечно-інформаційному середовищі;

- формулювати і аналізувати інформаційні потреби;

- виявляти і оцінювати імовірні джерела інформації;

- здійснювати різноманітні види пошуку інформації за допомогою інформаційно-пошукових систем;

- вміти критично оцінювати і фіксувати інформацію;

- здійснювати аналіз, синтез, оцінку, інтерпретацію інформації;

- застосовувати правила і норми мовного етикету.
   Володіючи інформаційною культурою, молодь, яка навчається, накопичує важливі якості: вміння мислити системно, стратегічно, критично та творчо.
   Користувач, який володіє інформаційною культурою, має змогу самостійно в Інтернеті контролювати потрібну йому глибину висвітлення тієї чи іншої події, визначати, які матеріали переглядати, які посилання вибирати, а які ні. Адже, маючи такий великий вибір, кожен споживач інформації сприймає різні події по-різному.
   В сучасному інформаційному суспільстві оволодівати інформаційною культурою потрібно починати ще з дитинства, спочатку за допомогою електронних іграшок, а потім залучати до персонального комп'ютера. Для вищих навчальних закладів соціальним замовленням інформаційного суспільства потрібно вважати забезпечення рівня інформаційної культури студента, необхідного для роботи в конкретній сфері діяльності. В процесі оволодіння інформаційною культурою студентом у ВНЗ поряд з вивченням теоретичних дисциплін інформаційного напрямку багато часу необхідно приділяти комп’ютерним інформаційним технологіям, які є базовими складовими майбутньої сфери діяльності. При цьому якість навчання повинна визначатися ступенем закріплених і стійких навиків роботи в середовищі базових інформаційних технологій при вирішенні типових задач сфери діяльності.
   В програмі інформатизації потрібно особливу увагу звернути на інформатизацію освіти як напрямку, пов’язаного з набуттям і розвитком інформаційної культури людини. І це, в свою чергу, ставить освіту в позицію "об'єкта" інформації, де потрібно так змінити зміст підготовки, щоб можна було забезпечити майбутньому фахівцю не тільки загальноосвітні і професійні знання в галузі інформатики, але й необхідний рівень інформаційної культури.
   Впровадження комп'ютерної техніки у всі сфери життєдіяльності людини, його нові можливості з організації "дружнього" програмного середовища, орієнтованого на користувача, використання телекомунікаційного зв'язку, який забезпечує нові умови для    спільної роботи фахівців, застосування інформаційних технологій для найрізноманітнішої діяльності, потреба в фахівцях, яка постійно зростає, ставлять перед державою проблему з перегляду всієї системи підготовки фахівців на сучасних технологічних принципах.                     
   Вирішення цієї проблеми в нашій країні знаходиться на початковій стадії, тому доцільно враховувати досвід найбільш розвинених країн, до числа яких входять США, Японія, Англія, Німеччина, Франція, де цей процес вже отримав значний розвиток.
   Оволодіння інформаційною культурою — це шлях універсалізації якостей людини, який сприяє реальному розумінню людиною самої себе, свого місця і своєї ролі.

Література

1. Шевийот, С. Библиотеки и "информационная грамотность": современное состояние дел / С. Шевийот; Пер. с франц. И.В. Чадновой // Библиотековедение.- 2005.- №4.- С.42-50.

2. Шрайберг, Я.Л. Роль библиотек в преобразовании гражданского общества в информационное / Я.Л. Шрайберг // Научные и технические библиотеки.- 2000.- №4.- С.83-92.

3. Зубов, Ю.С. Информатизация и информационная культура // Проблемы информационной культуры: Сб. ст. - М., 1994.- С.5-11.

4. Манятина, Е. Интернет: информационная культура пользователя областной библиотеки // Бібліотечний форум України.- 2004.- №1.- С.32-35.



   Великосельська О.М.,
вчений секретар НБ ХНУ

 Наукова бібліотека в інформаційному суспільстві

"Всі люди від природи прагнуть до знань"
Аристотель

"Знання сьогодні — це інформація,
яка має практичну цінність та слугує
для конкретних результатів"

Пітер Друкер



   Актуальною проблемою сучасності являється формування суспільства знань, яке трансформує  не тільки світову економіку, економіку окремих країн, але й матеріальне та духовне життя кожної людини, спосіб її існування. Бібліотека як стабільна система може і повинна активно включитися в формування інформаційного суспільства та зайняти в ньому свою належну нішу.
   В інформаційному суспільстві особлива роль належить інформації та знанням. Термін "інформаційне суспільство" поки що не має сталого визначення, а  характеризується за допомогою окремих ознак, серед яких: створення єдиного інформаційного простору, збільшення швидкості передачі та обсягів використання інформації, зміна характеру та способу збереження; інформація впливає на високий рівень інновацій, на темпи змін в суспільстві. В тексті концепції "Стратегія переходу Санкт—Петербурга до інформаційного суспільства" завдяки сучасним поглядам на розвиток суспільства вперше дається   визначення  цього терміну: "інформаційне суспільство — це таке суспільство, в якому виробництво та використання інформації є найважливішим видом діяльності, а інформація визначається як значущий ресурс, нові інформаційні та телекомунікаційні технології і техніка постають базовими технологіями і технікою, а інформаційне середовище поряд з соціальним та екологічним — новим середовищем існування людини". Таким чином,  інформаційне  суспільство — це особлива стадія  еволюції суспільства, яка пов'язана з переходом від періода НТР до інформаційної епохи.
   Передумовою для виникнення інформаційного суспільства стали фактори постіндустріального суспільства. Бурхливий розвиток наукоємних галузей промисловості та сфери послуг приводить до розвитку таких видів діяльності як маркетинг, реклама, менеджмент, розвиток яких  неможливий без високого рівня інформаційних технологій. ЮНЕСКО першою  в світі в кінці ХХ століття заявила про створення інформаційного суспільства та наступної її фази — суспільства знань. Вона запропонувала Програму "Інформація для всіх", котра визначила стратегію поступу до інформаційного суспільства як першого етапу суспільства знань. Про те, як співвідносяться поняття "суспільство знань" та "інформаційне суспільство", говорив на 32-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, яка проходила в Парижі в 2003 році, Генеральний директор ЮНЕСКО Коітиро Маццура. Поняття "суспільство інформації" потрібно замінити поняттям "суспільство знань", заявив він, тому що тільки різномаїття галузей знань сприяє розбудові сучасного світу. Концепція "суспільства знань" припускає, що "будь-яке втручання людини носить творчий характер та в різних своїх виразах породжує плюралізм та відмінності". ЮНЕСКО проголосила чотири найважливіших принципи устрою суспільства знань: свобода   самовираження; рівний доступ до освіти; загальний та універсальний доступ до інформації, широке використання інформації як суспільного надбання; збереження та розвиток культурної та мовної різноманітності.
   Бібліотека повинна бути не тільки важливим, але й визначним структурним елементом цього суспільства, від розвитку якого в значній мірі буде залежати прогрес цивілізації. Сьогодні міняється уявлення про задачі і можливості бібліотеки, про її місце в культурній, освітній та інформаційній інфраструктурі, її ролі в побудові інформаційного суспільства  в країні та інтеграції в глобальний інформаційний простір. Потрібно визначити  нову місію наукової бібліотеки,  її       стратегічні напрямки  діяльності та способи взаємодії, партнерства та співробітництва.
   Залежно від свого призначення, основних завдань діяльності, спеціалізації, цілей і пріоритетів   кожна бібліотека  визначає свою  власну місію. Це своєрідна її філософія, шляхетна, велична ідея, яку мають знати всі працівники та громадськість. В основі місії бібліотеки лежать відповіді на кілька питань: чому існує, кого обслуговує, з якою метою? Сучасна місія бібліотек продиктована посиленням значення інформації та знань в якості каталізатора суспільного розвитку.
   Бібліотеки вже давно стали потрібними соціальними інститутами з чітко сформованими цілями і функціями. Можна виділити декілька основних функцій бібліотек в інформаційному суспільстві, серед яких - соціальна, інформаційна, комунікаційна, освітня, культурна, меморіальна та інші. Соціальна місія бібліотеки має два аспекти: збереження накопиченої людством культурної спадщини та передача її шляхом формування та задоволення суспільних потреб в інформації та знаннях.
   Зрозуміло, що в інформаційному суспільстві найбільш важливою  виступає інформаційна місія наукової бібліотеки, яка реалізується декількома напрямами: це входження бібліотеки до інформаційного простору — як світового, так і загальноукраїнського та регіонального; забезпечення конкурентоспроможності бібліотеки в умовах інформаційного ринку та знаходження нею свого місця в інформаційному просторі; оптимальне використання наявного інформаційного потенціалу.
   Сьогодні в суспільстві гостро постають питання: чи готові бібліотеки в епоху інформаційного суспільства надати науковцю, викладачеві, студенту найбільш повний доступ до вітчизняних та світових інформаційних ресурсів та створювати власні інформаційні ресурси та бази даних. Чи готові вони навчити користуватися цими безмежними  інформаційними ресурсами своїх читачів? Які шляхи творення моделі сучасної наукової бібліотеки в епоху суспільства, яке базується на інформації, на знаннях?
   В центрі уваги бібліотек завжди знаходяться проблеми, котрі пов'язані із задоволенням постійно зростаючих інформаційних запитів користувачів, а саме: виявлення потреб користувачів, повнота надходження літератури в фонди, створення ринку електронних документів, використання Інтернет в бібліотечних процесах.  Ця зацікавленість тісно пов'язана з тенденціями розвитку світового ринку наукової інформації, котрий в останнє десятиріччя характеризується різким зростанням наукових публікацій. Якщо перші наукові журнали побачили світ в 1665 році у Франції ("Журнал для вчених"), в Англії "Філософські праці королівського суспільства", в Росії (додаток "Примітка" до газети "Санкт-Петербурзькі відомості" (1728р.), то сьогодні бібліографічний довідник журналів "Ulrich's Plus" нараховує понад 180 тис. найменувань журналів, значна частина котрих - наукова. В 20-му столітті кількість наукових публікацій в світі подвоюється кожні 10-15 років.
   Бібліотека завжди була учасником ринку наукових публікацій. В традиційній системі створення та розповсюдження наукових публікацій роль кожного учасника чітко визначена. Вчений створює свій інтелектуальний продукт (манускрипт) та передає його у видавництво, де відбувається редагування та друк інформації у вигляді журнала та книги. В технології створення та обробки наукової інформації бібліотеки виконують функції бібліографічної обробки, збереження наукової літератури та надання її читачам.
   Розвиток нових технологій надає можливість перерозподілу ролей, і кожний         із учасників інформаційного ринку намагається посилити свої позиції та вбачає розстановку сил з вигідної для себе сторони. Видавництвам вигідно, щоб розповсюдження інформації в електронному вигляді відбувалося практично без участі бібліотек. Але в світову практику входить друга модель, при якій створення та розповсюдження наукових документів в електронному вигляді відбувається без участі видавництв.
   Університети вважають, що вчені можуть передавати відредаговані матеріали безпосередньо в бібліотеку того університету, де вони працюють. У видавничому центрі університету та бібліотеки матеріали обробляються, розміщуються на сервері і надаються для доступу вченим. Ця схема має місце при організації доступу як до нових праць та розробок, так і до архівних фондів. Можлива тематична архівація, коли вчені однієї спеціальності беруть участь у створені доступного для всіх архіву.
   До речі, в Науковій бібліотеці Хмельницького національного університету нещодавно створена "Анотована повнотекстова база даних наукових публікацій". База даних  містить статті з 4-х наукових журналів, які видаються в Хмельницькому національному університеті: "Вісник Хмельницького національного університету. Серія Економічні науки", "Вісник Хмельницького національного університету. Серія Технічні науки", "Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах", "Проблеми трибології". База даних, доступ до якої здійснюється з головної сторінки Web-сайту бібліотеки або через Електронну бібліотеку університету, включає 8000 записів повнотекстових   анотованих наукових публікацій.  Всього за три місяці - з січня по березень 2010 року - до БД звернулося 1140 користувачів, що говорить про популярність нової бази даних серед віртуальних користувачів. Незабаром БД  поповниться  статтями студентів-науковців та молодих вчених університету,  які друкуються в  збірниках  наукових праць студентів ХНУ.
   Якщо протягом тисячоліть історії розвитку бібліотек головною місією виступали питання бібліотечних фондів, їх формування, збереження та використання читачами, то на сьогодні документальні ресурси не можуть конкурувати з потенціалом  так званих "віртуальних бібліотек", тобто електронного ресурсу віддаленого доступу, що отримується через глобальні комп'ютерні мережі. Відбувається переоцінка значення поняття “бібліотечний фонд”, яке поступово змінюється більш конструктивним поняттям "інформаційні ресурси" і відповідає сучасній місії бібліотеки. Сучасного користувача менше цікавить, чи є в фондах бібліотек той чи інший документ, йому важливо, чи відкритий для нього доступ до потрібної інформації. Його менше цікавить, як він отримає інформацію — або через традиційну книгу в фонді, або через онлайнову повнотекстову БД, або через оперативну електронну доставку документа. Його цікавить швидкість та комфортність в одержанні інформації.
   Особливість інформаційної функції бібліотеки полягає в тому, що вона реалізується нею в тісній взаємодії з іншими суб'єктами інформаційного процесу, з використанням різних каналів розповсюдження інформації. Надаючи інформацію всім групам користувачів, бібліотека таким чином є інструментом подолання нерівності між представниками соціальних груп. Разом з тим, забезпечуючи своїх користувачів доступом до інформаційних ресурсів, бібліотека захищає їх від потоку непотрібної інформації  і таким чином контролює інформаційну безпеку особистості. Здійснюючи систематизацію та каталогізацію документів, довідково-бібліографічне обслуговування, бібліотека створює основу багатьом сучасним інформаційним процесам.
   Організовуючи доступ до інформації, бібліотека виступає посередником не тільки в системі  "документ-користувач", але й бере участь у більш складних процесах — в процесах просування соціальної інформації в суспільстві. Забезпечуючи механізм соціальної комунікації, наукова бібліотека сприяє підтримці соціального діалогу як в рамках різних культурних традицій, так і різних людських поколінь, окремих  історичних епох.
   Бібліотека перестає бути пасивним інформаційним посередником. Вона перетворюється в одну із самих продуктивних та масових систем управління знаннями  і  постає повноправним суб'єктом інформаційного простору  та в своїй діяльності орієнтується  на розвиток інтеграційної функції. Це забезпечує формування ресурсів, які охоплюють усі знання, продукує технологію, що базується на найновіших досягненнях у галузі обробки, передачі  та збереження даних, проводить навігацію та оцінку інформаційного ресурсу,  забезпечує органічне включення бібліотечно-інформаційного комплексу до світового віртуального інформаційного простору.
   Сьогодні, долаючи кордони інформаційної та комунікативної функції, наукова бібліотека бере на себе роль іншого комунікаційного інституту — інституту освіти. Багато авторів в професійній бібліотечній літературі пишуть про освітню місію бібліотек ВНЗ як найбільш важливої. Освітня місія бібліотеки включає сукупність видів діяльності, які направлені на забезпечення духовного відтворення суспільства. Бібліотека бере участь у процесі освіти як в широкому (трансляція культурних норм та цінностей теперішнім та майбутнім поколінням), так і у вузькому значенні (забезпечення інформаційної підтримки освіти індивідуума). Практика бібліотечної діяльності у ВНЗ в умовах інформатизації показує, що чим більше ресурсів нового типу відкривається в доступі  для бібліотечних користувачів, тим потрібнішими стають тренінги, консультації та інші форми освітньої роботи бібліотеки. Змагання на сучасному ринку інформаційних продуктів приводить до швидкої зміни пошукових інтерфейсів баз даних, методики пошуку інформації в електронних ресурсах стають більш витонченими, обсяг інформаційних ресурсів Інтернет росте надзвичайно швидкими темпами  - всі ці фактори пояснюють, чому в сучасній бібліотеці користувачі звертаються до бібліотекарів як  до найбільш, з їх точки зору,   кваліфікованих експертів в океані  інформації, до навігатора та менеджера знань. По мірі накопичення освітньої місії бібліотеки змінюється  роль бібліотекаря, якому стають притаманні функції педагога, інструктора, тренера. Новий, більш глибокий і продуктивний, рівень взаємозв'язку бібліотекарів з викладачами — це також наслідок інформатизації освіти і вузівської бібліотеки як елемента ВНЗ. Як показує практика вузівських бібліотек, бібліотекарі працюють в тісному контакті з викладачами у створенні завдань для студентів з використання та оцінки інформаційних ресурсів.  
   Розуміння сучасної місії бібліотеки, як створення умов доступу до інформаційних ресурсів, вносить новий зміст в роботу бібліотеки з формування інформаційної культури   користувачів. Інформаційна культура користувачів постає в сучасному суспільстві фактором, який лімітує можливості залучення до інформації. Щоб бути справжнім споживачем інформації, потрібно вміти ефективно вести інформаційний пошук, оцінювати і відбирати інформацію, використовувати її для критичного мислення та вирішення проблем.
   Майбутнє створюється людьми, сумою їх зусиль. В деякій мірі наукові бібліотеки можуть впливати на свою роль в інформаційному суспільстві. Для цього їм потрібно:

- завжди бути готовими до постійних змін;

- передбачати інформаційні потреби користувачів;

- шукати будь-який зручний засіб для впровадження інновацій;

- притримуватися розробки відкритих систем;

- створювати інфраструктуру мультимедіа та високошвидкісних мереж;

- перевіряти готовність персоналу до роботи з інформаційними технологіями;

- співпрацювати з іншими бібліотеками і організаціями;

- мислити в національному масштабі, як глобальному, так і локальному;

- надавати віддалений доступ до бібліотечних послуг;

- конвертувати всю унікальну інформацію в машиночитану форму для електронного опублікування.

Таким чином, у наукових бібліотек є всі передумови створити собі бажане місце та визначити свою  роль в  інформаційному суспільстві завдяки розробці ясної, узгодженої стратегії.

Література

1. Стратегія розвитку інформаційного суспільства // Освіта. – 2006. – № 2-3. – С. 3. 

2. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Закон України // Голос України. – 2007. – № 21. – С. 8-10.

3. Бабій, Л. Наукова бібліотека в сучасному суспільстві / Л. Бабій // Бібліотечна планета. – 2009. – №3. – С.21-22. 

4. Берьозкіна, Н. Наукова бібліотека в умовах інформатизації суспільства / Н. Берьозкіна // Бібліотечний вісник. – 2002. – №6. – С.49-52. 

5. Вилегжаніна, Т. Бібліотеки інформаційного суспільства: проблеми, завдання / Т. Вилегжаніна // Бібліотечна планета. – 2009. – №4. – С.4-5. 

6. Воскобойнікова-Гузєва, О. Наукова бібліотека ХХІ століття в європейському соціокультурному вимірі / О. Воскобойнікова-Гузєва // Бібліотечний вісник. – 2008. – №6. – С.33-36. 

7. Галлимор, А. Стратегии развития библиотек в информационном обществе [Текст] / А. Галлимор // Научные и технические библиотеки. - 1998. - №5. - С.3-19

8. Давидова, І. Стратегії розвитку бібліотек України за умов інформаційного суспільства / І. Давидова // Вісник книжкової палати. – 2008. – №8. – С.24-27. 

9. Дудар, М. Інформаційне суспільство і соціально-гуманітарні науки: початок III тисячоліття / М. Дудар // Вісник Технологічного університету Поділля. Соціально-гуманітарні науки. – 2002. – №2,Ч.2. – С. 110-113. 

10. Евстигнеева, Г. А.  Научная библиотека в информационном обществе [Текст] / Г. А. Евстигнеева // Научные и технические библиотеки. - 2004. - №8. - С.5-15.

11. Жирова, Н.Ф.Н. Шляхи розвитку європейських бібліотек у сучасному інформаційному суспільстві / Н. Ф. Жирова // Бібліотечна планета. – 2006. – №4. – С.33-34. 

12. Коваль, Т. Роль наукової бібліотеки в інформаційному забезпеченні вищої освіти / Т. Коваль // Бібліотечний форум України. – 2007. – №2. – С.20-23. 

13. Костенко, Л. Бібліотека інформаційного суспільства / Л. Костенко, М. Сорока // Бібліотечний вісник. –2002. - №3 — С.33-38.

14. Чачко, А. Бібліотекарі в інформаційному суспільстві: не реальність, а проблема / А. Чачко // Вісник книжкової палати. – 2001. – №10. – С.23-25. 

15. Шилюк, О.  Діяльність вузівської бібліотеки в умовах інформатизації суспільства / О. Шилюк // Вища школа. – 2008. – №5. – С. 52-55.

16. Шрайберг, Я. Л. Библиотеки и университеты в электронно-информационной среде: первые шаги на пути от информационного общества к обществу знаний [Текст] : Ежегодный доклад Конференции "Крым-2005" / Я. Л. Шрайберг // Научные и технические библиотеки. - 2006. - №1. - С.27-42.

17. Шрайберг, Я. Л.  Библиотеки, электронная информация и меняющееся общество в информационном веке [Текст] : Ежегодный доклад Международной конференции "Крым" / Я. Л. Шрайберг // Научные и технические библиотеки. - 2007. - №1. - С.25-55.

18. Шрайберг, Я. Л.  Библиотеки, электронная информация и меняющееся общество в информационном веке [Текст] : Ежегодный доклад Международной конференции "Крым" / Я. Л. Шрайберг // Научные и технические библиотеки. - 2007. - №1. - С.25-55.

19. Ярошенко, Т. Університетська бібліотека в інформаційному суспільстві / Т. Ярошенко // Бібліотечний форум України. – 2006. – №2. – С.34-38

Грані професії

Мацей О.О., зав. НМВ НБ ХНУ

Інформаційна культура працівника бібліотеки вищої школи   в системі безперервної освіти (на прикладі НБ ХНУ)

   Формування нової економіки країни вимагає випереджаючого розвитку освітньої сфери та освітнього потенціалу. Головною інновацією стає людина, яка володіє знаннями, навичками та уміннями використовувати усі переваги інформаційно-комунікаційних технологій. В зв'язку з цим серед основних вимог, які висуваються до спеціаліста ХХІ століття, важливе місце займає інформаційна культура.
   Інформаційна культура особистості — складне і багатозначне поняття, яке передбачає сукупність інформаційного світогляду і системи знань, умінь, навиків, які забезпечують самостійну діяльність по задоволенню інформаційних потреб на основі інформаційних технологій. Складовими інформаційної культури є: комунікативна культура, культура читання, письма і оформлення документів, культура інтелектуальної і науково-дослідницької діяльності, володіння інформаційними технологіями, інформаційно-правова та бібліографічна культура. Інформаційна культура особистості стала об'єктом пильної уваги фахівців різних областей знання: філософів, культурологів, психологів, інформаційних працівників, бібліотекарів.
   Бібліотека навчального закладу являється одним із основних комунікативних каналів, які забезпечують зберігання і використання величезних інформаційних ресурсів. Вона сьогодні повинна стати інформаційною базою освітнього закладу — інформаційним освітнім центром, який забезпечує доступ і формує уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, в світових, національних наукових і освітніх ресурсах.       
   Сучасний бібліотекар повинен навчати, знати і бути носієм не тільки традиційної бібліотечно-бібліографічної культури, а й володіти сукупністю інформаційних знань, навичками новітніх інформаційних технологій, спеціальними психолого-педагогічними знаннями та уміннями. Саме від підготовки і кваліфікації працівників залежить успіх роботи книгозбірень в нових інформаційних умовах. Для бібліотекарів важливими є: уміння оперувати різними джерелами інформації, навички вільної навігації в інформаційному просторі, здатність правильно оцінювати одержану інформацію, використовувати її, зберігати й переробляти, а при необхідності передавати для колективного користування, створювати нову інформацію на якісно новому рівні.
   Успішність функціонування бібліотеки як інформаційної установи зобов’язує бібліотечних фахівців швидко та адекватно реагувати на зміни в інформаційних потребах користувачів, удосконалювати форми обслуговування, надавати якісне інформаційне консультування, розширювати спектр бібліотечно-інформаційних послуг, вимагає систематичного вивчення та запровадження нових інформаційних технологій. Тому так гостро сьогодні стоїть проблема підвищення інформаційної культури бібліотечних фахівців, які повинні бути не тільки "лоцманами книжкових морів", але й навігаторами комп'ютерних мереж, чия діяльність формує нове інформаційне середовище. Сучасний ритм життя вимагає від бібліотекаря (інформаційного працівника) нових додаткових професійних навичок:

- знання іноземної мови

- оперативне задоволення інформаційних запитів користувачів

- уміння працювати з комп’ютером

- володіння основними комп’ютерними програмами

- вміння працювати з різними пошуковими системами в мережі Інтернет

- робота з технічними засобами та новітнім бібліотечним обладнанням.
   Персонал бібліотеки ХНУ впродовж  останніх років вивчає досвід інших бібліотек, самостійно розробляє технологічні інструкції, набуває навички кваліфікованого консультування з використання електронних ресурсів в локальній мережі та мережі Інтернет, використовує документи на непаперових носіях інформації.
   На сучасному етапі бібліотекарі нашої книгозбірні постійно займаються впровадженням новітніх інформаційних технологій. Інколи працівники відчувають недостатній досвід, відсутність необхідної методичної літератури. Тому велика увага в бібліотеці приділяється підвищенню кваліфікації фахівців. На державному рівні питання підвищення кваліфікації бібліотечного працівника вищої школи цілком не вирішено. Саме тому, впродовж багатьох років у НБ ХНУ діє злагоджена система підвищення кваліфікації. Бібліотекарі постійно працюють над підвищенням рівня інформаційної культури, переглядаючи фахові періодичні видання (усього бібліотека отримує 12 назв фахових журналів) та методичну літературу. Щосереди кожного місяця для фахівців бібліотеки проводяться заняття з підвищення кваліфікації. Для прикладу, у 2009 році проведено 70 занять, зокрема, у рамках "Школи керівника" підготовлено та проведено 5 консультацій, в системі "Бібліотечні уроки" - 6 занять з питань організації технологічних процесів, фахових питань, проводились огляди нової літератури з питань бібліографії та бібліотекознавства. Підвищували свій фаховий, загальноосвітній та культурний рівень працівники бібліотеки і шляхом підготовки та проведення тематичних оглядів, їх за рік проведено 7. Звичайно, проводились і майстер-класи з удосконалення обізнаності бібліотекарів в окремих процесах. Слід наголосити, що кожне заняття супроводжується  змістовними та вдалими мультимедійними презентаціями та віртуальними подорожами.
   Сьогоднішній бібліотекар має уміти працювати з електронними базами даних, володіти комп'ютерними технологіями, знати комп'ютерну техніку, фонд, володіти навиками інформаційного пошуку як в традиційній формі, так і за допомогою новітніх інформаційних технологій. Сучасний фахівець повинен знати й художню літературу, і не лише класичні твори, які вивчаються за шкільною програмою, знати просто необхідно і те, чим цікавляться сучасні студенти, які тенденції сучасного літературного процесу, що з того, що виходить сьогодні у світ друкованого слова, можна запропонувати користувачам. Адже усім відомо, що переважна частина книголюбів при виборі книжки для читання надає перевагу пораді бібліотекаря. Говорячи про вплив на читацькі інтереси, варто зазначити, що бібліотекарі можуть порекомендувати тільки те, що вони самі читають, цінують і знають. Отож, щоб покращити роботу з художньою літературою в  бібліотеці, підняти рівень інформаційної культури працівників, перш за все, необхідно удосконалювати літературну освіту бібліотекарів. З цією метою у НБ ХНУ розроблено та проведено на заняттях з підвищення кваліфікації цикл заходів, під час яких працівники знайомляться з  творчістю сучасних авторів: О.Забужко, Ю.Покальчука, І.Роздобудько, Ю.Андруховича та ін.
   Враховуючи діючу в бібліотеці систему підвищення кваліфікації, велика увага приділяється також самоосвіті, адже самостійна робота з різними джерелами інформації позитивно впливає на професійний та культурний потенціал бібліотекаря і підвищує рівень інформаційної культури. Тому важливо самостійно одержувати знання, формувати уміння їх ефективного відбору, систематизації та обміну з іншими працівниками. Для цього створені необхідні умови: кожної останньої середи місяця проводяться заняття у структурних підрозділах. Керівники відділів заздалегідь розробляють теми, які будуть обговорюватись у підрозділі. Кожен фахівець веде "Зошит з підвищення кваліфікації", в який занотовує цікаву та важливу для роботи інформацію.
   Працівники бібліотеки, з метою розширення загального світогляду та підвищення рівня  інформаційної культури, беруть активну участь у семінарах, регіональних, всеукраїнських, міжнародних науково-практичних конференціях.
   Методична робота та робота з організації підвищення кваліфікації працівників бібліотеки відзначається постійним пошуком і впровадженням інновацій, зумовлених викликом часу і перспективами розвитку інформаційних технологій. Тому продовжується робота з вивчення та впровадження в практику діяльності ГОСТів, стандартів. Провідні фахівці бібліотеки беруть участь у заняттях "Школи професійної майстерності"  з питань впровадження в роботу бібліотек ДСТУ ГОСТ 7.1: 2006. "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання", ДСТУ ГОСТ 7.20:2007 "Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання".
   Кожного року проводиться комплекс заходів з удосконалення бібліотечних процесів, їх регламентація. Діяльність бібліотеки керується цілим рядом документів: положеннями, технологічними інструкціями на окремі бібліотечні процеси, методичними рекомендаціями, пам'ятками, посадовими інструкціями співробітників, перспективними планами роботи, нормами на бібліотечні процеси й правилами користування бібліотекою та ін. Для того, щоб усі фахівці книгозбірні могли у будь-який момент пригадати існуючий норматив чи познайомитись з новою регламентуючою документацією, на сайті бібліотеки у розділі "Наукова робота" ведеться база даних "Регламентуючі документи бібліотеки", яка систематично поповнюється новими, затвердженими на засіданнях методичної ради регламентуючими діяльність нашої бібліотеки документами.
   Проблема розвитку інформаційної культури особистості бібліотекаря невичерпна і має вирішуватись у бібліотеці постійно. Результативність інформаційної освіти фахівців в бібліотеці ХНУ, в поєднанні з діючими формами підвищення професійної кваліфікації кадрів, я вважаю, є ефективною, тому нам усім слід і надалі працювати в цьому напрямку. Адже, від рівня інформаційної культури бібліотечних фахівців залежить не тільки ефективність бібліотечно-інформаційного обслуговування, а й престиж професії сучасного науково-інформаційного фахівця, його соціальний статус.

З досвіду колег

Бичко О. М.,
завідувачка інформаційно-бібліографічним відділом НБ ХНУ

Інформаційна культура та її виховання
(з досвіду університетських бібліотек)


   Для сучасного суспільства характерне щоденне зростання потоку інформації, а разом з тим рівня складності її пошуку, обробки та аналізу. Для вільної орієнтації в інформаційному потоці людина повинна володіти інформаційною культурою як однією із складових загальної культури.
   Поняття інформаційна культура – багатоаспектне та різнопланове. Нині існує велика кількість визначень поняття "інформаційна культура", але найбільш розповсюдженим є розуміння інформаційної культури як "сукупності інформаційного світогляду, системи знань та вмінь, що забезпечують самостійну діяльність, спрямовану на задоволення індивідуальних інформаційних потреб з використанням як традиційних, так і новітніх інформаційних технологій".
   Людина з розвиненою інформаційною культурою характеризується як особа, що володіє цілим комплексом знань та умінь:

- володіння технічними пристроями та програмними продуктами;

- уміння грамотно формувати свої інформаційні потреби і запити;

- здатність здійснювати самостійний інформаційний пошук різних видів документів за допомогою як традиційних, так і автоматизованих пошукових засобів;

- володіння навиками аналізу і переробки інформації (наприклад, складання бібліографічного опису, оформлення посилань до наукової роботи, списку літератури тощо);

- дотримання інформаційної етики і уміння вступати в інформаційні контакти;

   Вміння знаходити і використовувати потрібну інформацію є важливим еле­мен­том системи вищої освіти, де ефективність навчання напряму залежить від інформаційної культури читачів.
   Університетські бібліотеки є основним підрозділом, що забезпечує інформаційну базу навчального та наукового процесів. Тому їм відводиться головна роль у навчанні основам інформаційних знань.
   Звернемось до досвіду бібліотек США, які є засновниками навчання інформаційній грамотності. В бібліотеках США частіше використовується термін інформаційна грамотність, але він відповідає нашому поняттю інформаційна культура. Питання розвитку інформаційної грамотності розглядаються дуже серйозно, їм приділяється багато уваги, створюються організації.
   В 1990 р. в США створено Національний форум інформаційної грамотності. Це коаліція більше 70 освітніх, комерційних і урядових організацій, яка працює з пропаганди інформаційної грамотності як в національному, так і міжнародному масштабі і підтримує проекти в цій сфері. Ще однією установою, що присвятила свою діяльність розвитку інформаційної грамотності, став Інститут інформаційної грамотності, заснований у 1997 р. як Національний. Інститут переслідує основні цілі: підготовка бібліотекарів, зайнятих навчанням користувачів; розробка програмних матеріалів для бібліотечних адміністраторів з питань інформаційної грамотності; підтримка ініціатив у сфері вищої освіти таких установ, як Асоціація наукових бібліотек і бібліотек коледжів і Національного форуму інформаційної грамотності.
   В 2000 р. у США розроблені та затверджені стандарти компетентності інформаційної грамотності для вищої освіти. А в 2001 р. для бібліотекарів академічних бібліотек затверджено документ "Завдання навчання інформаційній грамотності", який є  чудовим інструментом для розробки повноцінних університетських програм щодо навчання інформаційній грамотності. Завдання в цьому документі представлені як стандарти, яких необхідно досягнути в кінцевому результаті. Розглядаючи проблему інформаційної грамотності як комплексне завдання, вирішувати яке необхідно спільними зусиллями, розробники документа диференціювали відповідальність за різні компоненти інформаційної грамотності:

- відповідальність бібліотекарів;

- головним чином відповідальність бібліотекарів, але завдання буде вирішено ефективніше при керівництві або співпраці з викладачами;

- головним чином відповідальність викладачів у співпраці з бібліотекарями;

- відповідальність викладачів;
   Таким чином, ефективна робота з виховання інформаційної культури передбачає  тісний взаємозв’язок бібліотекарів з викладачами університету у створенні електронних підручників для студентів щодо використання інформаційних ресурсів в проектах, пов'язаних з дистанційною освітою тощо.
   Процес формування інформаційної культури читачів потребує диференційованого підходу, підбору методик і програм навчання з урахуванням професійної спеціалізації читачів, рівня їх інформаційних потреб та інформаційної підготовки.
   На сьогоднішній день можна вказати наступні форми та методи  навчання, що активно використовуються університетськими бібліотеками різних країн для виховання інформаційної грамотності:

- інтерактивні навчальні програми, реалізовані через бібліотечні Веб-сайти;

- електронні демонстрації з практичними завданнями

- самостійне виконання малими групами користувачів вправ щодо використання електронних інформаційних ресурсів

- тренінги щодо використання інформаційних ресурсів, що розробляються разом з викладачами і розміщені на бібліотечному Веб-сайті;

- семінари-тренінги, присвячені каталогам в режимі он-лайн, базам даних та іншим подібним ресурсам, що проводяться як із студентами, так і з викладачами;

- спеціальні навчальні курси з інформаційної грамотності, що входять в навчальні плани університетів і викладаються бібліотекарями університетських бібліотек.
   Ці форми є складовими елементами університетської програми розвитку інформаційної грамотності. Кожна бібліотека вибирає і використовує ті форми, які для неї  найефективніші.
   В контексті реформування освіти актуальна концепція так званого доступного навчанню моменту. Доступний навчанню момент — це найкращий час, коли користувач готовий навчатись, і кращий час, а в деяких випадках і єдино можливий час, коли це навчання може бути проведене. В сучасній університетській бібліотеці моменти, що вимагають втручання бібліотекаря саме як педагога, виникають дуже часто.  Дослідницькі потреби студентів стають все більш складними, а характер і способи їх задоволення дуже різноманітні в плані використування новітніх технічних засобів і електронних ресурсів. Момент, коли користувач не знаходить потрібної інформації, найбільш сприятливий для його навчання. Традиційні форми навчання орієнтовані на те, щоб навчити студента відповідати на питання, які можливо виникнуть у нього в майбутньому, при використанні доступного навчанню моменту бібліотекар навчає студента знанням і навикам, в корисності яких користувач може пересвідчитись відразу.
   Найпоширенішим і реальним методом навчання користувачів завжди був і залишається  процес обслуговування (індивідуальні та групові консультації). Ефективність консультацій полягає в тому, що вони застосовуються постійно, розраховані на всі категорії користувачів і дозволяють швидко відповісти на всі запити в будь-якому режимі бібліографічного обслуговування.
   Особлива увага на сьогоднішній день приділяється активному навчанню. Якщо раніше головною формою навчання була лекція, активне навчання залучає студентів у цілий ряд дій, що примушують їх з'ясовувати, питати, аналізувати і засвоювати нові знання та вміння. Методи активного навчання відкривають можливості для застосування різноманітних педагогічних методів. В той же час вони ставлять до працівників університетських бібліотек нові вимоги.
   Бібліотеки ефективно працюють над підвищенням інформаційної культури користувачів із застосуванням мультимедійних засобів.
   Мультимедійні засоби стимулюють мотивацію навчання, активізують увагу користувачів (студентів), підвищують інтерес до нової теми. Навчання стає цікавим й емоційним, приносить естетичне задоволення. Підвищується якість інформації, наочність навчання; забезпечується повтор найбільш складних моментів лекції.
   Часто у бібліотеках створюються рекламні ролики, презентації для широкого інформування користувачів про діяльність і нові електронні можливості бібліотеки університету. Ці ролики встановлюють на комп'ютерах у залах електронних ресурсів та у фойє бібліотек і активно використовують під час проведення масових заходів, засідань кафедр, екскурсій по бібліотеці тощо.
   У процесі створення різних мультимедійних засобів підвищується інтелектуальний рівень співробітників бібліотеки, зростає професійна майстерність і компетентність. З боку користувачів підсилюється інтерес до діяльності бібліотеки. Її роль стає більш значимою в інформаційному й освітньому просторі ВНЗ.
   Шляхи формування інформаційної культури можуть бути різними. Як правило, бібліотеками розробляються багаторівневі навчальні програми з використанням мультимедійних засобів з формування інформаційної культури всіх категорій користувачів університету: абітурієнтів, студентів молодших і старших курсів, аспірантів і викладацького складу. Форми навчання різні: групові й індивідуальні практичні заняття і тренінги в залах електронних ресурсів, спільні заходи з кафедрами університету.
   Інформатизація суспільства вимагає вдосконалення спеціального курсу "Основи інформаційної культури". Мета курсу - навчити користувачів пізнавати закономірності й перспективи розвитку інформаційного суспільства, орієнтуватися в потоках документів і масивах інформації, знати її основні джерела, уміти орієнтуватися й оптимально використовувати мережеві інформаційні ресурси. Заняття, як правило, проводяться в аудиторії, спеціально обладнаній мультимедійною апаратурою. В деяких бібліотеках аудиторія обладнана інтерактивною дошкою, автоматизованим місцем викладача; кожен студент працює за окремим монітором у мережевому режимі. Демонстраційні слайди до всього курсу дозволяють викладачеві вести активний діалог зі слухачами й акцентувати увагу на найбільш значимих моментах, використовуючи можливості інтерактивної дошки.
   Заняття лекційно-практичні. Для студентів розробляються контрольні питання, що дозволяють оцінити отримані знання. Курс "Основи інформаційної культури" передбачає модульний характер навчання й може складатись з наступних компонентів: програма дисципліни, навчальний посібник, методичні вказівки з виконання лабораторних робіт, організаційно-методичні вказівки із засвоєння дисциплін, банк тестових завдань, демонстраційні презентації курсів.
   Практика показує, що необхідно розширювати та підвищувати рівень навчання віддалених користувачів. Цьому сприяють такі заходи, як розробка й удосконалювання допоміжних матеріалів в електронному каталозі, індивідуальне консультування з виконання запитів віддалених користувачів, дистанційне навчання у вигляді онлайнових інтерактивних курсів, створення електронних підручників.
   Дистанційні курси та електронні підручники створюються за участю викладачів університету. Вони призначені для ознайомлення з інформаційними ресурсами бібліотеки, навчання навичкам самостійної роботи з документами, базами даних й інших елементів сучасних інформаційних технологій. Як правило, вони містять методичні й практичні матеріали. Дистанційні курси висвітлюють такі питання: як користуватись бібліотекою, які послуги надає бібліотека, як вести пошук інформації та оформити бібліографічний список літератури, як працювати з електронними ресурсами. Матеріали дистанційних курсів вивчаються на прикладах, максимально наближених до практичної діяльності читача. Дуже актуальним на сьогоднішній день в системі вищої освіти є тестування, тому в кінці курсу читачу пропонують пройти тестування для перевірки знань. Рекомендується спочатку прочитати теоретичний матеріал, потім виконати практичні завдання й тільки наприкінці здавати тест. Кожна відповідь на питання має обмеження в часі. Результат тесту архівується або посилається на електронну пошту викладача. Курс зручний тим, що позбавляє від багатократних повторів  матеріалу.
   Електронний підручник є прямим продовженням курсу "Основи інформаційної культури". У посібнику, як правило, представлені основи класифікації джерел інформації й інформаційних потреб; розглянуті основні процеси інформатизації й інформаційного суспільства, функціонування інформаційних комунікацій; дана характеристика центрів інформації, методика пошуку інформації, опису документів у відповідності зі стандартами, характеристика електронних бібліотек; показані можливості використання інформаційних ресурсів відповідно до закону про авторське право.
   Успіх поширення бібліографічних знань багато в чому залежить від кваліфікації бібліографів. Щоб надавати необхідну допомогу читачам у практичній діяльності й навчанні, потрібно постійно вдосконалювати професійні знання.
    Змінюються вимоги до змісту знань, якими зобов'язаний володіти сьогоднішній бібліотекар, що займається навчанням інформаційній грамотності. Дуже важливим є момент одночасного підвищення інформаційної культури і тих, хто навчається, і тих, хто навчає. Сучасні університетські бібліотекарі потребують спеціальних освітніх програм, що допомагають їм оволодіти необхідними знаннями для проведення занять з навчання користувачів інформаційної грамотності. Швидкість технологічного прогресу ставить бібліотекарів в ситуацію постійного освоєння нових знань.
   Популяризація бібліографічних знань - процес безперервний. Тільки постійна увага до цієї ділянки роботи з використанням всіх можливостей навчання й рекомендацій бібліографічних посібників дозволить досягти бажаних результатів. Необхідно ретельно аналізувати ефективність уже існуючих форм і методів бібліографічного навчання користувачів, шукати нові варіанти, намагатися поглиблювати свій досвід і використовувати досвід інших бібліотек.
   На жаль, зусилля бібліотек України спрямовані на вирішення цієї задачі далекі від ефективності. Університетськими бібліотеками не охоплюються всі групи користувачів інформації, тому що не передбачено включення курсу "Основи інформаційної культури" до навчального плану університету. Бібліотеки переважно фокусують свою роботу на використанні власних інформаційних ресурсів і часто не здатні навчити працювати із всім комплексом освітніх матеріалів і засобів, що входять в арсенал сучасної вищої школи. У вищій школі розвитком інформаційної культури не займається цілеспрямовано жодна структура як на рівні країни чи регіону, так і в рамках окремо узятого університету.
   Покращення діяльності бібліотек з формування інформаційної культури користувачів потребує, перш за все, державного підходу: переходу від епізодичної, несистемної роботи до діяльності в рамках спеціальної державної програми, яка передбачає підготовку кадрів, вирішення проблем координації роботи бібліотек та навчальних закладів, розробку методичного забезпечення, створення необхідної матеріальної бази.

Література


1. Популяризация библиографических знаний среди читателей [Текст] / Н. А. Авдонина, Н. С. Масловская // Библиография. – 2009. – № 4. – С. 55-60. 

2. Гендина, Н. И. Образование для общества знаний и проблемы формирования информационной культуры личности [Текст] / Н. И. Гендина // Научные и технические библиотеки. – 2007. – № 3. – С. 40-48. 

3. Еременко, Т. В. Формирование информационной культуры современого университетского сообщества: опыт проектного развития [Текст] / Т. В. Еременко // Научные и технические библиотеки. – 2004. – № 4. – С. 68-75. 

4. Збаровская, Н.    Информационная культура личности. Проблемы формирования [Текст] / Н. Збаровская // Библиотечное дело. – 2005. – № 1. – С. 7-8. 

5. Казанцева, В. П.    Информационная культура личности и образовательный процесс университета [Текст] / В. П. Казанцева // Научные и технические библиотеки. – 2009. – № 5. – С. 62-66. 

6. Формирование информационной культуры личности: теоретическое обоснование и моделирование содержания учебной дисциплины [Текст] / Н. И. Гендина, Н. И. Колкова, Г. А. Стародубова, Ю. В. Уленко. – М.: Межрегиональный центр библиотечного сотрудничества, 2006. – 512 с.

7. Хорунжий, В. П.   Создание и использование современных мультимедийных средств для повышения информационной культуры пользователей [Текст] / В. П. Хорунжий, Е. Ю. Талызина // Научные и технические библиотеки. – 2008. – № 9. – С. 59-62. 


Правове поле

Примірне положення
про надання платних послуг користувачам бібліотеки ВНЗ



1. Загальні положення
   1.1. Надання платних послуг бібліотекою ВНЗ здійснюється на підставі Закону України "Про бібліотеки і бібліоетчну справу" від 21.05.2009 р. №1388-VI, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами  та закладами системи освіти, що належать  до державної і комунальної форми власності" від 27.08.2010р. №796 (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 939 (від 12.10.2010), Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами культури і мистецтв, заснованими на державній та комунальній формі власності" від 5.06.1997р. № 534, Наказом МОН України "Про затвердження примірного положення по бібліотеку вищого навчального закладу ІІІ — Ivрівнів акредитації" від 06.08.2004р. №641, Наказом МОН України "Про затвердження Типових правил користування бібліотекою вищого закладу освіти Міністерства освіти України" від 31.08.1998р., Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними науковими установами" від 28.07.2003р. №1180 в п.13 (Організація та проведення наукових семінарів, конференцій, импозіумів, лекторіїв, виставок, тренінгів), Наказом МОН України, МФ України, Мінекономіки України "Про затвердження Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами" від 27.10.1997р. №383/239/131 в частині 4 (Планування та використання доходів від надання платних послуг)
   1.2. Надання платних послуг бібліотекою забезпечує більш повне задоволення інформаційних потреб користувачів, створює умови для залучення позабюджетних джерел фінансування діяльності бібліотеки.
   1.3. Платні послуги сприяють збереженню бібліотечного фонду, зміцненню матеріально-технічної бази бібліотеки, стимулюванню її співробітників.

2. Порядок надання додаткових платних послуг користувачам бібліотеки
   2.1. Перелік платних послуг, що надаються користувачам бібліотеки, затверджується ректором вищого навчального закладу за поданням директора бібліотеки.
   2.2. Користувачами платних послуг можуть бути як колективні (юридичні особи) так й індивідуальні (фізичні особи) замовники. Оплата послуг для юридичних осіб здійснюється  як по безготівковому розрахунку на підставі договору, так і готівкою в касу бібліотеки.
   2.3. Вартість послуг встановлюється згідно калькуляції складеної планово-фінансовим відділом навчального закладу по кожній послузі окремо. Прейскурант цін на послуги затверджується наказом ректора навчального закладу. Ціни можуть бути змінені в установленому порядку згідно із змінами на витрати по їх наданню.
   2.4. Працівники бібліотеки забезпечують якість надання додаткових платних послуг.
   2.5. Бібліотека має право використуовувати для надання додаткових платних послуг фонди бібліотеки, як на паперових так і на електронних носіях, довідково-інформаційний апарат, технічні засоби, програмні продукти, засоби зв'язку, матеріали інтелектуальної діяльності працівників бібліотеки.
   2.6. Умови надання окремих видів платних послуг можуть бути регламентовані технологічними інструкціями на них.

3. Організація обліку надання платних послуг
3.1. Прийом коштів за надання послуг здійснюється згідно з п. 2.3 цього положення в касі бібліотеки через касові апарати відповідальними працівниками, які несуть матеріальну  відповідальність згідно з чинним законодавством.
   3.2. За сплачені кошти користувач отримує касовий чек.
   3.3. Кошти з каси бібліотеки щоденно здаються в банк працівником, який є відповідальним за здачу коштів згідно з розпорядженням по бібліотеці.
   3.4. Квитанції банку про здані кошти зберігаються в бібліотеці протягом трьох років.
   3.5. До 3-го числа місяця, наступного за звітним, відповідалльний працівник,  подає до бухгалтерії навчального закладу звіт згідно затвердженої форми.
 4. Фінансові та правові аспекти надання платних послуг
4.1. Працівники, які ведуть прийом коштів за надання послуг заключають з навчальним закладом договір про матеріальну відповідальність.
   4.2. Контроль за правильністю обліку здійснює відповідальний працівник.
4.3. Контроль за наданням послуг та обліково-фінансовою дисципліною здійснює директор бібілотеки та заступник директора бібліотеки, які несуть матеріальну та дисциплінарну відповідальність за облік та використання отриманих бібліотекою коштів згідно з чинним законодавстом.
   4.4. Бібліотека має право використовувати кошти, отримані за надання додаткових послуг на:

- Поповнення бібліотечного фонду.

- Придбання витратних матеріалів.

- Проведення ремонту технічних засобів.

- Придбання технічних засобів, програмних продуктів, баз даних.

- Відрядження.

- Видавничу діяльність.

- Матеріальне стимулювання працівників бібліотеки.

Директор бібліотеки
Погоджено:

Головний бухгалтер навчального закладу

Витяг

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом МОН України
від "06" 08  № 641

ПРИМІРНЕ ПОЛОЖЕННЯ
про бібліотеку вищого навчального закладу
III-IV рівнів акредитації



3. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ

3.1. Бібліотека:

3.1.1. Здійснює інформаційне та бібліотечно-бібліографічне обслуговування користувачів.

3.1.2. Організовує диференційне (індивідуальне та групове) обслуговування користувачів на абонементах, в читальних залах та інших пунктах видачі літератури.

3.1.3. Безкоштовно надає користувачам бібліотеки основні бібліотечні послуги.

3.1.4. Реалізує можливості взаємовикористання бібліотечних фондів за допомогою міжбібліотечного та міжнародного абонементів, внутрішнього та міжнародного книгообміну, електронної доставки документів тощо.

3.1.5. Вивчає інформаційні потреби користувачів та здійснює оперативне забезпечення інформаційних запитів науковців і студентів вищого навчального закладу, використовуючи різні форми і методи індивідуального, групового і масового інформування. Проводить соціологічні опитування та дослідження читацьких інтересів з метою оптимізації їх задоволення.

3.1.6. Підвищує ефективність інформаційного забезпечення користувачів за рахунок взаємодії з всеукраїнськими та галузевими інформаційними центрами. Забезпечує користувачам доступ до інформаційних ресурсів як в Україні, так і за її межами.

3.1.7. Організовує роботу громадських інформаторів кафедр і наукових підрозділів вищого навчального закладу, надає їм необхідну методичну допомогу.

3.1.8. Укладає і готує до видання бібліографічні покажчики, списки літератури, створює електронні бази даних на допомогу науковій та навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, виконує всі види бібліотечних довідок, проводить бібліографічні огляди, організовує книжкові виставки тощо.
3.1.9. Організовує для студентів заняття з основ інформаційної культури, бібліотекознавства та бібліографії. Пропагує бібліотечно-бібліографічні знання шляхом проведення індивідуальних бесід, консультацій, організації книжкових виставок тощо.

3.1.10. Надає користувачам додаткові платні послуги згідно з чинним законодавством.

3.2. Формує бібліотечні фонди згідно з навчальними планами, програмами та тематикою наукових досліджень вищого навчального закладу шляхом придбання наукової, навчальної, довідкової, художньої літератури, періодичних, аудіо-, відео- видань, СD-, DVD- дисків та електронних баз даних, вироблених як в Україні, так і закордоном.

3.2.1. Здійснює організацію, раціональне розміщення та облік основних і підсобних бібліотечних фондів, їх зберігання, реставрацію, консервацію, копіювання та оцифровування.

3.2.2. Систематично аналізує використання бібліотечних фондів з метою їх оптимізації. Вносить до Міністерства освіти і науки України пропозиції щодо видання навчальної літератури.

3.2.3. Вилучає з бібліотечних фондів документи, що втратили актуальність, наукову та виробничу цінність, зношені, дефектні та дублетні примірники згідно з діючими законодавчими актами. Вилучення документів за ідеологічними чи політичними ознаками забороняється.

3.3. Створює і веде систему бібліотечних каталогів, бібліографічних картотек та БД на традиційних і електронних носіях інформації з метою багатоаспектного розкриття бібліотечно-інформаційних ресурсів.

3.3.1. Бере участь у створенні галузевих, регіональних та загальнодержавних баз даних.

3.4. Проводить роботу з пропаганди та розкриття бібліотечно-інформаційних ресурсів як традиційними методами, так і з застосуванням комп'ютерних технологій.

3.4.1. Спільно з відповідальними за виховну роботу у вищому навчальному закладі викладачами та представниками громадських організацій проводить читацькі конференції, літературні, музичні вечори, диспути, інші масові заходи.

3.5. Проводить господарську діяльність, спрямовану на поліпшення умов праці користувачів та співробітників бібліотеки на основі даних повноважень.

3.5.1. Організовує інформаційне та бібліотечне обслуговування сторонніх організацій та громадян на компенсаційній основі, визначеній договором та чинним законодавством.

3.6. Бере участь у міжнародних бібліотечних програмах та проектах.

3.7. Проводить наукові дослідження у галузі бібліотекознавства, інформатики, бібліографії, історії книги та ін.

3.8. Вивчає і впроваджує в практику роботи передовий бібліотечний досвід та результати науково-дослідних робіт. Здійснює перехід на новітні бібліотечні технології.

3.9. Проводить науково-методичну роботу (аналітичну, організаційну, консультативну) з вдосконалення всіх напрямків діяльності бібліотеки.

3.10. Забезпечує безперервну освіту, підвищення професійного, загальноосвітнього та культурного рівня працівників бібліотеки.


В И Т Я Г


ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Закону України
 "Про бібліотеки і бібліотечну справу"
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, N 39, ст.557 )

 II. Прикінцеві положення
  1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім підпункту 2 пункту 13 розділу I та пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2010 року.
  2. Підпункт 5.1.23 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 21, ст. 156; 2000 р., N23, ст. 177; 2005 р., NN 17-19, ст. 267) викласти в такій редакції:
"5.1.23. Надання бібліотеками державної та комунальної форм власності платних послуг з: проведення виставок книг;

складання бібліографічних списків для курсових, дипломних і наукових робіт;

складання каталогів для приватних бібліотек та бібліотек підприємств, установ,організацій;

бібліотечно-інформаційного обслуговування підприємств, установ,організацій;

підготовки фактографічних, тематичних довідок;

користування міжбібліотечним абонементом (пересилання документів);

користування нічним абонементом;

користування створеними іншими суб'єктами господарювання базами даних, право доступу до яких набуте бібліотекою на платній основі;

оформлення реєстраційних документів користувачів бібліотек;

ремонту і реставрації документів;

репрографічного відтворення документів".

3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

розробити та привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Президент України В.ЮЩЕНКО

 м. Київ, 21 травня 2009 року - http://zakon.rada.gov
 Джерело тексту — http: // zakon.rada.gov.ua



КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 27 серпня 2010 р. N 796
Київ


Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності
{Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N 939 ( 939-2010-п ) від 12.10.2010 }


Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:


1. Затвердити перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності, що додається.
Установити, що послуги, передбачені пунктами 5, 13-15, 17 розділу 1, пунктами 1-3 розділу 4, абзацами другим і третім пункту 3 та пунктом 4 розділу 7 зазначеного переліку, надаються на безоплатній основі дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа. { Абзац другий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 939 (від 12.10.2010)
2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
3. Міністерству освіти і науки:
разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади внести в установленому порядку пропозиції щодо приведення актів Кабінету Міністрів України у відповідність з цією постановою;
надавати роз'яснення щодо застосування цієї постанови. Прем'єр-міністр України                                  М.Азаров                                                                                                 

     Інд. 28

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 27 серпня 2010 р. N 796

ПЕРЕЛІК
платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими
установами та закладами системи освіти, що належать
до державної та комунальної форми власності

1. У сфері освітньої діяльності:

1) підготовка понад державне замовлення в межах ліцензійного обсягу   відповідно до договорів, укладених з фізичними та юридичними особами, студентів та курсантів вищих навчальних закладів цивільної авіації, морського та річкового флоту, Севастопольського інституту атомного машинобудування (далі - студенти, курсанти)за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, аспірантів і докторантів;

2) навчання студентів, курсантів для здобуття другої вищої освіти, крім випадків, коли право на безоплатне здобуття другої вищої освіти надано законодавством;

3) підвищення кваліфікації кадрів, навчання для здобуття громадянами післядипломної освіти понад державне замовлення в межах ліцензійного обсягу;

4) підготовка кваліфікованих робітників понад державне замовлення в межах ліцензійного обсягу, крім випадків, коли здобуття освітнього рівня кваліфікованого робітника передбачено навчальним планом підготовки за освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти;

5) підготовка до вступу до вищих навчальних закладів та до зовнішнього незалежного оцінювання;

      {Пункт 6 розділу 1 виключено на підставі Постанови КМ N 939 (від 12.10.2010}

      {Пункт 7 розділу 1 виключено на підставі Постанови КМ N 939 (від 12.10.2010}

      {Пункт 8 розділу 1 виключено на підставі Постанови КМ N 939 (від 12.10.2010}

9) підготовка та перепідготовка, підвищення кваліфікації кадрів за замовленням центрів зайнятості;

10) навчання студентів, курсантів, аспірантів, докторантів з числа іноземців та осіб без громадянства; стажування іноземців та осіб без громадянства;

11) прийом кандидатських іспитів, видання та розповсюдження авторефератів, дисертацій, стенографування під час захисту дисертацій; інші послуги, пов'язані з підготовкою до захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук та його проведенням (крім оплати часу проведення засідання членам спеціалізованої вченої ради та оплати часу участі в таких засіданнях офіційних опонентів);

12) проведення наукових консультацій для осіб, які підвищують кваліфікацію самостійно, та стажування таких осіб;

13) проведення для громадян лекцій та консультацій з питань науки, техніки, права, культури, мистецтва, фізичної культури, спорту, туризму, краєзнавства тощо;

14) проведення понад обсяги, встановлені навчальними планами, з видачею або без видачі відповідних документів про освіту курсів, гуртків, факультативів   (зокрема, іноземних мов, комп'ютерної підготовки, гри на музичних інструментах, хореографії, образотворчого мистецтва, стенографії, машинопису, крою та шиття, оздоблення приміщень, агротехніки, зоотехніки, підготовки водіїв) за науковим, технічним, художнім, туристичним, екологічним, спортивним, оздоровчим та гуманітарним напрямами, семінарів, практикумів з підготовки кадрів для дитячого та молодіжного туризму;

{Пункт 14 розділу 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 939 (від 12.10.2010}

15) організація, проведення у позанавчальний час (у тому числі канікули, святкові та вихідні дні) заходів за освітнім, науковим, технічним, художнім, туристичним, екологічним, спортивним, оздоровчим та гуманітарним напрямами, крім тих, що фінансуються за рахунок коштів загального фонду державного та місцевих бюджетів;

16) організація заходів, пов'язаних з утворенням навчальних, навчально-виробничих, наукових закладів, установ, центрів навчальних закладів;

17) забезпечення обмундируванням студентів, курсантів та працівників вищих навчальних закладів, статутами яких передбачено носіння форменого одягу;

18) забезпечення харчуванням дітей у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах з частковою оплатою відповідно до законодавства;

19) утримання вихованців у інтернатних навчальних закладах,

загальноосвітніх школах та професійно-технічних училищах соціальної   реабілітації з частковою оплатою відповідно до законодавства;

20) друкування, копіювання, сканування, ламінування, запис на носії інформації;

21) виконання складних тематичних, інформаційних та довідково-бібліографічних запитів на замовлення фізичних та юридичних осіб, зокрема за попереднім замовленням;

      {Пункт 22 розділу 1 виключено на підставі Постанови КМ N 939 (від 12.10.2010}

      {Пункт 23 розділу 1 виключено на підставі Постанови КМ N 939 (від 12.10.2010}

24) видання та реалізація навчальної літератури, методичних, науково-методичних, наукових, науково-технічних видань, друкованих засобів масової інформації (газети, часописи, альманахи тощо).

2. У сфері наукової та науково-технічної діяльності:

1) проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських, проектно-конструкторських, технологічних, пошукових та проектно-пошукових робіт;

2) проведення робіт з діагностики, стандартизації і сертифікації технологічних процесів, обладнання та матеріалів, метрологічного забезпечення, технічного захисту інформації;

3) проведення досліджень щодо розвитку окремих галузей національної економіки та кон'юнктурних досліджень;

4) проведення наукової, науково-технічної, інших видів експертиз в установленому законодавством порядку;

5) проектування, розроблення та виготовлення експериментальних зразків і дослідних партій матеріалів, речовин, приладів, обладнання;

6) випробування обладнання, конструкцій, виробів, речовин, матеріалів;

7) проведення консультацій з питань наукових досліджень, їх організації та наукового обслуговування;

8) інформаційно-аналітичне забезпечення наукової діяльності;

9) впровадження результатів наукових досліджень;

10) забезпечення доступу до локальних і корпоративних комп'ютерних мереж, Інтернету, автоматизованих баз даних та пошукових систем через сегменти локальних і корпоративних мереж;

11) впровадження, виробництво і реалізація дослідної, промислової, наукової, науково-технічної, інноваційної продукції, техніки, обладнання, приладів та устаткування, що виготовлені за власними технологіями;

12) здійснення операцій, пов'язаних із трансфером (передачею) технологій, що розроблені за рахунок коштів державного бюджету;

13) проведення лабораторних аналізів і досліджень зразків, діагностика інфекційних захворювань;

14) забезпечення діяльності технологічних та наукових парків;

15) забезпечення розроблення державних стандартів і технічних умов на виробництво продукції, проведення її сертифікаційних випробувань;

16) розроблення науково-технічної документації;

17) надання дозволів (видача ліцензій) на використання об'єктів права інтелектуальної власності;

18) розроблення та впровадження, реалізація та супровід програмного забезпечення з навчальною, виробничою та науково-дослідницькою метою;

19) організація та проведення наукових заходів (з'їздів, семінарів, конференцій тощо), якщо це не передбачено навчальними планами з підготовки кадрів і не належить до діяльності, яка фінансується за рахунок коштів загального фонду державного та місцевих бюджетів.

3. У сфері міжнародного співробітництва:

1) надання допомоги студентам, курсантам з числа іноземців в отриманні віз;

2) надання консультаційних послуг, послуг з перекладу та інших послуг студентам, курсантам, аспірантам, докторантам та працівникам навчальних закладів, які від'їжджають за кордон, крім випадків, коли такий від'їзд передбачений відповідним навчальним планом з підготовки кадрів;

3) надання консультаційних послуг, послуг з перекладу та інших послуг працівникам навчальних закладів, які від'їжджають за кордон для наукового стажування або педагогічної роботи;

      {Пункт 4 розділу 3 виключено на підставі Постанови КМ N 939 (від 12.10.2010}  

5) надання протокольно-інформаційних, побутових та перекладацьких послуг;

6) підготовка, організація та проведення нострифікаційних тестів та іспитів, надання консультаційних послуг з питань нострифікації;

7) надання послуг загальноосвітнього навчального закладу I-III ступеня "Міжнародна українська школа", а саме:

навчання осіб, які тимчасово або постійно проживають за кордоном і які не є громадянами України;

проведення за згодою батьків або осіб, які їх замінюють, семестрового та   річного оцінювання, державної підсумкової атестації учнів на території країн їх перебування;

атестація педагогічних працівників, які зараховані на роботу до    загальноосвітнього навчального закладу I-III ступеня "Міжнародна українська школа" і працюють у навчальних закладах, розташованих за кордоном.

4. У сфері охорони здоров'я, відпочинку, дозвілля, оздоровлення, туризму, фізичної культури та спорту:

1) забезпечення проживання, відпочинку та оздоровлення у дитячо-юнацьких, спортивно-оздоровчих таборах, санаторіях-профілакторіях, пансіонатах, на базах туризму та відпочинку;

2) проведення групових та індивідуальних занять з фізичної культури та     спорту з використанням відповідної матеріально-технічної бази навчальних   закладів, якщо це не передбачено навчальними планами та не належить до діяльності, що фінансується за рахунок коштів загального фонду державного та місцевих бюджетів;

3) надання у тимчасове користування спортивного інвентарю та обладнання, якщо це не передбачено навчальними планами та не належить до діяльності, що фінансується за рахунок коштів 

4) організація, проведення спортивних, фізкультурно-оздоровчих заходів (у тому числі міжнародних) з використанням відповідної матеріально-технічної бази навчальних закладів, якщо це не передбачено навчальними планами та не належить до діяльності, що фінансується за рахунок коштів загального фонду державного та місцевих бюджетів;

5) організація, проведення індивідуальних екскурсій для відвідувачів та організованих груп у структурних підрозділах навчальних закладів (музеях, ботанічних садах, заповідниках тощо);

6) організація, проведення концертно-видовищних заходів.

5. У сфері побутових послуг:

1) будівництво, ремонт та облаштування житла, господарсько-побутових споруд та приміщень;

2) ремонт побутових машин і приладів, теле-, аудіо-, відеоапаратури; виготовлення, реалізація та ремонт металовиробів;

3) виготовлення, реалізація та ремонт меблів, побутових столярних виробів, садово-городнього інвентарю;

4) надання послуг, пов'язаних з проведенням фото-, кіно-, відеозйомки, аудіозапису;

5) виготовлення, реалізація та ремонт взуття, швейних і галантерейних виробів, товарів широкого вжитку;

6) надання банно-пральних послуг, послуг хімчистки;

7) надання у тимчасове користування предметів культурно-побутового призначення, садово-городнього інвентарю, аудіо- і відеотехніки, театральних та сценічних костюмів, театрального реквізиту, інструментів та обладнання, аудіо- і відеозаписів, експозиційного обладнання, відеокомплексів, відеомонтажних    студій, фотопавільйонів, звуколабораторій, відеопереглядових аудиторій, інших площ, інвентарю та обладнання, якщо це не передбачено навчальним планом та не належить до діяльності, що фінансується за рахунок коштів загального фонду державного та місцевих бюджетів;

8) надання перукарських послуг.

6. У сфері транспортних послуг:

1) перевезення вантажів, зокрема спеціалізованими транспортними засобами;

2) перевезення населення, зокрема туристично-екскурсійних груп;

3) виконання вантажно-розвантажувальних робіт;

4) ремонт і технічне обслуговування автомобілів та інших транспортних засобів;

5) паркування автомобілів та інших транспортних засобів.

7. У сфері житлово-комунальних послуг:

1) надання спеціально облаштованих* будинків і приміщень, що перебувають на балансі навчальних закладів, для тимчасового проживання;

2) надання під час канікул вільних спеціально облаштованих* приміщень гуртожитків для тимчасового проживання;

3) надання спеціально облаштованих* приміщень гуртожитків навчальних закладів для проживання:

 - осіб, які навчаються або працюють у відповідному навчальному закладі;

 - абітурієнтів відповідного навчального закладу під час вступних іспитів;

 - осіб, які направлені у відрядження до таких навчальних закладів;

4) надання громадянам, які користуються послугами, зазначеними у підпунктах 1-3 цього пункту, комунальних послуг, послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень;

5) заміна сантехнічних виробів, газового, електротехнічного та іншого обладнання:

у разі пошкодження або знищення з вини користувачів;

на вимогу громадян, які користуються послугами, зазначеними у підпунктах

 1-3 цього пункту, у встановленні:

-поліпшеного обладнання;

-нового обладнання до закінчення строку експлуатації встановленого обладнання, визначеного технічними нормативами;

 6) надання комунальних послуг користувачам приміщень та будівель, що не перебувають на балансі навчальних закладів;

7) надання на вимогу осіб, які проживають у спеціально облаштованих* будинках і приміщеннях, що перебувають на балансі навчальних закладів, додаткових послуг, крім тих, що визначені підпунктом 5 цього пункту.

* Спеціально облаштовані будинки і приміщення - будинки і приміщення, що перебувають у належному технічному та санітарно-гігієнічному стані і в яких створено належні умови для проживання та відпочинку.

     8. Інші послуги:

1) вирощування, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції; збір, переробка та реалізація лікарських рослин;

2) надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі;

3) експлуатаційне та господарське обслуговування приміщень, площ, майна та обладнання, зазначених у підпункті 2 цього пункту;

4) надання поліграфічних послуг, реалізація власної друкованої продукції, у тому числі інформаційної, рекламної та бланкової (крім видання та реалізації навчальної літератури, методичних, науково-методичних, наукових, науково-технічних видань, друкованих засобів масової інформації (газет, часописів, альманахів тощо);

5) виробництво та реалізація продукції громадського харчування, організація її споживання;

6) забезпечення оформлення атестатів доцента, професора, старшого наукового співробітника, свідоцтв про закінчення аспірантури, докторантури,інших документів про освіту та вчені звання, їх дублікатів в установленому законодавством порядку;

 ) забезпечення оформлення студентських та учнівських квитків, залікових книжок осіб, які навчаються відповідно до договорів, укладених з фізичними та юридичним особами; їх дублікатів для всіх категорій осіб, що навчаються у відповідному навчальному закладі;

8) забезпечення оформлення документів про освіту державного зразка в установленому законодавством порядку;

9) здійснення в межах повноважень медичної практики, надання ветеринарних послуг, проведення діагностичної медичної та ветеринарної експертизи;

10) здійснення палітурних, брошурувальних робіт;

11) надання послуг банківським установам шляхом розміщення на депозитних рахунках тимчасово вільних власних надходжень вищих та професійно-технічних    навчальних закладів в установленому законодавством порядку;

12) здійснення заходів, пов'язаних із провадженням виставково-ярмаркової діяльності згідно із законодавством;

13) здійснення доступу до Інтернету, локальних і корпоративних комп'ютерних мереж, автоматизованих баз даних та пошукових систем, користування електронною поштою для осіб, які не працюють і не навчаються у відповідному закладі (установі).

{Пункт 13 розділу 8 в редакції Постанови КМ N 939 (від 12.10.2010 }

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 27 серпня 2010 р. N 796

ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету
Міністрів України, що втратили чинність

    1. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. N 38 (38-97-п) "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами" (Офіційний вісник України, 1997 р., число 4, с. 30).

     2. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 1997 р. N 1264

(1264-97-п) "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. N 38 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами" (Офіційний вісник України, 1997 р., число 47, с. 20).

    3. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1999р. N547 (547-99-п) "Про внесення змін і доповнень до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. N 38" (Офіційний вісник України, 1999 р., N 14, ст. 573).

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. N 1564 (1564-2004-п) "Про внесення змін до переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами" (Офіційний вісник України, 2004 р., N 46, ст. 3049).



Книжкова полиця
Анотований список літератури за темою

 "Інформаційне суспільство. Формування інформаційної культури"

(з досвіду роботи вітчизняних та зарубіжних бібліотек)



1. Информационно-интеллектуальная культура - культура взаимодействия с информацией (знанием) // Техники информационно-библиотечной работы пользователя информации. – 2004. – С.9-30. – [Раздел 1 пособия содержит характеристику понятий "информация" и "культура", основные аспекты информационно- интеллектуальной культуры и понятие "техники информационно-библиотечной работы"].

2. Поняття інформації й інформаційного суспільства // Інформаційні ресурси в документознавстві. – 2007. – С.20-55. – [Поняття інформації, що таке інформаційна технологія. Інформатизація суспільства в Україні, інформатизація світового співтовариства].

3. Александрова, Е.К.  Украина на пути к информационному обществу: Законодательный аспект / Е. К. Александрова // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества. – 2000. – Т.2. – С.411-413.

4. Берестова, Т.Ф. Библиотека как элемент информационного пространства (к разработке концепции) / Т. Ф. Берестова // Библиотековедение. – 2004. – №6. – С.43-51. – [Трактовка понятий "Информация, информационное пространство, информационные ресурсы". Стадии развития информационного пространства, его свойства. Библиотека как компонент информационного пространства, ее функции].

5. Бичко, О.М.  Формування інформаційної культури користувачів / О. М. Бичко, І. В. Бекас // Бібліотека в освітньому просторі. – 2008. – №5. – С.28-38. – [Процес формування інформаційної культури користувачів НБ ХНУ. ].

6. Бінько, І.  Інформаційний простір України: стан та тенденції розвитку / І. Бінько // Бібліотечний вісник. – 2001. – №2. – С.15-18.

7. Боряк, Г.  Інформаційна інфраструктура суспільства й респективні документальні ресурси / Г. Боряк // Бібліотечний вісник. – 1996. – №4. – С.3-8.

8. Вобленко, Ю.  Інформаційна культура в працях провідних бібліотекознавців / Ю. Вобленко // Вісник книжкової палати. – 1999. – №2. – С.7-8.

9. Гендина, Н.И. Информационная культура личности в контексте формирования общества знаний / Н. И. Гендина // Библиотековедение. – 2006. – №4. – С.13-15. – [Проблема подготовки человека к жизни в информационном обществе или обществе знаний. Что собой представляет информационная культура, и в какой мере образовательные учреждения и библиотеки могут и должны вести такую подготовку в период перехода информационного общества в общество знаний. Показан опыт, в этом направлении в Кузбассе].

10.Гендина, Н.И.  Информационное образование и информационная культура личности как факторы развития информационного общества / Н. И. Гендина // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества (8-я Международная Конференция "Крым 2001". – 2001. – Т.2. – С.987-989.

11.   Гранчак, Т. Сучасна бібліотека в системі соціальних комунікацій / Т. Гранчак // Бібліотечний вісник. – 2010. – №6. – С.55-58. – [Робота секції "Сучасна бібліотека в системі соціальних комунікацій" на міжнародній науковій конференції "Еволюція структури і функцій бібліотекознавства під впливом сучасних інформаційних технологій", що пройшла 5 - 6 жовтня 2010 року у НБУ ім. В.Вернадського. Короткий огляд основних виступів та питань, що розглядались].

12.Дворкина, М.Я.  "Информация для всех" сейчас и в прошлом / М. Я. Дворкина // Мир библиографии. – 2005. – №5. – С.85-86. – [Программа ЮНЕСКО "Информация для всех" и традиции мирового гуманистического движения в провозглашении всеобщей доступности информации, знаний. Примеры из истории применения цензуры знаний и литературы].

13.Деденева, А.С.  Как формируется информационная культура студента /А. С. Деденева // Мир библиографии. – 2007. – №5. – С.44-46. – [Автор убеждает читателей в том, что современная научная библиотека вуза должна стать и уже становится информационной базой образовательного учреждения, обеспечивающей формирование профессиональных знаний студента.].

14.  Евстигнеева, Г.А. Научная библиотека в информационном обществе / Г. А. Евстигнеева // Научные и технические библиотеки. – 2004. – №8. – С.5-15. – [Факторы информационного общества. Программы, направленные на решение задач информатизации общества в Европе и России. Роли библиотек в информационном обществе, и, в частности, научных и университетских библиотек в популяризации научных знаний. Новые требования к библиотечной профессии].

15.Евтюхина, Е.А.  Предмет информационной культуры личности: психологический подход / Е. А. Евтюхина // Библиография. – 2002. – №4. – С.56-59.

16.Елякова, А.  Информационные приоритеты / А. Елякова // Библиотека в эпоху перемен. – 2003. – №3 (19). – С.39-43. – [Анализ различных источников получения информации. Обосновываются причины ускорения развития информационной отрасли в разных странах мира].

17.  Еременко, Т.В. Формирование информационной культуры современного сообщества: опыт проектного развития / Т. В. Еременко // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества (10-я юбилейная Международная Конференция "Крым 2003". – 2003. – Т.3. – С.995-999. – [Информационная культура университетского сообщества влияет на качество образования. Вузовские библиотеки решают задачу информационной культуры частично и неэффективно. Выход в комплексном подходе к формированию информационной культуры в рамках отдельного вуза, и здесь одним из перспективных направлений становится проектное развитие. Анализируется опыт двух проектов по развитию информационной культуры на базе Рязанского ГПУ им. С.А. Есенина: "Интернет-культура преподавателя" и "Электронные учебные материалы в современном университетском образовании".].

18.Ершова, Т.В.  Информационное общество и будущее библиотеки / Т. В. Ершова // Научные и технические библиотеки. – 1998. – №1. – С.38-40.

19.Збаровская, Н.  Информационная культура личности : Проблемы формирования / Н. Збаровская // Библиотечное дело. – 2005. – №1. – С.7-8. – [Структура ИКЛ. Эффективность развития ИКЛ библиотекарями в условиях информационно- образовательной среды. Параметры эффективной диагностики уровня развития ИКЛ. Теоретические аспекты].

20.Збаровская, Н.В.  Формирование информационно-образовательной среды современных библиотек / Н. В. Збаровская // Библиотековедение. – 2006. – №4. – С.50-54. – [В статье дано определение информационно-образовательной среды и единого информационно-образовательного пространства в применении к библиотекам; рассмотрены факторы, влияющие на участие библиотек в образовательном процессе; охарактеризованы основные направления разработки концепции и главные параметры информационно-образовательной среды современных библиотек.].

21.  Ильганаева, В.А. Влияние информатизации на культурогенез современного общества / В. А. Ильганаева // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2004. – №1. – С.58-62. – [Становление информационного общества трактуется как становление новой культурно-цивилизационной реальности. Овладение информационной культурой рассматривается как условие гармонизации противоречивости глобальных процессов в обществе.].

22.Князева, М.Л.  Человек в информационном пространстве: культурный модус личности / М. Л. Князева // Библиотековедение. – 1996. – №6. – С.78-85.

23.Кожевникова, Е.С.  "Информационная культура" как фактор повышения социальной компетентности студентов / Е. С. Кожевникова // Библиография. – 2006. – №5. – С.14-19. – [Размышления о положительных и отрицательных сторонах при вступлении Росси в Болонский процесс, а также обеспечение развития "свободного обмена информацией и знаниями" увеличение средств коммуникации между людьми на основе формирования новой мировой информационной политики. Программа ЮНЕСКО "Образование для всех".].

24.Колин, К.К.  Глобализация и культура / К. К. Колин // Вестник Библиотечной Ассамблеи Евразии. – 2004. – №1. – С.12-15. – [Глобализация общества и ее культурологические последствия. Информационная колонизация - угроза национальной безопасности и российской культуре на современном этапе.].

25.Колин, К.К.  Проблемы информационной цивилизации: виртуализация общества / К. К. Колин // Библиотековедение. – 2002. – №3. – С.48-57. – [Информатизация общества и развитие цивилизации. Виртуализация общества - новый социально-психологический феномен. Понятие виртуальности. Виртуализация экономики, политики, культуры, науки, образования. Дефицит общения в современном обществе]

26.Кононученко, Л.  Становлення та розвиток теорії інформаційних потреб користувачів документно-інформаційних установ / Л. Кононученко // Вісник книжкової палати. – 2004. – №7. – С.42-43. – [Аналіз наукових досліджень по вивченню питання становлення та розвитку теорії  інформаційних потреб користувачів.].

27.  Костова, Р.С. "Информационное пространство библиотеки": эволюция понятия / Р. С. Костова // Библиотековедение. – 2008. – №2. – С.42-46. – [В статье рассмотрены различные определения понятия "информационное пространство библиотеки" и предложена собственная концепция, построенная на системе взаимодействий между субъектами и объектами информационной деятельности библиотеки].

28.Красильщикова, В.М.  Повышение информационной грамотности студентов творческих профессий / В. М. Красильщикова, А. А. Колганова // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества (10-я юбилейная Международная Конференция "Крым 2003". – 2003. – Т.3. – С.1134-1136. – [На фоне программы ЮНЕСКО "Информация для всех" рассматривается проблема освоения студентами определенных категорий (художники, актеры, режесёры) навыков информационной работы. Недостаток умения работать с современными ресурсами осложняет не только процесс обучения, но и затрудняет обслуживание данных читательских групп в библиотеках. Для достижения поставленных задач в РГБ по искусству осуществляется проект, способствующий вовлечению этой аудитории в работу по использованию современных электронных ресурсов].

29.Кузьмин, Е.И.  Формирование информационной политики в условиях построения общества знаний / Е. И. Кузьмин // Библиотековедение. – 2004. – №3. – С.22-24.

30.Курас, І.  Інформатизація та бібліотеки України / І. Курас // Бібліотечний вісник. – 1999. – №6. – С.11-13.

31.Лещинская, В.В.  Библиотека в информационном обществе / В. В. Лещинская // Мир библиографии. – 2005. – №3. – С.22-24. – [На конкретных примерах рассматривается роль библиотек в становлении и развитии информационного общества России и, в частности, в экологическом просвещении населения].

32.Матвієнко, О.  Концепція менеджменту інформаційних систем у контексті загальних проблем інформатизації суспільства / О. Матвієнко // Вісник книжкової палати. – 2002. – №10. – С.17-20. – [Роль інформації та інформатизації, поняття інформаційного менеджменту та менеджменту інформаційних систем, інформаційної культури].

33.Медведєва, Є.  До джерел інформації / Є. Медведєва // Бібліотечний вісник. – 1999. – №2. – С.43-45. – [Зародження інформаційної культури в Україні.].

34.Мешкова, Т.А.  Социально-политические аспекты глобальной информатизации / Т. А. Мешкова // Библиотека в эпоху перемен. – 2003. – №4 (20). – С.38-47. – [Положительные и отрицательные стороны глобальной информатизации: повсеместное распространение интернета и государственный контроль над информационными потоками, формирование сетевых сообществ и сетевое неравенство и др. Взгляды зарубежных ученых, исследователей, писателей на социальные последствия информационного общества].

35.Моргенштерн, И.Г.  Информационное общество: функции, каналы, библиографическое слежение / И. Г. Моргенштерн. – С.12-15. – [Роль библиографии в информационном обществе].

36.Мотульский, Р.  Построение информационного общества - глобальная задача человечества / Р. Мотульский // Библиотечный мир. – 2004. – №4. – С.6-7. – [О Всемирном Саммите по информационному обществу, проходит в два этапа. Первый - 2003, Женева, второй - 2005 - в Тунисе. Принятая Декларация принципов и Плана действий затрагивает в первую очередь библиотеки].
37.  Петрицька, В.М. Місія освіти XXI століття та роль бібліотеки університету у вихованні духовно багатої особистості / В. М. Петрицька // Гуманізація освіти та традиції просвітництва в бібліотеках вищих навчальних закладів Хмельниччини. – 2009. – С.84-89. – [Діяльність бібліотек вищої школи в рамках програми ЮНЕСКО "Інформація для всіх"].

38.Потепалова, Н.В.  Личность в региональной информационной среде / Н. В. Потепалова // Библиография. – 2000. – №1. – С.118-121.
39.  Сенченко, М. Інформаційна війна: методи впливу інформаційної зброї / М. Сенченко // Вісник книжкової палати. – 2006. – №11. – С.3-8. – [Роздуми над глобальними історичними процесами, яке велике значення та вплив має інформація в суспільстві, в житті людини. Інформація може нести "інформаційну агресію", поневолення при здійсненні "культурної співпраці" спотворювати, змінювати історично-сформовану культуру іншою культурою, цілеспрямовано сформованою агресором. Показаний вплив релігійної літератури на психіку людини, та її устрій життя. Негативна інформація та її вплив на психологію людини, використання інформації політиками, інтелектуальне пограбування та мовний колоніалізм.].

40.Сівашова, І. Роздержавлення друкованих засобів масової інформації в контексті розвитку інформаційного простору України / І. Сівашова // Вісник книжкової палати. – 2010. – №7. – С.41-43. – [Обгрунтовується необхідність створення в Україні вільних та незалежних друкованих засобів масової інформації. Проаналізовано ситуацію зі ЗМІ, що склалась після повалення комуністичного режиму у країнах колишнього соцтабору].

41.Скляренко, О.  Чинники формування інформаційної культури державної влади в Україні / О. Скляренко // Вісник книжкової палати. – 2005. – №7. – С.33-36. – [Питання інформаційного поля, інформаційної війни та інформаційної безпеки.].

42.Степанов, В.  Информационная культура личности: прошлое, настоящее и будущее / В. Степанов // Библиотека. – 1997. – №4. – С.12.

43.Трач, Ю.  Інформаційне суспільство: генеза поняття та сутність / Ю. Трач // Вісник книжкової палати. – 2007. – №1. – С.35-38. – [Методологічний аналіз генези поняття та розкриття сутності інформаційного суспільства, визначення його позитивних та негативних ознак.].

44.  Фирсов, В. Библиотека - сердце информационного общества / В. Фирсов // Библиотечное дело. – 2003. – №12. – С.24-25. – [Всемирный Саммит по информационному обществу (WSIS), 2003 г. и совещание ИФЛА "Библиотеки - сердце информационного общества", 3- 4 ноября 2003 г., Женева].

45.Чудинова, В.П.  Чтение, грамотность и библиотеки в контексте развития общества знаний / В. П. Чудинова // Библиотечное дело - XXI век. – 2007. – Вып. 2(14). – С.19-48. – [Проблемы чтения и грамотности в России; цели образования и требования к личности; грамотность и информация; библиотеки учебных заведений в развитии информационной и технологической грамотности].

46.Шевийот, С. Библиотеки и "информационная грамотность": современное состояние дел / С. Шевийот ; Пер. с франц. И.В.Чадновой // Библиотековедение. – 2005. – №4. – С.42-50. – [В рамках российско-французского проекта "Медиатека". Из истории термина "информационная грамотность". Место предмета в учебных курсах и планах учебных заведений. Стандарты высшего образования и требования к данного рода знаниям. Оценки знаний по ИГ. Международные инстанции, занимающиеся изучением и внедреним данного вопроса. Зарубежный опыт].

47.  Шейко, В.  Інформаційна цивілізація: проблеми становлення та розвитку / В. Шейко // Вісник книжкової палати. – 2000. – №6. – С.11-14.

48.Шейко, В.  Освіта в інформаційній цивілізації / В. Шейко // Вісник книжкової палати. – 2000. – №9. – С.17-19.

49.Шрайберг, Я.Л.  Информационное общество / Я. Л. Шрайберг // Основные положения и принципы разработки автоматизированных библиотечно-информационных систем и сетей. – 2000. – С.9-15.

50.Шрайберг, Я.Л.  Роль библиотек в преобразовании гражданского общества в информационное / Я. Л. Шрайберг // Научные и технические библиотеки. – 2000. – №4. – С.83-92.

51.Юшина, О.Л.  Информационно-психологическая безопасность: библиотековедческий аспект: По материалам зарубежной литературы / О. Л. Юшина // Научные и технические библиотеки. – 2003. – №11. – С.32-45. – [Освещены исследования влияния информации и информационных технологий на психику читателя, роль библиотекаря в обеспечении информационной безопасности, преподавании основ информационной культуры.]

52.Якимцова, О.В.  "Информационная культура личности" в системе непрерывного образования / О. В. Якимцова // Мир библиографии. – 2003. – №4. – С.38-39. – [Автор утверждает, что формирование информационной культуры личности следует включить в сквозную учебную программу для среднего и высшего образования.].

53.  Ярошенко, Т. Світова цифрова бібліотека: будуємо глобальне партнерство / Т. Ярошенко // Бібліотечна планета. – 2010. – №3. – С.5-9. – [21 квітня 2009 р. відкрито доступ до Світової цифрової бібліотеки (World Digital Library (WDL) - http: // www. wdl. org.). 21-23 червня 2010 р. у Вашингтоні відбулася генеральна зустріч учасників проекту, до участі в якій було запрошено представників національних бібліотек практично всіх країн світу. Висвітлюються питання, що обговорювалися в рамках зустрічі: розширення партнерства в проекті; критерії відбору документів; представлено чітку схему життєвого циклу документа; оприлюднено "Порадник щодо відбору матеріалів до Світової цифрової бібліотеки"; прийнято Статут Світової цифрової бібліотеки ін.].

Склала Чорна Л.П., провідний бібліотекар НМВ НБ ХНУ